Ухвала

від 30.08.2017 по справі 357/13718/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

іменем україни

30 серпня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.

суддів: Завгородньої І.М., Ізмайлової Т.Л. ,

Кадєтової О.В., Мазур Л.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, про визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_77, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року заступник керівника Києво-Святошинської прокуратури звернувся до суду в інтересах держави з указаним позовом про визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

На обґрунтування позовних вимог заступник керівника Києво-Святошинської прокуратури посилався на те, що Києво-Святошинською місцевою прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42016110000000473 від 22 вересня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та під час досудового розслідування були встановлені підстави для вжиття заходів представницького характеру у зв'язку із вилученням земельних ділянок на території Білоцерківського району Київської області з державної власності.

Позивач зазначав, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29 січня 2016 року було надано дозвіл 72 особам, які є третіми особами у цій справі, на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в адміністративних межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовно площею по 2 га кожному. В подальшому наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19 квітня 2016 року розроблена документація із землеустрою була затверджена, та надано земельні ділянки з присвоєними кадастровими номерами у власність громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_78, ОСОБА_27, ОСОБА_79, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_80, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_53, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76

28 та 29 квітня 2016 року вказані громадяни відчужили своє право власності на спірні земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу на користь ОСОБА_4, який у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) зареєстрував своє право власності на спірні земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Позивач зазначав, що вищевказані накази прийняті Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області з порушенням наданих повноважень, у зв'язку з чим державна реєстрація права власності земельних ділянок та укладення договорів купівлі-продажу цих земельних ділянок відбулась із порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, на порушення вимог ст. ст. 118, 186, ч. 6 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягав обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, але висновку державної експертизи громадянами не було надано. Відповідно до довідки, виданої Управлінням Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області № 34-1005-99.2-257/2-16 від 04 лютого 2016 року, згідно державної статистичної звітності (форми 6-зем) земельна ділянка, що планувалася до відведення у приватну власність 72-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства загальною площею 142,1926 га відводиться за рахунок земель запасу (сільськогосподарських угідь - ріллі), (шифр рядка 94, графа 5) в межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району та належить до агровиробничих груп ґрунтів: шифр 53г.

Згідно Переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 245 від 06 жовтня 2003 року, шифр агрогрупи 53г включений до вищевказаного переліку та дана група ґрунтів позначена, як ґрунти загальнодержавного значення.

Посилаючись на те, що на порушення ч. 9 ст. 118 ЗК України Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області прийняті накази про затвердження проекту із землеустрою 72 громадянам без проходження обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, крім того проекти землеустрою були подані на затвердження за відсутності відповідної кількості примірників, а також за відсутності даних про перенесення в натуру (на місцевості) 72 земельних ділянок, заступник керівника Києво-Святошинської прокуратури, керуючись ч. 1 ст.155 ЗК України, ст. ст. 387, 388, 393, 396 ЦК України просив суд визнати недійсними накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 29 січня 2016 року вказаним особам, які є третіми особами у цій справі, визнати недійсними накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність та витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_4 спірні земельні ділянки з кадастровими номерами згідно списку, загальною площею 142,1926 га, які розташовані в адміністративних межах Розаліїівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та скасувати державну реєстрацію права власності на ці земельні ділянки.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 19 квітня 2016 року № 10-6916/15-16-сг; №10-6866/15-16 сг; №10-6873/15-16-сг; №10-6909/15-16-сг; №10-6860/15-16-сг; №10-6927/15-16сг; №10-6886/15-16-сг; №10-6925/15-16-сг: № 10-6880\15-16-сг; №10-6882\15-16-сг; №10-6921/15-16-сг; 10-6872/15-16-сг; №10-6907\15-16 сг; №10-6894/15-16-сг; №10-6917/15-16-сг; №10-6896/15-16-сг; №10-6906/15-16-сг; №10-6891/15-16-сг; №10-6920/15-16-сг; №10-6920/15-16-сг; №10-6863/15-16-сг; №10-6922/15-16-сг; №10-6899/15-16-сг; №10-6923/15-16-сг; №10-6900/15-16-сг; №10-6901/15-16-сг; №10-6890/15-16-сг; №10-6877/15-16-сг; №10-6926/15-16-сг; №10-6889/15-16сг; №10-6865/15-16-сг; №10-6888/15-16-сг; №10- 6887/15-16-сг; №10-6875/15-16-сг; №10-6881/15-16-сг; №10-6910/15-16-сг; №10-6902/15-16-сг; №10-6871/15-16-сг; №10-6895/15-16-сг; №10-6885/15-16-сг; №10-6924/15-16-сг; №10-6870/15-16-сг; №10-6874/15-16-сг; №10-6862/15-16-сг; №10-6904/15-16-сг; №10-6868/15-16-сг; №10-6858/15-16-сг; №10-6867/15-16-сг; №10-6864/15-16-сг; №10-6893/15-16-сг; №10-6856/15-16-сг; №10-6898/15-16-сг; №10-6892/15-16-сг; №10-6912/15-16-сг; №10-6854/15-16-сг; №10-6918/15-16-сг; №10-6878/15-16-сг; №10-6869/15-16-сг; №10-6919/15-16-сг; №10-6884/15-16-сг; №10-6879/15-16-сг; №10-6915/15-16-сг; №10-6905/15-16-сг; №10-6903/15-16-сг; №10-6911/15-16-сг; № 10-6908/15-16-сг; №10-6883/15-16-сг; №10-6876/15-16-сг; №10-6914/15-16-сг; №10-6852/15-16-сг; №10-6913/15-16-сг; №10-6897/15-16-сг.

Витребувано на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_4 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3 НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, загальною площею 142,1926 га, які розташовані в адміністративних межах Розаліїівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та скасовано державну реєстрацію права власності на ці земельні ділянки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_81, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_83, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позов, виходили з того, що спірна земельна ділянка була передана у власність фізичним особам з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ст. 150 Земельного кодексу України та ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , тобто без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, внаслідок чого накази від 19 квітня 2016 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність підлягають скасуванню, а спірні земельні ділянки поверненню на користь держави, як такі, що отримані без належної правової підстави.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29 січня 2016 року № № 10-1694/15-16-сг, 10-1692/15-16-сг, 10-11718/15-16-сг, 10-1679/15-16-сг, 10- 1677/15-16-сг, 10-1696/15-16-сг, 10-1743/15-16-сг, 10-1673/15-16-сг, 10-1741/15-16-сг, 10- 1740/15-16-сг, 10-1723/15-16-сг, 10-1739/15-16-сг, 10-1701/15-16-сг, 10-1702/15-16-сг, 10- 1738/15-16-сг, 10-1720/15-16-сг, 10-1724/15-16-сг, 10-1699/15-16-сг, 10-1707/15-16-сг, 10- 1729/15-16-сг, 10-1744/15-16-сг, 10-1719/15-16-сг, 10-1703/15-16-сг, 10-1678/15-16-сг, 10- 1686/15-16-сг, 10-1710/15-16-сг, 10-1704/15-16-сг, 10-1730/15-16-сг, 10-1709/15-16-сг, 10- 1695/15-16-сг, 10-1736/15-16-сг, 10-1693/15-16-сг, 10-1675/15-16-сг, 10-1674/15-16-сг, 10- 1676/15-16-сг, 10-1689/15-16-сг, 10-1672/15-16-сг, 10-1682/15-16-сг, 10-1717/15-16-сг, 10- 1725/15-16-сг, 10-1708/15-16-сг, 10-1721/15-16-сг, 10-1728/15-16-сг, 10-1700/15-16-сг, 10- 1713/15-16-сг, 10-1742/15-16-сг, 10-1722/15-16-сг, 10-1714/15-16-сг, 10-1706/15-16-сг, 10- 1733/15-16-сг, 10-1684/15-16-сг, 10-1705/15-16-сг, 10-1681/15-16-сг, 10-1680/15-16-сг, 10- 1697/15-16-сг, 10-1712/15-16-сг, 10-1732/15-16-сг, 10-1691/15-16-сг, 10-1735/15-16-сг, 10- 1687/15-16-сг, 10-1726/15-16-сг, 10-1688/15-16-сг, 10-1734/15-16-сг, 10-1737/15-16-сг, 10- 1698/15-16-сг, 10-1731/15-16-сг, 10-1683/15-16-сг, 10-1685/15-16-сг, 10-1716/15-16-сг, 10- 1690/15-16-сг, 10-1727/15-16-сг,10-1711/15-16-сг на клопотання фізичних осіб було надано дозвіл ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_24, ОСОБА_84, ОСОБА_29, ОСОБА_85, ОСОБА_34, ОСОБА_42, ОСОБА_45, ОСОБА_47, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_23, ОСОБА_26, ОСОБА_49, ОСОБА_40, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_55, ОСОБА_33, ОСОБА_46, ОСОБА_38, ОСОБА_86, ОСОБА_79, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_30, ОСОБА_37, ОСОБА_43, ОСОБА_48, ОСОБА_51, ОСОБА_54, ОСОБА_57, ОСОБА_75, ОСОБА_70, ОСОБА_68, ОСОБА_66, ОСОБА_64, ОСОБА_76, ОСОБА_62, ОСОБА_60, ОСОБА_73, ОСОБА_56, ОСОБА_53, ОСОБА_53, ОСОБА_52, ОСОБА_50, ОСОБА_44, ОСОБА_71, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_35, ОСОБА_89, ОСОБА_8, ОСОБА_25, ОСОБА_74, ОСОБА_22, ОСОБА_61, ОСОБА_63, ОСОБА_65, ОСОБА_67, ОСОБА_69, відповідно, на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у їхню власність в адміністративних межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовною площею по 2 га кожна (а. с. 70-105, т. 1).

29 січня 2016 року вказані особи подали заяви фізичній особі-підприємцю ОСОБА_90 з проханням розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі зазначених наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29 січня 2016 року на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (а. с. 31-66, т. 1).

03 лютого 2016 року Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі надало висновок № 06-17/366 Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області загальною площею 142,1926 га, який містить застереження стосовно того, що це погодження не надає громадянам права на освоєння земельних ділянок до оформлення документів на право власності земельними ділянками та їх державної реєстрації відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України, а також містить роз'яснення, що у випадках, визначених законодавством, необхідно отримати висновки відповідних органів виконавчої влади, до повноважень яких належить розгляд документації із землеустрою щодо відповідності її положень вимогам законів (а. с. 144, т. 1).

Відповідно до довідки № 34-1005-99.2-257\2-16 Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі від 04 лютого 2016 року, яка є складовою Проектної документації, згідно державної статистичної звітності (форми 6-зем) станом на 05 лютого 2016 року земельна ділянка, що планувалася до відведення у приватну власність 72-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства загальною площею 142,1926 га, відводиться за рахунок земель запасу (сільськогосподарських угідь - ріллі), (шифр рядка 94, графа 5) в межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району. Земельна ділянка площею 142,1926 га належить до агровиробничих груп ґрунтів: шифр 53г. (а. с. 143, т.1, зворот; а. с. 164, т. 6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник керівника Києво-Святошинської прокуратури посилався на те, що спірна земельна ділянка знаходиться на особливо цінних ґрунтах провінції Лісостепова Правобережна, відповідні проекти землеустрою щодо її відведення не проходили державної земельної експертизи, що є порушенням законодавства, при цьому вказав на наявність в матеріалах проектної документації довідки Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі від 04 лютого 2016 року за № 34-1005-99.2-257\2-16 (форми 6-зем), відповідно до якої земельна ділянка, площею 142,1926 га належить до агровиробничої групи ґрунтів - шифр 53г, тобто з визначенням інформації щодо особливої цінності землі.

Разом з цим форма 6-зем відповідно до наказу Державної служби статистики від 19 серпня 2015 року № 190 Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) з 01 січня 2016 року є такою, що скасована, а тому довідка, на яку посилався позивач, не може вважатися належним доказом віднесення відповідних земельних ділянок до категорії особливо цінних земель, які мають проходити обов'язкову державну земельну експертизу.

Аналогічні висновки щодо визначення віднесення земель до тієї чи іншої категорії були також викладені й у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-2069цс16, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права на підставі положень ст. 360-7 ЦПК України.

Суди попередніх інстанцій доводів відповідача у цій частині не врахували та не надали належної оцінки довідці форми 6-зем, а ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області поклали в основу рішення як доказ саме зазначену вище довідку форми 6-зем.

Згідно із частинами першою і другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1, 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки , яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної абокомунальної власності для веденняфермерського господарства, веденняособистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць,проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частинами 8, 9 ст. 118 ЗК України передбачено, що Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу . Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексуу двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом- після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі ст. 36 Закону України Про землеустрій ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою проводяться з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруднення, інших негативних явищ. Отримана в процесі обстежень інформація використовується для: а) проведення агроекологічної оцінки земель;б) розробки прогнозів і програм використання та охорони земель, схем і проектів землеустрою; в) ведення обліку про якісний стан земель; г) ведення моніторингу земель; ґ) прийняття органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування рішень про рекультивацію та консервацію земель, введення обмежень у використанні земель, відновлення, збереження та підвищення родючості ґрунтів, покращення природних ландшафтів тощо; д) розробки заходів із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; е) обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

За приписами ст. 62 цього Закону документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам. Порядок здійснення державної експертизи документації із землеустрою визначається законом.

Відповідно до ст. 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; землі, надані в постійне користування НВАО Масандра та підприємствам, що входять до його складу; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Проте відхиляючи доводи відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо додержання порядку оформлення спірних земельних ділянок у приватну власність , суди попередніх інстанцій не врахували висновок Державного підприємства Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою щодо ґрунтового обстеження земельних ділянок, наявний у копії Проекту землеустрою, оскільки як його оцінка, так і оцінка в цілому Проекту землеустрою має суттєве значення для вирішення спору цієї категорії з урахуванням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експерта.

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з'ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст. ст. 58, 59 ЦПК України), окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, передбаченому ст. ст. 185, 187, 189, 212 ЦПК України, що відображається у судовому рішенні. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивованим.

Також колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги з приводу застосування практики Європейського суду з прав людини як джерела права у відповідності до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини також мають бути враховані судами попередніх інстанцій.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зокрема, рішеннями Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року в справі Стретч проти Сполученого Королівства та від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України вказується про необхідність додержання принципу належного урядування при втручанні держави в право особи на мирне володіння своїм майном.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 01 червня 2006 року в справі Федоренко проти України зазначено про необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини, а також пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 16 лютого 2017 року в справі Кривенький проти України наголошено, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, судами обох інстанцій при розгляді позовних вимог не повно з'ясовані обставини справи і не надано їм належної оцінки, за таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_77, задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: І.М. Завгородня

Т.Л. Ізмайлова

О.В. Кадєтова

Л.М. Мазур