Рішення

від 04.09.2017 по справі 910/10452/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017Справа №910/10452/17

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної

екологічної інспекції у м.Києві

До Приватного акціонерного товариства Алеко-Сервіс

про стягнення 103 517,22 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

прокурор: Колодяжна А.В. - по посв.

від позивача: Дацько Я.О. - по дов.

від відповідача: Уперенко А.О. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м.Києві звернувся до суду з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства Алеко-Сервіс про стягнення 103 517,22 грн.

Ухвалою від 29.06.2017р. порушено провадження по справі №910/10452/17 та призначено її розгляд на 02.08.2017р.

Прокурором 18.07.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду, а також клопотання про продовження строків розгляду справи, яке судом було розглянуто та задоволено з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача про продовження строків розгляду справи.

Представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги було підтримано в повному обсязі.

Прокурором було надано усні пояснення по справі та підтримано позов.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Ухвалою від 02.08.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 04.09.2017р.

Представником відповідача 31.08.2017р. через відділ діловодства суду було подано додаткові письмові пояснення по суті справи та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 04.09.2017р. прокурором було підтримано поданий позов.

Представник позивача під час розгляду справи у судовому засіданні 04.09.2017р. позовні вимоги також підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 04.09.2017р.

В судовому засіданні 04.09.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши всі представлені докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 09.08.2016р. по 29.08.2016р. Державною екологічною інспекцією у місті Києві було проведено перевірку дотримання Приватним акціонерним товариством Алеко-Сервіс вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За наслідками проведення позивачем вказаної перевірки складено акт №05/399а від 29.08.2016р. В означеному акті встановлено, зокрема, що Приватним акціонерним товариством Алеко-Сервіс у період з 28.06.2013р. по 09.06.2014р. здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу уповноваженого органу виконавчої влади стаціонарними джерелами, що є наднормативними викидами.

У наведеному акті було зазначено, що для перевірки Приватним акціонерним товариством Алеко-Сервіс було надано дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8036300000-022 від 07.08.2012р., строк дії якого по 27.06.2013р. та №8036300000-10028 від 10.06.2014р. з необмеженим терміном дії.

За наслідками проведення перевірки Державною екологічною інспекцією у місті Києві було складено припис №05/261п від 29.08.2016р. та складено протокол №01201 від 29.08.2016р. про адміністративне правопорушення.

На виконання припису №05/261п від 29.08.2016р. Державної екологічної інспекції у місті Києві Приватним акціонерним товариством Алеко-Сервіс було надано довідку №221 від 02.09.2016р. щодо годин роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 29.08.2013р. по 09.06.2014р.

На підставі відомостей щодо годин роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 29.08.2013р. по 09.06.2016р. згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом №639 від 10.12.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064, позивачем було розраховано розмір шкоди, завданої відповідачем внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовим в атмосферне повітря без спеціального дозволу на загальну суму 103517,22 грн.

У січні 2017р. Державна екологічна інспекція у місті Києві звернулась до Приватного акціонерного товариства Алеко-Сервіс з претензією №2 від 04.01.2017р., в якій позивачем було запропоновано відповідачу сплатити суму збитків в розмірі 103 517,22 грн.

Листом №56 від 14.02.2017р. відповідачем було повідомлено про відсутність підстав для сплати заявленої суми збитків.

У листі №401-05/08 від 21.02.2017р. Державною екологічною інспекцією у місті Києві було наголошено на необхідності сплати Приватним акціонерним товариством Алеко-Сервіс шкоди в сумі 103517,22 грн., завданої внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовим в атмосферне повітря без спеціального дозволу.

Проте, за твердженнями прокурора та позивача, вимоги Державної екологічної інспекції у м.Києві відповідачем виконано не було, шкоду у вказаному вище розмірі не відшкодовано, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Збитки, завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом (ст.34 Закону України Про охорону атмосферного повітря ).

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків . При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Відповідно до п.п.1, 4.2 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом №429 від 04.11.2011р. Міністерства екології та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція в місті Києві є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих ним повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин

За змістом п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що затверджений Наказом №464 від 10.09.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Як вказувалось вище, у період з 09.08.2016р. по 29.08.2016р. Державною екологічною інспекцією у місті Києві було проведено перевірку дотримання Приватним акціонерним товариством Алеко-Сервіс вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за наслідками проведення якої складено акт №05/399а від 29.08.2016р. В означеному акті встановлено, зокрема, що Приватним акціонерним товариством Алеко-Сервіс у період з 28.06.2013р. по 09.06.2014р. здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу уповноваженого органу виконавчої влади стаціонарними джерелами, що є наднормативними викидами.

