Постанова

від 04.09.2017 по справі 826/13001/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2017 року № 826/13001/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Пропріо-Рітейл доДержавної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2016 р. № 0004461103, податкової вимоги від 21.04.2016 р. № 1981-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 21.04.2016 р. № 1981-17, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Пропріо-Рітейл звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2016 р. № 0004461103 ДПІ Печерського району ГУ ДФС у м.Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 21.04.2016 р. № 1981-17 ДПІ Печерського району ГУ ДФС у м.Києві;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 21.04.2016 р. № 1981-17 ДПІ Печерського району ГУ ДФС у м.Києві.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненадання відомостей про прийняття договору про визнання електронних документів від 25.11.2015 р. № 1, що позбавило позивача права на своєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які вчасно надсилалися в електронному вигляді контролюючому органу, втім не були прийняті з підстав неукладення Договору про визнання електронної звітності, що, в подальшому, стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, оскільки оскаржувані рішення є протиправними, необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих суду письмових заперечень, проти позову заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні. Вважає оскаржувані рішення обґрунтованими та такими, що винесено у відповідності до вимог чинного законодавства. Обґрунтовуючи свої заперечення на позовні вимоги зазначає, що позивачу було відмовлено у підписанні договору про визнання електронних документів, оскільки останнім не було виконано вимог Інструкції № 233, а саме: позивачем не було подано паперового примірника договору від 25.11.2015 р., а в договорі від 30.11.2015 р. не було зазначено обов'язковий реквізит, передбачений п. 5.3 Інструкції - не вказано електронну адресу.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку даних, податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Пропріо-Рітейл за жовтень-грудень 2015 року.

Камеральною перевіркою встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН.

Так, позивачем було з порушенням термінів реєстрації зареєстровано податкові накладні, які видані покупцю ТОВ Вакус-Інвестментс (код ЄДРПОУ 35311383), а саме:

- від 01.12.2015 р. на суму 83 333,3 грн. із порушенням граничних термінів реєстрації на 20 днів, дата реєстрації в ЄРПН 05.01.2016 р.;

- від 24.11.2015 р. на суму 183 333,3 грн. із порушенням граничних термінів реєстрації на 27 днів, дата реєстрації 05.01.2016 р.;

- від 26.11.2015 р. на суму 133 333,3 грн. із порушенням граничних термінів реєстрації від 16 до 30 днів, дата реєстрації 31.12.2015 р.

За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві складено акт від 24.02.2016 р. № 191/26-55-11-03/34880942 та винесено податкове повідомлення-рішення від 18.03.2016 р. № 0004461103, яким за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 399 999,90 грн. до позивача застосовано штраф в розмірі 20 % у сумі 79 999,98 грн.

За наслідками первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято рішення від 24.05.2016 р. № 11412/10/26-15-10-01, яким податкове повідомлення-рішення від 18.03.2016 р. № 0004461103 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За наслідками повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 29.07.2016 р. № 16351/6/99-99-11-505-65, яким податкове повідомлення-рішення від 18.03.2016 р. № 0004461103 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

21.04.2016 р. ДПІ у Печерському районі було винесено податкову вимогу № 1981-17 на суму 79 957,02 грн. та прийнято рішення № 1981-17 про опис майна у податкову заставу.

Позивач, вважаючи прийняті відповідачем рішення такими, що винесені всупереч положенням чинного законодавства, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За приписами п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що предметом камеральної перевірки може бути лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки контролюючого органу стала своєчасність подачі позивачем податкових накладних та реєстрація їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд вважає, що камеральна перевірка не може проводитись з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 2.5.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України №165 від 14.06.2013, після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): в разі встановлення помилок (порушень) в податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - акт про результати камеральної перевірки; в разі відсутності помилок (порушень) в податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС "камеральна електронна перевірка", інспектор в тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку в графі порушень (помилок) не виявлено (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС камеральна електронна перевірка складається довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною ІР-адресою.

Відповідно до пункту 4.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №522 від 19.06.2012 (далі Регламент), результати камеральної перевірки оформлюються актом в разі: встановлення факту заниження (завищення) податкових зобов'язань або завищення (заниження) податкового кредиту та відповідно зменшення (збільшення) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту або заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість; відмови у наданні бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість та виявлення заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування.

З аналізу наведених норм слідує, що при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягають саме дані податкової звітності, а отже в акті за результатами проведення камеральної перевірки можуть бути зафіксовані лише встановлені помилки (порушення) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

При проведенні камеральної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, Регламентом встановлений вичерпний перелік порушень в результаті виявлення яких контролюючий орган має право складати саме акт камеральної перевірки. До такого переліку порушень не відноситься встановлення порушення термінів реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що термін реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки, а отже, податковим органом, не в спосіб встановлений законодавством складено акт камеральної перевірки з посиланням на таке порушення, як несвоєчасна реєстрація податкової накладної.

Із аналізу наведених вище положень Податкового Кодексу України слідує, що контролюючий орган при проведенні камеральної перевірки може перевіряти дані єдиного реєстру податкових накладних, та при виявленні розбіжності - провести документальну позапланову виїзну перевірку.

За приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові від 27.01.2015 по справі №21-425а14 (номер в ЄДРСР 43075087) Верховний Суд України виклав правову позицію, відповідно до якої невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, враховуючи висновок суду про протиправність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки позивача, суд вважає, що така перевірка не має правових наслідків, а складений за наслідками такої перевірки акт не може вважатися належним та допустимим доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Вирішуючи дану справу, суд вважає за необхідне також дослідити передумови для виникнення спірних правовідносин та винесення оскаржуваних рішень про що слід зазначити наступне.

Так, обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яким визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

У п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.10.2014 р. № 1235/26012, встановлено, що усі податкові накладні, в тому числі, й податкові накладні, особливості заповнення яких викладені в п. 10-13, 18 та 20 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, реєстрація податкових накладних в ЄДРПН повинна здійснюватися не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступною за датою їх складання.

Водночас, податкові накладні подаються телекомунікаційним зв'язком у відповідності до вимог Закону України Про електронні документи та електронний документообіг від 22 травня 2003 року N 851-IV (надалі - Закон N 851-IV), Закону України Про електронний цифровий підпис від 22 травня 2003 року N 852-IV (надалі - Закон N 852-IV) та Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затрудженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. N 233, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за N 320/15011 (надалі - Інструкція N 233).

Розділом ІІІ Інструкції N 233 визначено порядок подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Так, згідно із п. 5.3, п. 5.4 названої Інструкції, ознайомившись з редакцією договору, платник податків заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії.

Відповідно до п.п. 7.4, 7.5 Інструкції N 233 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Так, відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (надалі - Порядок № 1246), яким визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Відповідно до п.п. 13-15 цього ж Порядку за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Таким чином, в силу вищенаведених норм, платник податків перед подачею звітності телекомунікаційним зв'язком повинен укласти із контролюючим органом Договір Про визнання електронної звітності та отримати спеціальне програмне забезпечення. На підтвердження прийняття або відмови у прийнятті податкової звітності платнику надсилається в електронній формі квитанція, в якій зазначається дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки.

Як вбачається із заперечень відповідача, позивачем в електронному вигляді було надіслано Договір про визнання електронних документів № 1 від 25.11.2015 р., однак на виконання п. 5.4 Інструкції N 233 примірник даного договору в паперовому вигляді позивач не надав до контролюючого органу.

Також, 30.11.2015 р. позивачем було в паперовому вигляді подано договір про визнання електронних документів № 1 від 30.11.2015 р.

Однак, в даних договорах відсутній обов'язковий реквізит, передбачений п. 5.3 Інструкції N 233, а саме не вказано електронну адресу.

Таким чином, оскільки позивач не виконав вимоги Інструкції № 233, йому було відмовлено у підписанні договору про визнання електронних документів, про що його було повідомлено листом від 16.12.2015 р. № 32607/10.

Разом з тим, ознайомившись із матеріалами справи, суд не може погодитися з доводами відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог податкового законодавства щодо реєстрації в електронному вигляді податкової звітності, позивачем 25.11.2015 р. було направлено до органів ДФС засобами електронного зв'язку Договір про визнання електронних документів (далі - Договір 1 ). Договір 1 було прийнято до розгляду, про що свідчить квитанція № 1 (реєстраційний номер: 9240141277).

02.12.2015 р. позивачем направлено Договір № 1 від 30.11.15 до органів ДФС засобами електронного зв'язку. Документ не було прийнято, про що свідчить квитанція № 1, в якій вказана помилка Діє Договір про визнання електронних документів від 25.11.2015 р. № 1 . Але квитанція № 2 про прийняття Договору від 25.11.2015 р. не надходила.

04.12.2015 р. позивачем направлено Договір № 1 від 04.12.2015 р. до органів ДФС засобами електронного зв'язку. Документ не було прийнято, про що свідчить квитанція № 1, в якій зазначена помилка Діє Договір про визнання електронних документів від 25.11.2015 № 1 . Але квитанція № 2 про прийняття Договору від 25.11.2015 р. не надходила.

04.12.2015 р. позивач звернувся з проблемою ігнорування органами ДПІ підписання/не підписання Договору на антикорупційний сервіс ДПІ України ПУЛЬС . За даним питанням було присвоєно реєстраційний № СО-24225 від 04.12.2015. Але рішення про статус Договору не надходило ні в паперовому, ні в електронному вигляді.

09.12.2015 р. позивач знову намагався зареєструвати податкову накладну 2, оскільки грудень 2015 року - останній день для реєстрації, але документ не було прийнято, про що свідчить квитанція № 2, в якій вказана помилка Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності . Тобто попередній Договір було розірвано, а новий від 25.11.2015 р. ще не підписано.

04.12.2015 р. позивач знову намагався зареєструвати податкову накладну 2, але документ не прийнято, про що свідчить квитанція № 2, в якій вказана помилка Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності .

Тобто попередній Договір було розірвано, а новий від 25.11.2015 не було підписано.

18.12.2015 р. позивач направив Договір № 3 від 18.12.15 до органів ДФС засобами електронного зв'язку. Документ не було прийнято, про що свідчить квитанція № 1, в якій вказана помилка Діє Договір про визнання електронних документів від 25.11.2015 № 1 . Але квитанція № 2 про прийняття Договору від 25.11.15 не надходила.

22.12.2015 р. позивач направив Договір № 7 від 22.12.15 до органів ДФС засобами електронного зв'язку. Документ не було прийнято, про що свідчить квитанція № 1, в якій вказана помилка Діє Договір про визнання електронних документів від 25.11.2015 № 1 . Але квитанція № 2 про прийняття Договору від 25.11.2015 р. не надходила.

24.12.2015 р. підприємством, у зв'язку зі зміною його юридичної адреси, після проведення державної реєстрації цих змін в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Реєстрі платників єдиного податку подано новий Договір про визнання електронних документів № 1 від 24.12.2015 р. до органів ДФС засобами електронного зв'язку.

Вказаний договір було прийнято до розгляду, про що свідчить квитанція № 1 (реєстраційний номер: 9260063609). Лише 31.12.2015 р. Договір від 24.12.2015 р. було прийнято і підприємство отримало можливість реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Отже, податковий орган тривалий час, не реєстрував надісланий позивачем договір визнання електронних документів, про причини відмови у реєстрації не зазначав, а вже 22.12.2015 р., після чергової спроби позивача зареєструвати вказаний договір, відповідач, відмовляючи в реєстрації, вказав на помилку Діє Договір про визнання електронних документів від 25.11.2015 № 1 .

Таким чином, відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, що полягає у безпідставному протягом місяця ненаданні підтвердження реєстрації Договору про визнання електронних документів від 25.11.2015 р. № 1, що позбавило позивача права на своєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрім того, відповідачем не враховано норму п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України, якою передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Отже, законодавець надав платнику податків право самостійно обрати спосіб подання податкової звітності. При цьому, обраний спосіб подачі звітності жодним чином не залежить від іншого.

Так, згідно п. 4, п. 5 р. ІІ Інструкції № 233 податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

У разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях.

Таким чином, у випадку подання до контролюючого органу звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису, необхідність подання тих самих документів на паперових носіях відсутня, і може здійснюватися лише за власним бажанням такої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у прийнятті поданих до контролюючого органу інших примірників договорів від 30.11.2015 р., від 04.12.2015 р., від 18.12.2015 р., від 22.12.2015 р. стала помилка зазначена в квитанціях № 1 Діє договір про визнання електронних документів від 25.11.2015 р. № 1 . Отже, слід вважати, що цією квитанцією відповідач підтвердив укладення між ним та позивачем договору від 25.11.2015 р. № 1 про визнання електронних документів.

Окрім того, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність в договорах від 25.11.2015 р. та 30.11.2015 р. електронної адреси, оскільки останню можливо встановити із адреси з якої було направлено останні, зокрема, слід зауважити, що відсутність такої інформації не може бути беззаперечною підставою для відмови в укладенні договору.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, беручи до уваги протиправну бездіяльність відповідача щодо ненадання відомостей щодо підтвердження укладення договору про визнання електронних документів, а також, враховуючи протиправність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки позивача, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 79 999,98 грн. є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 18.03.2016 р. № 0004461103, складене за висновками акту від 24.02.2016 р. № 191/26-55-11-03/34880942, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 14.1.153 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

В силу приписів п. 14.1.175 ст. 14 цього ж Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

Пунктом 57.3 ст. 57, п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг (п.89.3 ст. 89 цього ж Кодексу).

Отже, винесення та направлення податкової вимоги, а також прийняття рішення про опис майна у податкову заставу платнику можливе у разі, якщо податкове зобов'язання є узгодженим.

Враховуючи, що позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 18.03.2016 р. № 0004461103, про що відповідач був повідомлений, зокрема, листами від 01.04.2016 р. №20, від 03.06.2016 р. № 25/1, суд приходить до висновку, що вимога ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 21.04.2016 р. № 1981-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 21.04.2016 р. № 1981-17 є протиправними, а, відтак, останні підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатні доказів правомірності винесених рішень.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають поверненню в повному обсязі.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Пропріо-Рітейл задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 18.03.2016 р. № 0004461103.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ у Печерському району ГУ ДФС у м.Києві від 21.04.2016 р. № 1981-17.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 21.04.2016 р. № 1981-17, винесене ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві.

5. Судові витрати в сумі 4 134,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пропріо-Рітейл за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа