Рішення

від 07.09.2017 по справі 904/7822/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.2017 Справа № 904/7822/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОГІДРОСПЕЦБУД"

про стягнення пені, штрафу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат (договір поставки №08/01-2016 від 08.01.2016)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність №б/н від 17.07.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИНТ", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОГІДРОСПЕЦБУД", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 1176641,00грн. основної заборгованості; 66204,11грн. пені; 7758,93грн. трьох відсотків річних; 44712,35грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між сторонами укладено договір поставки №108/01-2016 від 08.01.2017.

На виконання укладеного між сторонами договору в період з 12.03.2016 по 24.05.2017позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3348130,00грн.

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними.

Отриманий від позивача товар відповідач оплатив частково.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 1176641,00грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 23.12.2016 по 01.06.2017; штраф у розмірі 10% від суми боргу; три відсотки річних за загальний період прострочення з 22.03.2017 по 01.08.2017; інфляційні втрати за загальний період прострочення з 22.03.2017 по 01.08.2017.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2017 справу №904/7822/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 17.07.2017 за вих.№17/07/17 ухвалою суду від 10.08.2017 порушено провадження по справі та прийнято позовну заяву до розгляду, призначено слухання на 07.09.2017.

06.09.2017 отримано клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи на іншу дату , у зв'язку з участю представника ОСОБА_2 в іншому судовому засіданні.

07.09.2017 отримано заяву позивача про забезпечення позову , яка обґрунтована наступним.

З 22.03.2017 відповідач не здійснив жодної оплати за отриманий від позивача товар.

Позивач вказує, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом розглядається апеляційна скарга на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2017 по справі №904/3179/17.

Відповідачем подано до Господарського суду міста Києва дві позовні заяви по справі №910/7233/17 та №910/7198/17 до товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" про визнання договору фінансового лізингу недійсним, в задоволенні яких було відмовлено.

Отже, позивач вважає, що наявні обґрунтовані припущення для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу та знаходяться на розрахункових рахунках останнього.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 23.08.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 18.08.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду.

Крім того, 29.08.2017 через канцелярію суду отримано клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про ознайомлення з матеріалами справи. Господарський суд клопотання про ознайомлення з матеріалами справи задовольнив та 30.08.2017 надав справу на ознайомлення, що підтверджується відміткою представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

Отже, про час, місце судового засідання та суть позовних вимог відповідач обізнаний 30.08.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 07.09.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце його проведення, розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Відповідач не забезпечив явку свого представника, вимоги суду не виконав.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений належним чином, а на думку суду, неявка його у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 07.09.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Винт" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрогідроспецбуд" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір поставки №08/01-2016 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник протягом дії договору поставляє покупцю зі складу товар (у тому числі: запасні частини для автомобілів, масла, супутні товари для автотранспорту тощо, далі по тексту - товар) окремими партіями в асортименті (за номенклатурою), кількістю та цінами, що остаточно погоджуються сторонами в рахунках або накладних (переліках на поставку), які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Загальна сума договору складає (орієнтовно) 800000,00грн. протягом кожного календарного року його дії. Остаточна загальна сума договору визначається як сума вартості всіх поставлених партій (пункт 1.2 договору).

Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2016 включно. У разі бажання продовжувати договірні обов'язки, сторона повідомляє про це іншу сторону рекомендованим листом за три тижні. У разі відсутності такого повідомлення - строки дії договору кожного разу автоматично продовжуються до 31 грудня наступного року включно (пункт 2.1 договору).

Ціни на товар остаточно визначаються сторонами у накладних (перелік для постачання) на момент поставки партії товару (пункт 5.1 договору).

Пунктом 6.1 договору визначено, що покупець зобов'язаний повністю розрахуватися за кожну отриману партію товару в залежності від умови її оплати наступним чином:

- при поставці із 100% передплатою - відповідно до виставленого постачальником рахунку за умови надходження всієї суми на банківський рахунок постачальника до відпуску партії по накладній (підпункт 6.1.2 пункту 6.1 договору);

- при поставці оплатою "за фактом отримання товару" (якщо товар відпущено з відстрочкою платежу, а строк розрахунків в накладній не зазначено) - протягом п'яти банківських днів з моменту прийняття покупцем зазначеної партії на суму, вказану у накладній (підпункт 6.1.2 пункту 6.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3348130,00грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписано представниками сторін і підписи яких скріплено печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання з оплати поставленого товару відповідач виконав частково, що підтверджується банківськими виписками.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 1176641,00грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 23.12.2016 по 01.06.2017; штраф у розмірі 10% від суми боргу; три відсотки річних за загальний період прострочення з 22.03.2017 по 01.08.2017; інфляційні втрати за загальний період прострочення з 22.03.2017 по 01.08.2017.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від постачальника - директором ОСОБА_4Л, який діяв на підставі статуту, та від покупця - директором ОСОБА_5, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Таким чином, договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною першою статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, які підписано представниками сторін та підписи яких засвідчено печатками підприємств.

Накладні підписані представниками позивача та відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, крім того скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Накладні є первинними документами бухгалтерської звітності, що фіксують господарську операцію, яка відбулась між сторонами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір поставки є оплатним, і обов'язку постачальника поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість отриманого товару.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено підпунктом 6.1.2 пункту 6.1 договору відповідач зобов'язаний оплатити отриманий від позивача товар протягом п'яти банківських днів з моменту прийняття покупцем зазначеної партії на суму, вказану у накладній.

З огляду на положення пункту 6.1 договору строк оплати товару отриманого за видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на 07.09.2017, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1176641,00грн.

Доказів оплати товару в сумі 1176641,00грн. ні позивач, ні відповідач господарському суду не надали.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами відповідач не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Отже, позовна вимога позивача про стягнення 1176641,00грн. основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.3 договору визначено, що у випадку прострочення покупцем оплати товарів, він на вимогу постачальника сплачує останньому суму боргу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу за подвійною ставкою НБУ, що діяла у цей період.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно вірним. Враховуючи, що позивачем заявлена сума до стягнення пені у розмірі 66204,11грн. господарський суд саме її визнав такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 10.5 договору визначено, що у разі, якщо прострочення платежу триватиме понад один місяць, постачальник матиме право, крім стягнення передбачених пунктом 10.3 суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 10 (десять) % від суми боргу.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 117664,00грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11 ).

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 7758,93грн.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

До уваги. Господарським судом перерахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням приписів пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 по справі №904/11237/15 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 по справі №904/9336/15 позицію господарського суду підтримано.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат господарський суд визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 27491,93грн.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 20937,14грн. , з урахуванням того, що 98,80% позовних вимог позивача судом задоволено.

Щодо клопотання про перенесення судового засідання.

З матеріалами справи представник відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 13.04.2017 дійсна до 31.12.2018 ) ознайомився 30.08.2017.

Справа призначена до розгляду на 07.09.2017.

Господарський суд констатує, що відповідач завчасно повідомлений, як про суть позовної заяви, вимоги суду і про дату судового засідання.

Ухвалою від 10.08.2017 явка в судове засідання визнана обов'язковою . Причини неможливості забезпечення участі повноважного представника, зокрема ОСОБА_3 або іншого залученого відповідачем, окрім зайнятого ОСОБА_2, відповідач не повідомив та належні докази не надав.

Також ухвалою від 10.08.2017 вимоги суду визнано обов'язковими , однак відповідач не виконав вимоги суду і причини їх невиконання суду не повідомив.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок , справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду , основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Враховуючи, що спір може бути вирішено в даному судовому засіданні і за відсутності представника відповідача, беручи до уваги, що відповідач мав достатньо часу для виконання вимог суду господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Щодо заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заява позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки підставою до забезпечення позову, відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заява позивача, на думку суду, недостатньо обґрунтована, наведені в ній підстави, не свідчать про наявність таких обставин. Обставини, на які посилається позивач не підтверджуються жодним доказом.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогідроспецбуд" (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Володимира Великого, буд.29В, прим.122; ідентифікаційний код 37865492) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Винт" (03115, м.Київ, Святошинська площаАДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38906445) 1176641,00грн. (один мільйон сто сімдесят шість тисяч шістсот сорок одна грн. 00 коп.) основної заборгованості; 66204,11грн. (шістдесят шість тисяч двісті чотири грн. 11 коп.) пені; 117664,00грн. (сто сімнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири грн.) штрафу; 7758,93грн. (сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім грн. 93 коп.) трьох відсотків річних; 27491,93грн. (двадцять сім тисяч чотириста дев'яносто одна грн. 93 коп.) інфляційних втрат; 20937,14грн. (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім грн. 14 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

В задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.09.2017

Суддя ОСОБА_6