Постанова

від 15.01.2019 по справі 826/8322/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року

Київ

справа №826/8322/13-а

касаційне провадження №К/9901/31817/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 (суддя - Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мак Хаус (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

секретар судового засідання Савченко А.А.

представник позивача - Горденок Я.В.,

представник відповідача - Перепелюк О.В.,

УСТАНОВИВ:

У червні 2013 Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати протиправним акт Інспекції № 166/22.2/19358827 від 20.02.2013 Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин за період з 01.03.2011 по 31.07.2011 ; скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 №0003042202 та №0003032202.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ПП Арикон підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість; реальність здійснення господарських операцій між Товариством та ПП Арикон згідно договорів купівлі-продажу № 25/МХ від 25.07.2011 та № 23/МХ від 23.02.2011 досліджувалась у справі №2а-11633/12/2670, за результатом розгляду якої Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 03.10.2012, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2013, підтвердив фактичне здійснення господарських операцій та формування Товариством податкових зобов'язань за наслідками здійснених операцій.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 №0003042202 та №0003032202.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: господарські операції між позивачем та ПП Арикон були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, операції пов'язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю; придбані у ПП Арикон товарно-матеріальні цінності були використані Товариством у власній господарській діяльності та реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що також підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; належним чином засвідченої копії акту Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 № 324/326-37156815 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП Арикон з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 , висновки якого слугували підставою для висновків Інспекції щодо заниження Товариством податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 682998,00 грн. та про заниження податку на прибуток за 2011 рік на загальну суму 8381356,00 грн., Інспекцією в процесі розгляду справи надано не було, тоді як на долучений Інспекцією до матеріалів справи акт Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 №1812/236-37156815 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП Арикон з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 податковий орган ані в акті перевірки Товариства, ані у запереченнях не посилався; наданий Алчевською ОДПІ протокол допиту свідка від 23.03.2011, згідно якого допитаний громадянин ОСОБА_6 (який значиться директором та засновником ПП Арикон ) про непричетність до діяльності зазначеного товариства, не є належним та допустимим доказом, оскільки спростовується наявною в матеріалах справи нотаріально посвідченої заявою ОСОБА_6 від 04.09.2012, у якій він спростував відомості, зазначені у протоколі допиту, та підтвердив факт створення, реєстрації та ведення господарської діяльності ПП Арикон , зокрема, підписання договорів та первинних бухгалтерських документів.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.10.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: суди не надали належної правової оцінки тому, що у справах № 826/11135/13-а та № 827/558/13-а судами досліджувались взаємовідносини суб'єктів господарювання з ПП Арикон , у яких Вищий адміністративний суд України підтримав позицію податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій з даним підприємством; у ПП Арикон відсутні трудові та матеріально-технічні ресурси для провадження господарської діяльності; під час допиту, який був проведений 23.03.2011 старшим оперуповноваженим ОНМ Алчевської ОДПІҐ, громадянин ОСОБА_6 був попереджений про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показів; у реквізитах сторін договору № 23/МХ, укладеного між Товариством та ПП Арикон 23.02.2011, зазначений рахунок в ПАТ Укркомунбанк за № 2600112220412, який згідно відомостей банківської установи був відкритий лише 24.03.2011; на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 про направлення даної справи на новий розгляд Інспекцією було заявлене клопотання про проведення почеркознавчої експертизи директора ПП Арикон та виклик його в якості свідка, у задоволенні кого судом першої інстанції було відмовлено та не вжито жодних заходів щодо виклику останнього.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу Інспекції без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін з підстав того, що: єдиною підставою для визнання Інспекцією відсутності факту реального здійснення господарських операцій між Товариством та ПП Арикон , податковий орган зазначив висновки акту Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 № 324/326-37156815 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП Арикон з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 , оригіналу якого для огляду та копії для долучення до матеріалів справи Інспекцією надано не було; під час проведення документальної виїзної позапланової перевірки Товариства, результати якої оформлені актом № 166/22.2/19358827 від 20.02.2013, первинні бухгалтерські документи Інспекцією не досліджувались, а були взяті до уваги лише дані автоматизованих інформаційних систем податкового органу; судом першої інстанції було задоволене клопотання Інспекції про виклик свідка - директора ПП Арикон , проте явку зазначеного громадянина у судове засідання податковий орган не забезпечив; у задоволенні клопотання Інспекції про проведення почеркознавчої експертизи судом першої інстанції було відмовлено з огляду на неявку громадянина ОСОБА_6 для надання показів та, як наслідок, неможливість відібрання вільних експериментальних зразків підпису, з урахуванням того, що з клопотаннями про призначення експертизи та про виклик свідка Інспекція до суду апеляційної інстанції не зверталась; постановою Алчевського міського суду Луганської області від 12.11.2012 у справі № 4-850/2012, копія якої наявна у матеріалах справи, було скасовано постанову прокурора міста Алчевська від 28.09.2012 № 10/12/9265 про порушення кримінальної справи відносно директора ПП Арикон - ОСОБА_7 за фактом фіктивного підприємництва; на дату здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Арикон , а також на дату здійснення Товариством розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності, розрахунковий рахунок ПП Арикон , на який Товариством перераховувались кошти, відповідав вимогам Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, з урахуванням того, що дата оформлення письмової форми господарського договору не стосується предмету доказування у даній справі та не свідчить про фіктивність господарських операцій між позивачем та ПП Арикон .

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 04.12.2018 - призначив справу до касаційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін на 18.12.2018, під час якого було оголошено перерву до 15.01.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин за період з 01.03.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складений акт від 20.02.2013 № 166/22.2/19358827, за якого Товариством були порушені вимоги: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 рік на загальну суму 8381356,00 грн. (у тому числі: за 1 квартал 2011 року - 874797,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 3069964,00 грн., за 3 квартал 2011 року - 4436595,00 грн.); статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року на загальну суму 682998,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки вказано, що: Товариство неправомірно сформувало валові витрати та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, вартість товарно-матеріальних цінностей (витратних матеріалів для поліграфії), придбаних у ПП Арикон на підставі договору № 23/МХ від 23.02.2011, а також неправомірно включило до складу податкового кредиту березня 2011 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних у ПП Арикон товарно-матеріальних цінностей, оскільки: згідно акту Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 № 324/326-37156815 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП Арикон з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 встановлено відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань, в результаті чого ПП Арикон завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 66195914,00 грн.; згідно протоколу допиту свідка від 23.03.2011 допитаний громадянин ОСОБА_6 (який значиться директором та засновником ПП Арикон ) повідомив про непричетність до діяльності зазначеного підприємства.

На акт перевірки Товариство подало заперечення, за результатом розгляду яких Інспекція залишила висновки ату перевірки без змін.

На підставі висновків акта перевірки 15.03.2013 Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0003042202, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 8381356,00 грн. за основним платежем; № 0003032202, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 682999,00 грн., у тому числі: 682998,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За визначенням, наведеним у пункті 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній до 01.04.2011), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній до 01.04.2011) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній до 01.04.2011) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

З урахуванням положень частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 про направлення справи на новий розгляд, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що: при укладенні договору № 23/МХ від 23.02.2011 ПП Арикон щодо придбання витратних матеріалів для поліграфії, у позивача була наявна ділова мета, з огляду на те, що одним із видів діяльності, які здійснює товариство, є виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; господарські операції між Товариством та ПП Арикон мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та обліковими регістрами, зокрема: рахунками-фактурами, відпускними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, картками рахунку 281; приймання товару позивачем здійснювалось на підставі довіреностей, а зберігання товару здійснювалось у складських приміщеннях, які орендує позивач у ВАТ Укрндіпродмаш ; на дату здійснення господарських операцій ПП Арикон було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість; придбані у ПП Арикон товарно-матеріальні цінності були реалізовані Товариством іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ТОВ Міхаель Хубер Україна та Національній телекомпанії України, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а саме - видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, та довідкою Державної фінансової інспекції України від 19.07.2013 № 03-21/3/23-з; господарській операції між Товариством та ПП Арикон спричинили реальні зміни майнового стану позивача, з огляду на що Товариство правомірно сформувало валові витрати та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а також податковий кредит за господарськими операціями з ПП Арикон ; реальність господарських операцій між Товариством та ПП Арикон досліджувалась у справі №2а-11633/12/2670, за результатом розгляду якої Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 03.10.2012, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2013, підтвердив фактичне здійснення господарських операцій та формування Товариством податкових зобов'язань за наслідками здійснених операцій.

Також, матеріалами справи підтверджується, що постановою Алчевського міського суду Луганської області від 12.11.2012 у справі № 4-850/2012 було скасовано постанову прокурора міста Алчевська від 28.09.2012 № 10/12/9265 про порушення кримінальної справи відносно директора ПП Арикон - ОСОБА_7 за фактом фіктивного підприємництва, а згідно копії нотаріально посвідченої заяви від 04.09.2012 ОСОБА_6 спростував відомості, зазначені у протоколі допиту, та підтвердив факт створення, реєстрації та ведення господарської діяльності ПП Арикон , зокрема, підписання договорів та первинних бухгалтерських документів, з огляду на що посилання Інспекції на протокол допиту свідка від 23.03.2011, згідно якого допитаний громадянин ОСОБА_6 (який значиться директором та засновником ПП Арикон ) про непричетність до діяльності зазначеного товариства, правомірно визнані судами попередніх інстанцій безпідставними.

Щодо доводів Інспекції, викладених у касаційній скарзі, про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині нерозгляду клопотань Інспекції про призначення почеркознавчої експертизи та виклик свідка Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2017 Інспекцією до суду першої інстанції було подане клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, а 06.04.2017 - клопотання про виклик свідка - директора ПП Арикон ОСОБА_6, який проживає за адресою: Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Гмирі, 47/41. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 06.04.2017 відмовив у задоволенні клопотання Інспекції про призначення почеркознавчої експертизи з підстав його необґрунтованості, оскільки податковим органом не вказано обставин, які необхідно з'ясувати шляхом проведення такої експертизи та не зазначено жодних питань, які мають бути поставлені на вирішення експерту. Клопотання Інспекції про виклик свідка було задоволена шляхом надіслання 22.05.2017 ОСОБА_6 повістки про виклик.

Відповідно до частини першої статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що призначення експертизи є диспозитивним правом суду, а не його обов'язком.

Відтворенням аудіозапису судового засідання від 05.09.2017 суду апеляційної інстанції та даними журналу судового засідання від 05.09.2017 підтверджується, що протокольною ухвалою із занесенням до журналу судового засідання суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні усного клопотання Інспекції про призначення почеркознавчої експертизи з підстав його необґрунтованості та відсутності письмової форми такого клопотання, на підготовку якої податковому органу був наданий місячний строк. Доказів звернення Інспекцією до суду апеляційної інстанції із клопотанням про виклик і допит свідка матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, доводи Інспекції щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині не розгляду клопотань учасника судового процесу є безпідставними.

Щодо доводів Інспекції, викладених у касаційній скарзі, про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині встановлення обставин щодо фальсифікації договору № 23/МХ від 23.02.2011, укладеного між Товариством та ПП Арикон , з огляду на дату відкриття ПП Арикон розрахункового рахунку в ПАТ Укркомунбанк - 24.03.2011, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає наступне.

Постановою Правління Національний банк України від 12.11.2003 № 492 було затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку (далі - банки), поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, об'єднанню європейських футбольних асоціацій (далі - УЄФА), виборчим блокам політичних партій (далі - клієнти).

Відповідно до пунктів 1.5, 1.13, 1.14 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національний банк України від 12.11.2003 № 492 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. У разі відкриття поточного або вкладного (депозитного) рахунку підприємцю до отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби (далі - повідомлення) операції за цим рахунком здійснюються лише із зарахування коштів. Повідомлення має відповідати формі і змісту, визначеним законодавством України. Датою початку видаткових операцій за рахунком підприємця в банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення. Повідомлення зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. Видаткові операції за рахунком відокремленого підрозділу юридичної особи - підприємця здійснюються після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. Днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі Відмітки банку .

З матеріалів справи вбачається, що заяви ПП Арикон про відкриття рахунку у ПАТ Укркомунбанк , або ж будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про відкриття контрагентом позивача поточного рахунку з порушенням вимог вказаної вище Інструкції, Інспекцією судам першої та апеляційної інстанцій надано не було, з урахуванням того, що копія скриншоту монітора, у якій відображені дані аналітичної системи податкового органу, не є таким доказом, а також зважаючи на те, що розрахунки між Товариством та ПП Арикон були здійснені після 24.03.2011. При цьому посилання Інспекції на положення пункту 69.2 статті 69 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки вказана Інспекцією редакція зазначеного пункту вступила в законну силу 14.05.2015.

Щодо посилань Інспекції на судові рішення у справах № 826/11135/13-а та № 827/558/13-а, у яких досліджувались взаємовідносини суб'єктів господарювання з ПП Арикон та за результатом розгляду яких Вищий адміністративний суд України підтримав позицію податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій з даним підприємством, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що в силу положень частин п'ятої, сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені; правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи не є обов'язковою для суду.

Крім іншого, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що посилання Інспекції на висновки акту Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 №1812/236-37156815 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП Арикон з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 є безпідставними, оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 у справі № 2а-11182/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, було визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення перевірки та складання акту від 14.11.2011 №1812/236-37156815 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП Арикон з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 та зобов'язано Алчевську ОДПІ поновити в АС Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА відомості щодо задекларованих ПП Арикон за період 01.01.2011 по 30.09.2011 податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 661954914,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 61136485,00 грн.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна