Постанова

від 16.11.2017 по справі 914/1403/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2017 р. Справа № 914/1403/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Вікнабуд

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.09.2017

у справі № 914/1403/17

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Навзаєм , м. Львів

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Вікнабуд , м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 290' 244,69 грн.,

представники сторін:

- від позивача - ОСОБА_3,

- від відповідача - ОСОБА_4

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, сторонам роз'яснено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.09.2017 у справі №914/1403/17 (суддя Горецька З.В.) частково задоволено позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Навзаєм , стягнуто з ТзОВ Вікнабуд на користь позивача 199' 959,10 грн. основного боргу, 5' 860,10 грн. інфляційних втрат, 2' 025,30 грн. 3% річних, 17' 400,19 грн. пені, а також 3' 378,45 грн. судового збору. В решті позовних вимог - провадження припинено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини з купівлі-продажу щебеню на підставі договору купівлі-продажу №2/0401 від 04.01.2017, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1' 090' 373,82 грн., а відповідач оплатив його частково, на суму 825' 414,72 грн. Зважаючи на вказану обставину, а також на факт сплати відповідачем 65' 000,00 грн. в період з 07.07.2017 по 28.07.2017, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу на суму 199' 959,10 грн. та про припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 65' 000,00 грн. Крім того, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних, інфляційних нарахувань та пені.

Не погодившись із прийнятим рішенням в частині стягнення 17' 400,19 грн. пені, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважаючи, що суд першої інстанції не врахував, що у спірних правовідносинах мала місце позадоговірна поставка товару, оскільки: всупереч положенням п.4.6 договору сторонами не було погоджено ціни товару згідно заявки (додаток №1 до договору); постачальником не виставлялися рахунки-фактури; у підписаних сторонами накладних відсутнє покликання на договір №2/0401 від 04.01.2017; покупцем не було здійснено 100% попередньої оплати за товар, як це передбачено у мовами договору.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив, що правовідносини між сторонами врегульовувалися договором №2/0401 від 04.01.2017, положення якого відповідачем і були порушені, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення основної заборгованості, трьох процентів річних, інфляційних нарахувань, а також пені.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

04.01.2017 між ТзОВ Навзаєм (постачальником) та ТзОВ Вікнабуд (покупцем) було укладено договір №2/0401 купівлі-продажу щебеню (а.с. 16-18), відповідно до якого постачальник зобов'язався у відповідності із замовленням передавати у власність покупця щебінь гранітний різного асортименту та відсів гранітний, а покупець - приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

У період з 31.01.2017 до 04.04.2017 ТзОВ Навзаєм поставило ТзОВ Вікнабуд товар на загальну суму 1' 090' 373,82 грн., а саме: щебінь 5*20, щебінь гранітний 40*70, пісок з відсівів дроблення понад 2 мм до 5 мм, пісок з відсівів дроблення понад 0,63 мм до 2 мм. Вказане підтверджується копіями видаткових накладних, долучених до матеріалів справи: №2 від 31.01.2017 на суму 131' 013,50 грн., №5 від 09.02.2017 на суму 74' 452,32 грн., №7 від 11.02.2017 на суму 119' 724,48 грн., №9 від 15.02.2017 на суму 119' 420,24 грн., №11 від 22.02.2017 на суму 29' 842,40 грн., №12 від 24.02.2017 на суму 29' 629,24 грн., №15 від 28.02.2017 на суму 59' 260,70 грн., №28 від 15.03.2017 на суму 32' 709,60 грн., №36 від 19.03.2017 на суму 59' 258,48 грн., №40 від 23.03.2017 на суму 80' 839,44 грн., №44 від 03.04.2017 на суму 80' 939,44 грн., №45 від 03.04.2017 на суму 29' 416,08 грн., №46 від 03.04.2017 на суму 144' 511,02 грн., №47 від 03.04.2017 на суму 32' 709,60 грн., №48 від 03.04.2017 на суму 32' 475,96 грн., №55 від 04.04.2017 на суму 34' 171,32 грн. (а.с. 19-34).

Вищезазначені накладні підписані обома сторонами та скріплені відбитками їх печаток. Факт поставки товару визнається обома сторонами. Як підставу для поставки у кожній з накладних зазначено договір купівлі-продажу .

Покупець оплату за отриманий товар провів частково, на загальну суму 825' 414,72 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи: №1992 від 30.01.2017 на суму 80' 000,00 грн., №2005 від 01.02.2017 на суму 39' 703,36 грн., №2025 від 09.02.2017 на суму 120' 711,36 грн., №2045 від 16.02.2017 на суму 80' 000,00 грн., №2062 від 21.02.2017 на суму 27' 000,00 грн., №2085 від 01.03.2017 на суму 20' 000,00 грн., №2096 від 03.03.2017 на суму 70' 000,00 грн., №2103 від 07.03.2017 на суму 50' 000,00 грн., №2116 від 15.03.2017 на суму 30' 000,00 грн., №2132 від 17.03.2017 на суму 10' 000,00 грн., №2150 від 20.03.2017 на суму 10' 000,00 грн., №2161 від 22.03.2017 на суму 24' 000,00 грн., №2171 від 23.03.2017 на суму 20' 000,00 грн., №2189 від 29.03.2017 на суму 34' 000,00 грн., №2206 від 30.03.2017 на суму 15' 000,00 грн., №2217 від 03.04.2017 на суму 75' 000,00 грн., №2230 від 07.04.2017 на суму 40' 000,00 грн., №2257 від 27.04.2017 на суму 20' 000,00 грн., №2336 від 18.05.2017 на суму 10' 000,00 грн., №3 від 26.05.2017 на суму 20' 000,00 грн., №25 від 02.06.2017 на суму 20' 000,00 грн., №76 від 21.06.2017 на суму 10' 000,00 грн. (а.с. 35-56). Підставами для здійснення відповідних оплат за вказаними платіжними дорученнями покупцем зазначено: рахунок №1 від 27.01.2017, рахунок №8 від 08.02.2017, рахунок №10 від 17.02.2017, акт звірки від 26.04.2017 та акт звірки від 25.05.2017.

У зв'язку з несплатою відповідачем у повному обсязі вартості поставленого товару, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою №1 від 05.07.2017 про стягнення з відповідача 264' 959,10 грн. основного боргу, 5' 860,10 грн. інфляційних втрат (за період з 04.04.2017 по 31.05.2017), 2' 025,30 грн. 3% річних (за період з 04.04.2017 по 05.07.2017), 17' 400,19 грн. пені (за період з 04.04.2017 по 05.07.2017).

Разом з тим, у період з 07.07.2017 по 28.07.2017, відповідач додатково погасив заборгованість на загальну суму 65' 000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме: № 61 від 07.07.2017 на суму 15' 000,00 грн., №68 від 14.07.2017 на суму 10' 000,00 грн., №83 від 20.07.2017 на суму 30' 000,00 грн., №206 від 28.07.2017 на суму 10' 000,00 грн. (а.с. 67-69, 82). Підставами для здійснення відповідних оплат за вказаними платіжними дорученнями покупцем зазначено акт звірки від 25.05.2017.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до пункту 1.2 договору, кількість, асортимент і ціна товару вказуються в додатках до цього договору. Проте, з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що між сторонами не укладалося додатків до договору, які б визначали кількість, асортимент та ціну товару. Водночас, п.1.3 договору передбачено, що загальна сума договору складає суму всіх підписаних обома сторонами накладних.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна ціна договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в додатках та рахунках-фактурах, видаткових накладних.

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється партіями у відповідності із заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Додатком №1 до договору, який сторони долучили під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, погоджено форму такої заявки.

Факт поставки позивачем товару підтверджується видатковими накладними, що долучені до матеріалів справи, згідно яких ТзОВ Вікнабуд прийняв товар на загальну суму 1' 090' 373,82 грн.

Дослідивши укладений між сторонами договір, а також вищезазначені видаткові накладні, колегія суддів вважає, що спірна поставка товару не була позадоговірною, як про це твердить скаржник, оскільки: 1) поставка товару здійснювалася позивачем після підписання сторонами договору та в межах строку його чинності, встановленого п.10.1 договору (з моменту підписання до 31.12.2017); 2) у всіх видаткових накладних, підписаних сторонами, наявне покликання на договір купівлі-продажу як на підставу приймання-передачі товару (хоч і без зазначення номера та дати). З матеріалів справи не вбачається, що між сторонами укладалися інші договори купівлі-продажу щебеню гранітного різного асортименту та відсіву гранітного.

Сама лише відсутність заявок покупця на поставку товару та відсутність доказів виставлення позивачем рахунків на оплату не свідчить про позадоговірний характер відносин між сторонами. Так, сторонами у пункті 4.9 договору передбачено, що якщо поставка товару була проведена без дотримання заявлених покупцем даних про обсяг поставки, дату поставки і т.д., однак сторонами були підписані накладні на товар, поставка товару вважається погодженою між сторонами та такою, що відповідає умовам договору. Також колегія суддів звертає увагу на те, що у платіжних дорученнях, на підставі яких відповідач здійснював часткову оплату за товар, наявне покликання на виставлені позивачем рахунки, що частково спростовує доводи скаржника, що такі рахунки не виставлялися позивачем.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться у ст.193 ГК України.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, факт передачі постачальником обумовленого договором товару підтверджується видатковими накладними на загальну суму 1' 090' 373,82 грн., які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача у видаткових накладних не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи видаткові накладні, погодився із об'ємом та вартістю поставленого товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору, оплата покупцем вартості товару здійснюється на умовах попередньої оплати вартості товару, якщо інше не передбачено в додатках до даного договору. Покупець здійснює 100% передню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не передбачено в додатках до даного договору. Розрахунки по даному між сторонами здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата здійснюється згідно рахунку-фактури постачальника.

Згідно п.4.6 договору, зобов'язання покупця щодо оплати товару виникають з моменту підписання додатків № 1, 2 до даного договору та виставлення постачальником рахунка-фактури, якщо інше не передбачено у додатках до даного договору.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Таким чином, незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу рахунків-фактур, оплата за товар повинна бути здійснена відповідачем.

Зважаючи на відсутність врегулювання у договорі чіткого порядку оплати та на відсутність доказів вручення позивачем рахунків-фактур, колегія суддів вважає, що обов'язок відповідача оплатити поставлений товар настав, відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, після прийняття товару чи товаророзпорядчих документів на нього.

Як було зазначено вище, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленого товару належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 264' 959,10 грн.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач долучив до матеріалів справи платіжні доручення про сплату заборгованості в період з 07.07.2017 по 28.07.2017 на загальну суму 65' 000 грн., які не були враховані позивачем при визначені основної суми боргу. Таким чином, розмір основного боргу відповідача становить 199' 959,10 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог у даній справі про стягнення з відповідача 199' 959,10 грн. основного боргу та про припинення провадження у справі в частині стягнення 65' 000 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно п.6.3 договору, покупець в разі прострочення строків оплати сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, який повинен бути оплачений за кожний день прострочення

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок 17' 400,19 грн. пені, судова колегія вважає, що її стягнення з відповідача є обґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши перерахунок заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення 5' 860,10 грн. інфляційних втрат та 2' 025,30 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

При поданні апеляційної скарги скаржник просив відстрочити сплату судового збору. Ухвалою від 29.09.2017 апеляційну скаргу було прийнято судом до свого провадження та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі. Станом на 16.11.2017 від скаржника не надійшло доказів сплати судового збору.

Відповідно до п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013, якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Зважаючи на вищенаведене, судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 05.09.2017 у справі №914/1403/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Вікнабуд - без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Вікнабуд (81053, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вулиця Івана Мазепи, 6, ідентифікаційний код 30328888) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача: 38007620, банк отримувача: ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку: 825014, рахунок №31216206782006, код класифікації доходів бюджету 22030101) 3' 716,29 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко