Ухвала

від 06.09.2017 по справі 522/8627/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/8627/16-ц

Провадження № 4с/522/208/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

при секретарі Іскрич В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_1, за участі стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Айсблік на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду міста Одеса надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження № 54354902 під час примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2016 у справі № 522/8627/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЙСБЛІК до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання ліцензійного договору недійсним та стягнення грошових коштів. Відповідно до вимог, викладених у скрзі, ОСОБА_1 просить:

поновити строк на подачу скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2;

визнати неправомірними дії та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2017.

визнати неправомірними дії та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої . служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 по виконавчому провадженню №54354902 від 20.07.2017 про арешт коштів боржника від 20.07.2017.

визнати неправомірними дії та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 по виконавчому провадженню №54354902 від 20.07.2017 про арешт майна боржника від 20.07.2017.

визнати неправомірними дії та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 по виконавчому провадженню №54354902 від 20.07.2017 про розшук майна боржника.

зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання тішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №54354902 від 20.07.2017, про що винести відповідну постанову.

Скаржник вважає, що дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту на кошти та все майно боржника ОСОБА_1 та про оголошення майна боржника ОСОБА_1 в розшук є неправомірними, а зазначені постанови підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник скаржника заявлені вимоги підтримав, просив суд скаргу задовольнити.

Представник стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Айсблік та державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції заперечували щодо задоволення скарги, надавши суду письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Суд, системно дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши правові норми, які регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15.06.2017 у справі № 522/8627/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЙСБЛІК до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання ліцензійного договору недійсним та стягнення грошових коштів (надалі - справа № 522/8627/16-ц) стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЙСБЛІК (код 14299304) перераховану 11.04.2016 суму роялті в розмірі 10 658 436,21 (десять мільйонів шістсот п'ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять шість гривень) 21 копійку; стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЙСБЛІК суму сплаченого судового збору в розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень; стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в дохід держави суму належного до сплати додатково судового збору в розмірі 134 876,54 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят шість) гривень 54 копійки.

Ухвалою Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 06.07.2017 відкрито касаційне провадження у справі № 522/8627/16-ц, витребувано із Приморського районного суду м. Одеси справу № 522/8627/16-ц та зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2016, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15.06.2017, до закінчення касаційного провадження.

20 липня 2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 було розглянуто заяву ТОВ Айсблік від 19.07.2017 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №522/8627/16-ц виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ТОВ АЙСБЛІК перераховану 11.04.2016 року суму роялті в 10 658 436, 21 гривень у відношенні боржника ОСОБА_1.

Тієї ж дати заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 було винесено постанову про арешт коштів боржника, постанову про арешт майна боржника та постанову про розшук майна боржника.

24.07.2017 та 27.07.2017 представником боржника ОСОБА_1 подано заяви до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в яких повідомлялося про неможливість виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.16 по справі №522/8627/16-ц у зв'язку з зупиненням Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних i кримінальних справ виконання рішення по справі № 522/8627/16-ц та додано Ухвалу Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ про зупинення виконання рішень.

Скаржниця вважає, що державний виконавець неправомірно виніс вказані постанови, оскільки відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06.06.2017 року повинен був зупинити стягнення за виконавчим документом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до вимог ст. 11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України , кожна із сторін зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно до Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст.. 2 Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст.18 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016№1404-VIII (надалі Закону) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено та своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України Про виконавче провадження.

Статтєю 4 Закону України Про виконавче провадження закріплено вимоги до виконавчого докумена, а також визначено виключний перелік підстав, за яких протягом трьох робочих днів з моменту пред'явлення виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання.

Ч. 5 ст. 26 вказаного Закону визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Таким чином виходячи з вимог Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.212 року, державний виконавець зобов'язаний протягом трьох днів з моменту надходження зави про відкриття виконавчого провадження відкрити виконавче провадження, за умови відповідності виконавчого документу вимогам ч. 1 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження або повернути виконавчий документ без виконання за наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 4 вказаного Закону.

Так, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 19.07.2017 року до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла заява від ТОВ Айсблік про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №522/8627/16-ц виданого 27.06.2017 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЙСБЛІК перераховану 11.04.2016 року суму роялті в 10 658 436,21 гривень відносно ОСОБА_1.

Згідно частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Цим же Законом встановлено правові засади захисту прав стягувача, боржника у виконавчому провадженні, що полягають у можливості оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду. Судовий контроль за виконанням судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства, здійснюється в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України .

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів закон покладає на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Правові засади діяльності державної виконавчої служби визначеніЗаконом України Про державну виконавчу службу .

За правилами ст. 383 ЦПК України , сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їх права чи свободи.

З матеріалів виконавчого провадження, долучених до матеріалів справи не вбачається підстав для повернення виконавчого документу без виконання.

За таких обставин, скарга в частині визнання неправомірними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження задоволенню не підлягає.

Щодо вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій та скасування постанови від 20.07.2017 про арешт коштів ОСОБА_1; про арешт майна боржника та про розшук майна ОСОБА_1 на підставі заяви Стягувача, яка була ним подана для забезпечення реального виконання рішення та оголошено розшук майна боржника, а саме: легкового автомобілю BMW 118i, н/з ВН0670BH; легкового автомобілю Toyota Camry, н/з ВН6701HB, які належать Боржнику ОСОБА_1 су зазначає наступне.

П. 7 ч. 4 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Віповіно до ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

З огляду на вищезазначене, скарга ОСОБА_1 в частині скасування постанов від 20.07.2017 року задоволенню не підлягає.

Вимоги в частині зобов'язання державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій не підлягають заоволенню з огляду на наступні обставини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України державний виконавець зобов'язаний діяти виключно у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон ): Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: … зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа .

Суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки. Завдання цивільного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Суд не має права зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України Про виконавче провадження можуть здійснюватися лише ним або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, а тому питання про відкриття провадження за виконавчим документом відноситься виключно до компетенції та повноважень відділу ДВС.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 18 постанови № 6 від 7 лютого 2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , роз'яснив, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210 , 213 , 387 ЦПК . Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК , у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Одночасно зі скаргою до суду надійшо клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу скарги на дії державного виконавця, яке вмотивовано тим, що скаржниця перебувала за кордоном та не мала можливості поати до суду вказану скаргу.

У відповідності до ч.1 ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно до ч.1 ст.385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Згідно до ст.72 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявником строк для звернення до суду зі скаргою пропущений з поважних причин, у зв'язку з чим приходить до висновку, що заявнику слід поновити строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись 383-385 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1, за участі стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю Айсблік на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А. Ю . Бойчук