Постанова

від 06.09.2017 по справі 922/1445/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2017 р. Справа № 922/1445/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 05.04.2017)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 18 від 08.02.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "ГЕНІЇВСЬКЕ", с. Геніївка, Зміївський район, Харківська область (вх. № 2354Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2017 у справі № 922/1445/17

за позовом Фермерського господарства "ГЕНІЇВСЬКЕ", с. Геніївка, Зміївський район, Харківська область,

до Фермерського господарства ОСОБА_3, с. Геніївка, Зміївський район, Харківська область,

про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИЛА:

Фермерське господарство "ГЕНІЇВСЬКЕ" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фермерського господарства ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками з такими кадастровими номерами: №632178200:01:003:0015; №6321782000:01:002:0081; №6321782000:01:002:0106; №6321782000:01:003:0014; №6321782000:01:003:0017; №6321782000:01:002:0097; №6321782000:01:002:0109; №6321782000:01:002:0231; №6321782000:01:002:0111; №6321782000:01:002:0117; №6321782000:01:002:0167; №6321782000:01:002:0105; №6321782000:01:002:0258; №6321782000:01:002:0078; №6321782000:01:002:0252; №6321782000:01:002:0253; №6321782000:01:002:0170; №6321782000:01:002:0110; №6321782000:01:003:0043; №6321782000:01:002:0160; №6321782000:01:002:0124;№6321782000:01:002:0148;№6321782000:01:003:0011;№6321782000:01:002:0132, шляхом визнання фермерського господарства ОСОБА_3 таким, що втратив право користування цими земельними ділянками.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2017 у даній справі (суддя Новікова Н.А.) в позові відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги надані до матеріалів справи 13 витягів з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, з яких вбачається, що станом на 30.06.2017 за відповідачем зареєстровано право оренди з відповідними кадастровими номерами. Позивач вважає, що доказами, які підтверджують факт порушення прав позивача на земельні ділянки, є наявність інформації з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, з якої вбачається, що впродовж 2016-2017 років відповідач здійснював державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, на які позивач має право оренди відповідно до укладених договорів оренди від 03.09.2017.

Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Відповідач зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а також зазначає, що договори, укладені між власниками земельних ділянок та відповідачем ФГ ОСОБА_3 позивач в судовому порядку не оскаржував, а отже вони в силу ст. 204 ЦК України є правомірними; державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок на час розгляду справи не скасована. Відповідач також зазначає про відсутність факту порушення відповідачем прав позивача та вважає, що задоволення спору про усунення перешкод у здійсненні права користування земельними ділянками шляхом визнання ФГ ОСОБА_3 таким, що втратило право на користування цими земельними ділянками, без зазначення позивачем правових підстав заявлених вимог, є неможливим.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 розгляд справи відкладено на 06.09.2017.

В судовому засіданні 07.07.2015 оголошено перерву до 27.05.2015.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що 03 вересня 2007 року між позивачем та власниками паїв було укладено наступні договори оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: №354; №107; №247; №355; №347; №240; №244; №310; №242; №234; №279; №248; №332; №110; №337; №336; №297; №243; №312; №289; №227; №283; №358; №277, які були зареєстровано у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії Центру ДЗК. Строк, на який укладалися усі ці договори, становить 15 років. На початку березня 2017 року позивач дізнався, що відповідач уклав договори оренди земельних ділянок згідно з переліком кадастрових номерів. До цього переліку були також включені земельні ділянки, якими позивач користується на підставі укладених договорів оренди земельної ділянки. Відповідач стверджує, що укладені ним договори оренди земельних ділянок зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, ФГ «Строгого Олександра Федоровича» вказувало позивачу не займати орендовані ним земельні ділянки та не проводити на них будь-яких робіт. На час звернення до суду позивач має договори оренди земельних ділянок, як належним чином укладені та зареєстровані у регіональній філії ДП «Центр ДЗК» та у відділі Держкомзему. Ці договори сторонами достроково не розривалися, в установленому порядку недійсними не визнані, додаткових угод про їх розірвання позивачем не підписувалось. Однак, як стверджує позивач, відповідач всупереч вимогам чинного законодавства зареєстрував за іншою особою право оренди земельних ділянок, що вже орендуються позивачем.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками (з зазначеними у позовній заяві відповідними кадастровими номерами та договорами оренди), шляхом визнання фермерського господарства ОСОБА_3 таким, що втратив право користування цими земельними ділянками.

Позов обґрунтований положеннями ст.13, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ст.ст. 651, 653 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог внаслідок обрання позивачем невірного способу захисту та ненадання доказів на підтвердження дій відповідача, що перешкоджають позивачу належним чином користуватися земельними ділянками, наданими у користування позивачу.

З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог погоджується колегія суддів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Предметом даного позову є вимога фермерського господарства "ГЕНІЇВСЬКЕ" до фермерського господарства ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, розташованими на території Геніївської сільської ради (кадастровий номер: №632178200:01:003:0015; №6321782000:01:002:0081; №6321782000:01:002:0106; №6321782000:01:003:0014; №6321782000:01:003:0017; №6321782000:01:002:0097; №6321782000:01:002:0109; №6321782000:01:002:0231; №6321782000:01:002:0111; №6321782000:01:002:0117; №6321782000:01:002:0167; №6321782000:01:002:0105; №6321782000:01:002:0258; №6321782000:01:002:0078; №6321782000:01:002:0252; №6321782000:01:002:0253; №6321782000:01:002:0170; №6321782000:01:002:0110; №6321782000:01:003:0043; №6321782000:01:002:0160; №6321782000:01:002:0124; №6321782000:01:002:0148; №6321782000:01:003:0011; №6321782000:01:002:0132, шляхом визнання фермерського господарства ОСОБА_3 таким, що втратив право користування цими земельними ділянками. Підставою позову позивачем визначено чинення відповідачем перешкод у користуванні вищезазначеними земельними ділянками, що порушує права позивача, як належного землекористувача цих земельних ділянок, право на орендне користування якими отримане позивачем на підставі договорів оренди земельних ділянок, які були укладені у 2007 році з власниками земельних паїв та зареєстровані у встановленому порядку та у відповідності до вимог законодавства, яке було чинне на момент їх укладення; строк дії яких на даний час не закінчився; які не оскаржені та не визнані недійсними.

На підтвердження факту законності свого користування спірними земельними ділянками, позивачем надано копії 24 договорів оренди земельної ділянки (№354; №107; №247; №355; №347; №240; №244; №310; №242; №234; №279; №248; №332; №110; №337; №336; №297; №243; №312; №289; №227; №283; №358; №277), укладених 03 вересня 2007 року між позивачем і власниками паїв та зареєстрованих у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії Центру ДЗК.

На підтвердження факту здійснення відповідачем дій, які створюють позивачеві перешкод щодо здійснення ним правомочностей щодо користування орендованими земельними ділянками, розташованими на території Геніївської сільської ради, позивач надав копію листа ФГ Строгого ОСОБА_4 (вих. № 120 від 11.03.2017 р.), яким відповідач повідомляв фермерське господарство ОСОБА_5 про те, що лише ФГ ОСОБА_3 на законних підставах має право використовувати земельні ділянки, кадастрові номери яких перелічені у додатку до цього листа.

Також, позивачем до матеріалів справи надано 13 витягів з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, з яких вбачається, що станом на 30.06.2017 р. за ФГ ОСОБА_3 зареєстровано право оренди земельних ділянок, яким приствоєно наступні кадастрові номера: №632178200:01:003:0011; №6321782000:01:003:0043; №6321782000:01:002:0105; №6321782000:01:002:0106; №6321782000:01:002:0109; №6321782000:01:002:0110; №6321782000:01:002:0111; №6321782000:01:002:0117; №6321782000:01:002:0132; №6321782000:01:002:0148; №6321782000:01:002:0160; №6321782000:01:002:0167; №6321782000:01:002:0170.

Позивач вважає, що наведені ним обставини та докази свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, шляхом подання позову про усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 20 ЦК України, визначає, що право на захист особа здійснює на свій розсуд, тобто цією нормою встановлено правило диспозитивності при здійсненні права на захист, а саме особа самостійно обирає спосіб захисту свого порушеного права та орган, до якого вона буде звертатися, або здійснить самозахист.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Предметом даного позову є зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем земельними ділянками, наданими останньому у орендне користування, шляхом визнання ФГ ОСОБА_3Ф таким, що втратив право на користування цими земельними ділянками. Підставою позову позивач зазначає чинення відповідачем перешкод у користуванні вищезазначеними земельними ділянками.

Таким чином, з метою реалізації свого права на захист, позивачем обрано спосіб захисту шляхом подання негаторного позову, тобто позову про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, а володіння - це наявність фізичного доступу до речі.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження. Відповідачем виступає у цьому випадку лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову (усунення перешкод в користуванні майном) є вимога володіючого майном власника, титульного володільця, до інших осіб про усунення порушень його права власності, користування, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачеві право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей, і для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей. Отже, право на негаторний позов виникає у власника, який володіє річчю, проте позбавлений можливості користуватися чи розпоряджатися нею, а підставою такого позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, підтверджують, що поведінка іншої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення приписів ст. 33, 34 ГПК України, позивачем до суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що дії відповідача перешкоджають або ускладнюють здійснення позивачем повноважень щодо користування земельними ділянками наданими йому в оренду.

Так, з наданої позивачем копії переліку кадастрових номерів земельних ділянок неможливо встановити ким саме він складений (перелік містить лише зазначенні 43 кадастрові номери земельних ділянок) та чи дійсно саме цей перелік було додано до листа фермерського господарства ОСОБА_3. А також позивачем не доведено яким чином лист адресований фермерському господарству ОСОБА_5 стосується прав та інтересів позивача.

Позивачем надано докази реєстрації за відповідачем речового права оренди лише на частину земельних ділянок, які передані у користування позивачу (13 з 24 земельних ділянок, усунути перешкоди у користуванні яких просить позивач).

Разом з цим, обставини справи свідчать про те, що договори, укладені між власниками земельних ділянок та відповідачем в судовому порядку позивач не оскаржував, а отже вони у відповідності до ст. 204 ЦК України, є правомірними. З матеріалів справи вбачається, що проведена в 2016 році державна реєстрація зазначених договорів на час розгляду справи не скасована та у встановленому законом порядку недійсною не визнана. Зазначені обставини позивачем жодним чином не спростовані.

Одночасно судом враховано, що однією з особливостей негаторного позову є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

В даному випадку, як зі змісту позовної заяви, так і зібраних у справі доказів (наданих позивачем витягів з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку) вбачається, що між позивачем та відповідачем існує спір щодо права користування 13-ма земельними ділянками, тобто наявний спір про право, а отже, належним способом захисту в такому випадку має бути позов поданий на підставі пункту "а" частини 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Саме такий спосіб захисту прав (визнання права) може бути застосований при наявності спору про право, тобто визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, що вважає право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул.

Належним в розумінні ст. 16 ЦК України є спосіб захисту внаслідок застосування якого відновлюються порушені або оспорювані права чи охоронювані законом інтереси позивача.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Таким чином, з огляду на наведене, суд вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, який в даному випадку ефективно не захистить його права. Обрання позивачем неправильного способу захисту права власності є підставою для відмови у позові.

Відтак, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог внаслідок обрання позивачем невірного способу захисту та ненадання доказів на підтвердження дій відповідача, що перешкоджають позивачу належним чином користуватися земельними ділянками, наданими у користування позивачу.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2017 у справі № 922/1445/17 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ГЕНІЇВСЬКЕ", с. Геніївка, Зміївський район, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2017 у справі № 922/1445/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.