Доказів скасування чи оспорювання відповідачем означеного акту перевірки Державної екологічної інспекції у місті Києві матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, керуючись приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає акт №05/399а від 29.08.2016р. в якості належного та допустимого доказу порушення Приватним акціонерним товариством Алеко-Сервіс вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря шляхом здійснення у період з 28.06.2013р. по 09.06.2014р. викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу уповноваженого органу виконавчої влади стаціонарними джерелами, що є наднормативними викидами.

Стосовно наявності вини Приватного акціонерного товариства Алеко-Сервіс у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря необхідно зазначити таке.

Чинним законодавством встановлено презумпцію вини правопорушника, тобто, прокурор та позивач не повинні доводити наявність вини відповідача, а навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Проте, відповідачем не представлено належних та допустимих доказів, що б спростовували вину власника стаціонарного джерела у здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу.

До того ж, суд зауважує, що посилання відповідача у відзиві на те, що новий дозвіл на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин було отримано лише 10.06.2014р. через складну політичну ситуацію не нівелюють вини Приватного акціонерного товариства Алеко-Сервіс у здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу уповноваженого органу виконавчої влади у період з 28.06.2013р. по 09.06.2014р., тобто, з моменту закінчення дії дозволу викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8036300000-022 від 07.08.2012р., виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у м.Києві, та до моменту отримання дозволу №8036300000-10028 від 10.06.2014р., виданого Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища (Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому, судом враховано, що за змістом Листа №1127/11/10-09 від 30.01.2009р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України суб'єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Якщо особа цього не зробила, то це означає, що вона не вжила всіх необхідних заходів для дотримання вимог чинного законодавства, що дає підстави говорити про її поведінку як винну.

Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність вини Приватного акціонерного товариства Алеко-Сервіс у порушенні законодавства України про охорону атмосферного повітря, що полягало у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу уповноваженого органу виконавчої влади у період з 28.06.2013р. по 09.06.2014р.

За приписами п.4 Оглядового листа №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом № 639 від 10.12.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, п.п.2.1.2, 2.7.1 вказаної Методики встановлено, що наднормативними викидами вважаються зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства і розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Згідно п. 4.1 Методики, розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1,2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою:

З = mi х 1.1П х Аі х Кт х Кзі, де -

mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечностї і-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Як вказувалось судом, на підставі відомостей щодо годин роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 29.08.2013р. по 09.06.2014р. позивачем було розраховано розмір шкоди, завданої відповідачем внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовим в атмосферне повітря без спеціального дозволу на загальну суму 103517,22 грн.

Наразі, після проведення перевірки суд встановив, що розрахунок суми збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, що був представлений до матеріалів справи прокурором, є вірним та таким, що відповідає приписам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом №639 від 10.12.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064.

Контрозрахунку заявленого до стягнення розміру шкоди відповідачем до матеріалів справи не представлено.

При цьому, суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів, що спростовували б обґрунтованість представленого позивачем розрахунку Приватним акціонерним товариством Алеко-Сервіс до матеріалів справи не представлено.

Одночасно, суд зауважує, що у даному випадку прокурором та позивачем правомірно визначено час роботи джерела в режимі наднормативного викиду саме з 29.08.2013р. по 09.06.2014р. з урахуванням фактично відпрацьованого часу, тобто, з моменту закінчення дії дозволу викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8036300000-022 від 07.08.2012р. та до моменту отримання нового дозволу №8036300000-10028 від 10.06.2014р., а виявлення правопорушення вже після усунення не нівелює обґрунтованості наведеного заявником розрахунку. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 22.03.2017р. та від 18.07.2017р. Вищого господарського суду України по справах №910/11017/16 та №922/2183/16.

З приводу доводів відповідача стосовно пропущення прокурором строку позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007р. Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати, насамперед, обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 ст.23 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на момент звернення до суду з розглядуваним позовом) встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно із Рішенням №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Відповідно до п.4.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Тобто, прокурор, як представник держави в особі відповідного органу може бути наділений лише правами, належними особі, яку він представляє.

Сторони в судовому процесі мають рівні права, тому прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави не має в розумінні чинного господарського процесуального законодавства привілейованого статусу порівняно з іншими учасниками процесу, зокрема, особою, в інтересах якої він звернувся.

За таких обставин, за висновками суду, дія правового інституту позовної давності та положення щодо наслідків її спливу, встановлені законом, мають розповсюджуватися на всіх учасників судового процесу, у тому числі, на прокурора.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 02.10.2012р. у справі №16/296-31/91-2012, від 06.12.2011р. у справі №16/183, від 19.04.2012р. у справі №31/108, від 18.02.2015р. по справі №916/3135/13, постановах від 23.12.2014р., від 22.04.2015р., від 13.04.2016р. Верховного Суду України по справах №3/194гс14, №3-54гс15, №3-224гс16.

Як вказувалось вище, порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У розглядуваній справі, спір виник щодо застосування норм Закону України Про охорону атмосферного повітря .

Судом було встановлено, що порушення відповідачем вимог Закону України Про охорону атмосферного повітря зафіксовано в акті №05/399а від 29.08.2016р. Державної екологічної інспекції у м.Києві. Порушення норм Закону України Про охорону атмосферного повітря було усунуто Приватним акціонерним товариством Алеко-Сервіс 10.06.2014р. (дата отримання дозволу №8036300000-10028 Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища (Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами). З відтиску вхідного штампу відділу діловодства Господарського суду міста Києва вбачається що з розглядуваним позовом про стягнення збитків за період з 28.06.2013р. по 09.06.2014р. прокурор звернувся до суду 26.06.2017р.

Разом із тим відповідно до ст. 11 Закону (у редакції, чинній на час виявлення правопорушення) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених ст. 34 Закону.

На виконання вимог цього Закону затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за змістом п. 2.1.2 якої наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, у тому числі, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Такий час визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (п. 3.11). Факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п. 3.12). Розрахунок розмірів відшкодування збитків здійснюється за формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду (п. 4).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту виявлення до моменту його усунення.

Отже, момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Оскільки Державна екологічна інспекція у м.Києві виявила порушення відповідачем вимог Закону України Про охорону атмосферного повітря 29.08.2016р. (дата складення акта), а отримання нового дозволу на викиди в атмосферне повітря було здійснено 10.06.2014р., суд дійшов висновку, що при зверненні до суду 26.06.2017р. прокурором з позовом про стягнення збитків за період з 28.06.2013р. по 09.06.2014р., строк позовної давності пропущено не було.

При цьому, посилання відповідача на постанову від 18.11.2015р. Верховного Суду України по справі №917/2579/14 не спростовують, а лише підтверджують наведені вище висновки суду, оскільки фактично Приватним акціонерним товариством Алеко-Сервіс надано невірну правову оцінку висновками Верховного Суду України, які викладені в означеному судовому акті.

За таких обставин, виходячи з того, що прокурором не було пропущено строку позовної давності, з огляду на висновки суду стосовно доказової обґрунтованості позовних вимог, позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м.Києві до Приватного акціонерного товариства Алеко-Сервіс про стягнення 103 517,22 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.42 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п. г ч.4, ч.6 ст.47 вказаного Закону державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Статтею 11 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2017 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України. Аналогічна вимога була закріплена і в Законі України Про Державний бюджет України на 2016 рік , Законі України Про Державний бюджет України на 2015 рік та Законі України Про Державний бюджет України на 2014 рік .

Відповідно до п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища до Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва у розмірі 103 517,22 грн., а саме: 30% - 31055,17 грн. в доход спеціального фонду Державного бюджету України та 70% - 72462,05 грн. в доход спеціального фонду місцевого бюджету міста Києва.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Алеко-Сервіс (02088, м.Київ, ВУЛИЦЯ 1-ТРАВНЯ, будинок 1-А, ЄДРПОУ 04804439) 103 517,22 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства з яких: 31055,17 грн. в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (30%) та 72462,05 грн. в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Київської міської ради (70%) на спеціальний рахунок державного бюджету за реквізитами: одержувач УДК у Дарницькому районі м. Києва на р/р 33114331700003, МФО 820019, одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38021179, код бюджетної класифікації 24062100.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Алеко-Сервіс (02088, м.Київ, ВУЛИЦЯ 1-ТРАВНЯ, будинок 1-А, ЄДРПОУ 04804439) на користь Прокуратури міста Києва судовий збір в сумі 1600 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

11.09.2017 р.

Суддя Спичак О.М.