Рішення

від 30.08.2017 по справі 911/2312/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2017 р. Справа № 911/2312/17

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Марценюк О.М.

розглянувши справу № 911/2312/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Експерт ,

м. Кагарлик, Кагарлицький район

до Приватного підприємства Гермес , м. Васильків

про стягнення 1 977 064,00 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 62 від 15.08.2017;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 14.08.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Експерт (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства Гермес (відповідач) про стягнення 1 977 064,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № АЕ-108-2003/14 від 20.03.2014, в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 656 120,06 грн., з огляду на наявність якої нараховані 570 441,00 грн. інфляційних втрат, 54 220,00 грн. 3 % річних та 696 283,00 грн. пені.

Ухвалою суду від 01.08.2017 порушено провадження у справі № 911/2312/17.

Ухвалою суду від 16.08.2017 розгляд справи був відкладений.

В судових засіданнях 16.08.2017 та 30.08.2017 представником позивача надані документи, витребувані судом та підтримані позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В судове засідання 16.08.2017 представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду (вх. № 16303/17 від 15.08.2017) надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Через канцелярію суду відповідач надав клопотання (вх. № суду 17061/17 від 28.08.2017) про витребування доказів, зокрема, звернень позивача до відповідача з претензіями щодо невиконання зобов'язань та заяву (вх. № суду 17059/17 від 28.08.2017) про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені та основного боргу в сумі 10 148,16 грн. за додатком-специфікацію № 9.

Разом з тим, відповідачем не надано суду письмового відзиву на позов.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

20.03.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю Агро Експерт (позивач, продавець) та приватним підприємством Гермес (відповідач, покупець) укладений Договір поставки № АЕ-108-2003/14, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець передає у власність покупцеві товар, у кількості, асортименті, за цінами та вартістю, визначеними в договорі, а покупець приймає такий товар та оплачує його вартість.

Ціна на товар визначається у додатках-специфікаціях та включає вартість тари, пакування, маркування, а також податок на додану вартість. Умови оплати товару, визначаються додатками-специфікаціями та можуть передбачити як повну або часткову передоплату за партію товару так й оплату після фактичного відвантаження товару (п.п. 2.1, 3.1 договору).

Приймання товару покупцем за кількістю оформлюється видатковою накладною (п. 5.1 договору).

На виконання умов договору між сторонами у справі підписані наступні Додатки-Специфікації:

№ 1 від 20.03.2014 на суму 12 441,60 грн. (100% вартості товару оплачується до 01.04.2014),

№ 3 від 28.03.2014 на суму 191 074,80 грн. (20% від вартості товару оплачується до 01.04.2014, 80% від вартості товару оплачується до 15.10.2014),

№ 4 від 31.03.2014 на суму 465 792,00 грн. (20% від вартості товару оплачується до 01.04.2014, 80% від вартості товару оплачується до 15.10.2014),

№ 5 від 07.04.2014 на суму 117 472,44 грн. (20% від вартості товару оплачується до 15.04.2014, 80% від вартості товару оплачується до 15.10.2014),

№ 6 від 18.06.2014 на суму 3 478 436,46 грн. (20% від вартості товару (695 687,29 грн.) оплачується до 20.06.2014, 80% від вартості товару (2 782 749,17 грн.) оплачується до 15.10.2014),

№ 8 від 24.06.2014 на суму 307 942,56 грн. (20% від вартості товару оплачується до 30.06.2014, 80% від вартості товару оплачується до 15.10.2014),

№ 9 від 09.07.2014 на суму 50 740,80 грн. (20% від вартості товару (10 148,16 грн.) оплачується до 15.07.2014, 80% від вартості товару (40 592,64 грн.) оплачується до 15.10.2014),

№ 10 від 01.09.2014 на суму 447 972,00 грн. (100% вартості товару оплачується до 03.09.2014),

№ 11 від 02.09.2014 на суму 91 942,80 грн. (100% вартості товару оплачується до 15.10.2014).

