Ухвала

від 05.09.2017 по справі 815/1038/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1038/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- Шеметенко Л.П.

при секретарі - Алексєєвій Н.М.

за участю представника позивача Захарчук П.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Консенсус до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень -,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Консенсус (далі - ТОВ Консенсус , позивач) (з урахуванням уточнень) звернулося до суду з позовом до суду з адміністративним позовом /т.7 а.с. 10-17/ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - Відповідач, або ГУ ДФС в Одеській області) про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області від 17 лютого 2017 року №0001941401, №0001951401, №0001261303, №0001271303.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ГУ ДФС в Одеській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ГУ ДФС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 16 грудня 2016 року по 30 січня 2017 року згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.7. п.77.1, п.77.2, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України на підставі наказу №1996 від 28 листопада 2016 року, виданого ГУ ДФС в Одеській області, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Консенсус , код ЄДРПОУ 13897641, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересень 2016 року, за результатами якої був складений акт перевірки №30/15-32-14-01/13897641 від 06 лютого 2017 року. /т.1 а.с. 61-95/

Відповідно до висновків вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ Консенсус :

1) п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.6, п.7 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 112 800,00 грн., в тому числі за півріччя 2016 року в сумі 86 805,00 грн., в 3 кварталі 2016 року в сумі 112 800,00 грн. (в тому числі 3 квартал 2016 року в сумі 25 995,00 грн.). Суми заниження податку на прибуток підприємств визначено з урахуванням завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток всього в сумі 405 510,00 грн., в тому числі за 2015 рік в розмірі 339 110,00 грн., 1 кварталі 2016 року в розмірі 66 400,00 грн.);

2) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на суму 218 954,00 грн., в тому числі: за січень 2015 року в розмірі 5 137,00 грн., лютий 2015 року в розмірі 5 257,00 грн., березень 2015 року в розмірі 9 349,00 грн., квітень 2015 року в розмірі 20 232,00 грн., травень 2015 року 23 592,00 грн., червень 2015 року в розмірі 32 002,00 грн., липень 2015 року в розмірі 16 542,00 грн., серпень 2015 року в розмірі 11 371,00 грн., вересень 2015 року в розмірі 11 897,00 грн., жовтень 2015 року в розмірі 15 808,00 грн., листопад 2015 року в розмірі 11 531,00 грн., грудень 2015 року в розмірі 4 159,00 грн., січень 2016 року в розмірі 5 193,00 грн., лютий 2016 року в розмірі 5 528,00 грн., березень 2016 року в розмірі 1 428,00 грн., квітень 2016 року в розмірі 5 958,00 грн., травень 2016 року в розмірі 1 823,00 грн., червень 2016 року в розмірі 6 133,00 грн., липень 2016 року в розмірі 10 796,00 грн., серпень 2016 року в розмірі 7 180,00 грн., вересень 2016 року в розмірі 8 038,00 грн.;

3) п.п. е п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168 ст.168 ПК України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в розмірі 121 763,43 грн.;

4) відповідно до ст.168 ПК України, з урахуванням п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, донараховано військового збору у сумі 11 155,95 грн. /т.1 а.с. 87/

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001941401 від 17 лютого 2017 року, яким ТОВ Консенсус збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 141 000,00 грн., у тому числі 112 800,00 грн. за основним платежем та 28 200,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001951401 від 17 лютого 2017 року, яким ТОВ Консенсус збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 273 692,00 грн., у тому числі 218 954,00 грн. за основним платежем та 54 738,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0001261303 від 17 лютого 2017 року, яким ТОВ Консенсус збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 179 333,79 грн., у тому числі 121 763,43 грн. за основним платежем, 30 440,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 27 129,50 грн. пені; №0001271303 від 17 лютого 2017 року, яким ТОВ Консенсус збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 16 465,27 грн., у тому числі 11 155,95 грн. за основним платежем, 2 788,99 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 2 520,33 грн. пені.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001941401, №0001951401, №0001261303, №0001271303 від 17 лютого 2017 року.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №957 від 22 вересня 2014 року, Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України .

В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 7 даного положення (стандарту) встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно пункту 19 цього положення (стандарту) до складу витрат на збут включаються зокрема витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні : господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, дані податкового обліку відносно витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ повинні бути підтверджені належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані первинні документи повинні підтверджувати факт здійснення господарської операції та її пов'язаність з господарською діяльністю платника податків.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що ТОВ Консенсус здійснює господарську діяльність, зокрема, з виробництва та оптової торгівлі виробами з пластмас. Для здійснення господарської діяльності Позивач використовує належні йому на праві власності вантажні та легкові автомобілі. /т.5 а.с. 150-158/ Наказами ТОВ Консенсус кожний з автомобілів закріплений за одним із співробітників Консенсус , які в свою чергу працюють на підставі трудових договорів. /т.5 а.с. 134 - 149/

Окрім того, колегією суддів встановлено, що паливо, про яке зазначено в Акті перевірки, було придбано Позивачем у постачальників ТОВ Бруком та ТОВ Стейт Ойл .

