Постанова

від 31.10.2017 по справі 910/9853/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа№ 910/9853/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників

від позивача: Андрущенко Х.Я.,

від відповідача: Пашун С.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2017р. у справі №910/9853/17 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Е100 Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях"

про стягнення 348903,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості за договором №КОМ80-16 від 08.02.2011р. у сумі 348903,17 грн, з яких: основний борг у сумі 172560,37 грн, відсотки річних у сумі 62547,22 грн, інфляційні втрати у сумі 113795,57 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2017р. у справі №910/9853/17 позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що Відповідач в порушення умов договору не здійснив повну та своєчасну оплату вчинених Позивачем на користь Відповідача правочинів. Разом із тим, судом встановлено, що між сторонами було укладено 2 договори: договір комісії №КОМ 80-16 та договір поставки №80-16, в межах дії яких здійснювалася співпраця з використанням одного технічного засобу обліку отримання товару (картка Е100).

Таким чином, суд здійснив зарахування переплати за договором поставки №80-16 в рахунок погашення заборгованості за договором комісії №КОМ80-16. Внаслідок чого за Відповідачем рахується несплачена частина боргу у сумі 172560,37 грн. У зв'язку із простроченням виконання Відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд також стягнув з Відповідача на користь Позивача суму інфляційних втрат та 15% річних відповідно до вимог закону та умов договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2017р. у справі №910/9853/17 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд порушив норми процесуального права, відмовивши в задоволенні клопотання про проведення експертизи акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2013р. Так, Відповідач зазначає, що вказаний акт є підробленим та не може бути належним доказом у справі, оскільки не підписувався директором Відповідача. Також вказаний не відповідає положенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідач зазначає, що місцевим судом невірно застосовані норми права стосовно строку позовної давності. Так, Відповідач звертає увагу на те, що строк позовної давності по кожному рахунку слід обраховувати окремо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2017р. прийнято апеляційну скаргу Відповідача до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.10.2017р.

04.10.2017р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого суду без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.10.2017р., зобов'язано Відповідача надати контррозрахунок сум заявлених до стягнення, із зазначенням кожної дати та суми нарахування, а також дат та номерів платіжних доручень та сум коштів, сплачених Позивачу за договором.

24.10.2017р. Відповідач подав до суду контррозрахунок заборгованості перед Позивачем та пояснення, в яких просив застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення вхідного сальдо та зазначив про часткове невизнання рахунку №9968 від 31.08.2013р., за яким Відповідач отримав неякісне пальне, що призвело до понесення Відповідачем збитків.

24.10.2017р. Відповідач подав до суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи акту звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2013р., в задоволенні якого судом відмовлено, оскільки акт звіряння розрахунків не є первинним документом, на підставі якого виникають зобов'язання, тому суд не брав до уваги зазначений акт, а здійснював визначення розміру заборгованості Відповідача перед Позивачем на підставі первинних документів, виставлених Позивачем рахунків та сплачених Відповідачем коштів за спірним договором. У судовому засіданні 26.10.2017р. оголошено перерву до 31.10.2017р.

27.10.2017р., 30.10.2017р. Позивач на вимогу суду надав виписки по рахунку щодо сплати Відповідачем коштів за договором комісії №КОМ80-16 та договором поставки №80-16, а також всі виставлені за вказаними договорами рахунки і розшифровки за ними.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив.

08.02.2011р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір №КОМ80-16, відповідно до п.1.1 якого Позивача від свого імені за дорученням і за рахунок Відповідача, за винагороду укладає договори з нерезидентами про покупку для Відповідача послуг з організації придбання Відповідачем товарів і послуг в торгових точках мережі станцій за межами митної території України для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів Відповідача.

Відповідно до абз.5 договору карта - ідентифікаційна пластикова карта Е100, яка є без документарною основою для здійснення угод, засобом ідентифікації Відповідача при отриманні ним товарів та/або послуг, а також технічним засобом обліку здійснених угод, але не є платіжним засобом.

Згідно з п.3 §2 договору передача карт Відповідачу здійснюється на основі акту приймання-передачі карт. Підписання сторонами акту приймання-передачі карт як користування Відповідачем картою для здійснення хоча б однієї угоди підтверджує фактичний вступ сторони в договірні відносини і розглядається в якості прийняття Відповідачем всіх умов договору.

Відповідно до п.6 §2 договору даним пунктом Відповідач заявляє, що будь-яка особа фактичний пред'явник карти, виданої на підставі договору Відповідачу є уповноваженим представником Відповідача. Контроль над використанням карт уповноваженими особами Відповідача покладається винятково на Відповідача.

