Постанова

від 04.10.2017 по справі 905/1757/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.10.2017р. справа № 905/1757/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 - на підставі наказу № 01-ок від 26.07.2010р. від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання", м. Костянтинівка, Донецька область на рішення Господарського судуДонецької області від 06.09.2017р. по справі№ 905/1757/17 (суддя Бойко І. А.) за позовомОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Гранд - Сервіс", м. Дніпро до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання", м. Костянтинівка, Донецька область простягнення 32'507,14 грн

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Гранд - Сервіс", м. Дніпро (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом стягнення з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання", м. Костянтинівка, Донецька область (далі - Відповідач) суми заборгованості в розмірі 27' 754,91 грн, суми 3% річних в розмірі 220,26 грн та суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 569,72 грн, суми пені в розмірі 1' 962,25 грн та суми витрат на адвокатсякі послуги в розмірі 2' 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.09.2017р. по справі № 905/1757/17 позовні вимоги ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Гранд - Сервіс" задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Гранд-Сервіс» суму заборгованості у розмірі 27' 754,91 грн, суму 3% річних у розмірі 220,26 грн, суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 569,72 грн, суму пені у розмірі 1' 962,25 грн, суму витрат на сплату послуг адвоката у розмірі 2' 000,00 грн та суму судового збору у розмірі 1' 600,00 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017р. по справі № 905/1757/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Гранд - Сервіс" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Донецької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що в порушення умов договору № 13-169 від 18.12.2013р., зокрема п. 5.3 останнього, позивачем, при поставці товару не було додано до пакету документів, сертифікат (посвідчення) якості, відтак строк оплати за поставлений товар не настав.

Окрім того, відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з апелянта суми витрат на послуги адвоката.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, наданого апеляційному суду раніше відзиву на апеляційну скаргу, просив судову колегію залишити без змін рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017р. по справі № 905/1757/17, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, поважність причин неявку не повідомив.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.12.2013р. між ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Гранд-Сервіс» (далі - Постачальник) та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» (далі - Покупець) був укладений Договір №13-169 (далі - Договір), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, Постачальник зобов'язується поставити в обумовлені даним договором строки покупцю товар кількості та по цінам, вказаним в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти, оплатити вказаний товар у відповідності до умов даного Договору (п. 1.1. Договору).

Умовами п.10.1. Договору, строк дії Договору - з моменту його підписання обома сторонами та по 31.12.2014р., включно або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору - у залежності від того, що настане пізніше. Якщо за місяць до закінчення строку дії даного Договору жодна із сторін не заявить про його закінчення, Договір вважається пролонгованим та тих же підставах на кожний наступний рік.

Ціни за товар, який поставляються постачальником, є вільними відпускними та вказуються в специфікаціях до даного Договору (п. 2.1. Договору).

Згідно п.2.4. Договору,загальна сума Договору визначається сумами специфікацій, додатків, доповнень до даного договору.

За умовами п.3.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах DAP склад покупця у відповідності з «Інкотермс» в редакції 2010р. Склад покупця знаходиться за адресою: Україна, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Леніна,172.

Згідно п. 3.2. Договору, право власності на товар переходить до покупця у момент отримання товару від постачальника та оформляється підписанням накладної на передачу товару.

Відповідно до п.5.1. Договору, строки поставки товару вказуються у специфікаціях до даного Договору.

Датою поставки товару є дата, яка вказана в товарній накладній. У товарній накладній повинно бути вказано найменування товару, кількість в одиницях виміру, ціна, та загальна вартість товару, а також ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Право власності на товар переходить до покупця після підписання товарної накладної (п. 5.2. Договору).

Відповідно п.5.3. Договору, визначено, що при передачі товару Постачальник надає покупцю наступний комплект документів:

- рахунок на оплату поставленого товару;

- накладну на передачу товару;

- сертифікат (посвідчення) якості;

- податкову накладну.

За умовами п.7.1. Договору, покупець зобов'язаний здійснити 100% оплату за поставлений на умовах даного договору товар, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, згідно виставлених рахунків, у продовж 14-ти робочих днів від дати поставки товару, якщо інше не вказано в специфікаціях.

Згідно п.9.1. Договору, за порушення зобов'язань по даному договору, винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожний день порушення його виконання.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до:

- видаткових накладних: №30 від 27.01.2017р., №29 від 27.01.2017р., № 32 від

30.01.2017р., №37 від 27.02.2017р., №36 від 27.02.2017р., №15 від 13.02.2017р.,

- виставлених рахунків на оплату: №36 від 18.01.2017р., № 37 від 19.01.2017р., №39 від

19.01.2017р., № 22 від 13.02.2017р., №42 від 20.02.2017р.,

- податкових накладних, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах

справи.

Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача, ТОВ «Костянтинівський завод металургійного обладнання» , підтверджується видатковими накладними: №30 від 27.01.2017р., №29 від 27.01.2017р., № 32 від 30.01.2017р., №37 від 27.02.2017р., №36 від 27.02.2017р., №15 від 13.02.2017р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, з відмітками про отримання - підписами уповноважених осіб. Означені накладні підписані сторонами без заперечень.

Так, відповідачем за період з 01.01.2016р. по 15.05.2017р. підтверджено наявність заборгованості у розмірі 27' 754,91 грн, відповідно до підписаного сторонами та засвідченого печатками підприємств акту звірки взаєморозрахунків від 15.05.2017р.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи у їх сукупності та наявним у останній матеріалам, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки, який регулюється нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 27' 754,91 грн у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Як зазначалося раніше, підставою для скасування спірного рішення, заявник апеляційної скарги визначає, не виконання умов п. 5.3 Договору, оскільки позивач не надав до суду доказів передання скаржнику сертифіката (посвідчення) якості поставленого товару, без якого боржник не може виконати свого зобов'язання за договором.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. № П-6 (приймання продукції по кількості) здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідач не заперечує проти отримання від позивача товару, однак відповідних актів, з яких вбачалося б, що позивачем не виконане зобов'язання щодо надання повного пакету документів на поставлений товар, чи доказів наявності будь-яких заперечень під час отримання товару, у відповідності до цієї Інструкції, відповідачем не надано, що спростовує його твердження про відсутність порушення зобов'язання по оплаті поставленої продукції.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Матеріали справи не містять також і доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.

Тому висновок місцевого господарського суду про те, що продукція за договором була поставлена позивачем відповідачу у відповідності до його умов - є цілком обґрунтованим.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Отже, отримавши товар та не сплативши його вартість в повному обсязі, Покупець порушив вимоги Договору та вимоги ст. 692 ЦК України.

Що стосується вимог апеляційної скарги про стягнення з відповідача на користь позивача суми судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом у суді першої інстанції, колегія суддів визнає такі вимоги обґрунтованими.

Так, відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст. 1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зазначені положення містяться також і у ст. 28 Правил адвокатської етики.

Принцип "розумного обгрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Так, до матеріалів справи позивачем додано угоду про надання правової допомоги № 24-05/2017 від 24.05.2017р., укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатом ОСОБА_6, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1679 від 23.04.2007р., відповідно до умов якого, адвокат зобов'язувався надати клієнту правову допомогу у господарському процесі.

Враховуючи все вищенаведене та те, що позивач надав всі необхідні документи, які підтверджують надання послуг адвоката ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Гранд - Сервіс" по даній справі, а також те, що внаслідок порушення саме відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, останній був змушений звернутися до адвоката для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтоване задоволення вимог позивача про стягнення витрат з оплати послуг адвоката.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України, як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання", м. Костянтинівка, Донецька область - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017р. по справі № 905/1757/17 - залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСДО;

ОСОБА_7

тел.: 702-01-54