Рішення

від 31.08.2017 по справі 910/9853/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2017Справа №910/9853/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Е100 Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях"

про стягнення 348903,17 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Андрущенко Х.Я. (довіреність)

від відповідача: Кліндухов П.В. (довіреність)

Циганюк Т.Д. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Е100 Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" (відповідач) 348 903,17 грн. заборгованості за договором № КОМ 80-16 від 08.02.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №КОМ 80-16 від 08.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 19.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9853/17 та призначено її до розгляду на 18.07.2017.

18.07.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про уточнення прохальної частини позовної заяви.

В судове засідання 18.07.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Присутній у судовому засіданні 18.07.2017 представник позивача надав суду пояснення щодо поданого через відділ діловодства суду клопотання про уточнення прохальної частини позовної заяви зазначивши, що предмет, підстави позову та суми заявлені до стягнення залишились незмінними, а лише вказано, що заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 348 903,17 грн. складається з: 172 560,37 грн. - основний борг, 62 547,22 грн. -відсотки річних, 113 795,57 грн. - інфляційні втрати.

Враховуючи вищевикладене, судом розглядаються вимоги заявлені в позові, проте, з урахуванням поданого позивачем клопотання про уточнення прохальної частини позовної заяви.

Також представники сторін в судовому засіданні 18.07.2017 надали суду пояснення щодо обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 18.07.2017 відкладено розгляд справи №910/9853/17 на 15.08.2017.

01.08.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про уточнення інформації вказаної у позові та письмові пояснення по справі з долученими до них документами щодо розрахунку суми основного боргу, щодо здійснення відповідачем часткових оплат та щодо нарахування 15% річних та інфляційних втрат.

В судове засідання 15.08.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду пояснення по справі та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору і відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, яке просив суд задовольнити.

Ухвалою Господарського суду від 15.08.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/9853/17 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 31.08.2017.

23.08.2017 та 30.08.2017 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 31.08.2017 представники відповідача надали відзиви на позовну заяву. У поданих відзивах відповідач зазначає, що договір № КОМ 80-16 від 08.02.2011 вважається автоматично розірваним з 23.02.2012. Також відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення 159335,57 грн., а в іншій частині позовних вимог відмовлено. Також відповідач зазначив, що акт звірки підписаний невідомою особою, а рахунки-фактури від позивача не отримувались.

Інший представник відповідача також надав відзив, у якому зазначив, що договір № КОМ 80-16 від 08.02.2011 є фіктивним з підробленими підписами, рахунки для оплат не є первинними документами, які підтверджують господарські операції,акт звірки повинен був підписуватися бухгалтером, а не директором, а тому, з урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2017 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 31.08.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Е100 Україна" (далі - комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" (далі - комітент) укладено договір № КОМ 80-16 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого комісіонер від свого імені за дорученням і за рахунок комітента, за винагороду укладає договори з нерезидентами про покупку для комітента послуг з організації придбання комітентом товарів і послуг в торгових точках мережі станцій за межами митної території України для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів комітента.

За визначенням договору, карта - ідентифікаційна плати стикова карта Е 100, яка є без документарною основою для здійснення угод, засобом ідентифікації комітента при отриманні ним товарів та/або послуг, а також технічним засобом обліку здійснених угод, але не є платіжним засобом.

Згідно п. 3 § 2 договору, передача карт покупцю здійснюється на основі акту приймання-передачі карт. Підписання сторонами акту приймання-передачі карт як користування покупцем картою для здійснення хоча б однієї угоди уповноважує фактичний вступ сторони в договірні відносини і розглядається в якості прийняття покупцем всіх умов договору.

Відповідно до п.п 3, 6 § 3 договору, розрахунки за товари та послуги, відпущені за договором здійснюються в українських гривнях. Будь-які платежі за договором будуть проведені відповідачем згідно виставлених рахунків-фактур у формі безготівкого грошового переводу на банківський рахунок. Додаток до рахунку-фактури з реєстром всіх здійснених операцій одночасно є звітом комісіонера, відповідно до ст. 1022 ЦК України.

Пунктом 7 § 3 договору встановлено, що вартість товарів та послуг, отриманих і спожитих комітентом за межами митної території України, не включають ПДВ.

Вартість товарів та послуг по даному договору зазначається комісіонером у рахунках-фактурах і вважається прийнятою комітентом, якщо комісіонер протягом 15 календарних днів, рахуючи від дати рахунку-фактури, не отримав від комітента письмових заперечень по даному рахунку-фактури (п. 8 § 3 договору).

