Ухвала

від 22.08.2017 по справі 815/5343/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 року м. Київ К/800/9684/16

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Маринчак Н.Є., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 року

у справі № 815/5343/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Югагротранс Сервіс

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Югагротранс Сервіс звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року у справі № 815/5343/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 30.12.2013 року № 0003522250 та № 0003512250.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Югагротранс Сервіс з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ПП Аскат за податкові періоди листопад, грудень 2012 року, відповідачем складено акт від 11.12.2013 року № 3265/15-53-22-5/37170101, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 282 716, 69 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0003522250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 424 074, 00 грн.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Югагротранс Сервіс з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ПП Аскат за податкові періоди травень, червень, жовтень 2012 року, відповідачем складено акт від 11.12.2013 року № 3237/15-53-22-5/37170101, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 390 175, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0003512250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 585 263, 00 грн.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин з придбання ТОВ Югагротранс Сервіс у ПП Аскат послуг по ланцюгу постачання.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо правомірного формуванням позивачем даних податкового обліку за результатами здійснення господарських операцій з ПП Аскат .

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ПП Аскат , згідно укладеного договору на транспортно-експедиторське обслуговування.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем надано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), журнал-ордер та відомості по рахунку, банківські виписки.

Судами встановлено, що відповідно до умов договору ПП Аскат зобов'язується при необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені та/або від імені ТОВ Югагротранс Сервіс та за рахунок останнього договори з транспортними організаціями; автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями; представляти інтереси у взаємовідносинах з перевізниками, портами, аеропортами, державними органами та іншими організаціями, у зв'язку з перевезенням вантажів клієнта.

На підтвердження вказаного позивачем надано заявки, товарно-транспортні накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні, вантажні ордери та інша товаросупроводжувальна документація.

Також позивачем надано копії договорів, укладених ТОВ Югагротранс Сервіс із замовниками послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, які в подальшому були виконані ПП Аскат та передані ТОВ Югагротранс Сервіс .

Матеріалами справи підтверджується виконання та передання послуг за вказаними договорами, а саме рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Так, судами встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 року у справі № 815/5343/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Н.Є.Маринчак

В.П.Юрченко