Постанова

від 05.09.2017 по справі 913/1088/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2017 справа № 913/1088/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: за участю прокурора: ОСОБА_4 не з'явився ОСОБА_5, за довіреністю не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСільськогосподарського фермерського господарства Лагідне , с. Вовчоярівка Попаснянського району Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2016 у справі№ 913/1088/16 (суддя Драгнєвіч О.В.) за позовомКерівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Попаснянської районної державної адміністрації - Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації, м. Попасна Луганської області доСільськогосподарського фермерського господарства Лагідне , с. Вовчоярівка Попаснянського району Луганської області провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення

В С Т А Н О В И В:

Керівник Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Попаснянської районної державної адміністрації - Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації звернувся до Селянського фермерського господарства Лагідне про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернені.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.10.2016 підтверджено підстави представництва керівником Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Попаснянської районної державної адміністрації з заявленими вимогами .

Керівником Лисичанської місцевої прокуратури подано заяву про уточнення позовних вимог за № 7860вих 16 від 18.10.2016, якою останній просив повернути саме Попаснянській районній державній адміністрації, як розпоряднику вказаних земельних ділянок в силу приписів ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), а також надав докази оплати судового збору.

Господарським судом Луганської області по справі № 913/1088/16 прийнято рішення від 19.12.2016р., яким позов керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди земельних часток (паїв) укладений між Попаснянською районною державної адміністрацією Луганської області та Селянським фермерським господарством Лагідне який зареєстровано 24.01.2014 Малоряханською селищною радою у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за № 234. Припинено зобов'язання за договором на майбутнє.

Цим же рішенням, зобов'язано Селянське фермерське господарство Лагідне повернути Попаснянській районній державній адміністрації - Попаснянській районній військово-цивільній адміністрації не витребувані земельні частки (паї) у складі єдиного земельного масиву загальною площею 154,42 умовних кадастрових гектарів, переданих йому в оренду на підставі договору оренди земельних часток (паїв) який зареєстрований 24.01.2014 Малоряханівською селищною радою у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток ( паїв) за № 234

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог

Не погодившись з прийнятим рішенням Селянське фермерське господарство Лагідне с.Вовчоярівка Попаснянського району Луганської області звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права без врахування усіх обставин справи. Зокрема посилається, що між сторонами було укладено саме договір оренди земельних часток (паїв), а тому застосування місцевим господарським судом при розгляді справи приписів Закону України Про оренду землі та інших законодавчих актів, які регулюють саме оренду землі є неприпустимим.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017р. порушено апеляційне провадження по справі.

Розпорядженням керівника апарату суду за № 323 від 26.02.2017 у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_6 через перебування у відпустці на дату слухання справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.02.2017 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Сгара Е.В., Будко Н.В.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду за № 1063 від 19.06.2017р. у зв'язку з неможливістю головуючий суддів у справі ОСОБА_7 продовжувати розгляд справи у зв'язку із перебуванням у відпустці на дату розгляду справи призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/1088/16. Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи від 19.06.2017р., визначено наступний склад колегії суддів головуючий суддя Склярук О.І., судді Москальова І.В., Татенко В.М.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 07.08.2017р. за № 1364 у зв'язку з перебуванням судді Татенко В.М. у відпустці на дату розгляду справи призначено повторний автоматизований розподіл справи № 913/ 1088/16. Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.08.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., судді Москальова І.В., Дучал Н.М.

03.08.2017р. електронною поштою від відповідача по справі надійшли додаткові пояснення.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 04.09.2017р. за № 1546 у зв'язку з перебуванням судді Москальової І.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., судді Дучал Н.М., Геза Т.Д.

В судових засіданнях представник відповідача підтримав свої вимоги, викладені у апеляційній скарзі, просив рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Прокурор, в судових засіданнях проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники судового процесу в судові засідання не з'явилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалася обов'язковою .

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України судова колегія вважає за можливим розглянути справу за участю представників сторін, які з'явилися в судове засідання.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно переглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення представників сторін та прокурора, які з'явилися в судове засідання, судова колегія зазначає наступне

Як встановлено місцевим господарським судом, 14.11.2013 головою Попаснянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №412, в п.1 якого вирішено вважати земельні частки (паї), на які громадяни, котрі мають право на земельну частку (пай) відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, не отримали сертифікатів чи іншим чином не заявили свої права на земельну частку (пай), власники яких померли, їх спадкоємці не прийняли спадщину - не витребуваними земельними частками (паями) у кількості 31 шт. (рілля) відповідно до додатку №1 (т.1, а.с.107-108).

Цим же розпорядженням, вирішено передати в оренду Селянському фермерському господарству «Лагідне» не витребувані земельні частки (паї) у складі єдиного земельного масиву загальною площею 154,42 умовних кадастрових гектарів, рілля, які розташовані в контурі №517- 18,18 га, №513-16,49 га, №629-70,48 га, №110,113- 12,6 га, №146-26,67 га згідно з проектом роздержавлення та приватизації земель КСП «Лисичанський» , без визначення меж у натурі (на місцевості) та місцезнаходження земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 5 років або до моменту отримання їх власниками права власності на земельні ділянки (п.2 розпорядження).

Пунктом 3 розпорядження, зобов'язано СФГ «Лагідне» повідомити власників земельних часток (паїв) чи їх спадкоємців, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок про результати проведеного розподілу земельних часток (паїв) у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження, та надати докази цього повідомлення .

Додатком до розпорядження Попаснянською районною державною адміністрацією затверджено довідку щодо невитребуваних земельних часток (паїв) громадян-власників сертифікатів на право на земельну частку/пай колишнього КСП «Лисичанський» , які має намір взяти в оренду СФГ «Лагідне» (т.1, а.с.109).

На підставі вищезазначеного розпорядження 24.01.2014 між позивачем - Попаснянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та відповідачем - Селянським фермерським господарством «Лагідне» (орендар) укладено договір оренди земельних часток (паїв), який зареєстровано 24.01.2014 Малорязанцівською селищною радою у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за №234 (т.1, а.с.100-104, 106).

Згідно умов договору, орендодавець на підставі розпорядження голови Попаснянської районної державної адміністрації №412 від 14.11.2013 передає, а орендар приймає в оренду невитребувані земельні частки (паї) у складі єдиного земельного масиву загальною площею 154, 2 умовних кадастрових гектарів, рілля, які розташовані: контур №517- 18,18 га, №513-16,49 га, №629-70,48 га, №110,113- 12,6 га, №146-36,67 га згідно з проектом роздержавлення та приватизації земель КСП «Лисичанський» , без визначення меж у натурі (на місцевості) та місцезнаходження земельних часток (розділ 1, п.2.1. договору).

Ці земельні частки (паї) розташовані за межами населених пунктів Малорязанцівської селищної ради Попаснянського району.

Земельні частки (паї) передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із земель сільськогосподарського призначення, що є не витребуваними по сертифікатам згідно проектом роздержавлення та приватизації земель КСП «Лисичанський» .

Сторони також дійшли згоди, що за користування вказаними в договорі незапитаними земельними частками орендар сплачує орендодавцю орендну плату в сумі 17003,57 грн. за рік, яка перераховується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Малорязанцівської селищної ради рівними частками у сумі 1416, 96 грн. щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.2.2. договору).

Договір укладено сторонами терміном на 5 років. Договір може бути припинений у будь-який час за взаємною згодою сторін. В зв'язку з тим, що орендовані земельні частки (паї) є не витребуваними по сертифікатам на право на земельну частку (пай), в разі бажання власників сертифікатів на земельну частку (пай) КСП «Лисичанський» одержати свій пай в натурі на цих землях вони його отримують, а в договір вносяться відповідні зміни. При цьому орендарю надається можливість закінчити цикл вирощування сільськогосподарських культур. У разі виділення всіх земельних ділянок на основі не витребуваних земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства (п. 2.3 договору).

Додатками до договору, які є його невід'ємними частинами, є:

1) плани-схеми розташування земельних ділянок згідно проекту роздержавлення та приватизації земель КСП «Лисичанський» (т.1, а.с.103-104);

2) розрахунок орендної плати за земельні частки (паї) (т.1, а.с.106).

Прокурор вважає, що зазначений договір укладено в порушення вимог Закону України Про оренду землі , у зв'язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, позовні вимоги рішенням по справі задоволено у повному обсязі. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Судова колегія, відповідно до приписів ст.101 ГПК України, повторно переглянувши справу зазначає наступне. При цьому, при розгляді цієї справи бере до уваги висновки Вищого господарського суду України, які викладені у постанові ВГСУ по справі № 913/927/16 від 14.06.2017р.

За своєю правовою природою, договір оренди земельних часток (паїв) укладений між Попаснянською районною державною адміністрацією Луганської області та Селянським фермерським господарством Лагідне , який зареєстровано 24.01.2014 Малорязанцівською селищною радою у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за № 234 є правочином.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власністю або надання їх у користування.

Згідно ст.80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органами місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава яка реалізує це право через відповідні органи державної влади; - на землі державної власності.

Відповідно до ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом

Згідно із ч.3 ст.122 Земельного кодексу України районній державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті у власність або користування у межах сіл, селищ, міст районного значення дляв сіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі, тощо) з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті, індивідуального дачного будівництва.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності відповідно до ст.124 Земельного кодексу України,здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Поряд з цим Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 №720/95 було передбачено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі на місцевості із земель, що належать колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариством на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Згідно з пунктом 12 Порядку організації робіт та методики розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122 (далі-Порядок), нерозподілені (не витребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені не витребувані земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмові формі у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

З викладеного вбачається, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

При цьому, власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення власників земельних часток (паїв) про розподіл таких земельних ділянок.

Крім того, про перевищення своїх повноважень органом державної влади також свідчить зміст Перехідних положень Закону України Про оренду землі , щодо права громадян - власників сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок на укладання договорів оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Кодексу.

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що ї раніше укладений, і може буди змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках визначених цим Законом.

Отже сертифікат на право на земельну ділянку частку (пай) прирівняні до правовстановлюючих документів та засвідчують право власників таких сертифікатів які взяли участь у розподілі земельних часток, самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися земельною часткою (паєм), що узгоджується з положеннями п.3 Указу Президента України № 1529/99 від 03.02.1999 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки .

Додатком до розпорядження Попаснянською районною державною адміністрацією затверджено довідку щодо невитребуваних земельних часток (паїв) громадян-власників сертифікатів на право на земельну частку/пай колишнього КСП «Лисичанський» , які має намір взяти в оренду СФГ «Лагідне» (т.1, а.с.109).

В зазначеній довідці, зокрема, визначено перелік громадян-власників сертифікатів в кількості 31 особи, земельні частки/паї яких вказаним розпорядженням були визнані невитребуваними та на підставі ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вирішено передати в оренду відповідачу.

Як вбачається, в наведеному переліку окрім прізвищ власників земельних паїв та реквізитів сертифікатів також зазначалася площа по кожній земельній ділянці, оформлення права власності на яку належало кожному громадянину-власнику сертифікату. Загальна площа невитребуваних земельних часток (паїв) вказаних у переліку громадян-власників сертифікатів складає 154,42 га, що зокрема, відповідає площі невитребуваних земельних часток (паїв), які на виконання вказаного розпорядження та в подальшому укладеного між сторонами договору оренди було передано в користування відповідачу.

У статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" міститься імперативний припис, яким надаються розпорядження щодо передачі в оренду не витребуваних земельних ділянок лише до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, що у відповідності до розпорядження голови Попаснянської районної державної адміністрації від 14.11.2013 №412 та укладеного між сторонами договору, були визнані не витребуваними та передані в оренду земельні частки/паї громадян-власників сертифікатів у відповідності до переліку наведеного в додатку до розпорядження на загальну площу 154,42 га, з яких на час укладення договору частина громадян-власників, або їх спадкоємці в кількості 8 осіб із 31 зазначеної у списку земельні частки яких визначалися не витребуваними, вже оформили своє право власності/оформились в правах наслідування, отримавши державні акти на право власності на земельні ділянки. Зазначене підтверджується даними, наданими відділом Держгеокадастру у Попаснянському районі Луганської області в листі №1436 від 09.12.2016 та Лисичанською місцевою прокуратурою, а також долученими копіями державних актів (т.1, а.с.109, 170-171).

Зокрема, оформились в правах наслідування наступні громадяни:

1. ОСОБА_8, спадщина від ОСОБА_9 (державний акт на право приватної власності на землю І-ЛГ №018498 05.09.2001, т.1, а.с.181);

2. ОСОБА_10, спадщина від ОСОБА_11 (державний акт на право приватної власності нра землю ІІІ - ЛГ №038999 від 25.12.2002) (а.с.173-174); (державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЛГ № 038790 від 25.12.2002) (а.с. 176-177);

3. ОСОБА_12 та ОСОБА_13, спадщина від ОСОБА_14 (державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЛГ №042015 від 25.12.2002) (а.с.182-183), (державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЛГ №038992 від 25.12.2002) (а.с. 184-185); (державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЛГ №038993 від 25.12.2002) (а.с. 186-187); (державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЛГ №042016 від 25.12.2002) (а.с.188-189);

4. ОСОБА_15, спадщина від ОСОБА_16 (державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЛГ №038751 від 25.12.2002) (а.с.191-192); (державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЛГ №038896 від 25.12.2002) (а.с. 190,193);

5. ОСОБА_17, спадщина від ОСОБА_18 (державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЛГ №038960 від 25.12.2002)(а.с.194-195); (державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЛГ №038792 від 25.12.2002) (а.с.196-197);

6. ОСОБА_19,спадщина від ОСОБА_20, (державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЛГ №042017 від 25.12.2002) (а.с.198-199); державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЛГ №038969 від 25.12.2002) (а.с.200-201).

Також оформили свої права приватної власності на землю наступні громадяни:

7.Кукса С.М. (державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЛГ №038958 від 25.12.2002) (а.с.203-204); (державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЛГ №038790 від 25.12.2002) (а.с.202,205);

8. ОСОБА_21 (державний акт на право приватної власності на землю ЛГ №155199 від 27.04.2006) (а.с. 206-207).

З огляду на наведене, судова колегія також приходить до висновку, що райдержадміністрація, приймаючи розпорядження №412 від 14.11.2013 та укладаючи з відповідачем оспорюваний договір оренди від 24.01.2014, перевищила свої повноваження, та в порушення вимог Земельного кодексу України, ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" розпорядилася земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 154, 42 умовних кадастрових гектарів, рілля (що відповідало наведеному в додатку до розпорядження переліку не витребуваних часток паїв громадян-власників сертифікатів, площі визначеної в сертифікатах 31 громадянина-власника), адже, як було встановлено судом, на час укладення договору частина вказаних земельних часток (8 із 31) вже не відносилася до не витребуваних, оскільки на них були оформлені права власності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями державних актів громадян про право власності на земельні ділянки, а отже не могли й бути предметом оспорюваного договору.

Крім того, місцевим судом встановлено, що прийнявши зазначене розпорядження та уклавши оспорюваний договір, сторонами не з'ясовувалось питання можливості надання статусу не витребуваних земельним часткам, право на які належали громадянам, зазначеним в переліку в додатку до розпорядження, право на які було закріплено в розмірі, що складає загальну площу 154, 42 га. Відповідні зміни до договору, з метою приведення його умов у відповідність до вимог ст.13 вказаного Закону, у зв'язку із оформленням прав власності на земельні ділянки частиною громадян (що зокрема, вплинуло на зменшення кількісного переліку не витребуваних земельних часток, які могли б бути надані та перебувати в оренді, а також на загальну площу таких не витребуваних земельних ділянок) сторонами не вносилися.

Судова колегія також бере до уваги, що Законом України Про землеустрій визначено правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, які спрямовані на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

У статті 25 вказаного Закону зазначено, що документація із землеустрою розробляється і вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації..

Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Разом з тим, як встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи, в матеріалах справи відсутній дозвіл Попаснянської районної державної адміністрації на виготовлення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж не витребуваних земельних ділянок в натурі (на місцевості), що були передані в оренду відповідачу.

Місцевим господарським судом також було встановлено, що акт встановлення меж не витребуваних земельних ділянок, що передані в оренду відповідачу не розроблявся, кадастровий план на не витребувану земельну ділянку площею 154,42 га також не складався. В додатках до договору наявні лише плани-схеми розташування земельних ділянок згідно проекту роздержавлення та приватизації земель КСП Лисичаський (т.1 а.с.103-104) та розрахунок орендної плати за земельні частки (паї) (т.1 а.с.106).

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що сторонами під час укладання договору оренди земельних часток ( паїв) було порушено п.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» , п.2 ч.2 ст.18 Закону України «Про оцінку земель» (не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки для визначення орендної плати та земельного податку); п.1 ч.1 ст.15 вказаного Закону, ч.4 ст.22, 79-1 Земельного кодексу України (надання в оренду не витребуваної земельної ділянки без розроблення проекту землеустрою та його затвердження, технічної документації; ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (надання в оренду в складі не витребуваних земельних ділянок - частини, права власності на які вже були оформлені та не могли набути статус не витребуваних), у зв'язку з чим зазначений договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст.15 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

У зв'язку із визнанням договору оренди недійсним, вимога про зобов'язання Селянського фермерського господарства «Лагідне» повернути Попаснянській районній державній адміністрації - Попаснянській районній військово-цивільній адміністрації, як розпоряднику майна, не витребувані земельні частки (паї) у складі єдиного земельного масиву загальною площею 154,42 умовних кадастрових гектарів, також підлягає задоволенню.

Посилання заявника апеляційної скарги на ту обставину, що спірний договір оренди є саме договором оренди земельних часток (паїв) та укладений у повній відповідності до вимог Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» , зокрема ст.13 цього Закону не можуть бути прийняти судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені не витребувані земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяти участь у розподілу земельних ділянок повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмові формі у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Тобто, ст.13 зазначеного вище Закону встановлює право відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної адміністрації на підставі своїх рішень передавати в оренду саме не витребувані земельні ділянки і саме на підставі договору оренди земельної ділянки.

При цьому, нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Тобто, в даному випадку, райдержадміністрація могла розпорядитися саме земельними ділянками, які не було витребувано, шляхом укладання саме договору оренди землі, (як зазначено у ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , а не земельними паями (право на розпорядженнями якими у неї взагалі відсутнє) шляхом підписання договору оренди земельних часток (паїв).

Слід зазначити, що текст договору оренди земельних часток (паїв), який оспорює прокурор, відповідає тексту Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000р. № 5 з подальшими змінами та доповненнями. Про те, такий договір повинен укладатися, як зазначено у преамбулі Типового договору, між власником (власниками) земельної (земельних) часток (паїв), які виступають орендодавцями та орендарем, який може бути як фізичною так і юридичною особою, і поширюється на підприємства, установи, організації, які використовують землі для сільськогосподарських потреб та громадян - власників сертифікатів на право на земельну ділянку.

Посилання заявника апеляційної скарги (відповідача по справі) на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини судова колегія до уваги не приймає з огляду на наступне

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

За таких обставин, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Відповідна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-92цс13.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що у розумінні наведених приписів визначальним є неусвідомлення порушень вимог закону в даному випадку юридичною особою при укладення сторонами оспорюваного договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) із порушенням вимог земельного законодавства, отримання в оренду частини земельних часток/паїв, які не є невитребуваними).

В силу статті 68 Конституції України відповідач мав бути обізнаним про наявність у районної державної адміністрації відповідних повноважень щодо розпорядження не витребуваними земельними частками/паями, а також відносно вимог земельного законодавства, встановлених для отримання в оренду не витребуваних земельних ділянок (земельних паїв), мав можливість з'ясувати питання щодо правомірності віднесення наведених у списку як не витребувані земельних паїв (враховуючи те, що сам відповідач звертався до адміністрації з проханням надати в оренду не витребувані земельні частки), в тому числі шляхом ознайомлення із відповідними документами, на підставі яких приймалось відповідне розпорядження, звернення до компетентних органів із відповідними запитами.

Судова колегія також зазначає, що прокурором не заявлено вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Попаснянської районної державної адміністрації №412 від 14.11.2013, на підставі якого було укладено сторонами оспорюваний договір. Прокурор лише просив визнати недійсним сам договір оренди, який є самостійну юридичну підставу, правовстановлюючий документ, для виникнення прав та обов'язків у сторін правовідносин.

Слід зазначити, що позовна вимога про визнання незаконними та скасування вище зазначеного розпорядження не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин, у зв'язку з тим, що розпорядження вичерпало свою дію внаслідок його виконання, а тому його скасування не породжує ні яких наслідків для сторін.

Судовою колегією враховується правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 11.11.2014 у справі №21-405а14, згідно якої розгляд такого спору не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).

Посилання заявника апеляційної скарги на недоведеність з боку прокурора, що спірний договір порушує права позивача, спростовується, насамперед тією обставиною, що земельна ділянка була передана відповідачу всупереч діючому законодавству, що призвело, зокрема, і до не правильного визначення розміру платежів за її користування.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заявник апеляційної скарги не довів, наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у зв'язку з чим, апеляційна скарга не підлягає задоволення, а рішення по справі залишається без змін.

Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського фермерського господарства Лагідне , с.Вовочоярівка Попаснянського району Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2016р. у справі № 913/1088/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2016р. у справі №913/1088/16 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена на адресу Вищого господарського суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий О.І. Склярук

Судді: Т.Д. Геза

ОСОБА_3

Надруковано: 7 прим.:

1. позивачу

2. відповідачу

1 прокурору

1. ДАГС

1. до справи

1. ГСЛО