Пунктом 2 додатку № 1 до договору передбачено, що розрахункові періоди: перший з 1 числа по 15 число місяця та другий з 16 числа по останній день поточного місяця, 30, 31 число або 28, 29 число в лютому.

Згідно п. 10 § 3 договору, в останній день розрахункового періоду продавець виставляє покупцю рахунок-фактуру за угодами в системі Е100, врахованими з використання виданих покупцю карток.

Пунктом 6 Додатку № 1 до договору встановлено, що строк оплати рахунків-фактур по договору: останній день місяця (30, 31 число або 28, 29 число в лютому) в якому виставлений рахунок-фактура, за перший розрахунковий період і 15 число місяця, наступного за місяцем, в якому виставлений рахунок за другий розрахунковий період.

Відповідно до п. 6 § 2 договору, даним пунктом комітент заявляє, що будь-яка особа фактичний пред'явник карти, виданої на підставі договору комітенту є уповноваженим представником покупця. Контроль над використанням карт уповноваженими особами покупця покладається винятково на покупця.

Згідно п. 11 § 3 договору, комітент має право безоплатно отримувати через мережу Інтернет за електронною адресою: www.e100.ua деталізовані розшифрування всіх угод, здійснених в розрахунковому періоді, в т.ч. наступні дані: номери карток; дати отримання товарів/послуг; назву АЗС; кількість товарів та послуг.

Позивач в якості обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачем на виконання договору № КОМ 80-16 було передано відповідачу в користування пластикові картки Е100, що підтверджується актами приймання-передачі карт від 22.11.2011, 19.11.2012, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, які містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що за період з 10.01.2013 по 31.12.2013 заборгованість відповідача за отриманими товарами та послугами у Системі Е100 в межах договору № КОМ 80-16 становила 222154,76 грн., що підтверджується рахунками на оплату з деталізаціями до них, а також підписаним актом звірки розрахунків.

За період з 31.01.2014 по 31.12.2014 позивач надав відповідачу товарів та послуг в Системі Е100 в межах договору № КОМ 80-16 на суму 17405,61 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи рахунками на оплату та деталізаціями до них.

За твердженням позивача, беручи до уваги суми рахунків по договору комісії за 20132 та 2014 рік, а також оплати протягом 2013-2014 року, сума заборгованості відповідача перед позивачем повинна складати 297328,44 грн. (406922,83 грн. + 17405,61 грн. - 127 000,00 грн.). В той же час, між сторонами також було укладено договір поставки 80-16 від 08.02.2011, а тому, за домовленістю сторін, частина оплат по договору поставки була зарахована як оплати по договору комісії, у зв'язку з чим, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 172 560,37 грн. (222154,76 грн. + 17405,61 грн. - 67000,00 грн.).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача 172 560,37 грн. основного боргу, а також 62 547,22 грн. 15 відсотків річних та 113 795,57 грн. інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов'язання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом між позивачем та відповідачем укладено договір комісії № КОМ 80-16 від 08.02.2011.

Стаття 1011 Цивільного кодексу України визначає, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 1012 Цивільного кодексу України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у період з січня 2013 по грудень 2014 належним чином виконував умови договору комісії, що підтверджується рахунками-фактури та додатками до них, з наданням відповідних доказів направлення таких рахунків відповідачу.

Матеріали справи не містять жодних доказів надання відповідачем позивачу у строки, встановлені договором, заперечень на рахунки-фактури.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 172 560,37 грн. Вказаний розмір заборгованості складається із 222 154,76 грн. заборгованості за період по грудень 2013 року, яка зафіксована у рахунках-фактурах та акті звірки розрахунків, а також заборгованості за період з січня по грудень 2014 у розмірі 17405,61 грн., яка підтверджується рахунками фактури.

Відповідачем, на виконання умов договору № КОМ 80-16 здійснено часткові оплати на загальну суму 67 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

При цьому, з пояснень позивача та з банківських виписок вбачається, що частина оплат містить призначення платежу з посиланням на спірний договір,, а частина платежів містить посилання на договір №80-16 із зазначенням, що сплата здійснюється за дизельне пальне без ПДВ.

Так, судом встановлено, що між сторонами було укладено 2 договори: договір комісії № КОМ 80-16 та договір поставки № 80-16, в межах дії яких здійснювалася співпраця з використанням одного технічного засобу обліку отримання товару (картка Е100), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі карт за договором поставки та договором комісії. Договір комісії передбачає отримання товарів та послуг за межами митної території України, а тому по договору комісії ПДВ не сплачується.

