Постанова

від 26.10.2017 по справі 910/9093/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2017 р. Справа№ 910/9093/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Березова І.Г.,

від відповідача: Пінчук М.М.,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжний-14" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017р. у справі №910/9093/17 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжний-14",

третя особа - Публічне акціонерне товариство "Київенерго",

про стягнення 157931,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості у сумі 157931,52 грн, з яких: заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 100065,99 грн, 3% річних у сумі 4684,62 грн, інфляційні у сумі 27577,83 грн, пеня у сумі 5589,89 грн та штраф у сумі 20013,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2017р. у справі №910/9093/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 72327 грн 24 коп., 3% річних у розмірі 3786 грн 67 коп., інфляційні у розмірі 16989 грн 61 коп., пеню у розмірі 4984 грн 82 коп., штраф у розмірі 17182 грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 1932 грн 84 коп. Припинено провадження у справі №910/9093/17 в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 13585 грн 13 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт надання послуг з водопостачання та водовідведення Позивачем Відповідачу по коду 1-778 протягом указаного періоду за договором №7930/4-02 від 19.04.2000р. на суму 13585,13 грн. Вказана сума була сплачена Відповідачем Позивачу під час розгляду справи місцевим судом, тому у частині позовних вимог про стягнення з Відповідача 13585,13 грн місцевий суд припинив провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Також місцевий суд зазначив, що Позивач відкрив Відповідачу другий додатковий рахунок за кодом 1-50778, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з постачання та відведення питної води, що йде на підігрів, проте умови договору №7930/4-02 від 19.04.2000р. не містять зобов'язань Відповідача оплачувати вартість води у вигляді гарячої води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку. Таким чином, Позивачем необґрунтовано проведено нарахування за послуги з водопостачання щодо води, яка використовується для приготування гарячої.

Крім того, місцевий суд звернув увагу на те, що Відповідач є особою, що здійснює контроль за кількістю вод, які скидаються до міської каналізації, та подає інформацію про об'єм стічних вод до водоканалу, а отже за відсутності заперечень, що послуги по прийманню стічних вод надавалися Позивачем, а також за відсутності наданого Відповідачем контррозрахунку спірної суми, здійсненого на підставі власних даних, позовні вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості по стоками за період з 01.02.2014р. по 29.02.2016р. у сумі 76628,52 коп. є обґрунтованими, проте з урахування заяви про застосування строків позовної давності підлягають частковому задоволенню за період з 06.06.2014р. по 29.02.2016р. у сумі 72327,24 грн. Місцевий суд задовольнив позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені з урахування строків позовної давності та розміру заборгованості, яка підлягала сплаті.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017р. у справі №910/9093/17 змінити та задовольнити вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних витрат у сумі 5446,02 грн, 3% річних у сумі 2263,98 грн, пені у сумі 3040,94 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд невірно застосував п.3.13 Правил користуванням системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Так, Відповідач стверджує, що питання щодо оплати надання послуг з водовідведення гарячої води повинні вирішуватись договором укладеним між Відповідачем та Третьою особою, а договором укладеним між Позивачем та Відповідачем не передбачено оплати послуг з водовідведення гарячої води.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.10.2017р.

25.10.2017р. Третя особа подала до суду пояснення та просила розглядати справу за відсутності представника.

25.10.2017р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

19.04.2000р. між ДКО "Київводоканал" та Відповідачем укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №7930/4-02, відповідно до умов якого ДКО "Київводоканал" зобов'язався забезпечити Відповідачу постачання питної води та прийняти від Відповідача каналізаційні стоки, а Відповідач сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65.

Відповідно до п.2.1, 2.2 договору ДКО "Київводоканал" забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин. Відповідач зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі зміни тарифів сплата послуг Відповідачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п.3.1. договору кількість води, що подається ДКО "Київводоканал" та використовується Відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих ДКО "Київводоканал". Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником ДКО "Київводоканал" спільно з представниками Відповідача.

Відповідно до п.3.4. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацією, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з ДКО "Київводоканал", за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2. Правил.

Відповідно до п.3.6 договору Відповідачем розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення ДКО "Київводоканал" платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до п.3.7 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки у цей же термін. При невиконанні цієї умови дані ДКО "Київводоканал" вважаються прийнятими Відповідачем.

Згідно з п.4.1. договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення Відповідач сплачує ДКО "Київводоканал" штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.

Відповідно до п.4.2. договору за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення Відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п.5.1 договору останній є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Для обліку наданих послуг з постачання питної води та водовідведення за договором Позивачем було присвоєно Відповідачу наступні абонентські коди: 1-778 - водопостачання та водовідведення питної води; 1-50778 - постачання води, яка йде на підігрів та її водовідведення.

20.07.2001р. наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву №359 ДКО "Київводоканал" перетворено у процесі приватизації у ВАТ "АК "Київводоканал".

01.10.2014р. між Позивачем та Третьою особою укладено договір №12477/5-01 про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води, відповідно до п.1.1 якого Позивач зобов'язується надавати Третій особі послуги з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для вироблення послуги з централізованого постачання гарячої води, до точки надання послуги з централізованого постачання питної холодної води, що знаходиться у Третьої особи на праві власності (на балансі, в управлінні, повному господарському віданні, в концесії тощо), обладнаної лічильником питної холодної води на відгалуженні до водопідігрівача, а Третя особа зобов'язується здійснювати оплату наданих послуг на умовах цього договору.

Відповідно до пояснень Третьої особи від 21.08.2017р., наданих на виконання вимог ухвали суду від 19.07.2017р., центральний тепловий пункт за адресою: пр. Глушкова, 41-а, знаходиться на балансі СВП "Київські теплові мережі" Третьої особи для забезпечення тепловою енергією та гарячою водою споживачів.

Листом №83 від 29.04.2014р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією про сплату боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, для чого надано місячний строк.

Листом №16 від 22.05.2014р. Відповідач зазначив, що предметом договору №07930/4-02 від

19.04.2000р. не передбачено надання послуг з надання питної води, що йде на виготовлення гарячої, а тому вимога щодо сплати боргу в цій частині безпідставна та не підлягає задовленню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів.

Згідно з ч.2 ст.22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з п.3.1, 3.7 Правил користуванням системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008р. №190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку; розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п.3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З встановлених судом обставин вбачається, що між ДКО "Київводоканал" та Відповідачем був укладений договір від 19.04.2000р. №7930/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення.

На виконання умов договору Позивач надав Відповідачу послуги з холодного водопостачання та водовідведення по коду 1-778 за період з 01.03.2014р. по 29.02.2016р. в обсязі 42563 м.куб, що підтверджується актами показань з приладу обліку за березень 2014р.-лютий 2016р. Тобто Позивачем надано Відповідачу послуги за договором на загальну суму 301747,01 грн, з яких Відповідач оплатив 288161,88 грн, що підтверджується реєстром надходження грошових коштів, наданих Позивачем.

Таким чином, у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість у сумі 13585,13 грн. Разом із тим, Відповідач сплатив вказаний борг під час розгляду справи у місцевому суді, що підтверджується платіжним дорученням №896 від 23.06.2017р. із зазначенням призначення платежу: "код абонента 1-778 за водопостачання". За вказаних обставин місцевий суд дійшов вірного висновку щодо припинення провадження у справі №910/9093/17 в частині стягнення основної заборгованості у сумі 13585,13 грн на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

17.07.2017р. Відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних.

Відповідно до статті 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.4, 5 ст.267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 06.06.2017р. (згідно з вхідним штампом канцелярії суду).

Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до п.4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р. у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем у період з 01.04.2014р. по 28.12.2015р. здійснювалась оплата Позивачу за надані послуги з водопостачання за кодом абонента 1-778, що підтверджується виписками по рахунку Позивача та детальним витягом з розрахункового листа станом на 06.01.2017р., наданим Позивачем. При цьому, місцевий суд вірно зазначив, що при здійсненні часткової оплати за договором на послуги водопостачання та водовідведення №7930/4-02 від 19.04.2000р. Відповідачем вчинялись дії з оплати не за кожний конкретний місяць за договором, оскільки у призначенні платежу зазначено: "оплата за водопостачання за кодом абонента 1-778", що свідчить про визнання останнім свого боргу, а тому перериває строки позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кодом 1-778 за період з 01.03.2014р. по 29.02.2016р. та, як наслідок, до вимог про стягнення 3% річних за загальний період прострочки з 02.04.2014р. по 29.02.2016р. у сумі 2523,61 грн, а також інфляційних втрат у сумі 8765,74 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що Відповідач прострочив виконання встановленого договором зобов'язання з оплати наданих послуг з холодного водопостачання та водовідведення, вимоги Позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обгрунтованими.

Місцевий суд, перевіривши розрахунок 3% річних за загальний період прострочки з 02.04.2014р. по 29.02.2016р. у сумі 2523,61 грн дійшов вірного висновку, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так Позивачем не враховано ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за загальний період прострочки з 02.04.2014р. по 29.02.2016 р. у сумі 2520,75 грн.

Також місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період прострочки з 02.04.2014р. по 29.02.2016р. у сумі 8765,74 грн підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи вказані норми, п.4.1, 4.2 договору та здійснивши перерахунок пені та штрафу, заявленої Позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду щодо часткового задоволення вимог про стягнення пені у сумі 2623,57 грн за загальний період прострочки з 01.10.2015р. по 29.02.2016р. до заборгованості за кодом 1-778, у зв'язку з невірним розрахунком Позивача, та задоволення у повному обсязі позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу до заборгованості за кодом 1-778 у сумі 2717,03 грн.

Стосовно позовних вимог Публічного про стягнення з Відповідача заборгованості за кодом 1-50778 у сумі 86480,86 грн, з яких: заборгованість по воді - 10931,36 грн, заборгованість по стокам - 76628,52 грн суд зазначає таке.

Враховуючи п.3.13 Правил користуванням системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що на балансі Відповідача знаходяться теплові пункти (котельні), що відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України могло б бути підставою для оплати використаної на підігрів води.

До того ж, згідно з ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а ч.1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У матеріалах справи знаходиться договір укладений між Позивачем та Третьою особою укладено договір №12477/5-01 від 01.10.2014р. про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води, за яким Позивач надає Третій особі послуги з постачання питної холодної води, що призначена для вироблення послуги з централізованого постачання гарячої води, а Третя особа зобов'язується здійснити оплату наданих послуг. Відповідно до пояснень Тртетьої особи від 21.08.2017р. центральний тепловий пункт за адресою: пр. Глушкова, 41-а знаходиться на балансі СВП "Київські теплові мережі" Третьої особи для забезпечення тепловою енергією та гарячою водою споживачів.

Дослідивши положення укладеного між сторонами договору №12477/5-01 від 01.10.2014р., апеляційний суд вважає, що останнім не врегульовано відносини з постачання Відповідачу питної води для виготовлення гарячої, а відтак, правомірною є відмова місцевим судом у позові про стягнення з Відповідача заборгованості за воду, обліковану Позивачем за кодом 1-50778 у сумі 10931,36 грн.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 581,51 грн, інфляційних втрат у сумі 7405,89 грн та штрафу у сумі 2186,37 грн, нараховані на заборгованість по воді, яка йде на підігрів за кодом 1-50778, як похідні вимоги від основного зобов'язання, в задоволенні якого судом відмовлено.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення заборгованості по стокам за кодом 1-50778 у сумі 76628,52 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2.1. договору від 19.04.2000р. №7930/4-02 передбачено, що Позивач приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно з п.3.4. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацією, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2. Правил.

Постановою НКРЕ від 20.01.2011 №58 встановлені для ПАТ "АК "Київводоканал" тарифи, зокрема, на водовідведення для потреб населення.

Згідно з п.22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011 №869 (у редакції чинній у період нарахованої заборгованості) до складу тарифу на водовідведення включаються, зокрема, витрати на пропускання стічних вод, їх очищення.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до п.1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання, зокрема, гарячого водопостачання.

З наведеного вбачається, що договором від 19.04.2000р. №7930/4-02 встановлено обов'язок Відповідача з оплати послуг з прийняття стічних вод не залежно від мети використання води, а тому Відповідач зобов'язаний оплачувати надані послуги з водовідведення обсягів води, яка обліковується Позивачем за кодом 1-50778 (водовідведення гарячої води).

При цьому, місцевий суд вірно зазначив, що відповідно до п.7.1., 7.2. Правил №37 підприємства зобов'язані здійснювати контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації. Підприємства зобов'язані систематично (відповідно до місцевих правил) подавати до Водоканалу інформацію про об'єми та якісний склад стічних вод, які вони скидають до міської каналізації.

Таким чином, саме Відповідач є особою, що здійснює контроль за кількістю вод, які скидаються до міської каналізації, та подає інформацію про об'єм стічних вод до водоканалу, а отже за відсутності заперечень, що послуги по прийманню стічних вод надавалися Позивачем, а також за відсутності наданого Відповідачем контррозрахунку спірної суми, здійсненого на підставі власних даних, позовні вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості по стокам за період з 01.02.2014р. по 29.02.2016р. у сумі 76628,52 грн є обґрунтованими.

Проте, враховуючи подану Відповідачем заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних, та за відсутності доказів сплати заборгованості за кодом 1-50778, вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню за період з 06.06.2014р. по 29.02.2016р. у сумі 72327,24 грн.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 1579,49 грн, інфляційні у сумі 11406,20 грн, пеню у сумі 2548,94 гнр та штраф у сумі 15325,70 грн, підставою для нарахування яких є заборгованість за стоки гарячої води.

Таким чином, здійснивши перерахунок 3% річних за загальний період прострочки з 06.03.2014р. по 29.02.2016р. у сумі 1579,49 грн, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з застосуванням строків позовної давності за заявою Відповідача та невірним розрахунком Позивача. Так, Позивачем не враховано ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за загальний період прострочки з 06.06.2014р. по 29.02.2016р. у сумі 1265,92 грн.

Також здійснивши перерахунок інфляційних втрат, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період прострочки з 06.03.2014р. по 29.02.2016р. у сумі 11406,20 грн підлягають частковому задоволенню у зв'язку з застосуванням строків позовної давності за заявою Відповідача. Тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період прострочки з 06.06.2014р. по 29.02.2016р. у сумі 8223,87 грн.

Здійснивши перерахунок пені апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки з 01.10.2015р. по 29.02.2016р. у сумі 2361,25 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу у сумі 14465,45 грн (72 327 грн. 24 коп.х20%)

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 72327,24 грн, 3% річних у сумі 3786,67 грн, інфляційні втрати у сумі 16989,61 грн, пеня у сумі 4984,82 грн та штраф у сумі 17182,48 грн.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжний-14" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017р. у справі №910/9093/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017р. у справі №910/9093/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов