Рішення

від 06.09.2017 по справі 910/9093/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2017Справа №910/9093/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал до за участю про Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Публічного акціонерного товариства Київенерго стягнення заборгованості у розмірі 157 931 грн. 52 коп. Представники:

від Позивача: Шевченко О.М. (представник за Довіреністю);

Березова І.Г. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Пінчук М.М. (представник за Довіреністю);

від Третьої особи: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 157 931 грн. 52 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 19.04.2000 року між Державним комунальним об'єднанням Київводоканал , (перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Київводоканал"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , (Постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 (Абонент) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №7930/4-02, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався забезпечити Абоненту постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору ним було надано Абоненту послуги з водопостачання і водовідведення за кодом 1-778 за період з 01.03.2014 р. по 29.02.2016 р. на суму 301 747 грн. 01 коп., за кодом 1-50778 за період з 01.02.2014 р. по 29.02.2016 р. на суму 87 559 грн. 89коп., проте Відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки по оплаті наданих послуг, сплативши лише частково за надані послуги. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал становить 100 065 грн. 99 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 3% річних у розмірі 4 684 грн. 62 коп., інфляційні у розмірі 27 577 грн. 83 коп., пеню у розмірі 5 589 грн. 89 коп. та штраф у розмірі 20 013 грн. 20 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року порушено провадження у справі № 910/9093/17, судове засідання призначено на 27.06.2017 року.

16.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.06.2017 року.

26.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

26.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

27.06.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.06.2017 року не виконав.

Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, а щодо клопотання Позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Київенерго", зазначив наступне.

Відповідно до п.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотання сторін, прокурора.

Відповідно до п. 1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ст. 27 ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали та обставини справи, Суд прийшов до висновку, що рішення по справі №910/9093/17 може вплинути на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства "Київенерго", що є підставою для задоволення клопотання Позивача та залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача направити копію позовної заяви з додатками на адресу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та надати Суду докази на підтвердження направлення;

2) сторін надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжний - 14" за Договором №7930/4-02 від 19.04.2000 року;

3) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості у розмірі 100 065,99 грн. за Договором №7930/4-02 від 19.04.2000 року;

4) Публічне акціонерне товариство "Київенерго" надати письмові пояснення по суті позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 року відкладено розгляд справи на 19.07.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, залученням до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, витребуванням додаткових доказів по справі.

10.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

13.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по справі.

17.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.06.2017 року та відзив на позовну заяву, яким просив Суд застосувати строк позовної давності та частково визнав позовні вимоги на суму 10 750,94 грн.

18.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення, якими просив Суд припинити провадження у справі в частині стягнення 13 585,14 грн. основної заборгованості, а іншу частину позовних вимог задовольнити в повному обсязі.

19.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

19.07.2017 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 27.06.2017 року не виконав.

Суд прийняв до розгляду клопотання Позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення 13 585,14 грн. основної заборгованості та клопотання Відповідача про застосування строків позовної давності.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Сторін надати інформацію щодо того, на балансі кого знаходиться центральний тепловий пункт, який здійснює забезпечення житлового будинку №41-А по проспекту академіка Глушкова у м. Києві водою, яка йде на виготовлення гарячої води;

2) Позивача:

- надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо того, чи передбачено умовами укладено між сторонами договору врегулювання відносин з приводу постачання холодної води для виготовлення гарячої води (шляхом підігріву);

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжний - 14".

Крім того, Суд зазначив, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.

Відтак, у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів по справі, підготовка яких потребує достатнього часу, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, з урахуванням перебування судді у плановій щорічній відпустці, Суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи за межами строків, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2017 року продовжено строк розгляду спору, відкладено розгляд справи на 06.09.2017 року, у зв'язку з неявкою представника третьої особи в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

16.08.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли пояснення по справі.

21.08.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли пояснення по справі.

04.09.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні 06 вересня 2017 року представники Позивача надали усні пояснення по суті спору, якими підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 25.07.2017 року уповноваженій особі підприємства Третьої особи ухвали суду від 19.07.2017 року. .

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Третя особа про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що Третя особа була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 06 вересня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

19.04.2000 року між Державним комунальним об'єднанням Київводоканал , (перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Київводоканал"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , (Постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 (Абонент) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №7930/4-02, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався забезпечити Абоненту постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання. в містах і селищах України, затвердженими наказом голови держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65.

Правила користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1986 №24 втратили чинність 01.07.1994 у зв'язку з введенням в дію Правил користування системами комунального водопостачання і містах і селищах України, затверджених наказом держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, які свою чергу, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що Постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин. Абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п.3.1. Договору кількість води, що подається Постачакльником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представниками Абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацією, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2. Правил (п.3.4. Договору).

Відповідно до п.3.6 Договору Абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки у цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п.3.7. Договору).

У пункті 4.1. Договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

Цей Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. (п.5.1 Договору)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було надано Абоненту послуги з водопостачання і водовідведення за кодом 1-778 за період з 01.03.2014 р. по 29.02.2016 р. на суму 301 747 грн. 01 коп., за кодом 1-50778 за період з 01.02.2014 р. по 29.02.2016 р. на суму 87 559 грн. 89 коп., проте Відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки по оплаті наданих послуг, сплативши лише частково за надані послуги. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал становить 100 065 грн. 99 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 3% річних у розмірі 4 684 грн. 62 коп., інфляційні у розмірі 27 577 грн. 83 коп., пеню у розмірі 5 589 грн. 89 коп. та штраф у розмірі 20 013 грн. 20 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що підлягає припиненню провадження у даній справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 13 585 грн. 13 коп . , інші позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на послуги водопостачання та водовідведення №7930/4-02 від 19.04.2000 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення №7930/4-02 від 19.04.2000 року у період з 01.03.2014 року по 29.02.2016 року він надав Відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 1-778 на суму 301 747 грн. 01 коп., за кодом 1-50778 на суму 87 559 грн. 89 коп., що підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку за спірний період, підписаними уповноваженими представниками сторін, реєстрами дебетових повідомлень, проте Відповідач оплатив такі послуги лише частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 100 065 грн. 99 коп., з якої: за кодом 1-778 у розмірі 13 585 грн. 13 коп., за кодом 1-50778 у розмірі 86 480 грн. 86 коп.

Відповідно до п.3.6 Договору Абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

Крім того, на виконання умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення №7930/4-02 від 19.04.2000 року Позивачем виставлено платіжні документи до банківських установ за спірний період, що підтверджується реєстром дебетових повідомлень ПАТ Радикал банк та довідкою №5-3/2/208 від 19.01.2017 року ПАТ КБ Хрещатик .

Таким чином, заборгованість Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 перед Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал за Договором на послуги водопостачання та водовідведення №7930/4-02 від 19.04.2000 року становить 100 065 грн. 99 коп., з якої: за кодом 1-778 у розмірі 13 585 грн. 13 коп., за кодом 1-50778 у розмірі 86 480 грн. 86 коп.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі №910/9093/17 Відповідачем була здійснена оплата за кодом 1-778 за Договором на послуги водопостачання та водовідведення №7930/4-02 від 19.04.2000 року в розмірі 13 585 грн. 14 коп., що підтверджується платіжним дорученням №896 від 23.06.2017 року із зазначенням призначення платежу: код абонента 1-778 за водопостачання .

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 заборгованості за кодом 1-778 у розмірі 13 585 грн. 14 коп. на виконання умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення №7930/4-02 від 19.04.2000 року після порушення провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо припинення провадження у справі №910/9093/17 в частині стягнення 13 585 грн. 13 коп. - суми основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 02.04.2014 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 2 523 грн. 61 коп. та інфляційні у розмірі 8 765 грн. 74 коп., які нараховані на заборгованість за кодом 1-778.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

За таких підстав, вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 02.04.2014 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 2 523 грн. 61 коп. та інфляційних у розмірі 8 765 грн. 74 коп., які нараховані на заборгованість за кодом 1-778, є обґрунтованими.

17.07.2017 року Відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013 року)

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 06.06.2017 р. (згідно з вхідним штампом канцелярії суду) із вимогою про стягнення заборгованості за кодом 1-778 з Відповідача за період з 01.03.2014 р. по 29.02.2016 р., 3% річних за загальний період прострочки з 02.04.2014 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 2 523 грн. 61 коп. та інфляційних у розмірі 8 765 грн. 74 коп.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч. 3 статті 264 Цивільного кодексу України)

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013 року).

Як вбачається з матеріалів справи, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал у період з 01.04.2014 року по 28.12.2015 року здійснювалась оплата за надані послуги з водопостачання за кодом абонента 1-778, що підтверджується виписками по рахунку Позивача та детальним витягом з розрахункового листа станом на 06.01.2017 року, наданим Позивачем. При цьому, Суд зазначає, що при здійсненні часткової оплати за Договором на послуги водопостачання та водовідведення №7930/4-02 від 19.04.2000 року Відповідачем вчинялись дії з оплати не за кожний конкретний місяць за договором, оскільки у призначенні платежу зазначено: оплата за водопостачання за кодом абонента 1-778 , що свідчить про визнання зобов язаною стороною свого боргу, а тому перериває строки позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кодом 1-778 за період з 01.03.2014 р. по 29.02.2016 р. й, як наслідок, до вимог про стягнення 3% річних за загальний період прострочки з 02.04.2014 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 2 523 грн. 61 коп. та інфляційних у розмірі 8 765 грн. 74 коп.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати наданих послуг за Договором на послуги водопостачання та водовідведення №7930/4-02 від 19.04.2000 року за загальний період прострочки з 02.04.2014 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 2 523 грн. 61 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача, оскільки Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 02.04.2014 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 2 520 грн. 75 коп.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період прострочки з 02.04.2014 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 8 765 грн. 74 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.10.2015 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 3 040 грн. 94 коп. за кодом 1-778.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 01.10.2015 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 3 040 грн. 94 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки з 01.10.2015 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 2 623 грн. 57 коп.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.4.1 Договору.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У пункті 4.1. Договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу на підставі п.4.1 Договору від суми заборгованості в розмірі 13 585 грн. 13 коп. за кодом 1-778 у розмірі 2 717 грн. 03 коп. (13585 грн. 13 коп.х 20%)

Що стосується заявлених позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 заборгованості за кодом 1-50778 у розмірі 86 480 грн. 86 коп., з яких: заборгованість по воді - 10 931 грн. 36 коп., заборгованість по стокам - 76 628 грн. 52 коп., Суд зазначає.

Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Відповідно до пункту 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008 року №190 (далі Правила №190) суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби.

Таким чином, енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише в тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Отже, гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Як вбачається з письмових пояснень Публічного акціонерного товариства Київенерго від 21.08.2017 року, наданих на виконання вимог ухвали суду від 19.07.2017 року, центральний тепловий пункт за адресою: пр. Глушкова, 41-а знаходиться на балансі СВП Київські теплові мережі ПАТ Київенерго для забезпечення тепловою енергією та гарячою водою споживачів.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Позивачем не доведено належними засобами доказування в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, що відповідач є особою, що надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії, так і не доведений факт перебування на балансі у відповідача теплового пункту, що є засобом вироблення гарячої води.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13 квітня 2016 року по справі №910/19811/15, постанові Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2015 року по справі №910/361/15-г.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 заборгованості за послуги з постачання холодної води (для потреб гарячого водопостачання) за кодом 1-50778 у розмірі 10 931 грн. 36 коп.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 3% річних у розмірі 581 грн. 51 коп., інфляційних у розмірі 7 405 грн. 89 коп. та штрафу у розмірі 2186 грн. 37 коп., нараховані на заборгованість по воді, як похідні вимоги від основного зобов'язання, в задоволенні якого Судом відмовлено.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості по стокам у розмірі 76 628 грн. 52 коп., Суд зазначає.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацією, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2. Правил (п.3.4. Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Постачальник приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимі концентрації шкідливих речовин.

Постановою НКРЕ від 20.01.2011 №58 встановлені для ПАТ "АК "Київводоканал" тарифи, зокрема, на водовідведення для потреб населення.

Згідно з п.22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011 №869 (у редакції чинній у період нарахованої заборгованості) до складу тарифу на водовідведення включаються, зокрема, витрати на пропускання стічних вод, їх очищення.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № (далі Правила №37) стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання, зокрема, гарячого водопостачання .

При цьому, п.1.2 Правил №37 визначено, що останні розповсюджуються на Водоканали та Підприємства.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач зобов'язаний оплачувати надані послуги з водовідведення обсягів води, яка обліковується Позивачем за кодом 1-50778 (водовідведення гарячої води), однак, тільки за стоки.

При цьому, Суд зазначає, що відповідно до п.7.1., 7.2. Правил №37 підприємства зобов'язані здійснювати контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації. Підприємства зобов'язані систематично (відповідно до місцевих правил) подавати до Водоканалу інформацію про об'єми та якісний склад стічних вод, які вони скидають до міської каналізації.

За таких підстав, саме Відповідач є особою, що здійснює контроль за кількістю вод, які скидаються до міської каналізації, та подає інформацію про об'єм стічних вод до водоканалу, а отже за відсутності заперечень, що послуги по прийманню стічних вод надавалися Позивачем, а також за відсутності наданого Відповідачем контррозрахунку спірної суми, здійсненого на підставі власних даних, позовні вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості по стокам за період з 01.02.2014 року по 29.02.2016 року у розмірі 76 628 грн. 52 коп. є обґрунтованими.

Проте, враховуючи подану Відповідачем заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних, та за відсутності доказів сплати заборгованості за кодом 1-50778, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал підлягають частковому задоволенню за період з 06.06.2014 року по 29.02.2016 року у розмірі 72 327 грн. 24 коп.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1579 грн. 49 коп., інфляційні у розмірі 11 406 грн. 20 коп., пеню у розмірі 2548 грн. 94 коп. та штраф у розмірі 15 325 грн. 70 коп.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати наданих послуг за послуги гарячого водовідведення за загальний період прострочки з 06.03.2014 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 1579 грн. 49 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з застосуванням строків позовної давності за заявою Відповідача та невірним розрахунком Позивача, оскільки Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за загальний період прострочки з 06.06.2014 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 1 265 грн. 92 коп.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період прострочки з 06.03.2014 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 11 406 грн. 20 коп. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з застосуванням строків позовної давності за заявою Відповідача, а тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період прострочки з 06.06.2014 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 8 223 грн. 87 коп.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 01.10.2015 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 2 548 грн. 94 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки з 01.10.2015 р. по 29.02.2016 р. у розмірі 2 361 грн. 25 коп.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу підставі п.4.1 Договору за кодом 1-50778, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу від суми заборгованості в розмірі 72 327 грн. 24 коп. у розмірі 14 465 грн. 45 коп. (72 327 грн. 24 коп.х20%)

Таким чином, з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал підлягає стягненню заборгованість у розмірі 72 327 грн. 24 коп., 3% річних в розмірі 3 786 грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 16 989 грн. 61 коп., пеня у розмірі 4 984 грн. 82 коп. та штраф у розмірі 17 182 грн. 48 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, в частині припинення провадження - на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Припинити провадження у справі № 910/9093/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 13 585 грн. 13 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал - задовольнити частково.

3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний - 14 (03187, м.Київ, ПРОСПЕКТ ГЛУШКОВА, будинок 41, Ідентифікаційний код юридичної особи 22894647) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м.Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 03327664) заборгованість у розмірі 72 327 (сімдесят дві тисячі триста двадцять сім) грн. 24 (двадцять чотири) коп., 3% річних у розмірі 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 67 (шістдесят сім) коп., інфляційні у розмірі 16 989 (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 61 (шістдесят одна) коп., пеню у розмірі 4 984 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 82 (вісімдесят дві) коп., штраф у розмірі 17 182 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 48 (сорок вісім) коп. та судовий збір у розмірі 1 932 (одна тисяча дев'ятсот тридцять дві) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11 вересня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин