Ухвала

від 05.09.2017 по справі 826/8322/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8322/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мак Хаус до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Мак Хаус звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним акт від 20.02.2013 № 166/22.2/19358827 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ Мак Хаус з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин за період з 01.03.2011 по 31.07.2011;

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15.03.2013 № 0003032202 та № 0003042202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013, адміністративний позов ТОВ Мак Хаус до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним акта перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0003032202 та № 0003042202; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 № 0003032202 та № 0003042202, справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вказані судові рішення суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду необхідно надати належну оцінку обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій між позивачем та ПП Арикон , з'ясувати всі умови відповідного договору, специфіку господарської операції позивача з контрагентом, умов здійснення поставки товарів, зберігання та використання товару, з'ясувати питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірного договору, реальне виконання умов договору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 11.02.2013 по 13.02.2013 відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ Мак Хаус з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин за період з 01.03.2011 по 31.07.2011.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 20.02.2013 №166/22.2/19358827, в якому встановлено порушення позивачем вимог ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.3 Порядку заповнення податкової накладної, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 682 998,00 грн. за березень 2011 року та порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.п.14.1.27, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2011 рік у загальному розмірі 8 381 356,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року - 874 797,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - 3 069 964,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 4 436 595,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013:

- № 0003032202, згідно якого за порушення ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 682 999,00 грн., у тому числі 682 998,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003042202, згідно якого за порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.п.14.1.27, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8 381 356,00 грн., у тому числі 8 381 356,00 грн. за основним платежем.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 23.02.2011 між позивачем (покупець) та ПП Арикон (продавець) укладено договір № 23/МХ, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з накладною, а покупець прийняти та оплатити його.

Відповідно до пункту 3.4 даного договору доставка товару здійснюється продавцем на склад покупця на умовах DDP.

Згідно наданих відпускних накладних, рахунків-фактур специфікацій та видаткових накладних, складених за період березень-липень 2011 року, ПП Арикон поставив ТОВ Мак Хаус витратні матеріали для поліграфії (плівки, пластини, проявники, олівці, коректуючи емульсії, поліграфічна фарба тощо) всього на суму 43 262 640,69 грн.

На підтвердження факту доставки товару ПП Арикон на склад позивача згідно пункту 3.4 Договору позивачем надано відпускні накладні приймання-здачі товару, оформлені між ПП Арикон та ТОВ Мак Хаус , а також копії довіреностей на приймання товару позивачем.

Прийняття товару за кількістю і якістю здійснювалося позивачем згідно пункту 3.1 Договору на підставі відпускних накладних. Поряд з цим, згідно пункту 3.1 Договору право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить до позивача від контрагента після підписання ними відпускних накладних.

На підтвердження фактичного руху товарів за вказаними операціями по кожній з партій товару позивачем виписано податкові накладні, що підтверджують передачу товару та вартість за вказаний товар, на загальну суму 43 262 640,69 грн., у тому числі податку на додану вартість - 7 210 440,11 грн.

Подальше зберігання товару, отриманого від контрагента, позивач здійснював на орендованих ним складських приміщеннях.

Наявність у позивача необхідних складських приміщень підтверджено Реєстром договорів оренди та на здійснення перевезення товару на належним чином посвідченими договорами оренди складських приміщень, які долучені до матеріалів справи.

Фактичне зберігання позивачем товару, придбаного у ПП Арикон у належних позивачу на праві оренди складських приміщеннях підтверджено Реєстром документів (картка обліку товарів на складі) ТОВ Мак Хаус (код ЄДРПОУ 19358827) , який долучений до матеріалів справи.

Позивач здійснював подальшу реалізацію товарів, придбаного у ПП Арикон кінцевим споживачам цього товару, що підтверджується відповідним реєстром та належним чином посвідченими договорами на перевезення та актами виконаних робіт, якими підтверджено наявність у позивача необхідних ресурсів для доставки товару кінцевим споживачам, якщо продаж товару здійснюється позивачем на умовах доставки товару кінцевому покупцю.

Як зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами, заборгованість за вказаним договором між сторонами відсутня. В розрахунок за поставлений товар ТОВ Мак Хаус перерахувало на рахунок продавця грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з ПП Арикон .

Доводи апелянта про порушення контрагентом позивача податкового законодавства є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону Про податок на додану вартість роз'яснено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованності тверджень відповідача про відсутність у позивача права на відображення у податковому та бухгалтерському обліку господарських взаємовідносин ТОВ Мак Хаус з ПП Арикон , оскільки, на його думку, такий правочин не мав реального характеру, з огляду на наступне.

В обґрунтування зазначених тверджень відповідач в акті перевірки посилався на акт Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 № 324/236-37156815 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП Арикон (код ЄДРПОУ 37156815) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 , згідно якого за результатами перевірки встановлено, зокрема, порушення ПП Арикон п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , п. 3.1, п. 4.1, п. 8 розділу III, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість встановлено відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 66 195 914,00 грн.

Водночас, до матеріалів справи відповідачем долучено тільки акт Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 № 1812/236-37156815 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП Арикон з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 , в якому встановлено порушення ПП Арикон норм податкового законодавства та відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 66 195 914,00 грн. та завищено суму податкового кредиту на 61 136 485,00 грн.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на отриманому від Алчевської ОДПІ протоколі допиту свідка від 23.03.2011, згідно якого допитаний засновник та директор ПП Арикон - ОСОБА_2 повідомив, що не причетний до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Щодо цього, то колегія суддів зазначає, що посилаючись на акт перевірки від 10.02.2012 № 324/236-37156815, як на підставу щодо порушення контрагентом позивача - ПП Арикон вимог податкового законодавства, відповідач не долучив до матеріалів справи та не надав суду в судовому засіданні вказаний акт.

Отже, з огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено належними доказами порушень норм податкового законодавства з боку позивача.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що з вищевказаного акта перевірки ПП Арикон встановлено, що перевірка проводилася в приміщенні Алчевської ОДПІ, за відсутності головного бухгалтера та директора ПП Арикон ОСОБА_2, первинні документи контрагента позивача не досліджувались, а висновки за результатами вказаної перевірки зроблено лише на підставі комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу.

При цьому, як вбачається зі змісту акту, фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ПП Арикон не досліджувались та позивач взагалі не фігурує в зазначеному акті.

Більше того, на час виконання господарських операцій, які стали підставою для формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість позивача, контрагент останнього був зареєстрований у встановленому законом порядку, як суб'єкт підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 15.09.2010 за №100301390, володів у повному обсязі правосуб'єктністю.

Таким чином, дослідження комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу за відсутності підтверджуючих первинних документів не можуть підтвердити чи спростувати наявність чи відсутність у ТОВ Мак Хаус права на податковий кредит за податковими зобов'язаннями. Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкових органів або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали позивачем не отримувались від контрагента.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на протокол допиту у якості свідка директора та головного бухгалтера ПП Арикон ОСОБА_2 про те, що він непричетний до здійснення фінансово - господарської діяльності ПП Арикон , оскільки вважає його неналежним доказом у підтвердження нікчемності вчинених ПП Арикон правочинів із своїми контрагентами, у зв'язку із тим, що згідно положень Кримінально-процесуального кодексу України показання обвинуваченого підлягають обов'язковій перевірці, а визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальній справі чи постанова у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок чи постанову суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

При цьому, що під час розгляду справи відповідачем не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частини 3 статті 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 04.09.2012, згідно якої директор ПП Арикон ОСОБА_2 спростовує відомості протоколу свідка та зазначив, що з метою здійснення підприємницької діяльності реєстрував ПП Арикон , протягом всього часу існування ПП Арикон особисто керував його діяльністю, приймав рішення про підписання тих чи інших договорів та інших документів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0003032202 та № 0003042202 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 590-VII від 19.09.2013, який набрав чинності 23.10.2013).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції на момент подання позову від 19.09.2013 № 590-VII, який набрав чинності 23.10.2013) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № від 06.12.2016 № 1774-VIII, яким внесено зміни до Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності 01.09.2015) ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі..

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік становив 1 218 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру (скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15.03.2013 № 0003032202, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 682 999,00 грн. та № 0003042202, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8 381 356,00 грн.)

Отже, ставка судового збору за подачу позову становить: (1 218 грн. х 4 м.з.п) = 4 872 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2017 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 359, 20 грн. (= 4 872 грн. х 110 %).

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 5 359, 20 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 12.09.2017.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.