Ухвала

від 28.05.2010 по справі 6-6/10

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№6-6/10

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2010 року Недригайлівський районний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Захарченка О.П.

при секретарі Гриценко К.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Недригайлів заяву ОСОБА_1 про відмову від примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2008 року Недригайлівським районним судом Сумської області ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів в розмірі % частини від усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до її повноліття.

Дане рішення суду набрало законної сили і звернуте до примусового виконання.

На адресу Недригайлівського районного суду Сумської області надійшли заява державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції Сумської області ОСОБА_4 про визнання відмови ОСОБА_5 від примусового виконання і заява стягувачки Яреми "Г.М. про відмову від стягнення з боржника ОСОБА_2 аліментів на дитину.

Розгляд вищевказаних заяв проведено за неявки державного виконавця, стягувачки і боржника за умови належного повідомлення їх про день, час і місце судового засідання та надходження від них відповідних клопотань про це.

Згідно ч.І ст. 372 ЦПК України, відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення передається державним виконавцем до суду за місцем виконання рішення для визнання.

Згідно ч.2 ст. 372 ЦПК України, суд має право не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.

За змістом наданої особисто стягувачкою ОСОБА_1 суду письмової заяви вбачається, що стягувачка не знає яка причина її відмови від примусового стягнення з ОСОБА_2 аліментів на їх спільного неповнолітнього сина.

Крім цього, за результатами вивчення заяви ОСОБА_1 про її відмову від примусового стягнення аліментів, переданої до суду державним виконавцем, і заяви ОСОБА_1. складеної нею особисто у приміщенні суду, вбачається очевидна різниця в почерках авторів даних заяв.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В умовах відсутності даних про дійсну причину відмови стягувачки від примусового виконання судового рішення, прийняття судом відмови ОСОБА_1 від примусового стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину суперечитиме законним правам та інтересам неповнолітнього ОСОБА_3 на його утримання як матір"ю. так і батьком.

Тому, суд не вбачає законних підстав для визнання відмови ОСОБА_1 від примусового стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину.

Враховуючи вищевказане і керуючись ст.372 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити державному виконавцю Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції Сумської області ОСОБА_6 і стягувачці ОСОБА_1 у визнанні відмови стягувачки ОСОБА_1 від примусового виконання стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3, присуджених рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 31 березня 2008 року.

Ця ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.П.Захарченко