Ухвала

від 27.07.2017 по справі 826/8586/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8586/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

27 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Куліковського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності Управління в частині невиконання вимог пункту 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256, а саме: не реєстрації за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 своїх зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по ст. Бобровиця за вказаний період та не надсилання інформації про свої зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Бобровицької районної державної адміністрації; стягнення з Управління на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 347 816 гривень 19 копійок.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість цього рішення, просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити..

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

З матеріалів справи судом правильно встановлено, що з метою виконання вимог діючого законодавства між сторонами укладено Договір на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги від 26.02.2015 № ПЗ/ДН-1-155219/НЮ.

Відповідно до п. 2.2.1 зазначеного Договору, залізниця зобов'язується здійснювати щоденне перевезення пільгових категорій громадян населення Бобровицького району згідно із Законами України Про Державний бюджет України на 2015 рік , Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про охорону дитинства , Про соціальний захист дітей війни , Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист , Постанов Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування .

Згідно з п. 2.3.1 цього Договору Управління зобов'язується відшкодовування проводити згідно п. п. 2,3,5-8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету .

Відповідно до п.2.3.2 управління також зобов'язане забезпечувати фінансування видатків на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту за рахунок субвенцій з державного бюджету в межах обсягів, затверджених у бюджеті Бобровицького району на 2015 рік.

На підставі зазначеного договору Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень протягом січень - грудень 2015 року надавала послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станції Бобровиця, що розташована у м. Бобровиця Чернігівської області на загальну суму 347 816 грн. 19 коп.

На підтвердження розміру своїх витрат на перевезення пасажирів, що користуються пільгами, залізницею надсилались на адресу відповідача за січень-грудень 2015 року розрахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в розрізі категорій пільговиків та облікові форми.

Проте, відповідачем відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян здійснено не в повному обсязі, з огляду на відсутність можливості компенсувати зазначені витрати у обсязі більшому, ніж той, у якому здійснюється фінансування покриття цих витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції, врахувавши правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 13.09.2016 року (справа №2а-17586/12/2670), мотивував своє рішення тим, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини п'ятої статті 102 БК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг здійснюються, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. За частиною шостою цієї статті, Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Згідно з пунктами 2, 3, 5, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Відповідно до пункту 6 Порядку фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 48 БК передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.09.2016р. по справі №21-2853а15.

При цьому, в силу вимог першої частини статті 244-2 КАС, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. пенсійний орган, як суб'єкт владних повноважень.

Отже, наведений висновок Верховного Суду України є обов'язковим для відповідача, як суб'єкта владних повноважень, який застосовує у своїй діяльності зазначені нормативно-правові акти.

Крім того, апеляційний суд враховує, що така позиція є усталеною під час розгляду подібних справ Вищим адміністративним судом України (постанова від 05.07.2017 К/800/63538/13, ухвала від 22 березня 2017 року К/800/33086/15 та ін.).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 244-2, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 31 липня 2017 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.