Рішення

від 16.08.2017 по справі 911/1932/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2017 р. Справа № 911/1932/17

За позовом Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави Київська обл., м. Бориспіль.

До 1) Ничипорівської сільської ради Київська обл., Яготинський район, с. Ничипорівка.

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» Київська обл.,

м. Яготин.

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання договору недійсним і повернення майна.

Суддя- Мальована Л.Я.

Представники сторін:

прокурор - Моцик Л.М.;

відповідача 1 - ОСОБА_1;

відповідача 2 - ОСОБА_2

Обставини справи:

Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави про визнання незаконним та скасування рішення Ничипорівської сільської ради від 27.04.2016 р. за № 55-06-VII про передачу в концесію об'єктів системи водогонів населеного пункту с. Ничипорівка, що перебувають у комунальній власності; визнати концесійний договір від 20.07.2016 р. укладений між Ничипорівською сільською радою та ТОВ « Яготин водопостачання» недійсним з моменту його укладення, зобов'язати ТОВ «Яготин водопостачання» повернути Ничипорівській сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням, вартістю 1 726 717 грн. 60 коп., одержані за концесійним договором від 20.07.2016 р.

Прокурор підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд встановив:

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що 01.08.2015 року Ничипорівською сільською радою та ТОВ Яготин водопостачання укладено договір про тимчасову експлуатацію та використання водопровідної мережі на території с.Ничипорівка та с.Трубівщина, відповідно до умов якого замовник передав, а підрядник прийняв у технічну експлуатацію та обслуговування водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням (далі - об'єкт експлуатації).

Відповідно до акту прийому-передачі від 01.08.2015, Ничипорівською сільською радою передано ТОВ Яготин водопостачання водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням, а саме: основні засоби по с. Ничипорівка на суму 1 045 616,36 гривень та по с. Трубівщина на суму 681 101,27 гривень.

27.04.2016 року Ничипорівською сільською радою прийнято рішення за № 55- 06-УІІ про розгляд звернення ТОВ Яготин водопостачання щодо зміни тарифу на послуги водопостачання та підписання договору концесії, тобто передачі в оренду (концесію) об'єктів системи водогонів населеного пункту с.Ничипорівка, що перебувають у комунальній власності та затвердження організаційно-технічної підготовки об'єктів водопостачання.

20.07.2016 року між Ничипорівською сільською радою та ТОВ Яготин водопостачання укладено концесійний договір, відповідно до умов якого концесієдавець надає на 10 років концесіонеру право експлуатації (створити (побудувати) чи істотно поліпшити та (або) здійснювати управління (експлуатацію) об'єкта концесії з метою задоволення громадських потреб у сфері водопостачання (сфера господарської діяльності) за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов цього договору.

Згідно з п. 2 Договору, об'єктом концесії за цим договором є: водогін, водонапірні вежі, свердловини с. Ничипорівка.

Частинами 2, 5 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з абз. 15 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Пунктом 30 ч. 1 ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , визначена виключна компетенція місцевих рад щодо реалізації права комунальної власності, серед яких вирішення виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради питання про надання у концесію об'єктів права комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗУ Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності рішення про передачу в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, приймають: стосовно об'єктів, що перебувають у комунальній власності, територіальної громади села, селища, міста, - відповідні сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 ЗУ Про концесії концесія - надання, з метою задоволення громадських потреб, уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, на підставі концесійного договору, на платній та строковій основі, юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 3 ЗУ Про концесії передбачено, що у концесію можуть надаватися об'єкти права державної чи комунальної власності, які використовуються для здійснення діяльності у таких сферах господарської діяльності (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно державними підприємствами і об'єднаннями): водопостачання та водовідведення у порядку, визначеному Законом України Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності , забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 6 ЗУ Про концесії затвердження переліку об'єктів права комунальної власності, які можуть надаватися в концесію, здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідних рад. Рішення про надання концесії на об'єкт права комунальної власності за результатами концесійного конкурсу приймає уповноважений орган місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 4 ст. 5 ЗУ Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності , у разі прийняття відповідною радою, визначеною статтею 3 цього Закону, рішення про пропозицію передачі в оренду чи концесію об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, здійснюється організаційно-технічна підготовка цього об'єкта до передачі відповідно в оренду чи концесію. Після завершення такої підготовки оголошується конкурс на право отримання об'єкта в оренду чи концесію.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності , у строк, визначений відповідною радою, але не більш як протягом дванадцяти місяців з дати прийняття нею рішення про передачу в оренду чи концесію об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, орган, уповноважений управляти комунальним майном, спільно з органом (підприємством), у господарському віданні або оперативному управлінні якого перебуває такий об'єкт, здійснює його організаційно-технічну підготовку до передачі в оренду чи концесію. За погодженням з відповідною радою зазначений строк може бути продовжено.

