Ухвала

від 01.09.2017 по справі 216/3509/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1083/17 Справа № 216/3509/17 Слідчий суддя - Суддя-доповідач - Крот С.І.

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2017 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Крот С.І.,

суддів: Живоглядової І.К., Слоквенка Г.П.

при секретарі Чміль О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровська від 31 липня 2017 року,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Ганжи І.Є.

представника скаржника ОСОБА_2

В с т а н о в и л а:

В апеляційній скарзі начальник квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП Дніпропетровської області про арешт майна на земельні ділянки вказуючи, що КЕВ м. Дніпра використовує надані йому земельні ділянки з метою забезпечення ЗСУ шляхом розміщення на них фондів військовослужбовців та їх сімей, а також надає землі іншим військовим частинам для використання з метою військового навчання та злагодження. На даній земельній ділянці розташована військова частина, яка використовується як випробувальний полігон, що зафіксовано витягом з Державного земельного кадастру, в якому чітко зазначено категорію земель - землі оборони та зазначено вид використання земельної ділянки - випробувальний полігон (танкодром) військової частини А3283. Також судом не враховано той факт, що передавши КЕВ м. Дніпра на відповідальне зберігання земельну ділянку, на якій розташовані сількогосподарські культури, що вони є невід`ємною частиною земельної ділянки та повинні передаватись разом. Крім того, судом першої інстанції не повністю встановлено правові підстави для накладення арешту на земельні ділянки, які належать на праві власності КЕВ м. Дніпра, а тому вважає, що ухвала суду винесена з порушенням норм законодавства.

Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, накладено арешт на земельні ділянки за кадастровими номерами №1225884400:09:001:0036; №1225884400:09:001:0037; №1225884400:09:001:0038 на території Зеленобалківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, які належать на праві власності КЕВ м. Дніпра (ЄДРПОУ 08004581), заборонивши укладати будь-які цивільно-правові угоди стосовно передачі права володіння та користування вищевказаними земельними ділянками юридичним та фізичним особам на час проведення розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040230001290 від 20.07.2017 р.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що 19.07.2017 р. до Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області з квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра надійшла інформація про те, що суб`єкти господарювання, які зареєстровані та займаються підприємницькою діяльністю на території Криворізького та Широківського районів, Дніпропетровської області вносять неправдиві відомості до офіційних документів, а саме: до договорів оренди земельних ділянок, внаслідок чого здійснюють посіви зернових культур на земельних ділянках, які знаходяться в розпорядженні інших осіб. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельні ділянки за кадастровими номерами № 1225884400:09:001:0036; № 1225884400:09:001:0037; № 1225884400:09:001:0038 на території Зеленобалківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на праві власності належать державі, цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, в зв`язку з чим суд прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки для подальшого досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження, зокрема проведення необхідних слідчих дій, вищевказані земельні ділянки мають бути обмежені у володінні та користуванні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_2, який підтримав вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі Смирнов проти Росії було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів вбачається, що кримінальне правопорушення, у зв'язку з розслідуванням якого слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, полягає у тому, що слідчим відділом Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12017040230001290 від 20.07.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України за фактом того, що до Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра надійшла інформація про те, що суб'єкти господарювання, які зареєстровані та займаються підприємницькою діяльністю на території Криворізького та Широківського районів, Дніпропетровської області вносять не правдиві відомості до офіційних документів, а саме до договорів оренди земельних ділянок, внаслідок чого здійснюють посіви зернових культур на земельних ділянках, які надані у користування Міністерству оборони України, чим спричинили матеріального збитку. Сума завданого збитку та обставини вчинення кримінального правопорушення встановлюються.

За даним фактом проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017040230001290 від 20.07.2017 року.

Обґрунтованість підозри у вчиненні згаданого кримінального правопорушення наданими матеріалами підтверджується достатньою мірою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Наявність такої обґрунтованої підозри дає підстави для висновку, що накладення арешту на земельні ділянки за кадастровими номерами №1225884400:09:001:0036; №1225884400:09:001:0037; №1225884400:09:001:0038 є доказом факту та обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні, а отже оскаржувана ухвала слідчого судді є обґрунтованою та відповідає вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують вищенаведених висновків колегії суддів.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб'єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Перевіривши ухвалу слідчого судді, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя належним чином дотримався вказаних положень кримінального процесуального закону і звертає увагу, що арешт на земельні ділянки накладено шляхом заборони укладати будь-які цивільно-правові угоди стосовно передачі права володіння та користування вказаними земельними ділянками юридичним та фізичним особам на час проведення розслідування вказаного вище кримінального провадження без заборони користування вказаними земельними ділянками фактичними землекористувачами та без заборони виконання будь-яких робіт чи заходів, направлених на збір перевезення, зберігання тощо врожаю вирощених сільськогосподарських культур (посівів), обробку землі за вже укладеними з господарюючими суб"єктами та військовою частиною А3283 договорами, підрядними організаціями (найнятими особами).

При цьому, якщо у подальшому відпаде потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження або в обмеженні права відчуження вказаним майном, а так само і порушення органом досудового розслідування принципу розумних строків, третя особа або її представник може звернутись до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту майна.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

П О с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровська від 31 липня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, накладено арешт на земельні ділянки за кадастровими номерами №1225884400:09:001:0036; №1225884400:09:001:0037; №1225884400:09:001:0038 на території Зеленобалківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, які належать на праві власності КЕВ м. Дніпра (ЄДРПОУ 08004581), заборонивши укладати будь-які цивільно-правові угоди стосовно передачі права володіння та користування вищевказаними земельними ділянками юридичним та фізичним особам на час проведення розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040230001290 від 20.07.2017 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Крот С.І. Живоглядова І.К. Слоквенко Г.П.