Рішення

від 05.09.2017 по справі 914/1403/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2017р. Справа № 914/1403/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «НАВЗАЄМ» , м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВІКНАБУД» , м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 290 244,69 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2- представник (довіреність № б/н від 06.07.17р.)

від відповідача: ОСОБА_3- представник (довіреність б/н від 25.07.17р.).

Представнику позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «НАВЗАЄМ» , м. Львів до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКНАБУД» , м. Львів про стягнення заборгованості в розмірі 290 244,69 грн.

Ухвалою суду від 12.07.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.07.2017 року.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання з'явився, позовні вимоги позивача заперечує, з підстав наведених у відзиві.

26.07.17р. за вх. № 26209/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області відповідачем подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

31.07.17р. за вх. № 26502/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За період з 02.01.2017 року до 28.04.2017 року ТзОВ НАВЗАЄМ продало ТзОВ Вікнабуд щебінь на підставі договору купівлі-продажу щебеню від 04.01.2017 року №2/0401 на загальну суму 1 090 373,82 грн., згідно видаткових накладних, що долучено до матеріалів справи.

Позивач стверджує, що свої зобов язання по оплаті поставленого товару покупець - ТОВ Вікнабуд порушив, оплати товар лише частково в сумі 825 414,72 грн. згідно з банківськими виписками. Залишок заборгованості становить 264 959,10 грн.

11.05.2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою провести оплату за товар. Відповідач частково провів оплату по претензії, однак, повністю заборгованість по такій не погасив.

Станом на 05.07.2017 року відповідач має заборгованість перед позивачем по оплаті товару в сумі - 264 959,10 грн.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 5 860,10 грн. та проценти за користування коштами в розмірі 2 025,30 грн., а також пеню за несвоєчасне виконання зобов язань за період з 04.04.2017 року до 05.07.2017 року в розмірі 17 400,19 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість перед позивачем частково.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзив на позов подав, в якому стверджує, що позивачем не доведено факту поставки відповідачу відповідного товару, оскільки відбиткові накладні оформлені неналежним чином, а саме, без зазначення посадового становища особи, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. В порушення ч.2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Крім того, відповідач вважає, що у відповідача не виникло обов язку щодо оплати товару, зважаючи на п.4.6 договору, відповідно до якого зобов язання покупця щодо оплати товару виникають з моменту підписання додатків №1,2 до даного договору та виставлення постачальником рахунка-фактури, якщо інше не передбачено у додатках до даного договору. Отже, відповідач не заперечуючи факту придбання товару у позивача, вважає, що відповідача не виникло обов язку щодо оплати товару, а відтак позовні вимоги щодо штрафних санкцій також є безпідставними.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, 04.01.2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу щебеню №2/0401.

Відповідно до п.1.1., п.1.2., Постачальник зобов'язувався у відповідності з замовленням передати у власність Покупця щебінь гранітний різного асортименту, відсів гранітний (товар), а Покупець зобов'язувався прийняти товар і своєчасно здійснювати його оплатити на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставка товару здійснюється партіями у відповідності із заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару.

Пунктом 4.1. Договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в додатках та рахунках-фактурах, видаткових накладних.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується ОСОБА_4 накладними, що долучені до матеріалів справи, згідно яких ТзОВ НАВЗАЄМ передав, а Відповідач прийняв товар за Договором на загальну суму 1 090 373,82 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача у видаткових накладних не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи видаткові накладні, погодився із об'ємом та вартістю поставленого товару.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленого за Договором товару належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого за Договором товару в розмірі 825 414,72грн.

Крім того, відповідач долучив до матеріалів справи платіжні доручення про сплату заборгованості, які не враховані позивачем при визначені основної суми боргу. А саме: платіжне доручення від 07.07.2017 року №61 на суму 15 000,00 грн., платіжне доручення від 14.07.2017 року №68 на суму 10 000,00 грн., платіжне доручення від 20.07.2017 року №83 на суму 30 000,00 грн., платіжне доручення від 28.07.2017 року №206 на суму 10 000,00 грн. Всього на загальну суму - 65 000,00 грн. Позивач в судовому засіданні не заперечив, що відповідачем сплачену частину боргу після подання позовної заяви до господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в частині стягнення 65 000,00 грн. слід припинити на підставі п.1.1 статті 80 ГПК України, у зв язку з відсутністю предмету спору.

Також суд зазначає, що підписання Покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст.692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Суд не приймає твердження відповідача про те, що видаткові накладні оформлені з порушенням вищевказаного Закону України, а отже, не можуть підтверджувати факт поставки товару, оскільки видаткові накладні, складені на паперовому носії та оформлені у належному порядку, скріплені печаткою сторін, дійсність яких не оспорюється, враховуючи наявність у матеріалах справи паперових копій залізничних накладних підтверджують відсутність підстав вважати товар неотриманим.

Згідно п.4.2 договору, оплата покупцем вартості товару здійснюється на умовах попередньої оплати вартості товару, якщо інше не передбачено в додатках до даного договору.

Відповідно до п.4.3 договору, покупець здійснює 100% передню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не передбачено в додатках до даного договору.

Згідно п.4.4 договору, розрахунки по даному між сторонами здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.5 договору, оплата здійснюється згідно рахунку-фактури постачальна.

Згідно п.4.6 договору, зобов язання покупця щодо оплати товару виникають з моменту підписання додатків №1,2 до даного договору та виставлення постачальником рахунка-фактури, якщо інше не передбачено у додатках до даного договору.

Так, суд відхиляє твердження відповідача проте, що в останнього не виник обов язок по оплаті товару, оскільки позивачем не виставлено рахунки-фактури, адже підписання покупцем видаткових накладних, що фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доведеність позовних вимог в частині стягнення 199 959,10 грн. (264 959,10 - 65 000,00 грн.) боргу за поставлений товар, відсутність заперечень Відповідача проти як самого факту поставки товару, так і щодо його якісних і кількісних показників, підписання Відповідачем ОСОБА_4 накладних, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 199 959,10 грн. суми основного боргу за поставлений за Договором товар є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 5 860,10 грн. та проценти за користування коштами в розмірі 2 025,30 грн., а також пеню за несвоєчасне виконання зобов язань за період з 04.04.2017 року до 05.07.2017 року в розмірі 17 400,19 грн.

Відповідач заперечує щодо нарахування штрафних санкцій, адже заперечує сам факт виникнення обов язку сплати поставленого товару. Проте, дані твердження було спростовано вище.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, поданого позивачем, інфляційні втрати нараховані за місяць квітень 2017 року та місяць травень 2017 року на суму боргу 264 959,10 грн., що в сукупності становить - 5 860,10 грн., а 3% річних нараховані з 04.04.2017 року по 05.07.2017 року на суму боргу 264 959,10 грн. в розмірі 2 025,30 грн.

Також, згідно п.6.3 договору, покупець в разі прострочення строків оплати сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, який повинен бути оплачений за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем нараховано пеню за період з 04.04.2017 року по 26.05.2017 року на суму боргу 264 959,10 грн., що становить - 17 400,19 грн.

Отже, суд дійшов до висновку, про правомірність нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, тому позовні вимоги щодо їх стягнення підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, подав докази часткового погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю НАВЗАЄМ до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІКНАБУД про стягнення заборгованості в розмірі 290 244,69 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 3 378,45 грн. судового збору.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги задоволити частково.

2 .Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІКНАБУД (81053, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вулиця Івана Мазепи,6; код ЄДРПОУ 30328888) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю НАВЗАЄМ (юридична адреса: 79058, м.Львів, вулиця в.Великого, 4/429; код ЄДРПОУ 38853226) - заборгованість в розмірі 225 244,69 грн., з яких: 199 959,10 грн. - сума основного боргу, 5 860,10 грн. - інфляційні втрати, 2 025,30 грн. - 3% річних, 17 400,19 грн. - пені, а також 3 378,45 грн. судового збору.

3 . В решті частині позовних вимог провадження припинити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2017 р.

Суддя Горецька З. В.