Так, позивачем згідно з видатковими накладними № 420 від 12.05.2014, № 93 від 28.03.2014, № 116 від 31.03.2014, № 724 від 18.06.2014, № 187 від 07.04.2014, № 709 від 18.06.2014, № 753 від 20.06.2014, № 764 від 23.06.2014, № 773 від 24.06.2014, № 781 від 25.06.2014, № 786 від 26.06.2014, № 808 від 02.07.2014, № 772 від 24.06.2014, № 831 від 09.07.2014, № 921 від 02.09.2014, № 941 від 08.09.2014, № 925 від 02.09.2014, копії яких наявні в матеріалах справи, поставлено, а відповідачем прийнято товар, обумовлений договором та специфікаціями, всього на загальну суму 5 163 815,46 грн. Вказані видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку зі сторони позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний в видаткових накладних товар поставлений позивачем і прийняті відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з договором, а тому товар вважається прийнятими без зауважень в повному обсязі.

Для отримання товару відповідачем видані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 24 від 12.05.2014, № 8 від 28.03.2014, № 11 від 31.03.2014, № 47 від 18.06.2014, № 15 від 07.04.2014, № 46 від 18.06.2014, № 51 від 02.07.2014, № 49 від 24.06.2014, № 52 від 09.07.2014, № 64 від 01.09.2014, № 66 від 02.09.2014.

Щодо кожного додатку-специфікації позивачем виставлявся відповідачу рахунок, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за 01.01.2014-01.01.2017, доданою позивачем до позовної заяви, а саме: рахунок на оплату № АЕ000000118 від 20.03.2014 на суму 12 441,60 грн., рахунок на оплату № АЕ000000154 від 28.03.2014 на суму 191 074,80 грн., рахунок на оплату № АЕ000000167 від 31.03.2014 на суму 465 792,00 грн., рахунок на оплату № АЕ000000176 від 07.04.2014 на суму 117 472,44 грн., рахунок на оплату № АЕ000000528 від 18.06.2014 на суму 3 478 436,46 грн., рахунок на оплату № АЕ000000558 від 24.06.2014 на суму 307 942,56 грн., рахунок на оплату № АЕ000000605 від 09.07.2014 на суму 50 740,80 грн., рахунок на оплату № АЕ000000682 від 01.09.2014 на суму 447 972,00 грн., рахунок на оплату № АЕ000000686 від 02.09.2014 на суму 91 942,80 грн.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 4 507 695,40 грн., вартість товару в сумі 656 120,06 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Як доказ часткової оплати відповідачем товару, позивачем додано до позовної заяви копії виписок з банківського рахунку позивача, з яких вбачається (призначення платежу), що відповідачем було сплачено наступні рахунки:

№ 118 від 20.03.2014 в сумі 12 441,60 грн. (додаток-специфікація № 1 та рахунок сплачені повністю);

№ 154 від 28.03.2014 в сумі 38 215,00 грн. + 50 000,00 грн. + 102 859,80 грн. = 191 074,80 грн. (додаток-специфікація № 3 та рахунок сплачені повністю);

№ 167 від 31.03.2014 в сумі 26 505,00 грн. + 40 000,00 грн. + 97 140,20 грн. + 60 000,00 грн. + 100 000,00 грн. + 142 146,80 грн. = 465 792,00 грн. (додаток-специфікація № 4 та рахунок сплачені повністю);

№ 176 від 07.04.2014 в сумі 23 495,00 грн. + 93 977,44 грн. = 117 472,44 грн. (додаток-специфікація № 5 та рахунок сплачені повністю);

№ 528 від 18.06.2014 в сумі 65 000,00 грн. + 1 000 000,00 грн. + 400 000,00 грн. + 200 000,00 грн. + 300 000, 00 грн. + 300 000,00 грн. + 700 000,00 грн. = 2 965 000,00 грн. (додаток-специфікація № 6 та рахунок сплачені частково, заборгованість 513 436,46 грн.);

№ 558 від 24.06.2014 в сумі 307 942,56 грн. (додаток-специфікація № 8 та рахунок сплачені повністю);

№ 605 від 09.07.2014 не сплачений (додаток-специфікація № 9 та рахунок не сплачені);

№ 682 від 01.09.2014 в сумі 447 972,00 грн. (додаток-специфікація № 10 та рахунок сплачені повністю);

№ 686 від 02.09.2014 не сплачений (додаток-специфікація № 11 та рахунок не сплачені).

Враховуючи, що відповідач зазначав в призначенні платежу за якими рахунками здійснюється оплата, то заборгованість відповідача в загальній сумі 656 120,06 грн. виникла по додатку-специфікації № 6 (рахунок № 528 від 18.06.2014) в сумі 513 436,46 грн. + по додатку-специфікації № 9 (рахунок № 605 від 09.07.2014) в сумі 50 740,80 грн. + по додатку-специфікації № 11 (рахунок № 686 від 02.09.2014) в сумі 91 942,80 грн.

Вказане також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 01.01.2014-01.01.2017, доданою до позовної заяви позивачем, в якій зазначено, що заборгованість по рахунку № 528 від 18.06.2014 становить 513 436,46 грн., по рахунку № 605 від 09.07.2014 - 50 740,80 грн., по рахунку № 686 від 02.09.2014 - 91 942,80 грн., а всього 656 120,06 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Присутнім в судовому засіданні 30.08.2017 представником відповідача надане суду клопотання про витребування доказів, в якому останній, зокрема, просив суд витребувати у позивача докази звернення до відповідача із претензіями щодо невиконання зобов'язання.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, прийшов до висновку щодо його відхилення, оскільки, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів), положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання позивачем відповідачу претензій щодо невиконання зобов'язання є виключно правом, а не обов'язком, тому недотримання позивачем обов'язку надсилання іншій стороні претензії не позбавляє його права звернутися до суду з позовом.

Разом з тим, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач надав заяву (вх. № суду 17059/17 від 28.08.2017) про застосування строків позовної давності щодо стягнення заборгованості в сумі 10 148,16 грн. (20% від вартості товару) за додатком-специфікацією № 9 від 09.07.2014, яка повинна була бути сплачена відповідачем до 15.07.2014.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначалось вище за додатком-специфікацією № 9 від 09.07.2014 відповідач повинен був сплатити 20% від вартості товару (10 148,16 грн.) до 15.07.2014 та 80% від вартості товару (40 592,64 грн.) до 15.10.2014. Жодних оплат по вказаному додатку-специфікації № 9 від 09.07.2014 та рахунку № 605 від 09.07.2014 відповідачем не здійснено.

Як зазначено в абзаці другому п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (ч. 2 ст. 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Таким чином, з 15.07.2014 відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо сплатити 20% від вартості товару в сумі 10 148,16 грн. за додатком-специфікацією № 9 від 07.09.2014, трирічний строк позовної давності сплинув 15.07.2017.

Як зазначено в п. 4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 за змістом ч. 2 ст. 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (ст. 62 ГПК) або її повернуто (ст. 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

З урахуванням положення ч. 4 ст. 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з даною позовною заявою 28.07.2017, що підтверджується відбитком штемпеля підприємства зв`язку на конверті, який міститься в матеріалах справи.

Оскільки відповідачем в порядку ст. 267 ЦК України заявлено про сплив трирічного строку позовної давності для вимоги про сплату відповідачем за товар до 15.07.2014 10 148,16 грн., то суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 656 120,06 грн. частково, а саме, стягненню підлягає основана заборгованість в сумі 645 971,90 грн.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 54 220,00 грн. 3 % річних та 570 441,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 15.07.2014 по 15.07.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми права, враховуючи, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості задоволена частково, то суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 53 306,00 грн. та інфляційних витрат в сумі 560 846,46 грн.

Разом з тим, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 696 283,00 грн. пені з посиланням на ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Згідно ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки при вчинені правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені за несвоєчасну оплату отриманого товару, з погодженням її розміру, позовні вимоги про стягнення з відповідача 696 283,00 грн. пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Гермес (08600, Київська область, Васильківський район, м. Васильків, вул. Колгоспна, 45, код ЄДРПОУ 30479831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Експерт (09200, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Довженка, 15/1, код ЄДРПОУ 32010004) 645 971 (шістсот сорок п'ять тисяч дев`ятсот сімдесят одну) грн. 90 коп . заборгованості, 53 306 (п'ятдесят три тисячі триста шість) грн. 00 коп. 3 % річних, 560 846 (п'ятсот шістдесят тисяч вісімсот сорок шість) грн. 46 коп. інфляційних втрат та 18 901 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот одну) грн. 87 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 08.09.2017

Суддя О.О. Христенко