Постанова

від 05.09.2017 по справі 925/557/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2017 р. Справа№ 925/557/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Мартюк А.І.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Постоленко І.В. - представник за довіреністю № 14/13 від 05.01.2017

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Черкаській області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2017

у справі № 925/557/17 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Служби автомобільних доріг у Черкаській області

до Приватного малого підприємства Зодчий

про стягнення 84 529,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с. 187-190 т. 1), заявлено про стягнення з відповідача авансу в сумі 73 695 грн., перерахованого позивачем на виконання умов

договорів № 85/3-03 на капітальний ремонт вул. Шевченка с. Стецівка Чигиринського району Черкаської області від 28.07.2014 та № 90/3-03 на капітальний ремонт вул. Привокзальне шосе м. Чигирин Черкаська область від 28.07.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов спірних договорів, отримавши від позивача аванс, не виконав роботи.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.07.2017, повний текст якого складений 18.07.2017, у справі № 925/557/17 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив придбання товарів для виконання ремонтних робіт (на повну суму авансів) протягом двох місяців з дати отримання авансів по договорах № 90/3-03 та № 85/3-03 від 28.07.2014 і тим самим виконав умови п. 12.3 обох договорів між сторонами.

Водночас суд першої інстанції зазначив про те, що той факт, що через певні обставини, у подальшому придбані на виконання договорів № 90/3-03 та № 85/3-03 від 28.07.2014 матеріали, за доводами відповідача, були використані на виконання інших договорів, не анулює факт належного виконання відповідачем п. 12.3. договорів № 90/3-03 та № 85/3-03 від 28.07.2014 протягом 2х місяців з часу отримання авансів за цими договорами.

Не погоджуючись з рішенням, Служба автомобільних доріг у Черкаській області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2017 та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що при винесенні рішення судом першої інстанції були не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального права.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті саме обставини, що й при зверненні до суду з цим позовом, а саме на те, що:

- згідно з ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом;

- згідно положень чинного законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто в разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це сталося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила;

- утримання попередньої оплати виконавцем тоді, коли замовник відмовився від договору і вимагав попередньо сплаченої за роботу плати, є незаконним.

Ухвалою від 03.08.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Мартюк А.І., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2017 у справі № 925/557/17 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 05.09.2017 о 12:30.

Розпорядженням № 09-53/3497/17 від 04.09.2017, у зв`язку з виходом судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/557/17.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017 справа № 925/557/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Баранець О.М., Мартюк А.І.

Ухвалою від 04.09.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Мартюк А.І. апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2017 у справі № 925/557/17 прийнято до свого провадження.

Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

28.07.2017 позивач як замовник та відповідач як підрядник уклали договір № 85/3-03 на капітальний ремонт вул. Шевченка с. Стецівка Чигиринського району Черкаської області (а.с.19-23 т.1) (далі Договір 1), відповідно до умов якого відповідач у порядку та на умовах, визначених цим договором, взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи з капітального ремонту вул. Шевченка с. Стецівка Чигиринського району Черкаської області за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам (обласному) відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а позивач зобов'язався прийняти закінчений капітальним ремонтом об'єкт і сплатити вартість виконаних робіт.

28.07.2017 позивач як замовник та відповідач як підрядник уклали договір № 90/3-03 на капітальний ремонт вул. Привокзальне шосе м. Чигирин Черкаська область (а.с.9-13 т.1) (далі Договір 2), відповідно до умов якого відповідач у порядку та на умовах, визначених цим договором, взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи з капітального ремонту вул. Привокзальне шосе м. Чигирин Черкаська область за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам (обласному) відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а позивач зобов'язався прийняти закінчений капітальним ремонтом об'єкт і сплатити вартість виконаних робіт.

Умови Договору 1 та Договору 2 є однотипними.

Склад та обсяги робіт, що складають предмети обох договорів, визначаються на підставі проектно-кошторисної документації (п. 1.2 Договору 1 та Договору 2).

Відповідно до п. 2.1 Договору 1 та Договору 2 в редакції Додаткових угод № 3 від 26.11.2014 (а.с. 18, 28 т. 1) відповідач забезпечує виконання робіт в термін до 20.12.2014 згідно отриманої від позивача проектно-кошторисної документації та декларації про початок виконання будівельних робіт.

Пунктами 12.3 Договору 1 та Договору 2 передбачено, що позивач до початку робіт може перераховувати відповідачу аванс в розмірі до 30% від вартості обсягу робіт по договору. Одержаний аванс відповідач зобов'язується використати на придбання та постачання необхідних для виконання робіт матеріалів протягом двох місяців після отримання авансу. По закінченню двомісячного терміну невикористані суми повертаються позивачу.

Згідно з п. 3.1 Договору 1 договірна ціна робіт по цьому договору становить 68 299 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору 2 договірна ціна робіт по цьому договору становить 177 354 грн.

З матеріалів справи слідує, що платіжними дорученнями № 77 від 30.07.2014 на суму 20 489 грн. та № 76 від 30.07.2014 на суму 53 206 грн. (а.с. 30, 31 т. 1) позивач перерахував відповідачу ці кошти як аванси на виконання робіт по капітальному ремонту по спірним договорам.

Перераховані позивачем відповідачу за вищевказаними платіжними дорученнями суми становлять 30 % від суми Договору 1 та Договору 2.

Факт отримання цих коштів відповідачем не заперечується.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що відповідач у встановлений спірними договорами строк роботи не виконав, кошти позивачу не повернув, з огляду на що позивач в порядку, встановленому законодавством, звернувся до відповідача з повідомленнями про відмову від вказаних договорів та з вимогами щодо повернення коштів, сторони домовились про розірвання спірних договорів, проте відповідач кошти позивачу не повернув.

Відповідач у Відзиві на позовну заяву (а.с. 57-58 т. 1) зазначив про те, що:

- між ним і позивачем 28.07.2014, 07.08.2014 та 11.09.2014 укладено 9 однотипних договорів (в тому числі два спірних - примітка суду), за умовами яких відповідач взяв на себе зобов'язання виконати роботи з капітального ремонту різних об'єктів і які при вирішенні спору підлягають оцінці у їх сукупності;

- шляхом обміну листами сторони дійшли згоди про розірвання двох спірних договорів;

- в вересні-жовтні 2014 року відповідачем були виконані всі роботи в повному обсязі згідно заключних договорів, проте до цього часу з вини позивача акти приймання-передачі виконаних робіт не підписані, і оплату за виконані роботи відповідач не одержав, і що у відповідь на лист позивача № 2300/04 з вимогою про повернення авансів за спірними договорами відповідачем направлена відповідь (лист № 37 від 30.12.2014) з актом звірки розрахунків, де відповідач повідомив про відмову від повернення авансів з розірваних договорів і про те, що зарахував їх до оплати за виконані роботи.

До Відзиву на позовну заяву відповідачем додані копії всіх вказаних ним дев'яти договорів з додатками (а.с.59-123 т.1).

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду, до яких відносяться спірні договори, підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частині 1 ст. 651 ЦК України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

З матеріалів справи слідує, що відповідач направив позивачу лист № 32 від 17.11.2014 (а.с. 123 т. 1), в якому зазначив про те, що кошториси за Договором 1 та Договором 2 складені ще в цінах 2013 року і для виконання робіт згідно проекту не хватає коштів, з огляду на що просив перерахувати дані об'єкти в цінах 2014 року і знайти додаткові кошти або розірвати договори. При цьому відповідач зазначив про те, що зобов'язується повернути отримані за вказаними договорами аванси.

На вказаний лист позивач відповів листом № 2143/08 від 21.11.2014 (а.с.124 т.1), в якому зазначив про те, що погоджує розірвання Договору 1 та Договору 2 та просить отримані за вказаними договорами аванси в сумі 53 206 та 20 489 грн. повернути в строк до 25.11.2014 на вказаний позивачем розрахунковий рахунок.

Факт отримання листа позивача № 2143/08 від 21.11.2014 відповідачем не заперечується, копію вказаного листа відповідачем додано як додаток до Відзиву на позовну заяву. Доказів незгоди відповідача з датою повернення позивачу авансу матеріали справи не містять.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

- обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на обставини справи та враховуючи викладені вище приписи ЦК України та ГК України, фактично, між позивачем та відповідачем шляхом обміну листами № 32 від 17.11.2014 та № 2143/08 від 21.11.2014 у спрощений спосіб укладено відповідну письмову угоду про розірвання Договору 1 та Договору 2 за згодою сторін, відповідно до умов якої відповідач взяв на себе зобов'язання повернути отримані на виконання умов вказаних договорів аванси позивачу в строк до 25.11.2014.

При цьому вказаного факту не спростовує наявність подальших листів позивача, в яких він повідомляє про відмову від Договору 1 та Договору 2 та вимагає повернення спірних авансів (а.с. 32-38 т. 1).

За таких обставин, відповідач мав повернути позивачу аванс, одержаний за Договором 1 та Договором 2, в обумовлений сторонами строк, чого він не зробив, чим порушив умови укладеного з позивачем у спрощений спосіб договору.

При цьому щодо посилань відповідача у Відзиві на позовну заяву на те, що у вересні-жовтні 2014 року ним були виконані всі роботи в повному обсязі згідно заключних договорів, що до цього часу з вини позивача акти приймання-передачі виконаних робіт не підписані, що оплату за виконані роботи відповідач не одержав і що аванси з розірваних Договору 1 та Договору 2 зараховані ним до оплати за виконані роботи, слід зазначити таке.

Як слідує з доданих відповідачем до Відзиву на позовну заяву документальних доказів (копій листів та письмових вимог позивача на адресу відповідача, актів приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати по формі КБ-3, підписаних з боку відповідача та завірених його печаткою) (а.с. 123-174 т.1), неврегульовані питання між сторонами існують за сім'ю з укладених сторонами перелічених відповідачем у Відзиві на позовну заяву дев'яти договорів і не стосуються взаємовідносин сторін за спірними Договором 1 та Договором 2.

Твердження відповідача про те, що дев'ять укладених між сторонами вищезгаданих договорів підряду слід оцінювати в їх сукупності, оскільки вони є однотипними, а тому відповідач має право зарахувати аванси, перераховані позивачем за двома з них, які сторонами розірвані, для оплати робіт, виконаних за іншими 7 договорами, є безпідставними, адже сторони в договорах щодо таких дій відповідача не домовлялися.

Виходячи зі змісту вказаних договорів, за умовами кожного з них відповідач взяв на себе зобов'язання виконати роботи з капітального ремонту різних об'єктів, кожен з цих договорів є окремим, не пов'язаними однин з одним правочином, а відтак, правовідносини щодо кожного з таких договорів, в тому числі і спірних, мають розглядатись як окремі та не пов'язані між собою, і у випадку наявності у відповідача до позивача претензій щодо непідписання актів та/або неоплати робіт по якомусь з семи договорів, крім Договору 1 та Договору 2, він не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом щодо кожного такого договору окремо або щодо всіх семи за умови наявності підстав, встановлених статтею 58 ГПК України для об'єднання позовних вимог, проте обставини, пов'язані з правовідносинами сторін за будь-якими договорами окрім Договору 1 та Договору 2 не є предметом цього позову, не впливають на вирішення спору сторін по суті за спірними договорами і судом у цій справі не досліджуються.

Також, за обставин, що склалися, колегія суддів вважає, що той факт, що відповідач без порушення умов пунктів 12.3 Договору 1 та Договору 2 у двомісячний термін з дати отримання авансів за Договором 1 та Договором 2 придбав товари, необхідні для виконання ремонтних робіт за вказаними договорами, який суд першої інстанції врахував відмовляючи в позові, не впливає на вирішення спору сторін по суті.

Водночас вказані обставини не можуть вважатися доведеними, оскільки матеріли справи не містять належних доказів придбання відповідачем матеріалів саме за рахунок авансу, перерахованого позивачем на виконання спірних договорів, адже зі змісту наданих відповідачем на підтвердження вказаного факту платіжних доручень, накладних, специфікацій, актів здачі приймання робіт (а.с.195-225 т.1) не можна дійти однозначного висновку, за умовами якого саме з укладених сторонами дев'яти договорів були придбані відповідні товари/роботи.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, за Договором 1 та Договором 2 сторони дійшли згоди саме про повернення відповідачем позивачу авансу, а не про зарахування його в рахунок платежів за іншими договорами.

Враховуючи правовідносини сторін, що склалися щодо Договору 1 та Договору 2 внаслідок досягнення згоди про їх розірвання, проведення відповідачем після досягнення такої згоди зарахування в односторонньому порядку авансу, сплаченого позивачем за цими договорами, в рахунок оплати за іншими договорами, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з повернення отриманого за Договором 1 та Договором 2 авансу в сумі 73 695 грн. в порядку та в строки, погоджені сторонами.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2017 у справі № 925/557/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, відповідно до якого позов задовольняється повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується аванс в сумі 73 695 грн. .

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору за подачу позову та витрати за звернення до суду з апеляційною скаргою колегією суддів покладаються на відповідача.

З огляду на підстави скасування рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Служби автомобільних доріг у Черкаській області підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2017 у справі № 925/557/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2017 у справі № 925/557/17 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного малого підприємства Зодчий (19962, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Тимченки, вул. Київська, 14 ідентифікаційний код 22788939) на користь Служби автомобільних доріг у Черкаській області (18006, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 389, ідентифікаційний код 05422303) аванс в сумі 73 695 (сімдесят три тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн.

5. Стягнути з Приватного малого підприємства Зодчий (19962, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Тимченки, вул. Київська, 14 ідентифікаційний код 22788939) на користь Служби автомобільних доріг у Черкаській області (18006, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 389, ідентифікаційний код 05422303) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

7. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/557/17.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

А.І. Мартюк