Рішення

від 08.09.2017 по справі 924/662/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2017 р.Справа № 924/662/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бікор", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-газ", м. Старокостянтинів

про стягнення 153969,04 грн., з яких 54000,00 грн. - основного боргу, 70880,57 грн. - пені, 5713,39 грн. - 3% річних, 23375,08 грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 07.08.2017р., ОСОБА_2 - за довіреністю від 07.08.2017р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні, згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 153969,04 грн., з яких 54000,00 грн. - основного боргу, 70880,57 грн. - пені, 5713,39 грн. - 3% річних, 23375,08 грн. - інфляційних втрат.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №03-11/14 від 04.11.2014р. в частині повної оплати виконаної роботи. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування, а 3% річних та інфляційні втрати - з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

07.09.2017р. позивачем надано заяву, в якій повідомлено про часткову сплату відповідачем основного боргу в сумі 24000,00 грн.

Присутні у судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог з урахуванням частково сплаченої суми основного боргу.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, письмовий відзив на позов не подав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, яка згідно витягу з ЄДР є його реєстраційною адресою. Повідомлення ж за реєстраційною адресою, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" є належним повідомленням про розгляд справи в суді.

За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

04.11.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-газ", як замовник, уклало з товариством з обмеженою відповідальністю "Бікор", як підрядником, договір підряду №03-11/14, згідно умов якого підрядник зобов'язався за завданням замовника власними силами та засобами на свій ризик якісно виконати монтаж металевого каркасу будівлі складу, згідно проекту №3306-07 на об'єкті: "Будівництво складу обладнання та комплектуючих ТОВ "Мегатекс Індастріал" по вул. Веснянське шосе, 1/2 в м. Староконстантинові Хмельницької області" (п. 1.1).

Перелік, склад і обсяги робіт, надані до виконання підряднику, сторони обумовили в додатку №1 до договору.

Здача-приймання виконаних робіт, за умовами пункту 7.1 договору, оформлюється щомісячними довідками КБ-3 та актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в.

Порядок розрахунків за виконані роботи визначено у розділі 6 договору. Так, згідно п.п. 6.2, 6.3, 6.4, після підписання договору замовник сплачує аванс у розмірі 30% від загальної суми договору, що складає 179955,41 грн. з ПДВ протягом 5-ти банківських днів. Виконані роботи замовник оплачує підряднику на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки КБ-3 з пропорційним погашенням авансу. Строк оплати становить наступні 5 робочих днів з дня підписання акту.

30.10.2015р. позивач та відповідач підписали акт №33 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3, з яких вбачається прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт за жовтень 2015 року на суму 245707,20 грн.

В матеріалах справи містяться підписані між сторонами акти звірки взаєморозрахунків, згідно яких вбачаються проплати відповідача за договором №03-11/14 від 04.11.2014р. та наявність боргу станом на дату складання актів. Так, станом на 17.03.2017р. за відповідачем значився борг в розмірі 54000,00 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем було сплачено 24000,00 грн. боргу, про що свідчить платіжне доручення №3530-96030 від 06.09.2017р.

Борг відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення по справі склав 30000,00 грн.

За порушення строків розрахунків відповідач сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми заборгованості (п. 9.1 договору).

За порушення строків оплати виконаних робіт позивач, з посиланням на п. 9.1 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 70880,57 грн. за період з 07.11.2015р. по 07.07.2017р., пояснивши, що при обрахунку пені було взято розмір 10% від суми заборгованості, оскільки розмір облікової ставки НБУ за період заборгованості перевищує 10% суми боргу.

Також, позивач заявив до стягнення 5713,39 грн. - 3% річних та 23375,08 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 07.11.2015р. 07.07.2017р.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Згідно зі ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту умов укладеного між сторонами договору підряду вбачається, що позивач зобов'язався виконати роботи по монтажу металевого каркасу будівлі складу, а відповідач зобов'язався розрахуватись за виконані роботи у строки, встановлені договором.

Факт належного виконання позивачем умов договору в частині виконання робіт підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3.

З врахуванням погодженого у пункті 6.4 договору строку виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт, остаточний строк оплати за актом від 30.10.2015р. настав 06.11.2015р. Між тим, відповідачем проведено лише часткову оплату робіт, про що свідчать, окрім іншого, підписані між сторонами акти звірки розрахунків.

Відтак, відповідач, являючись боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний був сплатити заявлену до стягнення суму боргу.

Таким чином, позивачем правомірно заявлялося до стягнення з відповідача 54000,00 грн. основного боргу. Між тим, враховується часткова сплата суми боргу під час розгляду даної справи в сумі 24000,00 грн. і, відповідно, відсутність на час прийняття рішення по справі між сторонами спірних правовідносин в цій частині боргу.

Згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пункті 4.4 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30000,00 грн. - основного боргу підлягають задоволенню, а в частині стягнення 24000,00 грн. - основного боргу підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт у вигляді сплати пені.

Суд не погоджується з розрахунком пені позивача, оскільки його здійснено поза межами шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а умовами договору не було передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені. Крім того, не погоджується суд і з розміром, який було взято при обрахунку пені - 10% від суми заборгованості, вважаючи, що розмір облікової ставки НБУ за період заборгованості перевищує 10% суми боргу.

Приймається до уваги те, що стосовно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Також, приймається до уваги те, що пеню сторони погодили розраховувати у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожний день прострочення, встановивши обмеження її розміру - не більше 10% від суми боргу.

Суд, обмеживши період нарахування пені шістьма місяцями (з 07.11.2015р. по 06.05.2016р. (182 дня), з врахуванням розміру боргу за вказаний період та кількості днів у році, за який нараховується пеня, взявши при цьому розмір облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, здійснив власний перерахунок пені, розмір якої, за кожний з періодів, є меншим 10% від суми боргу, а саме:

07.11.2015р. - 08.12.2015р. (32 дня) з обліковою ставкою 22% на суму боргу 245707,20 грн. розмір пені складає 4739,12 грн. (менше, ніж 10% від суми боргу (24570,72 грн.);

09.12.2015р. - 12.01.2016р. (35 днів) з обліковою ставкою 22% на суму боргу 245000,00 грн. розмір пені складає 5163,65 грн. (менше, ніж 10% від суми боргу 24500,00 грн.);

13.01.2016р. - 21.01.2016р. (9 днів) з обліковою ставкою 22% на суму боргу 205000,00 грн. розмір пені складає 1109,02 грн. (менше, ніж 10% від суми боргу 20500,00 грн.);

22.01.2016р. - 16.02.2016р. (26 днів) з обліковою ставкою 22% на суму боргу 200000,00 грн. розмір пені складає 3125,68 грн. (менше, ніж 10% від суми боргу 20000,00 грн.);

17.02.2016р. - 18.02.2016р. (2 дні) з обліковою ставкою 22% на суму боргу 195000,00 грн. розмір пені складає 234,43 грн. (менше, ніж 10% від суми боргу 19500,00 грн.);

19.02.2016р. - 06.04.2016р. (48 днів) з обліковою ставкою 22% на суму боргу 155000,00 грн. розмір пені складає 4472,13 грн. (менше, ніж 10% від суми боргу 15500,00 грн.);

07.04.2016р. - 11.04.2016р. (5 днів) з обліковою ставкою 22% на суму боргу 150000,00 грн. розмір пені складає 450,82 грн. (менше, ніж 10% від суми боргу 15000,00 грн.);

12.04.2016р. - 21.04.2016р. (10 днів) з обліковою ставкою 22% на суму боргу 145000,00 грн. розмір пені складає 871,58 грн. (менше, ніж 10% від суми боргу 14500,00 грн.);

22.04.2016р. - 06.05.2016р. (15 днів) з обліковою ставкою 19% на суму боргу 145000,00 грн. розмір пені складає 1129,10 грн. (менше, ніж 10% від суми боргу 14500,00 грн.).

При цьому, прийнято до уваги те, що перерахована судом сума пені за період з 09.12.2015р. по 12.01.2016р. значно перевищує суму, яка розрахована та заявлена до стягнення позивачем (судом розраховано 5163,65 грн., у той час як позивач розрахував 29,83 грн.), тому, за вказаний період, суд задовольняє розмір пені, який заявлено позивачем.

Отже, за перерахунком суду, з урахуванням розрахованої позивачем суми за період з 09.12.2015р. по 12.01.2016р., обгрунтовано заявлений розмір пені складає суму 16161,71 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений розрахунок 3% річних, суд частково не погоджується з ним, оскільки позивачем не враховано кількість днів у роках, за які він здійснює нарахування, а саме: позивачем не враховано, що в 2016 році кількість днів становить 366, а не 365 днів. З огляду на викладене, судом здійснено перерахунок 3% річних, з врахуванням кількості днів у роках, за які нараховуються 3% річних. Також, прийнято до уваги те, що перерахована судом сума 3% річних за період з 09.12.2015р. по 12.01.2016р. значно перевищує суму, яка розрахована та заявлена до стягнення позивачем (судом розраховано 704,13 грн., у той час як позивач розрахував 2,03 грн.), тому суд задовольняє розмір 3% за вказаний період, який заявлено позивачем.

Таким чином, обгрунтовано заявлена сума 3% річних складає 4970,53 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

З огляду на те, що сума боргу протягом одного місяця змінювалась 2-3 рази, суд враховував роз'яснення, викладені у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., здійснюючи нарахування інфляційних на суму боргу, яка існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. При цьому, прийнято до уваги те, що перерахована судом сума інфляційних втрат за грудень 2015 року значно перевищує суму, яка розрахована та заявлена до стягнення позивачем (судом розраховано 715,00 грн., у той час як позивач розрахував 4,95 грн.), тому суд за вказаний період враховує суму, яка розрахована позивачем.

Здійснивши перерахунок інфляційних, суд вважає обгрунтовано заявленим розміром інфляційних втрат 21706,09 грн.

Підсумовуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 30000,00 грн. - основного боргу, 16161,71 грн. - пені, 4970,53 грн. - 3% річних, 21706,09 грн. - інфляційних втрат.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24000,00 грн. провадження належить припинити.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 54718,86 грн. - пені, 742,86 грн. - 3% річних, 1668,99 грн. - інфляційних втрат необхідно відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бікор", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-газ", м. Старокостянтинів про стягнення 153969,04 грн., з яких 54000,00 грн. - основного боргу, 70880,57 грн. - пені, 5713,39 грн. - 3% річних, 23375,08 грн. - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-газ" (м. Старокостянтинів, вул. Жовтнева, 31, бокс 4; код 31328477) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бікор" (АДРЕСА_1; код 21637291) 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.) - основного боргу, 16161,71 грн. (шістнадцять тисяч сто шістдесят одну гривню 71 коп.) - пені, 4970,53 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят гривень 53 коп.) - 3% річних, 21706,09 грн. (двадцять одну тисячу сімсот шість гривень 09 коп.) - інфляційних втрат та 1452,58 грн. (одну тисячу чотириста п'ятдесят дві гривні 58 коп.) - витрат по оплаті судового збору

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24000,00 грн. провадження припинити.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 54718,86 грн. - пені, 742,86 грн. - 3% річних, 1668,99 грн. - інфляційних втрат відмовити.

Повне рішення складено 11 вересня 2017 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (м. Старокостянтинів, вул. Жовтнева, 31, бокс 4).