Ухвала

від 23.08.2017 по справі 475/1152/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Зоря-Агро , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Зоря-Агро на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 21 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2, зареєстрованого 24 березня 2004 року, він є власником чотирьох земельних ділянок загальною площею 29,73 га, у тому числі - земельної ділянки площею 10,26 га ріллі, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Сухобалківської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, яку він передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Зоря-Агро (далі - ТОВ Зоря-Агро ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 8 років на підставі договору оренди землі № 2007-007/013А від 15 січня 2007 року.

Відповідач взяв на себе зобов'язання провести державну реєстрацію вказаного договору оренди, однак, примірник договору оренди після державної реєстрації йому не надав.

Влітку 2015 року позивач повідомив відповідача про намір повернути земельну ділянку, після чого дізнався, що вказаний договір оренди землі нібито був укладений на строк 16 років, а не на 8 років.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що ТОВ Зоря-Агро нехтувало його правами, визначаючи розмір орендної плати та строки її виплати, позивач просив розірвати укладений з відповідачем договір оренди.

В подальшому позивач змінив предмет позову і, посилаючись на те, що укладання договору оренди на 16 років не відповідає його волі, оскільки ним договір укладався на 8 років та наявність обману з боку відповідача, позивач просив визнати недійсним договір оренди землі № 2007-007/013А від 15 січня 2007 року з ТОВ Зоря-Агро та стягнути з відповідача на його користь понесені у справі судові витрати.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 21 лютого 2017 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № 2007-007/013А укладений 15 січня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ Зоря-Агро , площею 10,26 га ріллі, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрований 17 квітня 2007 року у Доманівському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру .

Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ Зоря-Агро просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України.

За змістом ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі ст.16 Закону України Про оренду землі оренда земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, а згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 24 березня 2004 року є власником земельної ділянки НОМЕР_3 площею 10,26 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Сухобалківської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

15 січня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ Зоря-Агро укладено договір оренди землі № 2007-007/013А.

Відповідно до договору, позивач ОСОБА_4 надав, а відповідач ТОВ Зоря-Агро прийняло в строкове платне користування на 16 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,26 га, яка знаходиться на території Сухобалківської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

Даний договір зареєстрований 17 квітня 2007 року у Доманівському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру .

Згідно з висновком судово-технічної експертизи матеріалів документів № 2556/16498-16510/16-34 від 07 листопада 2016 року папір, на якому виготовлені перші сторінки двох екземплярів багатосторінкового договору оренди землі №2007-007/013А, укладеного 15 січня 2007 року та зареєстрованого 17 квітня 2007 року у Доманівському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДП Центр ДЗК за № 040701300067, відрізняється від паперу інших сторінок обох екземплярів цього договору за складом. Отже, перший аркуш паперу, на якому виготовлений примірник договору оренди землі № 2007-007/013А, укладеного 15 січня 2007 року, відрізняється від аркушів 2-4 вказаного документу.

Також судами встановлено, що при підписанні оспорюваного договору оренди позивачу його примірник не було надано у зв'язку з тим, що дії з державної реєстрації договору оренди здійснював відповідач.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно виходив із того, що позивач оспорюваний договір не отримав від відповідача, мав намір укласти договір на 8 років, тому є підстави для визнання його недійсним згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок судово- технічної експертизи матеріалів документів № 2556/16498-16510/16-34 від 07 листопада 2016 року є неналежним доказом по справі є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Отже, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у

цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зоря-Агро відхилити.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 21 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

Ю.Г. Іваненко

А.В.Маляренко