Отже, оплати, у призначенні платежу за якими зазначено без ПДВ стосуються договору комісії.

Таким чином, борг відповідача становить 172 560,37 грн. (222 154,76 грн.+ 17405,61 грн. - 67 000,00 грн. = 172560,37 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі за договором комісії № КОМ 80-16 у розмірі 172 560,37 грн., належним чином доведений.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзивах на позовну заяву, то суд зазначає наступне.

Так, відповідач зазначає, що не скористався картками протягом трьох місяців з моменту підписання акту прийому-передачі карт, а тому договір, в силу приписів п. 5 параграфу 8 договору вважається автоматично розірваним з 23.02.2012.

Суд відхиляє вказане твердження, оскільки, по-перше, за умовами п. 14 параграфу 2 договору, карти повертаються відповідачем позивачу по акту приймання-передачі, однак матеріали справи такого акту не містять; по-друге, факт використання карт підтверджується рахунками-фактури, заперечень на які відповідачем у строки, встановлені договором, надано не було.

Також суд відхиляє твердження відповідача про фіктивність договору комісії та підроблення підписів у ньому, оскільки, по-перше, правомірність правочину презюмується, по-друге, представник відповідача Кліндухов П.В. у своєму відзиві від 31.08.2017 підтвердив факт укладення товариством договору комісії № КОМ 80-16, по-третє, спірний договір комісії містить печатку відповідача, доказів викладення, втрати печатки підприємства, або доказів підроблення печатки на спірному договорі відповідачем не надано.

Також суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що рахунки не підтверджують факту здійснення господарської операції, оскільки кожен рахунок містить додаток з деталізацією наданих товарів та спожитих послуг, а сторони у договорі погодили, що Додаток до рахунку-фактури з реєстром всіх здійснених операцій одночасно є звітом комісіонера, відповідно до ст. 1022 ЦК України.

Під час розгляду справи, у судовому засіданні 31.08.2017 відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності та подано відзив, у якому теж зазначено про застосування строків позовної давності.

Вказана вище заява мотивована тим, що строк оплати заборгованості у розмірі 159 335,57 грн. сплив 16.05.2017, тобто до моменту звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа доповідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 5 с. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що договором передбачені періодичні (щомісячні платежі), а тому строк позовної давності потрібно обраховувати до кожного рахунку окремо. Останній рахунок повинен був бути оплачений до 15.01.2015.

Разом з тим, частиною 1 ст. 264 ЦК України унормовано, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачаться з матеріалів справи, 31.12.2013 між сторони підписано Акт звірки розрахунків, у якому зафіксовано, що станом на 31.12.2013 заборгованість відповідача перед позивачем становить 222154,76 грн. Зазначений акт скріплений печатками підприємств, при цьому, однин із представників відповідача зазначив, що акт підписаний директором, однак директор не мав права його підписувати, а інший представник зазначив, що акт звірки підписаний невідомою особою.

Оскільки Акт звірки містить печатку відповідача, а представником відповідача зазначено, що акт підписаний директором, то суд вважає, що Акт звірки від 31.12.2013 є таким, що перервав позовну даність, та до вимог про стягнення 222154,76 грн. з 31.12.2013 позовна давність розпочалась заново. При цьому, суд зазначає, що законодавством не заборонено директору підписувати акт звірки розрахунків.

Крім того, позовна давність неодноразово переривалась також здійсненими відповідачем оплатами (остання оплата здійснена 06.02.2015 року, з урахуванням призначення платежу - "без ПДВ" ).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності .

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, оскільки невиконане відповідачем зобов'язання у сумі 172 560,37 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги у цій частині визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № КОМ 80-16, позивачем за період з 16.01.2015 по 16.06.2017 нараховано 113795,57 грн. інфляційних втрат та 62547,22 грн. 15% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 13 § 3 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем свого обов'язку з оплати рахунків у встановлені додатком № 1 строки, комітент зобов'язується оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять відсотків річних, рахуючи з дня наступного за днем в який повинна була надійти оплата.

Суд, перевіривши розрахунки 15% річних та інфляційних втрат, надані позивачем, встановив, що останні є арифметично вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 62 547,22 грн. 15 відсотків річних та 113 795,57 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Е100 Україна" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, код 32070461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е100 Україна" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 123, код 37311364) 172560,37 грн. основного боргу, 113795,57 грн. інфляційних втрат, 62547,22 грн. 15% річних та 5233,55 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2017.

Суддя С.О. Турчин