Рішення

від 30.08.2017 по справі 917/916/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2017 р. Справа №917/916/17

за позовом підприємства з 100% іноземною інвестицією "ОСОБА_1 І КО.КИЇВ", 08320, Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Центральна, 2-В

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХМОЛПРОМ", 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47

про стягнення 255 970,17 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 02.06.2017 р.

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 22.08.2016 р.

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 07/14 від 14.04.2014 р. в розмірі 255 970,17 грн., з яких: 199 107, 72 грн. - основний борг; 11 001,94 грн. - пеня; 37 356,63 грн. - інфляційні втрати; 8 503,88 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов"язань в частині оплати отриманого товару.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема у відзиві на позовну заяву (вхід. №10703 від 30.08.2017р.) посилається на те, що позивач жодним чином не намагався врегулювати спір в добровільному порядку; на тяжке фінансове становище підприємства. В зв"язку з чим просить суд вирішити питання про надання відповідачу розстрочки в виконанні рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

14 квітня 2014 року між Підприємством з 100% іноземною інвестицією "ОСОБА_1 і Ко. Київ" (надалі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмолпром"(надалі - Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 07/14 (надалі - Договір) з протоколом розбіжностей.

В подальшому сторонами було укладено Додаткові угоди №1 від 24.12.2014р. та №2 від 05.01.2015р. до даного Договору, якими було внесено зміни до 7-го та 13-го розділів Договору.

Згідно з п.1.2. Договору (у редакції Протоколу розбіжностей від 14.04.2014р.) Постачальник зобов'язується передати Компоненти у власність Покупця, а Покупець в свою чергу зобов'язується прийняти і оплатити Компоненти в кількості, визначеній додатками (специфікаціями), або видатковими накладними, які за умов їх підписання та скріплення печатками Сторін є невід'ємними частинами даного Договору.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 255 872,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 469 від 25.11.2015 р. на суму 87 048,00 грн., № 471 від 27.11.2015 р. на суму 43 005,60 грн., № 82 від 25.02.2016 р. на суму 51 458,40 грн., № 172 від 26.04.2016 р. на суму 35 258,40 грн., № 292 від 27.07.2016 р. на суму 39 102,00 грн., підписаними повноважними представниками обох сторін, та переданими Постачальнику відповідними довіреностями №952 від 25.11.2015 p., № 955 від 27.11.2015 p., №66 від 24.02.2016 p., № 147 від 26.04.2016 p., № 299 від 27.07.2016 р. на отримання товару Покупцем.

Пунктом 7.1 Договору (у редакції Додаткової угоди від 24 грудня 2014 року № 1 до Договору) сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості Компонентів на підставі відповідної видаткової накладної протягом 45 днів з дати отримання компонентів.

За твердженням позивача, відповідачем було здійснена часткова оплата отриманого товару (Компонентів) за видатковою накладною № 469 від 25.11.2015 р. на суму 87 048,00 грн., за рештою вказаних вище видаткових накладних Покупцем оплата не виконана взагалі, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви за відповідачем рахується заборгованість в сумі 199 107,72грн.

Крім того, в зв"язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано і заявлено до стягнення 11 001,94 грн. пені, 37 356,63 грн. - інфляційних втрат та 8 503,88 грн. - 3 % річних.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі-продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що підписаними між сторонами накладними та довіреностями, виданими відповідачем на отримання цінностей, підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 255 872,40грн.

Пунктом 7.1 Договору (у редакції Додаткової угоди від 24 грудня 2014 року № 1 до Договору) сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості Компонентів на підставі відповідної видаткової накладної протягом 45 днів з дати отримання компонентів.

З огляду на визначений порядок розрахунку, зобов"язання по оплаті отриманих компонентів у відповідача виникло по закінченню 45-денного строку з моменту отримання товару та підписання відповідної накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України отриманий від позивача товар не оплатив в повному обсязі у встановлені строки. Дана обставина відповідачем не спростована належним доказами.

Посилання відповідача у відзиві на скрутне фінансове становище, не є підставою для звільнення його від відповідальності. За визначенням ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництвом є діяльність, яка ведеться на власний ризик, метою якої є отримання прибутку. В той же час, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може служити підставою для невиконання зобов'язання по оплаті.

З урахуванням викладених обставин заборгованість є доведеною належними доказами та підлягає стягненню з боржника в розмірі 199 107,72грн.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2 Договору (у редакції Протоколу розбіжностей від 14.04.2014р.) сторонами погоджено, що у разі невиконання свого обов'язку по оплаті Компонентів Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від розміру неоплаченої суми, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі п. 9.2. Договору та ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 11 001,94 грн. пені; 37 356,63 грн. інфляційних втрат; 8 503,88 грн. 3 % річних.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов"язання, вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає правомірними, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.

За приписами статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Виходячи з вищевикладеного, позов обґрунтований та підтверджений належними доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідач в своєму відзиві прохав суд надати розстрочити виконання рішення з посиланням на скрутне фінансове становище.

Оскільки відповідачем не подано належних доказів, які б свідчили про наявність виключних об'єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у суду відсутні підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХМОЛПРОМ" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47; код ЄДРПОУ 35293993) на користь Підприємства з 100% іноземною інвестицією "ОСОБА_1 І КО.КИЇВ" (08320, Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Центральна, 2-В; код ЄДРПОУ 24368458) 199 107, 72 грн. - основного боргу, 11 001,94 грн. - пені, 37 356,63 грн. - інфляційних втрат, 8 503,88 грн. - 3 % річних та 3839,55грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.09.2017 року

Суддя Гетя Н.Г.