Рішення

від 05.09.2017 по справі 910/11960/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2017Справа №910/11960/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр протезування "Едвардс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ 2012"

про стягнення 231 479,88 грн. та розірвання договору

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Мальована В.А. - за довіреністю №75 від 21.07.2017 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр протезування "Едвардс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ 2012" про стягнення 231 479,88 грн. та розірвання договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо проведення рекламної компанії за Договором №1 на проведення рекламної(их) кампанії(й) від 03.01.2017 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та:

1) стягнути з відповідача на свою користь 153 000,00 грн. - суми основного боргу, 19 156,43 грн. - пені, 45 000,00 грн. - неустойки, 2 163,00 грн. - 3% річних, 12 160,45 грн. - інфляційних втрат, 5 073,34 грн. - судового збору.

2) розірвати Договір №1 на проведення рекламної(их) кампанії(й) від 03.01.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 09.08.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 року відкладено розгляд справи на 05.09.2017 року.

В судове засідання 05.09.2017 року представник відповідача вдруге не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 24.07.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.09.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 05.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Надія (далі по тексту - відповідач, виконавець, ТОВ Надія ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр протезування Едвардс (далі по тексту - позивач, виконавець, ТОВ Центр протезування Едвардс ) укладено договір №1 на проведення рекламної(их) кампанії(й) (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.2.1. Договору) Виконавець зобов'язується власними силами та/або з залученням субпідрядників протягом строку дії договору професійно і якісно проводити Рекламну кампанію в інтересах Замовника та/або клієнтів Замовника на території України на поверхнях Спеціальних конструкцій, що узгоджуються сторонами у Додатку до Договору, а Замовник зобов'язується вчасно у повному обсязі оплачувати роботи та послуги Виконавця відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.4.1.4 Договору вартість рекламної кампанії з урахуванням ПДВ визначається Сторонами в Додатку до Договору в національній валюті (гривнях).

Згідно з п.4.2.1 Договору оплата вартості Рекламної кампанії здійснюється Замовником в повному обсязі не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до дати початку Рекламної кампанії (якщо інший строк оплати не буде узгоджено Сторонами у Додатку до Договору).

Відповідно до п.1.1. Додатку №21 до Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по виготовленню та розміщенню Рекламного матеріалу на території України на поверхнях Спеціальних конструкцій розміром 6x3 з 03.01.2017 року по 28.02.2017року.

Згідно з п.4.4 Договору Виконавець направляє Замовникові для підписання акт прийому-передачі робіт та послуг. Замовник протягом 5-ти робочих днів від дати одержиш акту підписує його або направляє Виконавцеві мотивовану відмову.

03.01.2017 року відповідно до Додатку № 1 до Договору було узгоджено конкретний перелік та ціну послуг, що має бути надано Виконавцем.

Зважаючи на домовленості Сторін та узгодження Сторонами рекламного матеріалу шляхом підписання відповідного Додатку №1 до Договору, згідно якого Виконавець взяв на себе зобов'язання, в тому числі по виготовленню Рекламного матеріалу, Замовник 26.01.2017 року оплатив послуги Виконавця в розмірі 153 000,00 гривень (платіжне доручення №21 від 21.01.2017 року) за: виготовлення рекламного матеріалу, його розміщення, в тому числі протягом двох місяців на поверхнях Спеціальних конструкцій (копії платіжного доручення та банківської виписки додаються). Тобто, Виконавець зобов'язаний був розпочати рекламну кампанію не пізніше ніж з 28.01.2017року.

Відповідно до п.3.2.7 Договору виконавець зобов'язаний надавати Замовникові фотозвіт про первинне розміщення реклами та її ротації на поверхнях Спеціальних конструкцій (кур'єром або електронною поштою) протягом 5 робочих днів після первинного розміщення Рекламного матеріалу або Ротації Реклами (п.п.3.2.2 Договору).

Згідно з п. 3.4.1 Договору не менше, ніж за сім робочих днів до дати початку Рекламної кампанії, зазначеної у відповідному додатку до Договору, надавати Виконавцю якісно виконаний Контрольний макет та іншу документацію, передбачену законодавством.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем рекламна кампанія так і не розпочата: відсутній контрольний макет; відсутній рекламний матеріал, який мав виготовити Виконавець; не здійснено розміщення рекламного матеріалу на Спеціальних конструкціях на території України; відсутній фотозвіт про первинне розміщення рекламного матеріалу, відсутній акт прийому-передачі наданих послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, оплатив повну вартість рекламної компанії (п.4.2.1. Договору), а відповідач в порушення умов Договору не приступив до виконання Договору, в зв'язку з чим зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в розмірі 153 000,00 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 153 000,00 грн. (суми основного боргу), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та неустойку, які за розрахунками позивача становлять: 19 156,43 грн. (пені) та 45 000,00 грн. (неустойки).

Відповідно до п. 7.1.2 Договору у випадку порушення Виконавцем (з його вини) початку Рекламної кампанії на зарезервованих поверхнях Спеціальних конструкцій та інших договірних зобов'язань під час проведення Рекламної кампанії, Замовник має право стягнути з Виконавця неустойку у розмірі 50 % від денної договірної вартості Рекламної кампанії на поверхні щодо якої допущено порушення, помножений на кількість таких поверхонь і кількість днів прострочення виконання зобов'язання, але небільше місячної вартості Рекламної кампанії на такій поверхні, якщо Сторони не домовляться про інше. При цьому строк не експонування Реклами з вини Виконавця Замовником не оплачується, а перераховані Замовником грошові кошти за такий строк повертаються Виконавцем або враховуються виконавцем у наступних періодах Рекламної кампанії.

Відповідно до п. 4.1.2. Вартість одного дня Рекламної кампанії на одній зарезервованій поверхні Спеціальної конструкції визначається шляхом ділення місячної вартості Рекламної кампанії на одній поверхні зазначеної у Додатку до Договору на 30 (тридцять) календарних днів.

Згідно з п. 7.1.3 Договору зазначені в п. 7.1.1 та 7.1.2 Договору санкції можуть застосовуватись Замовником за умови виконання ним зобов'язання щодо оплати за період, на який приходиться порушення зобов'язань Виконавцем.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до положень ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 45 000,00 грн. (неустойки) нараховані відповідно до законодавства та умов Договору, тому підлягають задоволенню, однак позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню в зв'язку з тим, що такий вид відповідальності відповідача, як сплата пені за порушення умов Договору, не передбачено умовами Договору.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 2 163,00 грн. (3% річних) та 12 160,45 грн. (інфляційних втрат).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. №62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 163,00 грн. (3% річних) та 12 160,45 грн. (інфляційних втрат), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про розірвання Договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Згідно з п.6.3.4. Договору договір може бути розірваний в цілому за рішенням господарського суду за наявності спору щодо невиконання або неналежного виконання сторонами договірних обов'язків.

Істотними умовами договору про надання послуг є умови про предмет договору, а також умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

У випадку, коли договір про надання послуг відповідає ознакам господарського договору (відповідно до статті 179 ГК України) його істотною умовою, як і будь-якого іншого господарського договору (відповідно до статті 180 ГК України) є строк. З умов договору вбачається, що сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема, предмету договору та строків його виконання.

Тобто, невиконання договірних зобов'язань у строки, обумовлені відповідним договором між Позивачем та Відповідачем, є істотним порушенням його умов, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для його розірвання за рішенням суду.

На момент розгляду справи відповідач не приступив до виконання Договору.

З врахуванням вищевикладеного суді дійшов до висновку, що позивачем доведено порушення відповідачем істотних умов Договору з якими ст. 651 ЦК України пов'язує розірвання договору в судовому порядку, а тому позовні вимоги про розірвання Договору підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір №1 на проведення рекламної(их) кампанії(й) від 03.01.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ 2012" (01042, м. Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ФІЛАТОВА, будинок 1/22, кімната 101; код ЄДРПОУ 37883684) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр протезування "Едвардс" (01015, м. Київ, ВУЛИЦЯ СТАРОНАВОДНИЦЬКА, будинок 4-А, квартира 13; код ЄДРПОУ 31663234).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ 2012" (01042, м. Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ФІЛАТОВА, будинок 1/22, кімната 101; код ЄДРПОУ 37883684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр протезування "Едвардс" (01015, м. Київ, ВУЛИЦЯ СТАРОНАВОДНИЦЬКА, будинок 4-А, квартира 13; код ЄДРПОУ 31663234) 153 000 (сто п'ятдесят три тисячі) грн. 00 коп. - суми основного боргу, 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. - неустойки, 2 163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 00 коп. - 3% річних, 12 160 (дванадцять тисяч сто шістдесят) грн. 45 коп. - інфляційних втрат, 4 785 (чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 90 коп. - судового збору.

4. В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 06.09.2017 року.