01 травня 2013 року між ТОВ Бруком та ТОВ Консенсус був укладений письмовий договір купівлі-продажу палива №80 від 01.05.2013 року /т. 8 а.с. 17-19/

Згідно п.1.1. вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Товар продається по базису - пункт роздрібної торгівлі (АЗС або магазин) продавця. Асортимент товару, його кількість та загальна вартість, вказується в чеках РРО, які покупець отримує при покупці товару.

Відповідно до пунктів 4.1. - 4.4. договору продавець передає покупцю товар в момент його продажу в пункті роздрібної торгівлі (АЗС або магазин) продавця. Дата передачі товару вказується в чеку РРО, який є підтвердженням отримання товару. Продавець за письмовою заявою покупця видає належним чином оформлену податкову накладну, яка у передбачених Податковим кодексом випадках підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Для виписки та отримання податкової накладної покупець разом із заявою надає продавцю якісні копії чеків РРО, у відповідності з якими був отриманий товар, а також копії інших документів, які необхідні для виписки податкової накладної.

Придбання палива здійснювалось співробітниками ТОВ Консенсус за готівкові кошти, які їм видавались ТОВ Консенсус на підставі звітів про використання коштів, виданих на відрядження або у звіт. /т.7 а.с. 128 - 220/

Залишки палива, які обліковуються по рахунку 203 паливо з субрахунками, зберігаються в пальних баках даних автомобілів.

Факт придбання палива підтверджується фіскальними чеками РРО та податковими накладними, виписаними постачальниками ТОВ Бруком , ТОВ Стейт Ойл і зареєстрованими в єдиному реєстрі податкових накладних. Придбане паливо використовувалось для здійснення належними ТОВ Консенсус вантажними автомобілями перевезення продукції, виготовленої ТОВ Консенсус , що підтверджується подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, наказами ТОВ Консенсус про направлення водіїв у відрядження, табелями обліку робочого часу, звітами водіїв про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, звітами про відрядження. /т.1 а.с. 96-251, т.2 а.с. 1-251, т.3 а.с. 1-251, т.4 а.с. 1-250, т.5 а.с. 1-132, 159-230, т.7 а.с. 20-220, 20-169/

Аналізуючи вищевказані норми законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи міститься достатня кількість належним чином оформлених первинних документів підтверджуючих факт здійснення господарської операції та її пов'язаність з господарською діяльністю платників податків, а саме факт придбання палива у постачальників ТОВ Бруком , ТОВ Стейт Ойл в кількості 43 397,34 л. вартістю 743 729,74 грн., у тому числі 117 064,32 грн. ПДВ, а також використання вказаного палива в своїй господарській діяльності для забезпечення збуту виробленої ТОВ Консенсус продукції.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновку Акту перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 112 800,00 грн. та заниження ПДВ в розмірі 116 565,00 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до тексту Акту перевірки вбачається, що згідно наданих до перевірки табелів обліку використання робочого часу та відомостей нарахування заробітної плати встановлено, що усі суботи та неділі протабельовані, як вихідний день. Згідно наданих до перевірки відомостей про нарахування заробітної плати за вихідні дні заробітна плата працівникам ТОВ Консенсус з відповідними надбавками не нараховувалася та не виплачувалася. Відповідно наданих до перевірки подорожніх листів вантажних автомобілів встановлено, що виїзд вантажного автотранспорту також було проведено у відповідні вихідні дні (суботи та неділі).

Колегія суддів не погоджується з вищевикладеним, оскільки діюче законодавство не містить вимог відносно необхідності формування платником податків витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ за рахунок сум, витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей виключно у робочі дні.

На думку колегії суддів платник податків, виходячи з особливостей своєї господарської діяльності, самостійно приймає рішення у які дні (робочі або вихідні) здійснювати придбання необхідних товарів або послуг.

В зв'язку з чим посилання податкового органу на факт придбання ТОВ Консенсус палива у вихідні дні (суботи та неділі), як на підставу для відмови у визнанні відповідних витрат для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток та ПДВ є неправомірним.

