Постанова

від 05.09.2017 по справі 905/846/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2017 справа № 905/846/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4, договір про надання правової допомоги №01/03 від 15.03.2017р. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лігос УА , м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2017р. у справі№ 905/846/17 (суддя Г.В. Левшина) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Марпол - Сервіс , м.Одеса доТовариства з обмеженою відповідальністю Лігос УА , м.Маріуполь Донецької області простягнення 165930,57грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Марпол - Сервіс , м.Одеса, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Лігос УА , м.Маріуполь Донецької області про стягнення 165930,57грн., які складаються з 135241,81грн. боргу, 15725,10грн. пені, 1845,21грн. 3% річних та інфляційних у розмірі 13118,45грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.06.2017р. у справі №905/846/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Марпол - Сервіс задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лігос УА борг у розмірі 135241,81грн., 3% річних у розмірі 1845,21грн., 15725,10грн. пені та 9159,20грн. інфляційних.

Рішення суду мотивоване порушенням відповідачем умов договору №МС-191 від 12.11.2015р. у частині здійснення своєчасних та повних розрахунків за виконані роботи та наявністю недоліків у розрахунках позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Лігос УА звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що строк виконання зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт не настав, оскільки в порушення умов договору останнім не було надано відповідачу рахунок на оплату, що виключає підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2017р. (головуючий - Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Чернота Л.Ф.) прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 05.09.2017р.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Марченко О.А. на дату слухання справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією розглянутий та долучений до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2017р. проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористався, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справа.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що явка сторін ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.07.2017р. не була визнана обов'язковою, відповідач не повідомив суд про поважність причин неявки в судове засідання, а позиція останнього викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника Товариства з обмеженою відповідальністю Лігос УА за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

12.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Марпол - Сервіс (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лігос УА (далі - замовник) був укладений договір №МС-191 (далі - договір).

За умовами п.1.1 замовник поручає та оплачує, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи Екологічний моніторинг за гідротехнічними роботами та демпінгом при проведенні експлуатаційного днопоглиблення акваторії підчистки дна від насосів на внутрішній акваторії морського порта Южний у відповідності з завданням на виконання робіт (додаток №1) (далі - роботи).

Відповідно до 1.2 договору підрядник виконує роботу своїми силами та засобами. Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та виконати її оплату в повному обсязі.

Як вбачається з п.2.1, загальна вартість робіт за даним договором згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток №2) (далі - договірна ціна) складає 270483,62грн. з урахуванням ПДВ 20% - 45080,60грн. Договірна ціна включає в себе компенсацію всіх витрат підрядника та його винагороду. Договірна ціна включає в себе вартість всіх робіт, визначених завданням на виконання робіт (додаток №1).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата робіт здійснюється замовником у відповідності з календарним планом фінансування та виконання робіт (додаток №3).

Оплата робіт здійснюється замовником після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт (далі - акту виконаних робіт) в порядку, що встановлений календарним планом фінансування та виконання робіт (додаток №3). Замовник шляхом перерахування банківським переказом на розрахунковий рахунок підрядника грошових коштів, здійснює оплату підряднику за виконані роботи. Оплата за виконану роботу здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт та отримання відповідного рахунку від підрядника (п.2.4).

Згідно з п.3.1 термін виконання робіт за договором визначається календарним планом фінансування та виконання робіт (додаток №3). Початок робіт за договором не пізніше 20 календарних днів після перерахування на розрахунковий рахунок підрядника авансу згідно з умовами даного договору. Кінець робіт за договором через 60 календарних днів з моменту виконання замовником робіт з днопоглиблення.

Пунктами 4.1.2, 4.1.3 договору №МС-191 від 12.11.2015р. встановлено обов'язки замовника прийняти виконані роботи згідно з актами виконаних робіт, своєчасно та в повному обсязі оплатити підряднику виконані роботи.

У термін, передбачений календарним планом фінансування та виконання робіт (додаток №3), підрядник зобов'язується виконати та передати замовнику результати роботи, вказані в п.1.1 договору, в порядку та на умовах, що передбачені даним договором (п.5.1).

Згідно з п.5.3 договору приймання замовником робіт, виконаних підрядником, здійснюється шляхом підписання представниками сторін актів виконаних робіт, що складаються в двох екземплярах за закінченням виконання робіт за договором, розглядаються та підписуються представником замовника протягом 5 робочих днів з моменту отримання.

Відповідно до п.6.3 сторонами узгоджено, що у випадку несвоєчасних розрахунків з замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Як вбачається з п.8.1, договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін, діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору №МС-191 від 12.11.2015р. між сторонами погоджені та підписані додатки до договору, а саме: завдання на виконання робіт (додаток №1); протокол погодження договірної ціни (додаток №2); календарний план фінансування та виконання робіт (додаток №3).

Додатком №3 до договору №МС-191 від 12.11.2015р. сторони погодили, що оплата за виконаний етап робіт - 135241,81грн. з урахуванням ПДВ здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Після підписання акту виконаних робіт підрядник зобов'язаний надати замовнику рахунок на оплату виконаних робіт у розмірі 135241,81грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання умов договору №МС-191 від 12.11.2015р., про що свідчить наявний в матеріалах справи акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000002 від 12.10.2016р., Товариством з обмеженою відповідальністю Марпол - Сервіс виконані, а Товариством з обмеженою відповідальністю Лігос УА прийняті роботи з проведення екологічного моніторингу за гідротехнічними роботами та демпінгом грантів при проведенні експлуатаційного днопоглиблення акваторії підчистки дна від насосів на внутрішній акваторії морського порту Южний , згідно додатку №3 до договору №МС-191 від 12.11.2015р. вартістю 135241,81грн. з ПДВ.

Позивачем на адресу відповідача були направлені листи №69-12 від 31.12.2016р. та №01/1 від 03.01.2017р. з вимогою погасити заборгованість за договором №МС-191 від 12.11.2015р., яка залишена замовником без задоволення.

Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Лігос УА своїх зобов'язань за спірним договором, а саме неналежне здійснення оплати вартості виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю Марпол - Сервіс робіт, стало підставою звернення останнього до суду за захистом порушеного права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначалося раніше, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи вартістю 135241,81грн. з ПДВ, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000002 від 12.10.2016р. Зазначений акт підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

За приписами ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що оплата роботи здійснюється замовником згідно з календарним планом фінансування та виконання робіт (додаток №3).

Відповідно до п.2.3, 2.4 договору оплата робіт здійснюється замовником після підписання «акта здачі-приймання виконаних робіт» (акту виконаних робіт) у порядку, що встановлений календарним планом фінансування та виконання робіт (додаток №3). Замовник шляхом перерахування банківським переказом на розрахунковий рахунок підрядника грошових коштів, здійснює оплату підряднику за виконані роботи. Оплата за виконану роботу здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт та отримання відповідного рахунку від підрядника.

При цьому, за змістом додатку №3 до договору оплата за виконаний етап робіт - 135241,81грн. з урахуванням ПДВ здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Після підписання акту виконаних робіт підрядник зобов'язаний надати замовнику рахунок на оплату виконаних робіт у розмірі 135241,81грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що строк виконання зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт не настав, оскільки в порушення умов договору останнім не було надано відповідачу рахунок на оплату.

Однак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт №ОУ-0000002 від 12.10.2016р. є підставою виникнення обов'язку замовника щодо здійснення розрахунків за виконані роботи. При цьому, за умовами додатку №3 до договору №МС-191 від 12.11.2015р. оплата за виконаний етап робіт - 135241,81грн. з урахуванням ПДВ здійснюється протягом 5 робочих днів саме з моменту підписання акту виконаних робіт. До того ж, матеріали справи не містять доказів звернення замовника до підрядника з приводу ненадання рахунку на оплату.

Крім того, судова колегія зазначає, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України; а отже, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити прийняті роботи.

Отже, документом, який підтверджує факт виконання позивачем зобов'язання з виконання робіт згідно договору та факт виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати, є акт здачі-приймання виконаних робіт, який сторонами належним чином оформлений та підписаний без будь-яких зауважень. Саме цей документ є первинним бухгалтерським документом у розумінні ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який засвідчує здійснення господарської операції та містить інформацію про вартість виконаних робіт.

