Постанова

від 15.07.2020 по справі 826/8586/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2020 року

Київ

справа №826/8586/16

адміністративне провадження №К/9901/45304/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до Управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2017 року (прийняту в складі: головуючого судді Аблова Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Губської О.А., суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.),

І. Суть спору

1. Публічне акціонерне товариство " Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (надалі також Регіональна філія "Південно-західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", позивач) звернулося до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації (надалі також УПСЗН Драбівської РДА Черкаської області, відповідач), в якому просило:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Управління в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256, а саме: не реєстрації за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. своїх зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по ст.Бобровиця за вказаний період та не надсилання інформації про свої зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Бобровицької районної державної адміністрації;

1.2 . стягнути з Управління на користь публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно- Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2015 р по 31.12.2015 р . в сумі 347 816 гривень 19 копійок.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що всупереч чинній державній програмі, уповноважений державою головний розпорядник коштів ухиляється від виконання відповідної частини своїх повноважень, відмовляючи в компенсації залізниці витрат на пільговий проїзд окремих категорій громадян, у зв`язку з чим позивач несе матеріальні збитки.

2.1. Позивач указує на те, що внаслідок невиконання умов чинного законодавства, суб`єкт господарювання не отримує компенсацію понесених збитків при виконання державної програми соціального захисту населення.

3 . Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 31 серпня 2015 року між сторонами укладено Договір № П3/ДН-1-156384/НЮ на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги (надалі також Договір від 31 серпня 2015 року), який регламентує взаємовідносини сторін щодо пільгового перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, та порядок відшкодування коштів за їх перевезення у 2015 році.

5. Відповідно до п. 2.2.1 зазначеного Договору, залізниця зобов`язується здійснювати щоденне перевезення пільгових категорій громадян населення Бобровицького району згідно із Законами України Про Державний бюджет України на 2015 рік , Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про охорону дитинства , Про соціальний захист дітей війни , Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист , Постанов Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування .

6. Згідно з п. 2.3.1 цього Договору Управління зобов`язується відшкодовування проводити згідно п. п. 2,3,5-8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету .

7 . Відповідно до п.2.3.2 управління також зобов`язане забезпечувати фінансування видатків на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту за рахунок субвенцій з державного бюджету в межах обсягів, затверджених у бюджеті Бобровицького району на 2015 рік.

8. На підставі зазначеного договору Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень протягом січень - грудень 2015 року надавала послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станції Бобровиця, що розташована у м. Бобровиця Чернігівської області на загальну суму 347 816 грн. 19 коп.

9. На підтвердження розміру своїх витрат на перевезення пасажирів, що користуються пільгами, залізницею надсилались на адресу відповідача за січень-грудень 2015 року розрахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в розрізі категорій пільговиків та облікові форми.

10. Проте, відповідачем відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян здійснено не в повному обсязі, з огляду на відсутність можливості компенсувати зазначені витрати у обсязі більшому, ніж той, у якому здійснюється фінансування покриття цих витрат.

11. Уважаючи бездіяльність відповідача щодо невиконання частини вимог умов Договору від 26 лютого 2015 року протиправною, та у урахуванням наявної суми непогашеної заборгованості, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12 . Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

13 . Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

14.1. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги позивач зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції не взято до уваги факт неналежного виконання відповідачем вимог пункту 6 Порядку № 256, відповідно до якого у разі виникнення додаткових зобов`язань, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби АРК, областях, міст Києва та Севастополі.

14.2. Скаржник звертає увагу на те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог Порядку № 256, порушено право Регіональна філія "Південно-західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею в повному розмірі.

15. У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.

16. Ухвалою судді-доповідача Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

17. Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2018 року вказана касаційна скарга разом із справою передана судді Бучик А.Ю.

18 . У зв`язку з постановленням Верховним Судом 04 червня 2019 року ухвали про відведення судді-доповідача Бучик А.Ю. та суддів Гімон М.М., Мороз Л.Л. від розгляду зазначеної касаційної скарги, призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у справі №826/8586/16.

19. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року адміністративна справа №826/8586/16 була передана на розгляд колегії суддів: Бевзенко В.М. (суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г.

20 . Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 квітня 2020 року №717/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

21 . За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шишову О.О., суддям Дашутіну І.В., Яковенку М.М.

V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

22. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

24. За правилами частин 1,2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

25. Положеннями Законів України "Про Державний бюджет на 2015 рік", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ";Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ";Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про соціальний захист дітей війни" передбачено пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом.

26. Частиною 1 статті 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у п.п. "б" пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

27. За правилами частини п`ятої статті 102 Бюджетного кодексу за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг здійснюються, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

28. Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

29. Пунктами 2, 3, 5, 8 Порядку №256 установлено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

30. Відповідно до пункту 6 Порядку №256 фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

31. Частиною першою статті 47 Бюджетного кодексу України закріплено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів; порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

32. Пунктами 1, 3, 4 статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

33. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

34 . Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.

VI. Висновок Верховного Суду

35 . Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що необхідною умовою для стягнення коштів у рахунок компенсації перевізнику витрат на пільгове перевезення окремих категорій громадян є взяття відповідачем відповідних бюджетних зобов`язань в межах бюджетних асигнувань, встановлених бюджетом (кошторисом), на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. При цьому загальний обсяг виплат з місцевого бюджету не може перевищувати розміру затверджених видатків (бюджетних асигнувань). Водночас, видатки на зазначені цілі взагалі не затверджувались і не виділялись, що, у свою чергу, стало перешкодою для укладення відповідачем з позивачем договорів на відшкодування витрат по перевезенню пільгової категорії пасажирів, як наслідок, у відповідача не виникла заборгованість по таким платежам. Зі свого боку відповідач здійснив усі можливі заходи щодо виділення коштів для погашення заборгованості перед ПАТ Укрзалізниця , що підтверджуються копіями Бюджетного запиту на 2015 рік

36 . Верховний Суд вважає передчасними такі висновки судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

37 . Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України Про залізничний транспорт для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

38 . Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України, зокрема, Законами України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні , а також постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354.

39 . Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

40 . Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256).

41 . Згідно з частиною першою статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті б пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

42 . Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

43 . Пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.

44 . Відповідно до пункту 6 Порядку № 256 у разі виникнення додаткових зобов`язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі.

45 . Із наведеного слідує, що саме на управління соціального захисту населення місцевих адміністрацій (у справі - відповідач), які є головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, покладено обов`язок відшкодовувати підприємствам залізничного транспорту витрати, понесені за пільгове перевезення громадян.

46 . Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359 Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян (далі - Порядок № 1359).

47 . Згідно з пунктами 9, 10 Порядку № 1359 на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

48 . Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

49 . Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (пункт 11 Порядку № 1359).

50 . Системний аналіз наведених правових положень свідчить про те, що із виконанням позивачем обов`язку перевезення усіх пільгових категорій громадян кореспондується обов`язок відповідача компенсувати всі витрат, понесені позивачем у зв`язку з таким перевезенням.

51 . Відтак, відсутність бюджетних асигнувань не може слугувати підставою невиконання зобов`язань щодо компенсації пільгового проїзду залізничним транспортом окремих категорій населення.

52 . Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2018 року та від 15 березня 2019 року (справи № 761/10304/15-а, № 761/25336/15-а відповідно).

53 . Таким чином, кошти в сумі 347816, 19 грн., заявлені позивачем до стягнення з відповідача, фактично є втратами підприємства, які воно понесло, надавши послуги з перевезення пільговим категоріям громадян, і які відповідач повинен відшкодувати.

54 . Колегія суддів вважає протиправну бездіяльність відповідача в частині невиконання вимог п. 6 Порядку № 256.

55 . Хоча чинним законодавством не врегульовано порядку проведення погашення заборгованості бюджетних установ у випадках, коли поточні бюджетні асигнування не покривають всі зобов`язання за укладеними договорами, проте вказане не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань за укладеними договорами. Відсутність бюджетних асигнувань, як підстава відмови у відшкодуванні позивачу вартості перевезення пасажирів за пільговий проїзд окремих категорій громадян, порушує принципи справедливості та рівності, не створює належних умов виконання Договору, а відсутність коштів для належного виконання грошового зобов`язання не може бути визнано обставиною, що звільняє від відповідальності, незалежно від підстав її виникнення. Така позиція неодноразово висловлювалась Європейським Судом з прав людини, в тому числі по справі Кечко проти України .

56 . Висновки судів щодо врахування позиції, яка викладена у постанові Верховного суду України від 13 вересня 2016 року у справі №21-5853а15 є безпідставними, з огляду на різний предмет правового регулювання спірних правовідносин та наданих судами оцінки. Так, у справі №21-5853а15 предметом спору було визнання протиправною бездіяльності Управління в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 щодо нереєстрації додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян. Тобто був наданий аналіз абзацу першому пункту 6 Порядку 256, який регулює питання підготовки реєстрів сум, що підлягають перерахуванню, та порядок їх подачі фінансовим органам.

57 . У справі, що розглядається, предметом спору є виплата зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею за відсутності спору щодо реєстрації таких зобов`язань, тобто надана оцінка абзацу восьмому пункту 6 Порядку 256.

58 . Відтак, за встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних правовідносин Верховний Суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є витратами залізниці, які вона понесла, надавши послуги з перевезення пільговим категоріям громадян, які відповідач повинен відшкодувати.

59 . Суд також зазначає, що пунктом 2.2.1. даного Договору передбачений обов`язок перевізника здійснювати пільгове перевезення окремих категорій громадян, згідно до діючого законодавства, що було виконано в повному обсязі позивачем. В той же час обов`язком платника - відповідача, відповідно до п. 2.3.1. зазначено передбачення обсягу коштів, які будуть спрямовані на компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом, при формуванні бюджету. Даному обов`язку передує вивчення відповідачем потреб про об`єми і вартості даної послуги, що слугуватиме запорукою його якісного виконання.

60 . Суд погоджується, що відповідачем виконання обов`язку, передбаченого пунктом 2.3.2. Договору управління також зобов`язане забезпечувати фінансування видатків на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту за рахунок субвенцій з державного бюджету в межах обсягів, затверджених у бюджеті Бобровицького району на 2015 рік.

61 . Суд зауважує, що предметом договору, згідно п. 1.1. є здійснення компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян, які надаються Залізницею. Тобто, відшкодуванню підлягають усі витрати, понесені останньою протягом року, які залізниця зазнає за перевезення пільгових категорій громадян даного регіону. Уклавши договір незалежно від його правової природи, сторони зв`язані умовами його виконання, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту.

62 . Проте, Управлінням, як головним розпорядником коштів місцевого бюджету не спростовано невиконання обов`язку, передбаченого абзацом 8 пункту 6 Порядку № 256 щодо надсилання уточненої інформації про фактично нараховані у поточному місяці суми до фінансового органу виконкому міської ради до 18 числа щомісяця у разі виникнення додаткових зобов`язань, тобто у разі перевищення обсягів коштів компенсації за пільговий проїзд, зазначений у Договорі.

63 . Відтак, не може слугувати підставою невиконання зобов`язань щодо компенсації пільгового проїзду залізничним транспортом окремих категорій населення посилання відповідача на відсутність асигнувань, позаяк Управлінням не вжито жодних заходів, передбачених абзацом 8 пункту 6 Порядку № 256, задля уникнення кредиторської заборгованості за зазначеною програмою соціального захисту населення.

64 . Крім того, Суд також зазначає, що аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2018 по справі №761/22355/16-а, від 16.05.2018 по справі № 826/6351/15, від 14.11.2018 по справі №808/1813/16.

65 . Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

66 . Суд також вважає, що оскільки ухвалою суду апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишено без змін, то скасуванню підлягають рішення судів обох інстанцій.

67 . Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд..

68 . Відповідно до частини 1, 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

69 . Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

70 . Суд також зауважує, що, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

71 . У відповідності до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

72 . З огляду на ухвалення судом касаційної інстанції нового рішення по справі, то судові витрати, понесені позивачем підлягають розподілу.

73 . Керуючись статтями 139, 341, 344, п.3 ч.1.ст.349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" задовольнити.

2 . Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року - скасувати.

3 . Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до Управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів задовольнити в повному обсязі.

4 . Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256, а саме: не реєстрації за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. своїх зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по ст. Бобровиця за вказаний період та не надсилання інформації про свої зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Бобровицької районної державної адміністрації.

5 . Стягнути з Управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2015 р по 31.12.2015 р . в сумі 347 816 гривень 19 копійок.

6 . Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації (17400, Чернігівська область, м. Бобровиця, вул. Франка, 10, ідентифікаційний код 03195984) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 40081221) судовий збір за подання: касаційної скарги у сумі 7914 (сім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн. 29 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення від 07 серпня 2017 року № 127; апеляційної скарги у сумі у сумі 7254 (сім тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн. 76 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення від 05 липня 2017 року № 106; позовної заяви у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення від 23 травня 2016 року № 99. та у сумі 5217 (п`ять тисяч двісті сімнадцять) грн. 24 коп. сплачений відповідно до платіжного доручення від 23 травня 2016 року №100.

7 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко