Рішення

від 06.09.2017 по справі 905/1757/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.2017 Справа № 905/1757/17

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Асмановій Е.Е. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Технічний центр Гранд-Сервіс ,

м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання , Донецька область, м. Костянтинівка

про: стягнення заборгованості у розмірі 32507,14 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - директор;

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Технічний центр Гранд-Сервіс , м. Дніпро звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання , Донецька область, м. Костянтинівка про стягнення заборгованості у розмірі 32507,14 грн., а саме: 27754,91 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 220,26 грн., інфляційні нарахування у розмірі 569,72 грн., пені у розмірі 1962,25 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №13-169 від 18.12.2013р., видаткових накладних: №29 від 27.01.2017р., № 30 від 27.01.2017р., №32 від 30.01.2017р., № 15 від 13.02.2017р., № 36 від 27.02.2017р., № 37 від 27.02.2017р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. 06.09.2017р. через канцелярію суду надав додаткові документи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Документів, витребуваних ухвалами від 01.08.2017р. та 16.08.2017р. не надав.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

18.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Технічний центр Гранд-Сервіс (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання (надалі - Покупець) був укладений Договір №13-169 (надалі - Договір), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, Постачальник зобов'язується поставити в обумовлені даним договором строки покупцю товар кількості та по цінам, вказаним в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти, оплатити вказаний товар у відповідності до умов даного Договору (п. 1.1. Договору).

Умовами п.10.1. Договору, строк дії Договору - з моменту його підписання обома сторонами та по 31.12.2014р., включно або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору - у залежності від того, що настане пізніше. Якщо за місяць до закінчення строку дії даного Договору жодна із сторін не заявить про його закінчення, Договір вважається пролонгованим та тих же підставах на кожний наступний рік.

Ціни за товар, який поставляються постачальником, є вільними відпускними та вказуються в специфікаціях до даного Договору (п. 2.1. Договору).

Згідно п.2.4. Договору,загальна сума Договору визначається сумами специфікацій, додатків, доповнень до даного договору.

За умовами п.3.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах DAP склад покупця у відповідності з Інкотермс в редакції 2010р. Склад покупця знаходиться за адресою: Україна, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Леніна,172.

Згідно п. 3.2. Договору, право власності на товар переходить до покупця у момент отримання товару від постачальника та оформляється підписанням накладної на передачу товару.

Відповідно до п.5.1. Договору, строки поставки товару вказуються у специфікаціях до даного Договору.

Датою поставки товару є дата, яка вказана в товарній накладній. У товарній накладній повинно бути вказано найменування товару, кількість в одиницях виміру, ціна, та загальна вартість товару, а також ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Право власності на товар переходить до покупця після підписання товарної накладної (п. 5.2. Договору).

Відповідно п.5.3. Договору, визначено, що при передачі товару Постачальник надає покупцю наступний комплект документів:

- рахунок на оплату поставленого товару;

- накладну на передачу товару;

- сертифікат (посвідчення) якості;

- податкову накладну.

За умовами п.7.1. Договору, покупець зобов'язаний здійснити 100% оплату за поставлений на умовах даного договору товар, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, згідно виставлених рахунків, у продовж 14-ти робочих днів від дати поставки товару, якщо інше не вказано в специфікаціях.

Згідно п.9.1. Договору, за порушення зобов'язань по даному договору, винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожний день порушення його виконання.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до видаткових накладних: №30 від 27.01.2017р., №29 від 27.01.2017р., № 32 від 30.01.2017р., №37 від 27.02.2017р., №36 від 27.02.2017р., №15 від 13.02.2017р., виставлення рахунків на оплату: №36 від 18.01.2017р., № 37 від 19.01.2017р., №39 від 19.01.2017р., № 22 від 13.02.2017р., №42 від 20.02.2017р., податковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача, ТОВ Костянтинівський завод металургійного обладнання , підтверджується видатковими накладними: №30 від 27.01.2017р., №29 від 27.01.2017р., № 32 від 30.01.2017р., №37 від 27.02.2017р., №36 від 27.02.2017р., №15 від 13.02.2017р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, з відмітками про отримання - підписами уповноважених осіб. Означені накладні підписані сторонами без заперечень.

Відповідачем за період з 01.01.2016р. по 15.05.2017р. підтверджено наявність заборгованості у розмірі 27754,91 грн., відповідно до підписаного сторонами та засвідченого печатками підприємств акту звірки взаєморозрахунків від 15.05.2017р.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

За приписами п.п.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлену продукцію оплатив не в повному обсязі.

Загальна сума заборгованості становить 27754,91 грн.

Відповідач існуючий борг в сумі 27754,91 грн. не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про 3% річних у розмірі 220,26 грн., інфляційні нарахування у розмірі 569,72 грн., відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення 3% річних за періоди: з 17.02.2017р. по 07.06.2017р., 20.02.2017р. по 07.06.2017р., 06.03.2017р. по 07.06.2017р., 21.03.2017р., по 07.06.2017р., 21.03.2017р.по 07.06.2017р. у розмірі 220,26 грн., суд перевірив на правильність розрахунку, який мітиться у позовній заяви та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Заявлені до стягнення розміри інфляційних витрат за періоди: з 17.02.2017р. по 07.06.2017р., 20.02.2017р. по 07.06.2017р., 06.03.2017р. по 07.06.2017р., 21.03.2017р. по 07.06.2017р. у розмірі 569,72 грн., суд перевірив на правильність розрахунку, який мітиться у позовній заяви та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Окрім суми 3% річних та інфляційних витрат позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 1962,25 грн., відповідно до п.9.1. Договору.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п. 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст.ст. 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.9.1. Договору, за порушення зобов'язань по даному договору, винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожний день порушення його виконання.

Таким чином, умовами договору сторони передбачили нарахування пені за невиконання зобов'язання з оплати отриманого товару та за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Заявлений до стягнення розмір пені за періоди: з 17.02.2017р. по 07.06.2017р., з 20.02.2017р. по 07.06.2017р., з 06.03.2017р. по 07.06.2017р., з 21.03.2017р. по 07.06.2017р., з 21.03.2017р. по 07.06.2017р., у розмірі 1962,25 грн., розрахований за кожною видатковою накладною, відповідно до п.9.1. Договору, суд перевірив на правильність розрахунку, дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн.

За змістом статей 44, 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Згідно п.1. ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012р., адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Водночас, положеннями статті 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р. (протокол від 1-2 жовтня 1999 року №6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром.

В матеріалах справи наявна угода про надання правової допомоги №24-05/2017 від 24.05.2017р. ТОВ Технічний центр Гранд-сервіс щодо надання письмових та усних консультацій з питань діючого законодавства України, підготовки та складання позовної заяви до відповідача.

За надання послуг адвокатом ОСОБА_2, було складено акт виконаних робіт до угоди про надання правої допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи характер спору та кількість витраченого адвокатом часу, суд дійшов висновку про те, що сплачена позивачем за послуги адвоката сума є розмірною обсягу фактично наданих адвокатських послуг. А тому, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2000,00 гривень підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають віднесенню до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44 , 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 530, 625, 655, 692 , п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Технічний центр Гранд-Сервіс , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання , Донецька область, м. Костянтинівка про стягнення заборгованості у розмірі 32507,14 грн., а саме: 27754,91 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 220,26 грн., інфляційні нарахування у розмірі 569,72 грн., пені у розмірі 1962,25 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання (85103, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Карла Маркса (Інженерна), 3; код ЄДРПОУ 25599771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технічний центр Гранд-Сервіс (49000, м. Дніпро, вул. ю.Савченко, 96, оф. 74; код ЄДРПОУ 37068478) заборгованість у розмірі : 27754,91 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 220,26 грн., інфляційні нарахування у розмірі 569,72 грн., пені у розмірі 1962,25 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн., судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко