Рішення

від 05.09.2017 по справі 917/1170/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2017 Справа № 917/1170/17

За позовом Малого приватного підприємства "Протон", вул. Миру, 31, с. Чорноглазівка, Полтавський район, Полтавська область, 38710 (адреса для листування : вул. Серьогіна, 8, м. Полтава, 36008)

до Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36029

про стягнення 30 402,71 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 25.05.2017 року

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №12/16-008/53 від 21.04.2017 року

СУТЬ СПРАВИ : розглядається позовна заява Малого приватного підприємства "Протон" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" 30 402,71 грн. заборгованості , що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами Договору про надання транспортних послуг №30/05/16-ЕЗЧ-2 від 10.06.2016 року, з яких : 24 000,12 грн. - заборгованість за надані послуги, 2 611,23 грн. - інфляційні втрати, 493,15 грн. - 3% річних, 3 298,21 грн. - пеня.

Позивач надав суду заяву вх. № 10061 від 14.08.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу та просить суд стягнути з відповідача 2 611,23 грн. інфляційних втрат, 493,15 грн. 3% річних та 3 298,21 грн. пені. В обґрунтування підстав подання даної заяви позивач посилається на проведення відповідачем оплати основного боргу.

За приписами ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки вказана заява позивача вчинена з дотриманням встановлених процесуальних правил, суд приймає її до розгляду в даному позовному провадженні. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведеної заяви позивача

10.08.2017 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву згідно якого, останній повідомляє суд про те, що на даний час ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" знаходиться у важкому фінансово-економічному становищі. Проте, як зазначено у відзиві, факт надання послуг з перевезення на суму 24 000,12 грн. та прострочення сплати вищевказаної суми відповідач визнає. Тому відповідач просить суд при ухваленні рішення врахувати скрутне становище відповідача та не нараховувати штрафні санкції.

В судовому засіданні представник відповідача заявив суду усне клопотання про зменшення розміру пені.

Представник позивача проти зменшення заявленого до стягнення розміру пені заперечив.

05.09.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про дату виготовлення повного тексту судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд, встановив:

10 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" (далі - Замовник) та ОСОБА_1 приватним підприємством "Протон" (далі - Виконавець) було укладено Договір про надання транспортних послуг № 30/05/16-ЕЗЧ - 2 (а.с. 10-11, надалі - Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного у договорі строку надавати за плату послуги з надання спеціальної техніки та проведення земельних робіт та перевезення вантажів, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (п. 1.1 Договору);

- Замовник зобов'язаний приймати від Виконавця результати надання послуг шляхом підписання ОСОБА_2 приймання-передачі наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам Договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим Договором (п. 2.3 Договору);

- за надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю винагороду згідно виставленого рахунку-фактури протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами ОСОБА_2 приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 3.1 Договору).

За даними позивача, в період жовтня-листопад 2016 року ним було надано відповідачу послуг на загальну суму 93 000,12 грн.. Зокрема, факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань з надання послуг замовнику на суму 26 880,12 грн. підтверджується наявною у справі копією належним чином оформленого акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 191/1 від 31.10.2016 р. (а.с. 12) (оригінал акту оглянуто судом та встановлено, що наявна у матеріалах справи копія відповідає оригіналу).

За даними позивача відповідачем на виконання умов Договору, було проведено лише часткову оплату отриманих ним від позивача послуг за актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 191/1 від 31.10.2016 р., а саме : проведена часткова оплата рахунку у розмірі 2 880,00 грн..

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлений акт, згідно якого станом на 01.05.2017 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 24 000,12 грн.. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 13).

З огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не проводив оплату за отримані ним послуги за Договором, на адресу останнього позивачем було направлено претензію № 2 від 20.06.2017 р. з вимогою негайної сплати вищезазначеної заборгованості (копія наявна у матеріалах справи).

Вищезазначена претензія тривалий час була залишена відповідачем без реагування.

26.07.2017 р. (після звернення з даним позовом до суду) відповідачем було проведено оплату отриманих від позивача послуг у розмірі 24 000,12 грн..

01.08.2017 р. між сторонами була проведена звірка взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлений акт, згідно якого станом на 01.08.2017 р. у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (оригінал наявний у матеріалах справи, а.с. 43).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції прийнятої судом в даному позовному провадженні заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. № 10061 від 14.08.2017 р.) про стягнення з відповідача 2 611,23 грн. - інфляційних втрат, 493,15 грн. - 3% річних, 3 298,21 грн. - пені.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором.

Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення, у п. 3.1 Договору сторони визначили, що за надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю винагороду протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами ОСОБА_2 приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Враховуючи умови п. 3.1 Договору, а також те, що ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 191/1 був підписаний сторонами 31.10.2016 р., останнім днем для сплати за отримані послуги припадав на 14.11.2016 р., а перебіг прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманих послуг розпочався 15.11.2016 р..

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вищезазначеним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України сплатив вартість отриманих послуг з порушенням встановлених у Договорі строків. Дана обставина відповідачем визнається.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 493,15 грн. трьох процентів річних за період 10.11.2016 р. по 17.07.2016 р. та 2 611,23 грн. інфляційних нарахувань за період 10.11.2016 р. по 17.07.2016 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними частково, а саме : в частині стягнення з відповідача 483,04 грн. трьох процентів річних за період 15.11.2016 р. по 17.07.2016 р. та 2 611,23 грн. інфляційних нарахувань за період 15.11.2016 р. по 17.07.2016 р. (з огляду на допущену позивачем помилку у визначенні моменту прострочення виконання зобов'язань з оплати отриманих від позивача послуг (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.3 Договору унормовано, що у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення..

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 298,21 грн. пені за період з 10.11.2016 р. по 09.05.2017 р. включно, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені частково відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а саме : в частині стягнення з відповідача 3 202,48 грн. за період 15.11.2016 р. по 09.05.2017 р. з огляду на допущену позивачем помилку у визначенні моменту прострочення виконання зобов'язань з оплати отриманих від позивача послуг (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суд дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню за наступного мотивування.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Посилання відповідача в обґрунтування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на скрутне фінансове становище підприємства судом не оцінюється як виняткова обставина, оскільки сторони перебувають у рівних умовах.

Згідно з частиною першою ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до приписів п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене, скрутне фінансове становище підприємства відповідача не виправдовує бездіяльність останнього і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 3 частини першої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 202,48 грн. пені, 483,04 грн. 3% річних та 2 611,23 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 95,73 грн. та 10,11 грн. 3% задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (м. Полтава, вул. Зіньківська, 6, код ЄДРПОУ 00110792) на користь Малого приватного підприємства "Протон" (Полтавська область, Полтавський район, с. Чорноглазівка, вул. Миру, буд. 31, код ЄДРПОУ 21053839) - 2 611,23 грн. інфляційних втрат; 483,04 грн. 3% річних; 3 202,48 грн. пені та 1 573,55 грн. витрат по сплаті судового збору .

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

Повне рішення складено 08.09.2017 р..

Суддя О.М.Тимощенко

Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу . Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.