У зв'язку з викладеним, судова колегія прийшла до висновку, що відповідач був зобов'язаний виконати свій обов'язок за спірним договором та вчинити відповідні дії для здійснення оплати за виконані роботи в строк по 20.10.2016р. Доказів здійснення оплати вартості прийнятих робіт у визначений договором строк Товариством з обмеженою відповідальністю Лігос УА не надано, у зв'язку з чим висновки господарського суду Донецької області про стягнення з останнього боргу в розмірі 135241,81грн. є правомірними.

Крім суми основного боргу Товариством з обмеженою відповідальністю Марпол - Сервіс з посиланням на приписи ст.625 ЦК України нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в сумі 1845,21грн. за період з 20.10.2016р. по 03.04.2017р. та інфляційні в сумі 13118,45грн. за період з жовтня 2016р. по лютий 2017р.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, з яким погодився суд першої інстанції, судова колегія зазначає наступне. При здійсненні розрахунку позивачем допущено помилку при визначенні початку періоду нарахування. Так, враховуючи умови договору №МС-191 від 12.11.2015р. та додатку №3 до нього, дату підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 (12.10.2016р.), а також приймаючи до уваги, що 14.10.2016р. є святковим (вихідним) днем, прострочення боржника мало місце з 21.10.2016р., а не з 20.10.2016р., як зазначено позивачем. Зробивши власний розрахунок 3% річних, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лігос УА 3% річних у розмірі 1831,91грн., нарахованих за період з 21.10.2016р. по 03.04.2017р.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних, здійснений господарським судом Донецької області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з огляду на визначений позивачем період нарахування інфляційних (жовтень 2016р. - лютий 2017р.), судом до розрахунку безпідставно включено березень 2017р. При цьому, судом обґрунтовано зазначено, що нарахування позивачем інфляційних за жовтень 2016р. є неправомірним та таким, що суперечить положенням чинного законодавства. За розрахунками суду апеляційної інстанції інфляційні за період листопад 2016р.-лютий 2017р. складають 6605,94грн.

За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором №МС-191 від 12.11.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю Марпол - Сервіс на підставі п.6.3 договору нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в розмірі 15725,10грн. за період з 20.10.2016р. по 19.03.2017р.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з умовами пункту 6.3 договору №МС-191 від 12.11.2015р. у випадку несвоєчасних розрахунків з замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, з яким погодився суд першої інстанції, судова колегія зазначає про наявність у ньому помилки при визначенні початку періоду нарахування з огляду на викладене вище. Здійснивши власний розрахунок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в розмірі 15586,02грн., нарахованої за період 21.10.2016р.-19.03.2017р.

Товариство з обмеженою відповідальністю Марпол - Сервіс у резолютивній частині позовної заяви просить покласти на відповідача витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 7500,00грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на те, що позивач надав всі необхідні документи, які підтверджують надання послуг адвоката по даній справі, а також те, що внаслідок порушення саме відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, останній був змушений звернутися до адвоката для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, враховуючи ціну позову та наявність помилок у розрахунках позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача в якості судових витрат на послуги адвоката 6000,00грн.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2017р. у справі №905/846/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, але потребує зміни в частині визначення суми 3% річних, інфляційних та пені зі здійсненням нового розподілу судового збору.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з позовною заявою та з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лігос УА , м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2017р. у справі №905/846/17 - задовольнити частково .

Рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2017р. у справі №905/846/17 - змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2017р. у справі №905/846/17 викласти в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" (87513, Донецька область, м.Маріуполь, 26 квартал, буд.1, пр.36; код ЄДРПОУ 38673584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марпол-Сервіс (65074, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 34024836) основний борг у сумі 135241,81грн., 3% річних у сумі 1831,91грн., пеню в сумі 15586,02грн. та інфляційні в сумі 6605,94грн., витрати, пов'язані зі сплатою вартості послуг адвоката в сумі 6000,00грн., судовий збір у сумі 2388,99грн. .

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2017р. у справі №905/846/17 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марпол-Сервіс (65074, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 34024836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" (87513, Донецька область, м.Маріуполь, 26 квартал, буд.1, пр.36; код ЄДРПОУ 38673584) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 109,97грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1 - позивачу, 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ДАГС; 1 - ГСДО