Відповідно до п.3, 6 §3 договору розрахунки за товари та послуги, відпущені за договором здійснюються в українських гривнях. Будь-які платежі за договором будуть проведені Відповідачем згідно виставлених рахунків-фактур у формі безготівкового грошового переказу на банківський рахунок. Додаток до рахунку-фактури з реєстром всіх здійснених операцій одночасно є звітом Позивача, відповідно до ст.1022 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.7 §3 договору вартість товарів та послуг, отриманих і спожитих Відповідачем за межами митної території України, не включають ПДВ.

Відповідно до п.8 §3 договору вартість товарів та послуг по даному договору зазначається Позивачем у рахунках-фактурах і вважається прийнятою Відповідачем, якщо Позивач протягом 15 календарних днів, рахуючи від дати рахунку-фактури, не отримав від Відповідача письмових заперечень по даному рахунку-фактури.

Згідно з п.10 §3 договору в останній день розрахункового періоду Позивач виставляє Відповідачу рахунок-фактуру за угодами в системі Е100, врахованими з використання виданих Відповідачу карток, і за якими станом на момент виставлення рахунків-фактури до Позивача надійшла технологічна інформація.

Згідно з п.11 §3 договору Відповідач має право безоплатно отримувати через мережу Інтернет за електронною адресою: www.e100.ua деталізовані розшифрування всіх угод, здійснених в розрахунковому періоді, в т.ч. наступні дані: номери карток; дати отримання товарів/послуг; назву АЗС; кількість товарів та послуг.

Відповідно до п.13 §3 договору у випадку невиконання або неналежного виконання Відповідачем свого обов'язку з оплати рахунків у встановлені додатком №1 строки, Відповідач зобов'язується оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять відсотків річних, рахуючи з дня наступного за днем в який повинна була надійти оплата.

Згідно з п.2 додатку №1 до договору розрахункові періоди: перший з 1 числа по 15 число місяця та другий з 16 числа по останній день поточного місяця, 30, 31 число або 28, 29 число в лютому.

Відповідно до п.6 додатку №1 до договору строк оплати рахунків-фактур по договору: останній день місяця (30, 31 число або 28, 29 число в лютому), в якому виставлений рахунок-фактура, за перший розрахунковий період і 15 число місяця, наступного за місяцем, в якому виставлений рахунок за другий розрахунковий період.

На виконання договору №КОМ 80-16 Позивачем було передано Відповідачу в користування пластикові картки Е100, що підтверджується актами приймання-передачі карт від 22.11.2011р., 19.11.2012р.

Позивач з 2011р. по 2014 р. надав Відповідачу послуги з організації придбання Відповідачем товарів і послуг в торгових точках мережі станцій за межами митної території України для забезпечення обслуговування його автотранспортних засобів на загальну суму 619541,51 грн, що підтверджується рахунками та додатками до них.

Відповідно до банківської виписки за період з 01.01.2011р. по 26.01.2017р. Відповідач надані Позивачем послуги за договором №КОМ80-16 оплатив частково на суму 106034,99 грн.

08.02.2011р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір №80-16, відповідно до якого Позивач забезпечує Відповідачу можливість використання карт для придбання товарів та/або послуг на автозаправних станціях і пунктах дорожнього сервісу, які знаходяться на території України.

На виконання умов договору №80-16 від 08.02.2011р. у період 2011-2013р. надав Відповідачу послуги на загальну суму 3123086,66 грн, що підтверджується рахунками та додатками до них.

Відповідно до банківської виписки за період з 01.01.2011р. по 26.01.2017р. Відповідач здійснив оплату наданих Позивачем послуг за договором №80-16 у сумі 3469541,45 грн. Таким чином, у Відповідача перед Позивачем за договором №80-16 виникла переплата у сумі 346454,79 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч.1, 3 ст.1012 Цивільного кодексу України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом між Позивачем та Відповідачем укладено договір комісії №КОМ80-16 від 08.02.2011р., на виконання умов якого Позивач з 2011р. по 2014 р. надав Відповідачу послуги з організації придбання Відповідачем товарів і послуг в торгових точках мережі станцій за межами митної території України для забезпечення обслуговування його автотранспортних засобів на загальну суму 619541,51 грн, що підтверджується рахунками та додатками до них, які Позивач виставив Відповідачу.

Відповідач надані Позивачем послуги за договором №КОМ80-16 оплатив частково на суму 106034,99 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2011р. по 26.01.2017р. При цьому, суд звертає увагу, що Відповідач від початку співпраці з Позивачем здійснював оплату за договором по кожному окремо виставленому Позивачем рахунку, а згодом у призначенні платежу Відповідач зазначав тільки договір, за яким здійснював оплату. Таким чином, за договором №КОМ80-16 у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість у сумі 513506,52 грн.

Разом з тим, між сторонами укладено договір №80-16 від 08.02.2011р., за умовами якого Позивач надав Відповідачу такі ж послуги, що і за договором №КОМ80-16 від 08.02.2011р., але на території України. Сторони не заперечують щодо наявності у них домовленості про зарахування переплати за договором №80-16 в рахунок погашення заборгованості за договором №КОМ80-16.

За вказаних обставин, апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність визначення вартості наданих послуг Позивачем Відповідачу також за договором №80-16 від 08.02.2011р.

Як вбачається із рахунків та додатків до них Позивач на виконання умов договору №80-16 від 08.02.2011р. у період 2011-2013р. надав Відповідачу послуги на загальну суму 3123086,66 грн. Відповідач здійснив оплату наданих Позивачем послуг за договором №80-16 у сумі 3469541,45 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2011р. по 26.01.2017р. таким чином, у Відповідача перед Позивачем за договором №80-16 виникла переплата у сумі 346454,79 грн.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що борг Відповідача перед Позивачем за договором №КОМ80-16 з врахуванням переплати за договором №80-16 становить 167051,73 грн (513506,52 грн - 346454,79 грн).

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача про часткове невизнання рахунку №9968 від 31.08.2013р., за яким Відповідач отримав неякісне пальне, що призвело до понесення Відповідачем збитків, оскільки вказане є самостійною підставою позову, з яким Відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язання за договором №КОМ80-16, Позивачем за період з 16.01.2015р. по 16.06.2017р. заявлено до стягнення з Відповідача інфляційних втрат у сумі 113795,57 грн та 15% річних у сумі 62547,22 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.13 §3 договору у випадку невиконання або неналежного виконання Відповідачем свого обов'язку з оплати рахунків у встановлені додатком №1 строки, комітент зобов'язується оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять відсотків річних, рахуючи з дня наступного за днем в який повинна була надійти оплата.

Як вбачається із матеріалів справи останній рахунок було виставлено Позивачем Відповідачу 31.12.2014р. за №28614. Таким чином, на підставі п.5 додатку №1 апеляційний суд приходить до висновку, що останнім днем оплати наданих Позивачем послуг є 15.01.2015р., тому Позивач правомірно зазначив період для нарахування інфляційних втрат та 15% річних з 16.01.2015р. по 16.06.2017р.

Проте, судом було визначено інший розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем, тому нарахування інфляційних втрат та 15% річних здійснюється на заборгованість у сумі 167051,73 грн, яка існувала станом на 15.01.2015р. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення вимог Позивача в цій частині частково, а саме: інфляційних втрат у сумі 110162,88 грн та 15% річних у сумі 60593,68 грн за період з 16.01.2015р. по 16.06.2017р.

31.08.2017р. Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.4, 5 ст.267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до п.4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р. у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як вірно встановлено місцевим судом, договором передбачені періодичні (щомісячні платежі), а тому строк позовної давності потрібно обраховувати до кожного рахунку окремо. Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи Відповідач від початку співпраці з Позивачем здійснював оплату за договором по кожному окремо виставленому Позивачем рахунку, які Відповідач оплатив. У подальшому Відповідач сплачував за надані Позивачем послуги, зазначаючи у призначенні платежу тільки договір, за яким здійснював оплату, а не рахунок. Тому Позивач зараховував проплати Відповідача у порядку черговості, а не за конкретним рахунком. Таким чином, апеляційний суд не може дійти достовірного висновку про те, за яким саме рахунком Відповідач здійснював оплату, та позбавлений можливості визначити строк позовної давності до кожного окремого рахунку, оскільки невідомо, за якими рахунками Відповідач здійснив оплату, а за якими існувала заборгованість.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що позовна давність неодноразово переривалась здійсненими Відповідачем оплатами (остання оплата здійснена 06.02.2015р.), з урахуванням призначення платежу та зарахуванням переплати за договором №80-16.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення місцевого суду підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2017р. у справі №910/9853/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2017р. у справі №910/9853/17 змінити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, код 32070461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е100 Україна" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 123, код 37311364) основний борг у сумі 167051 (сто шістдесят сім тисяч п'ятдесят одна) грн 73 коп., інфляційні втрати у сумі 110162 (сто десять тисяч сто шістдесят дві) грн 88 коп., 15% річних у 60593 (шістдесят тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн 68 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 5067 (п'ять тисяч шістдесят сім) грн 13 коп.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов