Рішення

від 05.09.2017 по справі 902/624/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 вересня 2017 р. Справа № 902/624/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Фермерського господарства "СКАЛА", с. Вахнівка, Липовецький район, Вінницька область

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ "ПОДІЛЛЯ", с. Нова Прилука, Липовецький район, Вінницька область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та СФГ "Поділля", с. Вахнівка, Липовецький район, Вінницька область

про стягнення 38 884,51 грн збитків

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: Максимчук Анатолій Іванович, довіреність № б/н від 19.10.2016 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 11.08.1998 р.

Сковоронський Іван Васильович, довіреність № б/н від 08.12.2016 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 01.04.1999 р.

відповідача: Грабенко Андрій Петрович, директор, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області 11.01.1996 р.

Федорчук Михайло Анатолійович, довіреність № б/н від 17.07.2017 р. паспорт серії НОМЕР_4 виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 11.03.1998 р. треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та СФГ "Поділля" не з'явилися.

присутні: ОСОБА_6, паспорт серії НОМЕР_5 виданий Липовецьким РС УДМС України у Вінницькій області 24.06.2015 р.

ОСОБА_7, паспорт серії НОМЕР_6 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 22.03.1996 р.

В С Т А Н О В И В :

Фермерським господарством "СКАЛА" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ "ПОДІЛЛЯ" про стягнення 38 884 грн 51 коп. збитків завданих самовільним зайняттям земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, загальною площею 2,527 га кадастровий номер НОМЕР_7 у формі неодержаного доходу позивачем за час тимчасового невикористання земельної ділянки у 2015 році.

Ухвалою суду від 23.06.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/624/17 та призначено до розгляду на 19.07.2017 р. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

12.07.2017 р. відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву вих. № 26 від 10.07.2017 р. в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю. Додатком до відзиву останнім додано документи на виконання вимог ухвали суду.

13.07.2017 р. до суду надійшов супровідний лист позивача від 12.07.2017 р. з рядом доданих до нього документів на виконання вимог ухвали суду 23.06.2017 р.

17.07.2017 р. на адресу суду надійшов лист Відділу у Липовецькому районні Міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області вих. № 502/424-17-0.182 від 07.07.2017 р., в якому останній повідомляє про використання ФГ "СКАЛА" на протязі 2009-2017 р.р. земельних ділянок на праві постійного користування згідно акту на право постійного користування.

19.07.2017 р. позивачем суду подано письмові пояснення б/н від 18.07.2017 р. щодо складу цивільного правопорушення та супровідний лист від 19.07.2017 р. з рядом доданих до нього документами на виконання вимог ухвали суду.

Крім того, 19.07.2017 р. позивачем подано до суду клопотання від 19.07.2017 р. про витребування матеріалів господарської справи № 902/895/16.

19.07.2017 р. судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів та з метою їх витребування оголошено перерву до 27.07.2017 р.

26.07.2017 р. до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 26.07.2017 р. з додатками в обґрунтування заявлених вимог.

27.07.2017 р. та 28.07.2017 р. відповідачем до суду подано супровідні листи вих. № 28 від 26.07.2017 р. та вих. № 29 від 28.07.2017 р. якими подано до справи ряд документів.

Відповідно до ухвали від 27.07.2017 р. відкладено розгляд справи до 05.09.2017 р. та продовжено строк розгляду спору на 15 днів. Крім того вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача СФГ "Поділля".

09.08.2017 р. від Немирівської ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області до суду надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 27.07.2017 р.

10.08.2017 р. до суду від Головного управління статистики у Вінницькій області надійшли копії статистичної звітності по ФГ "СКАЛА" за період 2014-2016 р.р.

14.08.2017 р. відповідачем до суд подано додаткові пояснення на виконання вимог ухвали від 27.07.2017 р.

Крім того, 14.08.2017 р. до суду від третьої особи - СФГ "Поділля" надійшли пояснення по справі вх. № 06-52/8031/17 від 14.08.2017 р.

01.09.2017 р. позивачем до суду подано додаткові пояснення до позову № б/н від 01.09.2017 р.

05.09.2017 р. до суду від позивача надійшли пояснення щодо визначення та розрахунку розміру шкоди від 04.09.2017 р. та додаткові пояснення від 05.09.2017 р.

Крім того, 05.09.2017 р. відповідачем до суду подано пояснення від 05.09.2017 р.

Треті особи - ОСОБА_1 та СФГ "Поділля" в судове засідання 05.09.2017 р. не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином - ухвалою від 27.07.2017 р., яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією.

Факт належного повідомлення останніх підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 2251100006316, 2105007089086 (СФГ "Поділля") та № 2252400008244 (ОСОБА_1.)

Також належне повідомлення СФГ "Поділля" підтверджується наявним в матеріалах справи поясненням останнього вх. № 06-52/8031/17 від 14.08.2017 р.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду третіх осіб або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останніх.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, пояснень щодо складу цивільного правопорушення від 18.07.2017 р. (вх. № 06-52/7148/17 від 19.07.2017 р.), додаткових пояснень до позову від 26.07.2017 р. (вх. № 06-52/7481/17 від 26.07.2017 р.), додаткових пояснень до позову від 01.09.2017 р. (вх. № 06-52/8436 від 01.09.2017 р.), пояснень щодо визначення та розрахунку розміру шкоди від 04.09.2017 р. (вх. № 06-52/8527/117 від 05.09.2017 р.), додаткових пояснень вх. № 06-52/8545/17 від 05.09.2017 р. обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки загальною площею 2,527 га кадастровий номер НОМЕР_7, яка перебуває у користуванні ФГ "СКАЛА" на підставі договору оренди землі № 70 від 21.08.2014 р., укладеного із гр. ОСОБА_1.

Як вказує позивач у 2014-2015 р. між ним та відповідачем неодноразово виникали спори щодо права користування зазначеною земельною ділянкою, зумовлені небажання останнього звільнити земельну ділянку. ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ", не допускаючи до обробітку землі позивача, продовжував обробляти земельну ділянку, з приводу чого останній неодноразово з даними вимогами звертався до відповідача, а також у правоохоронні органи та Державну інспекцію сільського господарства у Вінницькій області.

Факт своєї протиправності поведінки та обробітку зазначеної земельної ділянки у 2015 р., на думку позивача, відповідач визнав, зокрема в своїх усних та письмових поясненнях у справі № 902/895/16. Крім того, в ході розгляду зазначеної справи було також встановлено факт та обставини використання відповідачем у 2015 р. земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_7).

Внаслідок протиправної поведінки відповідача та самовільного зайняття ним зазначеної земельної ділянки, позивач був позбавлений можливості її використання за цільовим призначенням та зазнав збитки у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) в сумі 38 884 грн 51 коп.

Крім того позивач відзначає, що поданий до суду відповідачем договір оренди земельної ділянки жодним чином не підтверджує правових підстав використання спірної земельної ділянки, так як вказаний договір був припинений у 2011 р.

Також позивач зазначає, що ФГ "СКАЛА" починаючи з 2016 р. фактично почало обробляти земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_7. В 2016 році відповідач вчиняв перешкоди позивачу щодо обробітку згаданої ділянки. З 2017 р. відповідач не вчиняє перешкоди з обробітку даної ділянки.

В якості нормативно-правової підстави позовних вимог позивач посилається на ч. 2 ст. 211, 152, 157 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 22, 224, 225, 1166 ЦК України, п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№ 26 від 10.07.2017 р. (вх. № 06-52/6876/17 від 12.07.2017 р.), додаткових поясненнях вих.№ 32 від 14.08.2017 р. (вх. № 06-52/8037/17 від 14.08.2017 р.), поясненнях від 05.09.2017 р. (вх. № 06-52/8546/17 від 05.09.2017 р.) позов ФГ "СКАЛА" не визнає та вважає, що не може виступати відповідачем у даній справі, з огляду на що просить суд відмовити в задоволенні позову, з огляду на наступне:

- ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ" ніколи не перебувало у взаємовідносинах пов'язаних з орендою землі з фізичною особою ОСОБА_1 чи ФГ "СКАЛА", а відтак не порушувало права цих осіб на користування земельною ділянкою. ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ" до 2014 р. використовувало зазначену ділянку на умовах договору про спільну діяльність укладеного з СФГ "ПОДІЛЛЯ" № 1/01-05/13 від 01.05.2013 р. Згідно вказаного договору земельна ділянка перебуває у СФГ "ПОДІЛЛЯ" до 30.12.2017 р.;

- у поясненнях позивача в справі № 902/895/16 неодноразово заявлялося як в усній так і в письмовій форм, що саме ФГ "СКАЛА" здійснювало обробіток земельної ділянки, однак дана обставина не відповідає дійсності;

- в зв'язку з відсутністю будь-яких взаємовідносин між ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ" та ОСОБА_1 чи ФГ "СКАЛА", ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ" не могло виконувати будь-яких вимог зазначених осіб без належного повідомлення ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ", а такі повідомлення мали б адресуватися орендарю ділянки - ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ", якому згідно акту приймання-передачі від 20.12.2007 р. гр. ОСОБА_1 передано земельну ділянку;

- посилання позивача на наявність спорів щодо передачі/повернення земельної ділянки не відповідають дійсності, оскільки ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ" не є та не може бути суб'єктом даних спорів, а лише може повернути земельну ділянку належному власнику;

- у способі підрахунку завданих збитків (упущеної вигоди) не взято до уваги собівартість вирощеної продукції, а взято лише ціну на продукцію середню врожайність по регіону;

- позивачем не надано доказів наявності факту упущеної вигоди та не встановлено причин , кола осіб та характеру взаємовідносин між ними;

- ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ" використовувало спірну земельну ділянку належну ОСОБА_1 в складі земельних ділянок переданих в спільну діяльність ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ" згідно договору про спільну діяльність від 01.05.2013 р. № 1/01-05/13 протягом 2013-2015 р.р.

Третьою особою - Селянським фермерським господарством "Поділля" у поданих до суд поясненнях вх. № 06-52/8038/17 від 14.08.2017 р. зазначено, що 01.05.2013 р. між ним та ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ" було укладено договір про спільну діяльність № 1/05-05/13 відповідно до якого СФГ "ПОДІЛЛЯ" передано ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ" земельні ділянки (паї) загальною площею 677,72 га, усі землі що перебували в оренді СФГ "ПОДІЛЛЯ". До зазначено переліку входила і земельна ділянка ОСОБА_1 Дана земельна ділянка як і інші ділянки оброблялися ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ" на підставі вищезазначеного договору про спільну діяльність.

Крім того СФГ "ПОДІЛЛЯ" повідомляє суд, що жодних повідомлень на його адресу ні від ОСОБА_1 ні від ФГ "СКАЛА" чи будь-яких інших осіб про розірвання договору оренди землі укладеного 20.12.2007 р. не надходило, а даний договір є зареєстрований і на даний час. Зазначений факт реєстрації підтверджує, що право оренди землі до 17.10.2017 р. належить СФГ "Поділля".

Також ФГ "СКАЛА" зазначає, що усі відомості про зміну умов договору оренди землі, статусу земельної ділянки, приймання-передачі, повернення земельної ділянки ОСОБА_1 мала б спочатку вирішити з ФГ "Поділля", а лише після цього укладати договори з третіми особами.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, огляду матеріалів справи № 902/895/16, слідує, що 21.08.2014 р. між гр. ОСОБА_1 (Орендодавець) та Фермерським господарством "СКАЛА" укладено договір оренди землі № 70 відповідно до якого передано орендарю у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення № НОМЕР_8, яка знаходиться на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, загальною площею 2,5270 га (кадастровий номер НОМЕР_7).

Цього ж дня визначено межі земельної ділянки (на місцевості) яка передається в оренду згідно договору № 70 від 21.08.2014 р. про що складено акт від 21.08.2014 р.

24.08.2014 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди відповідно до якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято в оренду земельну ділянку обумовлену Договором оренди № 70.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 22.08.2014 р. проведено державну реєстрацію права оренди ФГ "Скала" на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_7.

Поряд із цим відповідачем надано суду договір оренди землі від 20.12.2007 р. та відповідний акт прийому-передачі земельної ділянки, укладений між Селянським Фермерським господарством "Поділля" та ОСОБА_1.

Вказаний договір зареєстрований у Липовецькій філії ДП "Центр ДЗК" із здійсненням запису у Державному реєстрі земель від 20.12.2007 р. за № 04078060000226.

Також, судом встановлено, що в якості правової підстави використання ТОВ "СФГ "Поділля" земельної ділянки, яка є предметом договору від 20.12.2007 р., відповідачем надано договір про спільну діяльність від 01.05.2013 р. № 1/01-05/13, укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ "Поділля" та Селянським (фермерським) господарством "Поділля".

Як слідує з матеріалів справи, 09.06.2015 р. ФГ "СКАЛА" звернулось до прокуратури Вінницької області із заявою щодо вжиття заходів спрямованих на забезпечення використання орендованих ним земельних ділянок, втому числі ділянки № НОМЕР_8, протиправне та незаконне користування якими здійснює СФГ "Поділля".

30.06.2015 р. ФГ "СКАЛА" звернулось до ТОВ СФГ "Поділля" із пропозицією щодо звільнення і передачі земельних ділянок чи укладення договорів їх суборенди.

Листом вих.№ 10-02/1636/15 від 19.06.2015 р. та вих. № 10-02/1711/15 від 30.06.2015 р. Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області щодо розгляду звернення позивача адресованого прокуратурою щодо звернення голови ФГ "СКАЛА" повідомлено, що звернення органів місцевого самоврядування, державних органів, юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців не є підставою для проведення позапланового заходу перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Також у справі наявні судові акти зі змісту яких з поміж іншого вбачається, що відносно земельної ділянки № НОМЕР_8, яка знаходиться на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, загальною площею 2,5270 га до 2015 р. відбувались судові спори.

Зокрема, рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 13.05.2011 р. у справі № 2-6/10 відмовлено у задоволенні позову фізичних осіб (орендарів), в тому числі гр. ОСОБА_1 до СФГ "Поділля" про припинення дії договорів оренди та повернення земельних ділянок, зокрема договору оренди землі від 20.12.2007 р., укладеного з СФГ "Поділля".

24.06.2011 р. рішенням Апеляційного суду Вінницької області рішення Липовецького районного суду у вищевказаній справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено та припинено дію договорів оренди землі, укладених між СФГ "Поділля" та орендарями, в т.ч. з гр. ОСОБА_1 20.12.2007 р. Крім того зобов'язано СФГ "Поділля" повернути зазначеним громадянам, в т.ч. гр. ОСОБА_1 їх земельні ділянки в місцях і розмірах, в яких вони здані в оренду по актах прийому-передачі.

02.08.2011 р. Відділом Держкомзему у Липовецькому районі було проведено державну реєстрацію договорів оренди укладених між власниками земельних ділянок на території Вахнівської сільської ради та ТОВ "Криковецьке" (або ТОВ СХК "Вінницька промислова група").

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02.11.2011 р. рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13.05.2011 р. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 24.06.2011 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

16.03.2012 р. ухвалою Липовецького районного суду позов фізичних осіб (орендарів), в тому числі гр. ОСОБА_1 до СФГ "Поділля" про припинення дії договорів оренди та повернення земельних ділянок, зокрема договору оренди землі від 20.12.2007 р., укладеного з СФГ "Поділля" залишено без розгляду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2012 р. у справі № 2а/0270/1742/12 за позовом СФГ "Поділля" до відділу Держкомзему у Липовецькому районі Вінницької області Головного управління Держкомзему у Вінницькій області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "СКХ "Вінницька промислова група" частково задоволено позов та зобов'язано відділ Держкомзему у Липовецькому районі Вінницької області скасувати державну реєстрацію договорів оренди укладених з пайовиками с. Вахнівка Липовецького району Вінницької області, в т.ч. гр. ОСОБА_1 та ТОВ "Криковецьке" та зобов'язано відновити державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, укладених між СФГ "Поділля" та пайовиками, вт.ч. ОСОБА_1.

23.08.2012 р. постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі № 2а/0270/1742/12 скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2012 р. у справі № 2а/0270/1742/12 в частині її вимог про задоволення позову СФГ "Поділля".

В період з 15.08.2014 р. по 18.08.2014 р. на підставі поданих ТОВ СХК "Вінницька промислова група" документів було внесено запис до Державного реєстру речових прав про припинення зареєстрованого за останнім права оренди на земельні ділянки, в т.р. кадастровий номер НОМЕР_7 після чого (22.08.2014 р.) на останню було зареєстровано право оренди за позивачем.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2015 р. (справа № К/9991/57253/12) постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2012 у не скасованій частині та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 р. у вищевказаній справі залишено без змін.

Окрім того, оглядом матеріалів справи Господарського суду Вінницької області № 902/895/16 судом встановлено здійснення ФГ "СКАЛА" у травні та листопаді 2016 р. заходів щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок (паїв), які перебувають в його оренді, в тому числі земельної ділянки № НОМЕР_8, яка є об'єктом оренди за договором оренди № 70 від 21.08.2014 р., укладеним між гр. ОСОБА_1 (Орендодавець) та Фермерським господарством "СКАЛА", що підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок (паїв), які перебувають в оренді ФГ "СКАЛА" та актами прийому-передачі межових знаків на зберігання від 12.05.2016 р. та від 09.11.2016 р. (а.с. 96-119, т. 3, справа № 902/895/16).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам та наявним в справі доказам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди ; протиправну поведінку заподіювача шкоди ; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача ; вину . За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі - відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.

Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі № 5011-71/2684-2012, від 02.09.2014 р. у справі № 910/2023/13, від 04.11.2014 р. у справі № 904/1197/14, від 07.10.2015 р. у справі № 916/3371/14, від 28.01.2015 р. у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11).

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення саме упущену вигоду суд приймає до уваги те, що частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконаний зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними , а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі № 51/250 та від 09.12.2014 р. у справі № 5023/4983/12 .

Отже, для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.

Таким чином, позивач повинен довести протиправність дій відповідача і їх вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням шкоди.

Всупереч наведеним вище приписам норм матеріального права позивачем не обґрунтовано та не доведено наявність у діях повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків.

Зокрема, Фермерським господарством "Скала" не доведено протиправності дій Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ "Поділля", пов'язаних із самовільним зайняття останнім земельної ділянки загальною площею 2,527 га кадастровий номер НОМЕР_7 (орендодавець ділянки гр. ОСОБА_1), оскільки здійснення господарської діяльності стосовно зазначеної земельної ділянки відповідачем відбувається за наявності правової підстави - договору про спільну діяльність від 01.05.2013 р. № 1/01-05/13, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СФГ "Поділля" (код ЄДРПОУ 37337026) та Селянським (фермерським) господарством "Поділля" (код ЄДРПОУ 20092027).

Відповідно до вказаного договору СФГ "ПОДІЛЛЯ" передано ТОВ "СФГ "ПОДІЛЛЯ" земельні ділянки (паї) загальною площею 677,72 га, усі землі що перебували в оренді СФГ "ПОДІЛЛЯ", в тому числі орендовану ділянку згідно договору оренди землі від 20.12.2007 р., укладеного між гр. ОСОБА_1 та СФГ "ПОДІЛЛЯ".

Даний договір оренди землі від 20.12.2007 р. та договір про спільну діяльність від 01.05.2013 р. № 1/01-05/13 на момент розгляду даної справи судом не визнано недійсним, окрім того про їх недійсність прямо не передбачено законом.

В силу приписів ст.ст. 203, 204, 215 ЦК України встановлено принцип презумпції правомірності правочину відповідно до якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, зазначені договори за своїм змістом є такими, що створюють для їх сторін певний обсяг прав та обов'язків.

При цьому судом не беруться до уваги посилання позивача на припинення договору про спільну діяльність від 01.05.2013 р. у відповідності до постанови господарського суду Вінницької області від 30.12.2015 р. у справі 15/27/2012/5003, оскільки вказаний договір укладено до моменту винесення судом зазначеної постанови, а відтак у сторін згаданого договору на момент його укладення наявний обсяг прав на його укладення.

До того ж підставою припинення договору є закінчення строку його дії, ліквідація юридичної особи (якщо відсутній правонаступник), розірвання договору на вимогу однієї із сторін. Жодна із перелічених підстав на момент розгляду даної справи відсутня, при цьому провадження у справі про банкрутство СФГ "Поділля" (код ЄДРПОУ 20092027) на день прийняття рішення у справі триває.

Крім того, зі змісту наявних в справі судових актів вбачається наявність ряду судових процесів в період з 2011 р. по 2015 р. відносно земельної ділянки № НОМЕР_8, яка знаходиться на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, загальною площею 2,5270 га.

Тобто протягом 2011-2015 р.р. правовідносини щодо прав користування зазначеною земельною ділянкою були спірними.

Окрім того, відповідно до ст. 34 ЗУ "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Поряд з цим доказів повернення орендарем (СФГ "ПОДІЛЛЯ") земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_7 орендодавцю (гр.ОСОБА_1), а саме докази складання та підписання сторонами договору від 20.12.2007 р. акту передачі-приймання щодо повернення вказаної земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи також не містять матеріалів виконавчого провадження щодо виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 24.06.2011 р. в частині зобов'язання СФГ "Поділля" повернути позивачам , в т.ч. гр. ОСОБА_1 їх земельні ділянки в місцях і розмірах, в яких вони здані в оренду по актах прийому-передачі.

З огляду на вказане суд приходить до переконливого висновку, що на момент укладення договору про спільну діяльність між СФГ "Поділля" та ТОВ "СФГ "Поділля" від 01.05.2013 р. спірна земельна ділянка була у фактичному користуванні СФГ "Поділля" і з його користування після прийняття рішення 24.06.2011 р. Апеляційним судом Вінницької області не вибувала.

Суд звертає увагу на те, що укладення договору про спільну діяльність від 01.05.2013 р. № № 1/01-05/13 та його взяття на облік Липовецьким відділенням Іллінецької ОДПІ 25.06.2013 р. за № 148 відбулось до реєстрації права оренди 22.08.2014 р. позивачем .

Суд також наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів передачі земельної ділянки орендодавцем орендарю за договором від 22.08.2014 р., як об'єкта цивільних прав у фактичне користування та того, що на момент укладення та реєстрації права оренди за позивачем земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_7 (орендодавець ділянки гр. ОСОБА_1) є необробленою та вільною від посівів .

Навпаки, із наявних у справі доказів слідує, що обробіток та посів вказаної земельної ділянки на момент укладення договору оренди від 22.08.2014 р. здійснював відповідач , що підтверджується статистичними формами № 29-сг та № 4-сг за 2014-2015 роки, висновком аварійного комісара від 26.09.2016 р., довідкою виконавчого комітету Вахнівської сільської ради від 25.07.2017 р. № 02-15/402, актами здачі прийняття робіт, договорами про виконання сільськогосподарських робіт за 2014-2015 роки тощо на виконання своїх зобов'язань за договором про спільну спільну діяльність від 01.05.2013 р. № № 1/01-05/13 .

Окрім того, оглядом матеріалів справи Господарського суду Вінницької області № 902/895/16, зокрема технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок (паїв), які перебувають в оренді ФГ "Скала" на території Вахнівської сільської ради Липовецького району встановлено, що межові знаки, в т.ч. стосовно земельної ділянки № НОМЕР_8, фактично були встановлені та передані на зберігання позивача у травні та листопаді 2016 р. , що свою чергу свідчить про те, що позивач фактично до вказаного часу з моменту укладення договору оренди № 70 від 22.08.2014 р. користування зазначеною ділянкою не розпочав .

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 35 ГПК України).

Згідно із ст. 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання . Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування. Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, - кредитор, який першим пред'явив позов.

Відтак, виходячи зі змісту зазначеної статті ЦК України, позивач був вправі у разі не передання йому земельних ділянок як об'єкту цивільних прав , звернутися до власника (орендодавця) вказаної ділянки з вимогою щодо її передачі.

Втім, як слідує з матеріалів справи, у період з моменту укладення договору оренди серпень 2014 р. до моменту прийняття рішення у даній справі жодних дій позивачем (вимог до власника - Орендодавця за договором оренди від 21.08.2014 р.) не вчинялося (не пред'являлося) - доказів зворотного матеріали справи не містять.

Також в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до СФГ "ПОДІЛЛЯ", яке як слідує з матеріалів справи є орендарем земельної ділянки за договором оренди від 20.12.2007 р., чи до ТОВ "СФГ "Поділля" як сторони договору про спільну діяльність від 01.05.2013 р. № 1/01-05/13 із вимогами про усунення перешкод у користуванні вказаною ділянкою.

Як вказувалось вище, відсутні в матеріалах справи і докази визнання недійсним як договору оренди від 20.12.2007 р. так і договору про спільну діяльність від 01.05.2013 р. № 1/01-05/13 тощо.

При цьому наявний в справі акт визначення меж земельної ділянки (на місцевості), яка передається в оренду від 21.08.2014 р. та акт приймання-передачі об'єкта оренди наряду з іншими доказами по справі та встановленими в ній обставинами, судом оцінюються критично, оскільки як вище встановлено судом та підтверджується поясненнями сторін позивач приступив фактично до користування земельною ділянкою у 2016 р., а до того починаючи з 20.12.2007 р. користування здійснювалось СФГ "Поділля".

Обставини фактичного обробітку відповідачем земельної ділянки - кадастровий номер НОМЕР_7 - протягом 2013-2015 р.р. та фактичного користування цією земельною ділянкою позивачем з 2016 року визнаються сторонами в поданих ними в судовому засіданні 05.09.2017 р. письмових поясненнях.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 3.5 вказаного Рішення Конституційного Суду України, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту інтересів, зокрема, є: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Проте, звертаючись з даним позовом до суду до Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ "Поділля" позивачем не доведено в чому полягає порушення його прав зі сторони відповідача та яким чином останнім вчиняються дії щодо перешкоджання останнім у користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_8, яка знаходиться на території Вахнівської сільської ради, враховуючи ті обставини, що орендарем вказаної ділянки є Селянське фермерське господарство "Поділля" (код ЄДРПОУ 20092027) який зареєстрував договір оренди від 20.12.2007 р. в ДЗК, а відповідач здійснює господарську діяльність на спірній земельній ділянці на підставі чинного, не визнаного недійсним, взятого на облік Липовецьким відділенням Іллінецької ОДПІ 25.06.2013 р. за № 148 (лист Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 09.08.2017 р. № 872) договору про спільну діяльність від 01.05.2013 р. № 1/01-05/13.

Згідно зі статтею 211 ЗК за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки , за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Такими чином зазначені вище обставини в своїй сукупності свідчать про відсутність протиправності дій відповідача , пов'язаних у перешкоджанні позивачу у користуванні земельною ділянкою, внаслідок чого останнім понесено збитки у вигляді упущеної вигоди.

Крім того встановлені обставини свідчать про відсутність причинного зв'язку між понесеними позивачем збитками та стороною заподіювачем збитків, оскільки із встановлених обставин справи вбачається, що обробіток земельної ділянки відповідачем відбувався не самовільно , а на підставі договору про спільну діяльність від 01.05.2013 р. № 1/01-05/13, в той час як орендарем земельної ділянки являлось СФГ "Поділля".

Згідно з ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором .

Частиною 4 ст.623 ЦК України унормовано, що при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання . У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані.

При наданні розрахунку збитків позивач виходів виключно із середньої урожайності відповідної сільськогосподарської культури засіяної на земельній ділянці, її валового урожаю та вартості реалізації тощо.

Натомість позивачем не доведено, що ним фактично був би отриманий той обсяг доходу, який він вважає міг бути отриманий за умов використання орендованої земельної ділянки, а також не враховано витрат, які понесені не вирощування відповідної сільськогосподарської продукції та собівартість останньої.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Недоведеність позивачем повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача є підставою для відмови у позові Фермерського господарства "СКАЛА" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у повному обсязі.

В зв'язку з відмовою у задоволенні позову судовий збір підлягає віднесенню на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.

05.09.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову Фермерського господарства "СКАЛА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ "ПОДІЛЛЯ" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та СФГ "Поділля" про стягнення 38 884,51 грн збитків відмовити повністю.

2. Копію рішення надіслати третім особам рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 11 вересня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - третій особі ОСОБА_1 - с. Вахнівка, Липовецький район, Вінницька область, 22524.

3 - третій особі СФГ "Поділля" - с. Стара Прилука, Липовецький район, Вінницька область, 22511;

4 - представнику СФГ "Поділля" Глівінській С.Й. АДРЕСА_1

- третій особі ОСОБА_1 - с. Вахнівка, Липовецький район, Вінницька область, 22524.

5 - арбітражному керуючому Слободяну В.М. - АДРЕСА_2