Постанова

від 05.09.2017 по справі 910/5258/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2017 р. Справа№ 910/5258/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Баранця О.М.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Шевченко О.М. - представник за довіреністю № 582 від 05.05.2017

від відповідача: Сенчило В.В. - представник за довіреністю від 27.07.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Концертний

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017

у справі № 910/5258/16 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Житлово-будівельного кооперативу Концертний

про стягнення 18 095,21 грн. боргу, 2 621,69 грн. 3 % річних, 37 416,61 грн. інфляційних втрат, 8 825,05 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 44 125,26 грн. за послуги, надані за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 5427/4-05 від 29.05.1998 в період з 01.04.2013 по 31.12.2015, інфляційних втрат в сумі 37 416,61 грн., 3% річних в сумі 2 621,69 грн. та штрафу в сумі 8 825,05 грн.

З матеріалів справи слідує, що заявлена позивачем до стягнення сума складається з:

- заборгованості за надані за кодом 9-587 (питна вода для потреб холодного водопостачання та відповідний об'єм стоків) послуги в сумі 22 800,42 грн., інфляційні втрати в сумі 29 329,18 грн., 3 % річних в сумі 1 975,35 грн. та штраф в сумі 4 560,08 грн.

- заборгованості за надані за кодом 9-50587 (питна вода для потреб гарячого водопостачання та відповідний об'єм стоків) послуги в сумі 21 324,84 грн. (вказана сума складається з заборгованості за постачання питної води для потреб гарячого водопостачання в сумі 3 229,63 грн. та заборгованості за постачання питної води для потреб гарячого водовідведення в сумі 18 095,21 грн. - примітка суду), інфляційні втрати в сумі 8 087,43 грн., 3 % річних в сумі 646,35 грн. та штраф в сумі 4 264,97 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016, у справі № 910/5258/16:

- припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 6 096,11 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України;

- позов задоволено частково;

- до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 26 791,35 грн. інфляційних нарахувань, 1 975,55 грн. 3% річних та 4 560,08 грн. штрафу;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зі змісту вказаних судових рішень слідує, що судом повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за надані за кодом 9-50587 (питна вода для потреб гарячого водопостачання та відповідний об'єм стоків) послуги, а також у стягненні нарахованих на вказану суму заборгованості інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у справі № 910/5258/16 рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 скасовано в частині відмови у стягненні заборгованості за водовідведення гарячої води та в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Отже, предметом нового розгляду є вимоги про стягнення заборгованості за постачання питної води для потреб гарячого водовідведення в сумі 18 095,21 грн., 3% річних в сумі 2 621,69 грн., інфляційних втрат в сумі 37 416,61 грн. та штрафу в сумі 8 825,05 грн.

Тобто при новому розгляді судом фактично має бути досліджено законність вимог позивача про стягнення заборгованості за послуги з постачання питної води для потреб гарячого водовідведення (код 9-50587), а також, у випадку законності таких вимог (повністю або в частині), визначена сума 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу, яка має бути нарахована як на вказану заборгованість, так і на заборгованість за надані за кодом 9-587 (питна вода для потреб холодного водопостачання та відповідний об'єм стоків) послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017, повний текст якого підписаний 04.07.2017, у справі № 910/5258/16 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 10 885,32 грн., штраф в сумі 8 179,13 грн., інфляційні втрати в сумі 35 069,59 грн. та 3 % річних в сумі 2 426,17 грн., провадження у справі в частині 7 036,51 грн. припинено, в іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками водолічильника;

- ні спірний договір, ні Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, не виокремлюють в окрему категорію та не встановлюють окремого порядку регулювання стоків питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби житлового будинку, а відтак, стоки питної води для потреб гарячого постачання є предметом регулювання спірного договору, визначення обсягу яких підлягає здійсненню тим же шляхом, що і стоків питної вроди;

- обсяги стоків гарячої води у спірний період сторонами узгоджені в акті звірки розрахунків (під час нового розгляду сторонами проведено звірку розрахунків, спільно узгодивши, що борг за водовідведення гарячої води за період з 01.04.2013 по 31.12.2015 становить 10 885,32 грн.; погашення частини боргу мало місце шляхом надходження 173,4 грн. у січні 2016 року, а також через зарахування 7 036,521 грн., які надійшли у березні-травні 2016 року від Управління праці та соціальної політики Солом'янської в місті Києві державної адміністрації). Об'єми прийнятих стоків гарячої води не є спірними та визнаються сторонами.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Житлово-будівельний кооператив Концертний звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/5258/16 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що:

- судом першої інстанції не прийнято до уваги оплати відповідача, а саме платіжні доручення, що долучались супровідним листом від 24.05.2017, які свідчать про погашення заборгованості з чітким призначенням платежу по господарській справі № 910/5258/16 сплата інфляційні втрати, 3 % річних та штрафу та, як наслідок, не зменшено суму заборгованості, що є грубим порушенням норм матеріального права;

- судом першої інстанції не прийнято до уваги, що єдиним первинним документом, що підтверджує обсяги наданих послуг, є акт про зняття показань водолічильника, проте суд безпідставно задовольнив частину позовних вимог по коду 9-50587, не взявши до уваги відсутність первинних документів, які підтверджують факт надання послуг за спірним договором;

- судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме постанову ВГСУ від 13.01.2016 у справі № 910/3586/156-г, де зазначено, що: Вирішуючи спір, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що надані платіжні вимоги-доручення за період з травня 2013 року по червень 2014 року неналежно виставлені Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал до оплати в порядку інкасо платіжних вимог до банку одержувача відповідача….Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування" (п. 2.31). Відповідно до п. 2.32 вказаної інструкції, якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення. Враховуючи, що на платіжних вимогах позивача, долучених до матеріалів справи, відсутні відмітки банку одержувача (відповідача) про одержання розрахункового документа до виконання, суди першої та апеляційної інстанцій вірно вказали на неналежне виконання Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" вимог п. 3.6 договору № 04981/4-14 від 26.12.1997 року (в незалежності від обов`язку відповідача повідомити постачальника про зміну своїх реквізитів). ;

Ухвалою від 07.08.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Мартюк А.І., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Концертний прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 05.09.2017 о 13:00.

Розпорядженням № 09-53/3495/17 від 04.09.2017, у зв`язку з виходом судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5258/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017 справа № № 910/5258/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Баранець О.М., Мартюк А.І.

Ухвалою від 04.09.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Мартюк А.І. апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Концертний прийнято до свого провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, зазначивши однак в наданих суду поясненнях про те, що не заперечує проти стягнення з нього інфляційних втрат в сумі, яка становить приблизно 20 000 грн., представник позивача у наданих поясненнях проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

29.05.1998 Державне комунальне об'єднання Київводоканал , правонаступником якого є позивач, як постачальник та відповідач як абонент уклали договір на послуги водопостачання та водовідведення № 5427/4-05 (далі Договір) (а.с. 10-11 т. 1)

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила 1).

Правила 1 втратили чинність починаючи з 18.10.2008 в зв'язку з набранням законної сили Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом № 190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (далі Правила 2).

Враховуючи, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення (01.04.2013 по 31.12.2015), діяли Правила 2 (з 18.10.2008), які відповідно до ст. 3 Закону України Про питну воду та питне водопостачання (далі - Закон) є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме Правила 2.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 Вода питна та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору (п.п. а п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.7 Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Цей договір укладається з 29.05.1998 по 29.05.1999 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна з сторін не заявить про закінчення строку його дії.

З матеріалів справи слідує, що для обліку наданих послуг з водопостачання та водовідведення за Договором позивач відкрив відповідачу абонентські коди:

- 9-587 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об'єм стоків;

- 9-50587 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб гарячого водопостачання) та відповідний об'єм стоків.

Питання споживання відповідачем питної води для потреб гарячого постачання у спірний період, а також питання щодо наявності у відповідача заборгованості за спірний період за кодом 9-587 (питна вода для потреб холодного водопостачання та водовідведення) вже вирішені рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 у даній справі, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за питну води для потреб гарячого постачання відмовлено у зв'язку з недоведеністю споживання відповідачем води для даних потреб, а також визначено та присуджено до стягнення суму заборгованості за спірний період за надані послуги з водопостачання та водовідведення питної води для потреб холодного водопостачання.

За таких обставин, правовідносини сторін щодо заборгованості за спірний період за кодом 9-587 (питна вода для потреб холодного водопостачання та водовідведення), а також щодо заборгованості за споживання відповідачем питної води для потреб гарячого постачання під час розгляду частини вимог, що їх передано на новий розгляд постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у цій справі № 910/5258/16, під час нового розгляду не досліджуються та не встановлюються.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.04.2013 по 31.12.2015 за надані послуги з водовідведення питної води для потреб гарячого водопостачання (код 9-50587) слід зазначити таке.

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

За змістом ст. 1 Закону України Про питну воду та питне водопостачання , централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Частиною 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначені житлово-комунальні послуги в залежності від функціонального призначення, в тому числі комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Правилами 2 встановлено таке:

- договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України Про питну воду і питне водопостачання та Про житлово-комунальні послуги (п. 2.1);

- істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги (п. 2.2);

Відповідно до ст. 22 Закону України Про питну воду і питне водопостачання , одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Враховуючи, що предметом укладеного сторонами Договору є надання позивачем відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення, позивач має законне право вимагати у судовому порядку погашення відповідачем боргу за ці послуги у випадку його наявності.

Відповідно до п. 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил 1.

Відповідно до п. 3.1 Правил 2 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Правилами 2 визначено, що:

- облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1);

- вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п. 5.2).

Як вірно встановлено судом першої інстанції:

- обсяги стоків гарячої води у спірний період сторонами узгоджені в акті звірки розрахунків (а.с. 81-84 т. 3), а відтак, об'єми прийнятих стоків гарячої води не є спірними та визнаються сторонами;

- у спірний період повноваження щодо встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій була наділена Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (ст. 6 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг ).

Отже, відповідно до чинних у спірний період тарифів, застосування яких не оспорюється сторонами, та відповідно до обсягів послуг, які також не оспорюються сторонами, за період з 01.04.2013 по 31.12.2015 позивачем відповідачу надано послуги з водовідведення питної води для потреб гарячого водопостачання (код 9-50587) на загальну суму 30 184,39 грн., в той час як в оплату вказаних послуг відповідач загалом отримав 19 299,09 грн. з яких:

- 11 283,66 грн. перераховано позивачу відповідачем та враховано останнім при зверненні до суду з цим позовом;

- 805,52 грн. становлять перерахунки, які також враховані позивачем при зверненні до суду з цим позовом;

- 173,4 грн. надійшло на рахунок позивача у січні 2016 року (тобто до подачі позову) через комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр як оплата за воду для підігріву. Вказана сума не врахована позивачем при визначення розміру заявлених позовних вимог;

- 7 036,51 грн. надійшли у березні-травні 2016 року від Управління праці та соціальної політики Солом'янської в місті Києві державної адміністрації і також не були враховані позивачем при визначення розміру заявлених позовних вимог.

Отже, неоплаченим на дату винесення рішення залишились послуги водовідведення питної води для потреб гарячого водопостачання (код 9-50587), надані за період з 01.04.2013 по 31.12.2015, на загальну суму 10 885,32 грн. (30 184,39-19 299,09).

При цьому всі вище перелічені проплати враховані сторонами при підписанні акту звірки розрахунків (а.с. 81-84 т. 3), згідно з яким заборгованість за вказані послуги становить 10 885,32 грн.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з п. 4.4. вказаної Постанови, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7 036,51 грн. з підстав п. 1-1 ст. 80 ГПК України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору та відмов у задоволенні позовних вимог про стягнення 173,4 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Таким чином колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо часткового задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за надані за період з 01.04.2013 по 31.12.2015 послуги водовідведення питної води для потреб гарячого водопостачання (код 9-50587) в сумі 10 885,32 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань відповідач на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме постанову ВГСУ від 13.01.2016 у справі № 910/3586/156-г, колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що вказана постанова ВГСУ винесена в конкретній справі і не відноситься до норм матеріального права.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 37 416,61 грн., 3% річних в сумі 2 621,69 грн. та штрафу в сумі 8 825,05 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 4.2 Договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сума, на яку підлягає нарахуванню штраф, складається з простроченої вартості питної води та її стоків у розмірі 22 800,42 грн. (факт прострочення встановлено рішенням суду у даній справі від 27.05.2016) та вартості стоків води для потреб гарячого водопостачання у розмірі 18 095,21 грн., які відповідачем частково неоплачені і на цей час, а частково оплачені з простроченням встановленого Договором строку.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визначив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в сумі 8 179,13 грн.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За обставин, що склалися, суд першої інстанції правомірно погодився з розрахунком позивача про стягнення з відповідача 29 329,18 грн. інфляційних втрат та 1 975,35 грн. 3 % річних за прострочення сплати вартості питної води та її стоків за кодом 9-587 (питна вода для потреб холодного водопостачання та відповідний об'єм стоків) у розмірі 22 800,42 грн.) та 5 740,41 грн. інфляційних втрат та 450,82 грн. 3% річних за прострочення сплати вартості стоків води за кодом 9-50587 (питна вода для потреб гарячого водопостачання та відповідний об'єм стоків) у розмірі 18 095,21 грн.).

Відповідно, загальна сума інфляційних втрат становить 35 069,59 грн. (29 329,18-5 740,41), загальна сума 3 % річних - 2 426, 17 грн. (1 975,35+450,82).

Суд першої інстанції задовольнив вказані вимоги в повному обсязі.

Проте колегія суддів зазначає про таке.

Як слідує з наданих відповідачем копій платіжних доручень № 310 від 15.03.2017, № 294 від 08.02.2017, № 286 від 24.01.2017, № 285 від 23.01.2017, № 263 від 12.12.2016 та № 342 від 23.05.2017 (а.с. 70-75 т. 2), ним на виконання рішення суду від 27.05.2016 у цій справі в період після його ухвалення та до дати винесення судом першої інстанції оспорюваного рішення (15.06.2017) загалом перераховано 10 918,25 грн., з яких:

- 5 560,08 грн. в якості оплати штрафу;

- 1 975,55 грн. в якості оплати 3 % річних;

- 2 791,35 грн. в якості оплати інфляційних втрат;

- 591,27 грн. в якості оплати судового збору.

При винесенні ос пореного рішення суд першої інстанції вказані проплати не врахував, хоча докази здійснення їх відповідачем були наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при визначенні сум штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних, які підлягають стягненню, вказані платежі мають бути враховані, а відтак з відповідача має бути стягнуто:

- штраф в сумі 2 619,05 грн. (8 179,13-5 560,08);

- інфляційні втрати в сумі 32 278,24 грн. (35 069,59-2 791,35);

- 3 % річних в сумі 450,62 грн. (2 426, 17-1 975,55).

Крім того, зменшенню на 591,27 грн. підлягає й присуджена до стягнення сума судового збору.

Щодо поданого відповідачем під час апеляційного перегляду платіжного доручення № 362 від 13.07.2017 на суму 1 000 грн., яке свідчить про перерахування відповідачем після винесення оспореного рішення у цій справі грошових коштів в сумі 1 000 грн. в рахунок оплати інфляційних витрат, колегія суддів зазначає про те, що перерахування таких коштів не можє розглядатися колегією суддів як підстава для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, адже частиною першою статті 104 ГПК, яка визначає вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення, не передбачено можливості скасування (зміни) рішення у зв'язку зі зміною стану розрахунків між сторонами, яка сталася після його прийняття.

Зазначена позиція викладена і в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 № 01-8/164 Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році .

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/5258/16 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 10 885,32 грн., штраф в сумі 2 619,05 грн., інфляційні втрати в сумі 32 278,24 грн., 3 % річних в сумі 450,62 грн., провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7 036,51 грн. припиняється, в решті позову відмовляється.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу Концертний підлягає частковому задоволенню.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до положень ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з врахуванням суми заборгованості, які існувала станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Концертний на рішення Господарського суду міста Києва 15.06.2017 у справі № 910/5258/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва 15.06.2017 у справі № 910/5258/16 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва 15.06.2017 у справі № 910/5258/16 в такій редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Концертний (03035, м. Київ, вул. Миколи Островського, 9, ідентифікаційний код 22906095) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) основний борг в сумі 10 885 (десять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 32 коп. , штраф в сумі 2 619 (дві тисячі шістсот дев'ятнадцять) грн. 05 коп., інфляційні втрати в сумі 32 278 (тридцять дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 24 коп., 3 % річних в сумі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 62 коп., витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 12 коп., витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 149 (одна тисяча сто сорок дев'ять) грн. 93 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в сумі 1 254 (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири) грн. 47 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7 036,51 грн. припинити.

4. У решті позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу Концертний (03035, м. Київ, вул. Миколи Островського, 9, ідентифікаційний код 22906095) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 38 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5258/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

О.М. Баранець