Щодо висновку Акту перевірки про те, що ТОВ Консенсус в періоді січень-грудень 2015 року на порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1, 201.4, 201.7, 201.10 ст.201 ПК України допустило перевищення собівартості одиниці самостійно виготовлених товарів над фактичною ціною постачання одиниці реалізованих товарів на загальну суму 511 943,00 грн., що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 102 389,00 грн. колегія суддів зазначає наступне. /т.1 а.с. 69- 71/

Розрахунок заниження товариством бази оподаткування ПДВ операцій з постачання готової продукції власного виробництва за рахунок реалізації готової продукції за цінами нижчими за виробничу собівартість наведено в додатку №7 до вищевказаного Акту перевірки. /т.8 а.с. 174-212/

Згідно п.188.1 ст.188 ПК України, в редакції чинній на час проведення перевірки, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості

Згідно з пунктом 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №957 від 22 вересня 2014 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, а при здійсненні контрольованих операцій - виходячи із звичайних цін, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / собівартість / балансова (залишкова) вартість/ звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / собівартості / балансової (залишкової) вартості/ звичайної ціни над фактичною ціною. У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 9 цього Порядку (01 - Складена на суму перевищення звичайної ціни над фактичною (у разі здійснення контрольованих операцій); 15 - Складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання; 16 - Складена на суму перевищення балансової (залишкової) вартості необоротних активів над фактичною ціною їх постачання; 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Таким чином, для донарахування податкових зобов'язань з ПДВ, відповідач в Акті перевірки повинен був довести факт перевищення виробничої собівартості реалізованих ТОВ Консенсус товарів над їх фактично ціною (договірною вартістю) постачання. Водночас, встановити зазначений факт можливо виключно за умови обчислення відповідачем виробничої собівартості реалізованих товарів.

Згідно пункту 5 Розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №727 від 20 серпня 2015 року (далі - Порядок) факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно п.п. 2 п.4 розділу 3 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Дослідивши текст Акту перевірки №30/15-32-14-01/13897641 від 06 лютого 2017 року та додаток №7 до нього, колегією суддів встановлено, що він не відповідає вищевказаним вимогам Порядку, оскільки взагалі не містять обґрунтованого розрахунку виробничої собівартості товарів, реалізованих Позивачем.

Так, в колонці виробнича собівартість реалізації одиниці товару додатку №7 до Акту перевірки містяться дані відносно собівартості окремих товарів без будь-якого розрахунку такої собівартості та посилання на первинні документи та/або регістри бухгалтерського обліку.

В зв'язку з цим суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно вважає необґрунтованими висновки Акту перевірки щодо заниження ТОВ Консенсус ПДВ в розмірі 102 389,00 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідність скасування податкових повідомлень-рішень №0001941401 та №0001951401 від 17 лютого 2017 року, у зв'язку з їх протиправністю.

Щодо порушення позивачем вимог п.п. е п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168 ст.168, п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України зазначених податковим органом в Акті перевірки про заниження ТОВ Консенсус податку на доходи фізичних осіб в розмірі 121 763,43 грн. та заниження військового збору у сумі 11 155,95 грн. /т.1 а.с. 80-84/ колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п. е п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до п.164.5 ст.164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Пунктом 167.1 ст.167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно п.п. 168.1.1. п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.1.1 - 1.3. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Як вбачається з Акту перевірки, директору та іншим працівникам ТОВ Консенсус були повернуті кошти по авансовим звітам, по яким вони закупали паливно-мастильні матеріали, а саме дизельне пальне у 2015 році, січні - вересні 2016 року. Закупка підтверджена фіскальними чеками, але здійснювалась у вихідні дні.

Донараховуючи грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відповідач виходив з того, що ТОВ Консенсус компенсувало своїм працівникам вартість паливно-мастильних матеріалів, придбаних ними у вихідні дні для особистих потреб і не здійснило нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору на вартість таких матеріалів, як податковий агент.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість вищевказаних доводів відповідача, оскільки як вже було зазначено вище, придбане паливо використовувалось ТОВ Консенсус виключно в господарській діяльності для забезпечення збуту виробленої продукції. Придбане паливо не передавалось працівникам ТОВ Консенсус і не використовувалось ними для свої особистих потреб. В зв'язку з цим працівники ТОВ Консенсус не отримували безоплатно паливно-мастильні матеріали і як наслідок не відбувалось збільшення їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Таким чином, в даному випадку відсутній об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає непідтвердженні висновки Акту перевірки щодо заниження ТОВ Консенсус податку на доходи фізичних осіб в розмірі 121 763,43 грн. та заниження військового збору у сумі 11 155,95 грн., а податкові повідомлення-рішення №0001261303 від 17 лютого 2017 року, №0001271303 від 17 лютого 2017 року - такими, що підлягають скасуванню, що правильно було встановлено судом першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001941401, №0001951401, №0001261303, №0001271303 від 17 лютого 2017 року.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206, 254 КАС України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Консенсус до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі

Повний текст судового рішення виготовлений 06 вересня 2017 року.

Суддя доповідач: Потапчук В.О.

Суддя: Шеметенко Л.П.

Суддя: Семенюк Г.В.