Постанова

від 07.09.2017 по справі 826/22094/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 07 вересня 2017 року                                       №826/22094/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі гроуп ЛТД» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними дій,  визнання протиправними та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі гроуп ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якій просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.04.2015 №484 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі гроуп ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством обмеженою відповідальністю «Сімер ленд» за період вересень 2014 року; 2) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі гроуп ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством обмеженою відповідальністю «Сімер ленд» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014; 3) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.05.2015 №0002012206, від 06.05.2015 №0002022206. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в спірному наказі на перевірку зазначено як підставу для її проведення підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, в той час як товариство надало всі витребуванні в запиті контролюючого органу документи протягом десяти днів. Вказане, на думку позивача, свідчить про наявність підстав для визнання протиправними наказу на перевірку та дій з проведення такої перевірки і як результат, скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень від 06.05.2015 №0002012206, від 06.05.2015 №0002022206. Відповідач в судове засідання не прибув, письмових заперечень проти позову не надав. Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу від 08.04.2015 №484  проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі гроуп ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством обмеженою відповідальністю «Сімер ленд» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014. Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі гроуп ЛТД» пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на  прибуток на загальну суму 49      874,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 55416,00 грн. За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 30.04.2015 №1894/26-58-22-06-18/37888957 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 06.05.2015 №0002012206, яким позивачеві збільшено суму грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62      343,00 грн., у тому числі: 49      874,00 грн. - основний платіж, 12      469,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 06.05.2015 №0002022206, яким позивачеві збільшено суму грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69      270,00 грн.,  у тому числі: 55      416,00 грн. - основний платіж, 13      854,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Позивач вважає протиправними дії відповідача та наказ про призначення перевірки, оскільки перевірка призначена за відсутності правових підстав, та не погоджується зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з того, що господарські операції з товариством обмеженою відповідальністю «Сімер ленд» підтверджені первинними документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту. В частині позовних вимог про визнання протиправними дій по проведенню перевірки та наказу, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України визначає, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, що у період з 08.04.2015 по 15.04.2015 на підставі направлення від 08.04.2015 №436/26-58-22-05 та наказу від 08.04.2015 №484 контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі гроуп ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством обмеженою відповідальністю «Сімер ленд» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014. Суд звертає увагу, що платник податків, який вважає, що був порушений порядок та підстави проведення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, як це передбачено статтею 81 Податкового кодексу України. Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Відповідно до положень статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Аналіз вищезазначеного дає підстави дійти висновку, що правові наслідки оскаржуваних рішень, у тому числі наказів про призначення перевірки, дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок, після проведення таких перевірок є  вичерпаними, а отже, задоволення позовних вимог в цій частині не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки. Щодо решти позовних вимог суд зазначає про наступне. Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України). Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14. Як вбачається зі змісту акта перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 30.04.2015 №1894/26-58-22-06-18/37888957 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі гроуп ЛТД» та товариством обмеженою відповідальністю «Сімер ленд» за договором поставки від 05.09.2014 №1-05/09/14. З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі гроуп ЛТД» (покупець) та товариством обмеженою відповідальністю «Сімер ленд» (постачальник) укладено договір поставки від 05.09.2014 №1-05/09/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити за обладнання, в порядку і на умовах, визначених цим договором. На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору поставки від 05.09.2014 №1-05/09/14, рахунків-фактури, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортної накладної. Також позивачем зазначено про використання придбаного товару у спірного контрагента товарів у власній господарській діяльності, шляхом їх подальшої реалізації. У свою чергу, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві письмових заперечень проти позову суду не надано, а згідно змісту акту перевірки відповідні висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства зроблено на припущеннях. Отже, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, слід зазначити, що за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13. У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11. Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що з акту перевірки не вбачається, що контролюючим органом досліджувався реальний рух активів в процесі здійснення відповідної господарської операції, не наведено доказів залучення контрагента позивача до схеми мінімалізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків. Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються лише припущеннях. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності. Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13. Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги в частині визнання податкових повідомлень-рішень від 06.05.2015 №0002012206 та від 06.05.2015 №0002022206 протиправними, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, П О С Т А Н О В И В: Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06.05.2015 №0002012206, від 06.05.2015 №0002022206. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                        Літвінова А.В.