Рішення

від 06.09.2017 по справі 910/10067/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2017Справа №910/10067/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт до проТовариства з обмеженою відповідальністю ГРІНТЕХ стягнення заборгованості у розмірі 2 579 445 грн. 86 коп. Представники:

від Позивача: Сапалова О.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Шкребтієнко О.І. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНТЕХ (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 2 579 445 грн. 86 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 20.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНТЕХ (Позичальник) було укладено Договір про надання безпроцентної позики (займу) №16-200101, відповідно до умов якого Позикодавець надає Позичальнику позику - грошові кошти - на умовах зворотності, строковості, цільового використання, а Позичальник зобов'язався повернути отриману позику, відповідно до умов даного Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він перерахував Відповідачу грошові кошти у розмірі 2 520 000 грн. 00 коп., проте Відповідач всупереч умовам Договору здійснив повернення грошових коштів лише у розмірі 234 000 грн. 00 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт в розмірі 2 286 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНТЕХ 3% річних у розмірі 19 916 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 90 274 грн. 09 коп. та пеню у розмірі 183 255 грн. 77 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року порушено провадження у справі № 910/10067/17, судове засідання призначено на 12.07.2017 року.

12.07.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача в судовому засіданні подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 22.06.2017 року, а представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 22.06.2017 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження повернення позики в розмірі 2 286 000,00 грн.

Крім того, в судовому представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.07.2017 року відкладено розгляд справи на 06.09.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

22.08.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 22.06.2017 року.

28.08.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.09.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення на відзив Відповідача.

01.09.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних, якою просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНТЕХ 3інфляційні у розмірі 85 496 грн. 40 коп.

В судовому засіданні 06 вересня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача визнав факт наявності заборгованості, заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Що стосується заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних від 01.09.2017 року, Суд зазначає.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд зазначає, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт до розгляду.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 06 вересня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

20.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНТЕХ (Позичальник) було укладено Договір про надання безпроцентної позики (займу) №16-200101, відповідно до умов якого Позикодавець надає Позичальнику позику - грошові кошти - на умовах зворотності, строковості, цільового використання, а Позичальник зобов'язався повернути отриману позику, відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п.3.2 Договору розмір позики: грошова сума у національній валюті України, розмір якої 2 520 000 грн. 00 коп.

Згідно з п.4.3 Договору позика надається терміном до 19.01.2017 року, з моменту надання першої частини позики.

У п.4.3 Договору визначено, що позика надається строком на 11 місяців з 01.11.2013 року до 01.10.2014 року.

Позичальник зобов'язався повернути позику Позикодавцеві та сплатити проценти шляхом безготівково перерахування коштів на поточний рахунок Позикодавця, вказаний у ст. 14 цього Договору, до 01.10.2014 року, згідно з графіком, що міститься в Додатку 1 до цього Договору. (п.5.1 Договору)

Пунктом 6.1.1 Договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення сум позики Позичальник зобов'язується оплатити на користь Позикодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання безпроцентної позики (займу) №16-200101 від 20.01.2016 року Позивач надав Відповідачу позику у загальному розмірі 2 520 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №35 від 21.01.2016 року на суму 360 000 грн. 00 коп., №80 від 25.01.2016 року на суму 640 000 грн. 00 коп., №454 від 16.02.2016 року на суму 1 520 000 грн. 00 коп., а Відповідач свою чергу повернув частину позики у розмірі 234 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №137 від 26.07.2016 року та випискою по рахунку Позивача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору здійснив повернення грошових коштів лише у розмірі 234 000 грн. 00 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт в розмірі 2 286 000 грн. 00 коп. Крім того, з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 01.09.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНТЕХ 3% річних у розмірі 19 916 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 85 496 грн. 40 коп. та пеню у розмірі 183 255 грн. 77 коп.

23.03.2017 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №1 від 21.03.2017 року з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 2 286 000 грн. 00 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 23.03.2017 р., рекомендованим повідомленням про вручення 20.04.2017 року, проте залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання безпроцентної позики (займу) №16-200101 від 20.01.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (стаття 1048 Цивільного кодексу України)

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання безпроцентної позики (займу) №16-200101 від 20.01.2016 року Позивач надав Відповідачу позику у загальному розмірі 2 520 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №35 від 21.01.2016 року на суму 360 000 грн. 00 коп., №80 від 25.01.2016 року на суму 640 000 грн. 00 коп., №454 від 16.02.2016 року на суму 1 520 000 грн. 00 коп., а Відповідач свою чергу повернув частину позики у розмірі 234 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №137 від 26.07.2016 року та випискою по рахунку Позивача.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНТЕХ перед Товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт за Договором про надання безпроцентної позики (займу) №16-200101 від 20.01.2016 року становить 2 286 000 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт в розмірі 2 286 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення позики в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 2 286 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 01.09.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 19.01.2017 р. по 05.05.2017 р. у розмірі 19 916 грн. 00 коп. та інфляційні у розмірі 85 496 грн. 40 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем за Договором про надання безпроцентної позики (займу) №16-200101 від 20.01.2016 року за загальний період прострочки з 19.01.2017 р. по 05.05.2017 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо настання прострочки останнього саме з 20.01.2017 року, оскільки згідно з п.4.3 Договору позика надається терміном до 19.01.2017 року.

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року. (п.1.9 Постанови Пленуму Вмщого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань )

Таким чином, прострочка Відповідача почалась саме з 19.01.2017 року, а не з 20.01.2017 року, як помилково зазначає Відповідач.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 85 496 грн. 40 коп. за загальний період прострочки з 19.01.2017 р. по 05.05.2017 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 19.01.2017 р. по 05.05.2017 р. у розмірі 183 255 грн. 77 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.1.1 Договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення сум позики Позичальник зобов'язується оплатити на користь Позикодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 19.01.2017 року по 05.05.2017 року у розмірі 183 255 грн. 77 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 183 130 грн. 52 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 19.01.2017 року по 05.05.2017 року.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНТЕХ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт підлягає стягненню заборгованість у розмірі 2 286 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 19 916 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 85 496 грн. 40 коп. та пеня у розмірі 183 130 грн. 52 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІНТЕХ (03148, м.Київ, ВУЛИЦЯ КАРТВЕЛІШВІЛІ, будинок 7/2, Ідентифікаційний код юридичної особи 36620546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестконтракт (13232, Житомирська обл., Чуднівський район, село Волосівка, ВУЛИЦЯ МОСКОВСЬКА, будинок 1 А, Ідентифікаційний код юридичної особи 38500619) заборгованість у розмірі 2 286 000 (два мільйони двісті вісімдесят шість тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 19 916 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 85 496 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 40 (сорок) коп., пеню у розмірі 183 130 (сто вісімдесят три тисячі сто тридцять) грн. 52 (п'ятдесят дві) коп. та судовий збір у розмірі 38 618 (тридцять вісім тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 14 (чотирнадцять) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11 вересня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин