Постанова

від 06.09.2017 по справі 904/5862/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2017 року Справа № 904/5862/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Кузнецової І.Л., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 19.01.2017 року;

від відповідача-1: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 25.05.2017 року;

від відповідача-2: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2017 року у справі №904/5862/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Редмонд-Україна", м.Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса", м. Київ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс", м. Дніпро

про стягнення 13 314 928 грн. 34 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Редмонд-Україна» (надалі - ТОВ «Редмонд-Україна» ), з урахуванням уточнень позовних вимог, звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (надалі - ТОВ «Дієса» ) на свою користь 20 367 988 грн. 54 коп. основного боргу та про солідарне стягнення з ТОВ «Дієса» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс" (надалі - ТОВ "Лекс") на свою користь 5 000 грн. основного боргу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2017 року у справі №904/5862/17 (суддя Панна С.П.) позов задоволено частково; з ТОВ "Дієса" на користь ТОВ "Редмонд-Україна" стягнуто 20 362 988 грн. 54 коп. основного боргу, 240 000 грн. судового збору; з ТОВ "Дієса" на користь ТОВ "Редмонд-Україна" солідарно стягнуто 5 000 грн. основного боргу; з ТОВ "Лекс" на користь ТОВ "Редмонд-Україна" солідарно стягнуто 5 000 грн. основного боргу; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що:

- до позовної заяви позивачем додані не посвідчені ксерокопії первинних документів;

- у видаткових накладних не вказано, за яким саме договором поставляється товар, номенклатура та ціна товару не співпадає з предметом договору, що є підставою пред'явленого позову;

- договір №29/08/2013 від 29.08.2013 року припинив свою дію 31.12.2014 року та не може регулювати умови поставки в інший період;

- акти звірки, підписані позивачем та відповідачем-1, не можуть бути належними доказами, що підтверджують спірну заборгованість, оскільки не є первинними документами та підписані неуповноваженими особами;

- місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 щодо призначення у справі судово-економічної експертизи;

- висновок суду про наявність заборгованості відповідача-1 перед позивачем за договором №29/08/2013 від 29.08.2013 року в сумі 20 367 988 грн. 54 коп. не відповідає обставинам справи;

- справу розглянуто судом першої інстанції у незаконному складі, за відсутності відповідача-2, з порушенням правил територіальної підсудності.

На стадії апеляційного провадження справи відповідачем-1 подані клопотання про призначення судово-економічної експертизи, про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва та про витребування доказів у відповідності до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач проти доводів апеляційної скарги та поданих апелянтом клопотань заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач-2 по суті апеляційної скарги пояснень не надав, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представників, пославшись на їх перебування у відпустці.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судових засіданнях представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ «Редмонд-Україна» (постачальник, позивач) та ТОВ «Дієса» (покупець, відповідач-1) укладено договір №29/08/2013 від 29.08.2013 року (надалі - договір-1), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупця товари народного споживання, а саме електропобутові товари (побутові холодильники, морозильники, машини і прилади для механізації побутових робіт, побутові пристрої для очищення, зволоження, кондиціонування повітря, електроосвітлювальної арматури і електроламп, електронагріваючих приладів, провідникових виробів і таке інше, телерадіотовари (електро програвачи, звукозаписні, для відеозапису та відтворення зображення і звуку, носіїв для запису звуку, платівок, телевізійних приймачів, частин вузлів, а також деталей і приладів до них і таке інше, комп`ютерну техніку (комп'ютерна техніка та її комплектуючі, носії інформації, чистячі засоби), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та його сплатити (п.1.1 договору-1).

Згідно п. 2.7 договору-1 датою поставки вважається дата підписання сторонами відвантажувальних документів, видаткових накладних, ТТН на товар.

Відповідно до п. 3.5 договору-1 покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 90 календарних днів з дати її поставки, але у будь-якому випадку не раніше дати отримання повного комплектна документів на товар (партії товару), зазначеного у п. 2.9 цього договору. Форма оплати- безготівковий розрахунок.

Додатковими угодами сторонами можуть бути введені інші форми та порядок оплати товару за цим договором (п. 3.7 договору-1).

Додатковою угодою № 1 від 14.02.2014 року до договору-1 п. 3.5 договору-1 викладено у наступній редакції: «Покупець повинен провести розрахунок за товар, який поставлений у період з 14.02.2014 року по 31.07.2014 року не пізніше 60 календарних днів з дати прийому товару покупцем та переходу до нього права власності на товар.«

Додатковою угодою № 4 від 15.05.2015 року до договору-1 сторони погодили доповнити п. 3.5 розділу 3 договору підпунктами 3.5.1, 3.5.2, 3.5.3, 3.5.4 наступного змісту:

- « 3.5.1. Покупець зобов'язаний проводити розрахунок за товар, поставлений у період з 17 липня 2015 року по 31 липня 2015 включно, у відповідності до визначених та підтверджених постачальником цілей цього підпункту договору письмових заявок покупця на отримання товару, у розмірі вартості реалізованого товару, вказаного у цьому підпункті договору. При цьому постачальник не несе витрати по зберіганню товару, вказаного в підпунктах 3.5.1, 3.5.2 пункту 3.5 розділу 3 договору» ;

- « 3.5.2. Покупець зобов'язаний проводити розрахунок на умовах, визначених пп. 3.5.3 п. 3.5 розділу 3 договору, за наступний асортимент товару, який був поставлений до 15 липня 2015 року, але не оплачений до вказаної дати, а саме: мультиварка RMC-M10, мультиварка RMC-M4503, мультиварка-скороварка RMC-PM4506, чайник електричнийRK-G127, чайник електричний RK-M125D;

- « 3.5.3. Оплата за реалізований покупцем товар, вказаний в пп. 3.5.1, пп. 3.5.2 п. 3.5 ррозділу 3 договору, проводиться кожні 2 тижні, а саме: до останнього робочого дня кожного 14-денного періоду, наступного після дати поставки такого товару, та/або після кожного останнього дня оплати попереднього 14-денного періоду оплати за такий товар» ;

- « 3.5.4. У разі відсутності протягом 4-х місяців з дати поставки, оплати за поставлений товар, вказаний в пп. 3.5.1, пп. 3.5.2 п. 3.5 розділу 3 договору, покупець на вимогу постачальника має повернути такий неоплачений товар в належному стані» .

У додатковій угоді № 5 від 01.10.2015 року до договору-1 сторони вирішили викласти п. 3.5 договору у наступній редакції: « 3.5. Покупець здійснює розрахунки за отриману партію товару по мірі його реалізації один раз на тиждень. Сторони погодили, що у будь-якому випадку остаточний розрахунок за кожну поставку партії товар проводиться до закінчення 180 днів з дати такої поставки. Розрахунки проводяться у безготівковій формі. Якщо за місяць до закінчення кінцевого строку розрахунку у покупця є в наявності нереалізований товар, то покупець має право повернути постачальнику такий товар, а постачальник зобов'язаний його забрати у встановлений покупцем строк. Такий товар вивозиться постачальником за свій рахунок. При цьому постачальник не несе витрати по зберіганню поставленого товару. У разі відсутності протягом 20-ти календарних днів оплати за товар або за власною ініціативою постачальник може припинити дію змін до договору, викладених у додатковій угоді № 5 від 01 жовтня 2015 року, направивши покупцю письмове попередження. У такому разі, до правовідносин між сторонами при наступних поставках товару будуть застосовуватися умови договору, які були чинні до укладання додаткової угоди № 5 від 01 жовтня 2015 року (попередня редакція договору). Також на вимогу постачальника покупець має повернути неоплачений товар в належному стані або розрахуватися за такий товар» .

На виконання умов договору-1 позивачем було поставлено, а відповідачем-1 прийнято товар на загальну суму 484 100 345 грн. 89 коп., що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Доводи апелянта відносно того, що товар отриманий ним не за договором-1 належними доказами, у відповідності до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведені (не поданий іншій договір, укладений між відповідачем та відповідачем-1, не підтверджено наявність інших правовідносин сторін тощо).

Апелянт у своїй скарзі вказує на розбіжності у номенклатурі поставленого товару з умовами договору-1. Предметом даного договору є поставка широкого спектру електропобутових товарів без визначення номенклатури, сторони обмежились лише загальним поняттям, які вказані у п. 1.1 договору-1, про що зазначено вище. З наявних в матеріалах справи накладних вбачається, що ТОВ Редмонд-Україна поставлено ТОВ Дієса мультиварки, скороварки, електрочайники, пилососи, хлібопічі, блендери, м'ясорубки, йогуртниці, аєрогрилі, кухонні комбайни, кавоварки тощо, що відповідає товару, зазначеному у предметі договору-1.

Окрім того, пунктом 2.4 договору-1 передбачено, що виставлення постачальником рахунку-фактури, прийняття покупцем відповідної партії товару (підписання розвантажувальних документів (видаткових накладних)) та наступна його оплата вважається досягненням сторонами згоди в частині номенклатури (предмету та асортименту), кількості, вартості.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності номенклатури поставленого товару умовам договору-1 є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Апелянт також вказує на те, що договір-1 припинив свою чинність 31.12.2014 року.

Згідно п.9.1 договору-1 договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2013 року.

Відповідно до п.9.4 договору-1 якщо жодна зі сторін в строк не пізніше 14 календарних днів до спливу строку дії договору не заявить в письмовій формі про свою відмову від пролонгації договору, договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік.

Враховуючи вищевикладене та ті обставини, що сторони після 31.12.2014 року підписували додаткові угоди до вказаного договору, первинні документи, здійснювали поставку та оплату товару, тобто своїми фактичними діями підтверджували чинність даного договору, колегія суддів вважає, що поставка спірної продукції відбувалась в межах його дії.

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем-1 отриманого товару в розмірі 399 497 299 грн. 61 коп., часткове повернення відповідачем-1 позивачу товару на загальну суму 17 313 907 грн. 68 коп., та на здійснений між позивачем та відповідачем-1 взаємозалік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 46 921 150 грн. 06 коп., до стягнення позивачем пред'явлений борг в розмірі 20 367 988 грн. 54 коп.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договору-1, строк оплати отриманого від позивача товару у відповідача-1 настав. Доказів оплати спірної заборгованості на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення останній не надав, внаслідок чого позов слід визнати обґрунтованим.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

10.03.2017 року між ТОВ «Лекс» (відповідач-2) та ТОВ Редмонд-Україна (позивач) укладений договір поруки №87 (надалі - договір-2), за умовами якого поручитель (відповідач-2) зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань ТОВ «Дієса» (відповідач-1), що виникли з договору поставки №29/08/2013 від 29.08.2013 року, який був укладений між позивачем та відповідачем-1.

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання (п.1.2 договору-2).

Згідно п. 2.1 договору-2 поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником згідно основного договору у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

На виконання умов п. 3.4.1. договору-2 позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою №144 від 03.04.2017 року щодо погашення заборгованості у розмірі 5 000 грн., яка була отримана останнім 05.04.2017 року. Доказів оплати вказаного боргу відповідачем-2 не подано.

За встановлених обставин, відповідачі не виконали свої договірні зобов'язання, чим порушили умови укладених із позивачем договору-1 та договору-2 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню із солідарним стягнення з відповідачів-1 та -2 на користь позивача 5 000 грн. заборгованості та із стягненням з відповідача-1 на користь позивача 20 362 988 грн. 54 коп. основного боргу; в решті позову слід відмовити.

Щодо заперечень апелянта відносно створення позивачем штучної альтернативної підсудності слід зазначити, що предметом позову у справі є стягнення заборгованості за поставлений позивачем товар; у позовній заяві зазначено, що місцезнаходженням відповідача-1, вимоги до якого випливають з договору-1 є: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 45, а місцезнаходженням відповідача-2, вимоги до якого випливають з договору-2, є: м.Дніпро, вул. Паторжинського, буд. 8/9.

Згідно ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить господарський суд захистити його порушене право шляхом солідарного стягнення з відповідачів-1 та -2 заборгованості за договором-1 у сумі 5 000 грн., укладеним між позивачем і відповідачем-1, з врахуванням договору-2, укладеного між позивачем і відповідачем-2, в якому останній виступає поручителем.

Згідно ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Застосувавши правило альтернативної підсудності, позивач на власний вибір подав позовну заяву до господарського суду за місцезнаходженням відповідача-2 (поручителя), тобто до господарського суду Дніпропетровської області.

Даний спір пов'язаний з виконанням різних за своєю правовою природою господарських договорів, укладених між позивачем та відповідачами (з кожним з них окремо). При цьому, позовні вимоги до відповідача-2, які виникли з договору-2, мають похідний характер від основних позовних вимог до відповідача-1, які виникли з договору-1.

Однак, приписами Господарського процесуального кодексу України встановлені єдині правила визначення підсудності тієї чи іншої господарської справи, тому суд, розглядаючи справу, має право оцінювати та визначати дотримання або недотримання цих правил позивачем.

Чинним процесуальним законодавством України не передбачено поділу альтернативної підсудності господарських справ на штучну та природну (дійсну), а також не передбачено можливість незастосування судом альтернативної підсудності в залежності від того, мають позовні вимоги до декількох відповідачів основний чи похідний характер, або чи є вони (вимоги) взаємопов'язаними.

Договір-2, на який посилається апелянт як на той, що порушує його права, є діючим, недійсним у встановленому законом порядку не визнаний (відповідних доказів не подано).

Отже, колегія суддів вважає, що наявні заперечення відповідача-1 щодо територіальної підсудності справи ґрунтуються виключно на вибірковому довільному тлумаченні змісту ст.15 Господарського процесуального кодексу України, його клопотання щодо передачі справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва задоволенню не підлягає.

Відповідачем-1 подане клопотання щодо призначення у справі судово-економічної експертизи, проведення якої він пропонує доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та на вирішення якої поставити наступні питання:

- чи підтверджується документально оформленими належним чином первинними документами поставка товарів позивачем відповідачу-1 за договором поставки від 29.08.2013 року №29/08/2013;

- на яку суму позивач поставив відповідачу-1 товарів за договором поставки від 29.08.2013 року №29/08/2013;

- на яку суму відповідач-1 здійснив на користь позивача оплату поставлених за вказаний період товарів за договором поставки від 29.08.2013 року №29/08/2013;

- чи існує у ТОВ Дієса перед ТОВ Редмонд-Україна кредиторська заборгованість? Якщо існує, то на яку суму?

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Клопотання відповідача-1 щодо призначення у справі судово-економічної експертизи задоволенню не підлягає за відсутності на це підстав, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті пред'явлених позовних вимог; для встановлення фактичних обставин відсутня необхідність у з'ясуванні питань, які потребують спеціальних знань фахівців.

Клопотання відповідача-1 стосовно витребування у АТ ОТП Банк доказів часткової оплати отриманого товару задоволенню не підлягає, оскільки статтею 38 Господарського процесуального кодексу встановлено, що сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів, тоді як в даному випадку такі докази відповідач-1 мав самостійно отримати в своєму обслуговуючому банку та подати ще при розгляді справи в суд першої інстанції.

Стосовно доводів апелянта з приводу того, що акти звірки, підписані позивачем та відповідачем-1, не можуть бути належними доказами, що підтверджують спірну заборгованість, оскільки не є первинними документами та підписані неуповноваженими особами, слід зазначити, що судом встановлена заборгованість відповідача-1 виходячи саме з первинних документів (видаткових накладних, банківських виписок, накладних по поверненню товару, актів взаємозаліку зустрічних однорідних вимог); наявні ж в матеріалах справи акти звірки взаєморозрахунків сторін оцінені судовою колегією в їх сукупності з іншими доказами наявності спірної заборгованості, поданими позивачем.

Твердження апелянта стосовно розгляду судом першої інстанції справи в незаконному складі не знайшли свого підтвердження виходячи з наявних в матеріалах справи процесуальних документів.

Також не вбачається порушень місцевим господарським судом процесуального законодавства з огляду на обставини розгляду справи за відсутності відповідача-2, оскільки в матеріалах справи містяться докази його належного повідомлення про час і місце розгляду справи (судового засідання, в якому було прийнято оскаржуване рішення (а.с. 87, т.9).

06.09.2017 року від позивача до апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відмову від позову, яке обґрунтоване повним погашенням відповідачем-1 05.09.2017 року спірної заборгованості. В клопотанні позивач просить суд оскаржуване рішення скасувати та провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

Клопотання позивача задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч.3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно з'ясовано обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого його слід залишити без змін.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99,101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2017 року у справі №904/5862/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.Г. Іванов

(Повний текст постанови складено 07.09.2017 року).