Постанова

від 06.09.2017 по справі 910/23824/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року Справа № 910/23824/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Демидової А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 15.03.2017 Київського апеляційного господарського суду 17.05.2017 у справі Господарського суду№ 910/23824/16 міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛЮС" доПублічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" провизнання зобов'язань припиненими у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Прокопенко Т.Ю.; - відповідача Костюченко А.Ю.; Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/3773 від 04.09.2017 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/23824/16 у зв`язку з відпусткою судді Картере В.І.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017 у справі № 910/23824/16 визначено наступний склад колегії суддів: Губенко Н.М.- головуючий (доповідач), Барицька Т.Л., Демидова А.М.

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛЮС" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" про: - визнання зобов'язань за кредитним договором № 26-47/1-10 від 28.12.2010 припиненими з 05.04.2016; - визнання зобов'язань за договором іпотеки № 26-47/1-10 від 28.12.2010 припиненими у зв'язку із припиненням основного зобов'язання за кредитним договором № 26-47/1-10 від 28.12.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 у справі № 910/23824/16 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді Іоннікова І.А., Тищенко О.В.), визнано зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛЮС" за кредитним договором № 26-47/1-10 від 28.12.2010, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛЮС" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК", припиненими з 05.04.2016. Визнано зобов'язання за договором іпотеки № 26-47/1-10 від 28.12.2010, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛЮС" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК", та посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосевим В.В., зареєстрований в реєстрі за № 5859, такими, що припинені, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором № 26-47/1-10 від 28.12.2010.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 910/23824/16, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛЮС" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 910/23824/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 28.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛЮС" було укладено кредитний договір № 26/47/1-10.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк надав позичальнику в порядку, передбаченому цим договором, кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 26697000,00 грн. з кінцевим терміном повернення до 22 грудня 2011 року.

До кредитного договору неодноразово вносилися зміни та доповнення відповідно до укладених сторонами додаткових договорів.

Згідно із додатковим договором № 29 від 19.02.2016 до кредитного договору було встановлено графік погашення кредитної заборгованості: не пізніше 31.03.2016 - сума повернення 26500000,00 грн.; не пізніше 30.12.2016 - сума повернення 197000,00 грн.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 28.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛЮС" було укладено договір іпотеки № 26-47/1-10, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., зареєстрований в реєстрі за № 5859, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку кадастровий номер 4611500000:11:001:0061, площею 123,5210 га, яка розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, з цільовим призначенням - для житлової та громадської забудови, земель транспорту, рекреаційного призначення.

Позивач здійснив погашення кредитної заборгованості шляхом перерахування коштів з власного поточного рахунку:

- на суму 3319261,26 грн. - сплата відсотків, що підтверджується платіжним дорученням № 60 від 05.04.2016;

- на суму 26697000,00 грн. - погашення кредиту, що підтверджується платіжним дорученням № 61 від 05.04.2016

25.05.2016 відповідач направив на адресу позивача претензію № 47/8/2931 щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої вимагав від позивача погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, в тому числі: - повернення простроченого кредиту в сумі 26500000,00 грн.; - сплату штрафних санкцій за прострочення терміну погашення кредиту у сумі 962978,14 грн., а також штрафних санкцій, що будуть нараховані по дату фактичної сплати простроченого кредиту; - сплату прострочених процентів в сумі 3245318,64 грн., нарахованих за користування кредитом за період з 01.10.2016 по 31.03.2016 (включно); - сплату процентів в сумі 638247,94 грн., нарахованих за користування кредитом за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 включно, а також процентів, що будуть нараховані за період з 01.05.2016 до дати повного повернення кредиту; - сплату штрафних санкцій за прострочення терміну сплати процентів в сумі 132774,59 грн., а також штрафних санкцій, що будуть нараховані по дату фактичної сплати прострочених процентів; - плату за порушення грошового зобов'язання згідно із ст. 625 ЦК України в сумі 76024,59 грн.

21.12.2016 позивач повідомив відповідача про погашення 05.04.2016 заборгованості за кредитним договором № 26-47/1-10 від 28.12.2010 у повному обсязі на загальну суму 30016261,26 грн., а також просив негайно припинити іпотеку належного позивачу майна, що забезпечувало виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Обгрунтовуючи підстави позову позивач посилається на те, що відповідач не визнає факт належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ПЛЮС" зобов'язань за кредитним договором № 26-47/1-10 від 28.12.2010.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки, як встановив суд на підставі наявних у справі доказів, забезпечені іпотекою зобов'язання за договором кредиту виконано в повному обсязі, відтак зобов'язання за договором кредиту є припиненими з 05.04.2016, а зобов'язання за договором іпотеки припиняються як похідні від кредитного договору.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу I книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до поданого позивачем розрахунку, станом на 05.04.2016 заборгованість позичальника за кредитним договором № 26-47/1-10 від 28.12.2010 становила 30016261,26 грн., в тому числі: 26697000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 3319261,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

При цьому, судами встановлено, що відповідач проти зазначеної позивачем суми заборгованості за кредитним договором, яка існувала станом на 05.04.2016 не заперечує.

Водночас, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що позивачем сума заборгованості у розмірі 30016261,26 грн. була повністю сплачена 05.04.2016, що підтверджується наявними в матеріалах копіями платіжних доручень №№ 60, 61 з відміткою одержано та проведено банком (а. с. 53-54), оригінали зазначених платіжних доручень були оглянуті судом першої інстанції.

До того ж, судами встановлено, що факт проставляння на платіжних дорученнях штампу про проведення банком платежу та його справжність відповідачем не заперечується.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши факт виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором № 26-47/1-10 від 28.12.2010, дійшли правомірного висновку про те, що правовідносини між позивачем та відповідачем за кредитним договором, відповідно до приписів ст. 599 ЦК України, є припиненими з 05.04.2016 (дата перерахування грошових коштів в погашення кредиту та відсотків за користування ним).

Разом з тим, відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що забезпечені іпотекою зобов'язання за договором кредиту виконано в повному обсязі, то зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору, припиняються.

Таким чином, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 ГПК України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на заяву про визнання кредиторських вимог та на лист № 05-02-16 від 05.04.2016 не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій їм була надана оцінка, а доводи скаржника зводяться передусім до переоцінки даних доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111 5 , 111 7 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ХРЕЩАТИК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 910/23824/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

А.М. ДЕМИДОВА