Рішення

від 04.09.2017 по справі 903/498/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 вересня 2017 р. Справа № 903/498/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теміртранс-Захід»

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю «Орлея-Ойл»

про стягнення 35841грн. 93коп.

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача: н/з

від відповідача: ОСОБА_1- представник, довіреність від 25.07.2017р.

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач - ТОВ «Теміртранс-Захід» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ «Орлея-Ойл» 34918,34грн., з них: 28245,50грн. заборгованості по орендній платі згідно договору №05/11-15 оренди обладнання від 15.12.2015р., 2304,40грн. пені, 3445,96грн. інфляційних втрат та 922,48грн. - 3% річних.

В заяві про збільшення розміру позовних вимог (вх. №01-65/141/17 від 27.07.2017р.), у зв'язку з перерахунками, позивач просить стягнути з ТОВ «Орлея-Ойл» 35841грн. 93коп., з них: 28245грн. 50коп. основного боргу, 2304грн. 40коп. пені, 4265грн. 08коп. інфляційних втрат, 1026грн. 95коп. 3% річних, а також 1600грн. оплачених позивачем судових витрат.

Заява позивача про збільшення позовних вимог подана до прийняття рішення, відповідає вимогам ст.22 ГПК України та прийнята судом.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що згідно укладеного між сторонами договору, відповідачу було надано в оренду майно: наземний резервуар V=50м3 у кількості 1-на одиниця (ємністю - 50м3), що розміщене за адресою: вул. Луцька, буд. 10, с. Гірка Полонка, Луцький район, Волинська обл. Факт користування об'єктом оренди підтверджується актами наданих послуг № 117 від 29 січня 2016 року, №210 від 29 лютого 2016 року, № 382 від 31 березня 2016 року та №524 від 30 квітня 2016 року. Надані послуги відповідач повністю та у визначений договором строк не оплатив, тому у нього виникла заборгованість в сумі 28245,50грн. Крім того, в зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачу нараховано 2304,40грн. пені за період з 11.05.2016р. по 10.11.2017р. згідно п. 7.1.1 договору оренди, 4265,08грн. інфляційних втрат та 1026,95грн. - 3% річних за період з 11.05.2016р. по 27.07.2017р. відповідно до ст.625 ЦК України.

Представник позивача двічі у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні та у поданому відзиві (вх. №01-54/7400/17 від 15.08.2017р.) зазначив, що згідно наданих позивачем документів за період користування об'єктом оренди, передбаченим п. 1.1.1 Договору, позивач надавав відповідачу послуги з оренди резервуару на загальну суму 141000 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується ОСОБА_1 надання послуг складених до Договору оренди № 05/11-15 на загальну суму 141000 грн., які долучені позивачем до матеріалів справи (№117 від 29.01.2016р. на суму 25000 грн. , № 210 від 29.02.2016 року. на суму 25000 грн., № 382 від 31.03.2016 року. на суму 35500 грн., № 524 від 30.04.2016 року. 55500 грн.).

Відповідачем на користь позивача за оренду обладнання по договорам №04/11-15 від 02.11.2015р. та №05/11-15 від 15.12.2015р. було здійснено платежі на загальну суму 213000грн., в т.ч. ПДВ, згідно платіжних доручень:

-№ 000000001 від 21.01.2016 року на суму 7000 грн., в т.ч. ПДВ 1167,67грн.,

- № 00000003 від 23.03.2016 року на суму 30000 грн., в т.ч. ПДВ 5000грн.,

- № 00000005 від 23.03.2016 року на суму 50000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33грн.;

- № 00000003 від 19.05.2016 року на суму 98745,50 грн., в т.ч. ПДВ 16457,58 грн.

- № 00000001 від 24.05.2016 року на суму 27254,50грн., в т.ч. ПДВ 4542,42 грн.

Про факт здійснення оплати відповідач повідомляв позивача листом вих.№200 від 02.08.2017 р.

Заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з оренди обладнання згідно Договору №05/11-15 від 15.12.2015 року - відсутня, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення основного боргу.

Крім того, 04.09.2017р. в судовому засіданні представник відповідача подав заяву (вх..№01-65/183/17), в які зазначає, що згідно бухгалтерських даних та розрахунків відповідача заборгованість по договору оренди №05/11-15 від 15.12.2015р. та актів надання послуг № 117 від 29 січня 2016 року, №210 від 29 лютого 2016 року, № 382 від 31 березня 2016 року та №524 від 30 квітня 2016 року станом на 24.05.2016р. відсутня. Остання проплата була здійснена 24.05.2016р. на суму 27254,50грн. Нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних згідно актів №117 від 29 січня 2016 року та №210 від 29 лютого 2016 року за період з 11.05.2016р. по 10.11.2017р. безпідставні, оскільки заборгованість по цих актах погашена 23.03.2016р.

За розрахунками відповідача по актах № 382 від 31 березня 2016 року та №524 від 30 квітня 2016 року за прострочення платежів підлягає до стягнення: 897,33грн. пені, 91грн. інфляційних втрат та 70,84грн. - 3% річних.

Водночас, відповідач просить суд зменшити нараховану суму пені на 90%.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

15.12.2015р. між позивачем (Наймодавець) та відповідачем (Наймач) укладений договір оренди обладнання № 05/11-15.

Згідно п. п. 1.1., 1.1.2., 2.1., 3.1., 3.2., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 5.1., 5.2., 5.3., 7.1.1., 8.3 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування майно (об'єкт оренди) - наземний резервуар V=50м3 у кількості 1-на одиниця (ємністю - 50м3), що розміщене за адресою: вул. Луцька, буд. 10, с. Гірка Полонка, Луцький район, Волинська обл. Вартість майна, що орендується, становить 204295,83грн. Об'єкт оренди передається в оренду для зберігання нафтопродуктів. Термін оренди складає один рік з моменту прийняття об'єкта, що орендується. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо жодна сторона в термін 30 днів до закінчення договору письмово не повідомить про намір його розірвати, договір автоматично пролонговується на кожен наступний рік на тих самих умовах. Розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, нараховується щомісячно на основі акту виконаних робіт. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця до 10 (десятого) числа, наступного за звітним. Обов'язок орендаря по сплаті орендної плати, виникає з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі об'єкта оренди. У випадку, якщо користування об'єктом оренди, відбувається неповний календарний місяць, нарахування орендної плати здійснюється пропорційно дням використання. Орендодавець має право змінити розмір орендної плати, шляхом направлення для підписання орендатору додаткової угоди, що є невід'ємною частиною договору, не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку наступного місяця оренди. Об'єкт, що орендується, передається орендодавцем та приймається орендарем на підставі акту приймання - передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін. Об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі - приймання. По закінченню строку оренди орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцеві протягом трьох банківських днів згідно акту прийому - передачі, в технічно справному вигляді з врахування нормального зносу. У випадку прострочення по сплаті орендних платежів нараховується пеня в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Дострокове розірвання договору можливе лише за письмовою згодою сторін.

Факт користування відповідачем об'єктом оренди підтверджується актами наданих послуг № 117 від 29 січня 2016 року на суму 25000грн. з ПДВ, №210 від 29 лютого 2016 року на суму 25000грн. з ПДВ, № 382 від 31 березня 2016 року на суму 35500грн. з ПДВ та №524 від 30 квітня 2016 року на суму 55500грн. з ПДВ, всього на суму 141000грн. Дані акти підписані обома представниками сторін та скріплені їх печатками.

В порушення своїх договірних зобов'язань відповідач, у встановлені договором строки, не здійнив розрахунки з ТОВ Теміртранс-Захід за надані послуги оренди.

Як встановлено судом, відповідач здійснив оплату за користування об'єктом оренди по договорам №04/11-15 від 02.11.2015р. та №05/11-15 від 15.12.2015р. згідно платіжних доручень:

-№ 000000001 від 21.01.2016 року на суму 7000 грн., в т.ч. ПДВ 1167,67грн.,

- № 00000003 від 23.03.2016 року на суму 30000 грн., в т.ч. ПДВ 5000грн.,

- № 00000005 від 23.03.2016 року на суму 50000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33грн.,

- № 00000003 від 19.05.2016 року на суму 98745,50 грн., в т.ч. ПДВ 16457,58 грн.,

- № 00000001 від 24.05.2016 року на суму 27254,50грн., в т.ч. ПДВ 4542,42 грн., всього на суму 213000грн., в тому числі 141000грн. по договору №05/11-15 від 15.12.2015р.

Платежі підтверджується завіреними банківською установою ПАТ «УНІВЕРСАЛ- БАНК» відповідними виписками по рахунку відповідача .

Про факт здійснення оплати відповідач повідомляв позивача листом вих.№200 від 02.08.2017 р.

Тобто відповідачем були порушені договірні строки проведення розрахунків за користування об'єктом оренди.

30.04.2016 р. між сторонами був підписаний ОСОБА_1 №2 передачі-приймання матеріальних цінностей з тимчасового використання договору оренди, згідно якого відповідач повернув позивачу об'єкт оренди.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На день розгляду спору заборгованість відповідача по договору №05/11-15 від 15.12.2015р. за користування об'єктом оренди відсутня, а отже стягнення боргу у сумі 28245,50грн. є безпідставним, тому у позові в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.1.1 договору сторони погодили, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів нараховується пеня в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунків позивача відповідачу нараховано 2304,40грн. пені за період з 11.05.2016р. по 10.11.2016р., 4265,08грн. інфляційних втрат та 1026,95грн. - 3% річних за період з 11.05.2016р. по 27.07.2017р.

Судом встановлено, що відповідач по актах надання послуг № 117 від 29 січня 2016 року, №210 від 29 лютого 2016 року, № 382 від 31 березня 2016 року та №524 від 30 квітня 2016 року повністю погасив борг по орендній платі. Остання проплата була здійснена відповідачем 24.05.2016р. на суму 27254,50грн. Нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних згідно актів №117 від 29 січня 2016 року та №210 від 29 лютого 2016 року за період з 11.05.2016р. по 10.11.2017р. є безпідставні, оскільки заборгованість по даних актах погашена ще 23.03.2016р.

За прострочення платежів по актах № 382 від 31 березня 2016 року та №524 від 30 квітня 2016 року підлягає до стягнення: 897,33грн. пені, 91грн. інфляційних втрат та 70,84грн. - 3% річних.

Перевірка розрахунків позивача здійснена судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Водночас, у заяві відповідач просить зменшити розмір нарахованої пені на 90%.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи повне погашення відповідачем заборгованості та незначні терміни прострочення, а також те, що позивачем не надано доказів щодо отриманих збитків в зв'язку із незначним простроченням платежів, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин приписи п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшивши розмір пені на 50%, стягнувши з відповідача 448,67грн. Стягнення з відповідача грошових коштів у вищевказаній сумі, на думку суду, є адекватною санкцією за порушення ним договірного зобов'язання та відповідає інтересам обох сторін.

Згідно п.4.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Орлея-Ойл» (43010, Волинська обл.., м. Луцьк, вул.. Рівненська, 26, код ЄДРПОУ 39849781) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Теміртранс-Захід» (89600, Закарпатська обл., м. Мукачеве, вул. Пушкіна, буд. 24, корп. А, код ЄДРПОУ 34197267) 610грн. 51коп. (з них: 448,67грн. пені, 91грн. інфляційних втрат та 70,84грн. - 3 % річних), а також 47 грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено

06.09.2017

Суддя О. Г. Слободян