Згідно з п. 2 ст. 6 ЗУ Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності , організаційно-технічна підготовка об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, до передачі в оренду чи концесію включає: проведення інвентаризації основних засобів і товарно-матеріальних цінностей у складі такого об'єкта; впорядкування і відновлення технічної та будівельної документації щодо такого об'єкта; визначення вартості об'єкта шляхом здійснення незалежної оцінки, при цьому видом вартості визначається балансова вартість. Оцінка об'єкта, який передається в оренду чи концесію, здійснюється відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність; виділення земельної ділянки, закріпленої за об'єктом, у натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності , у процесі організаційно-технічної підготовки відповідного об'єкта орган, уповноважений управляти комунальним майном, готує: - інструкцію для заявників (у тому числі інформацію і вимоги щодо порядку проведення конкурсу, розроблення та оформлення заявок, інформацію про процедурні питання); - інформацію про оголошення конкурсу; - проект конкурсної документації, що включає: інструкцію для претендентів (у тому числі інформацію і вимоги щодо розроблення та оформлення конкурсних пропозицій, іншу інформацію (документи) для підготовки пропозицій про виконання умов конкурсу, інформацію стосовно об'єкта оренди чи концесії, що має міститися в заяві для надання згоди органу Антимонопольного комітету України на отримання об'єкта в оренду чи концесію); - інформацію щодо умов конкурсу; - істотні умови договору оренди чи концесії.

Частиною 4. ст. 6 ЗУ Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності передбачено, що орган, уповноважений управляти комунальним майном, погоджує умови конкурсу з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства, зобов'язаний погодити умови конкурсу або надати письмову вмотивовану відмову протягом десяти календарних днів. Відмова в такому погодженні можлива лише з мотивів невідповідності умов конкурсу вимогам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності , після завершення підготовки об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, до передачі в оренду чи концесію відповідна рада, визначена статтею 3 цього Закону, своїм рішенням: затверджує конкурсну документацію; утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та порядок роботи. До складу конкурсної комісії включаються також представники всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців на галузевому рівні у сфері житлово-комунальних послуг і професійних спілок, що є стороною або приєдналися до Галузевої угоди; оголошує конкурс; визначає розмір реєстраційного внеску для участі в конкурсі (у розмірі від одного до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 ЗУ Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності , оголошення конкурсу здійснюється конкурсною комісією в десятиденний строк з дня її утворення шляхом розміщення у друкованому засобі масової інформації відповідної ради (за його відсутності - у місцевому друкованому засобі масової інформації, визначеному такою радою), на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і на веб-сайті відповідної ради (за його наявності) інформації про оголошення конкурсу, яка, зокрема, повинна містити відомості про: об'єкт, що пропонується до оренди чи концесії (найменування, характеристики тощо); орган, який передає об'єкт в оренду чи концесію, - відповідну раду; строк, на який об'єкт передається в оренду чи концесію; строк подання заявок на участь у конкурсі; розмір реєстраційного внеску; строк, протягом якого оголошуються результати конкурсу; адресу, номери телефонів та інші контактні дані конкурсної комісії для отримання додаткової інформації, вимоги до оформлення заявок на участь у конкурсі; кваліфікаційні вимоги до претендентів.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЗУ Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності , протягом тридцяти днів після закінчення встановленого строку реєстрації учасників конкурсу конкурсна комісія проводить конкурс. У разі якщо зареєстровано лише одного учасника конкурсу або не зареєстровано жодного, оголошується новий конкурс, крім випадків, коли відповідно до частини шістнадцятої цієї статті було прийнято рішення про визнання єдиного учасника переможцем конкурсу.

Відповідно до ч. 16 ст. 7 ЗУ Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності , у разі якщо під час проведення конкурсу на право отримання в оренду чи концесію об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, з'ясується, що після закінчення встановленого строку реєстрації учасників конкурсу зареєстровано лише одного учасника, відповідна рада на підставі висновку конкурсної комісії може прийняти рішення про визнання цього учасника переможцем конкурсу.

Частиною 15 ст. 7 ЗУ Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності передбачено, що на підставі висновків конкурсної комісії відповідна рада, визначена у статті 3 цього Закону, не пізніше ніж протягом місяця приймає рішення про переможця конкурсу, про що конкурсна комісія не пізніше ніж протягом п'яти днів з дня прийняття рішення повідомляє переможця.

Згідно з ч. 17 ст. 7 Закону України Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності передбачено, що протягом трьох місяців з дня прийняття рішення про визначення переможця конкурсу після погодження всіх умов і схвалення остаточної редакції проекту договору відповідна рада укладає з ним договір оренди чи концесії. Погодження умов договору та його підписання покладається на орган або посадову особу місцевого самоврядування, уповноважену на це відповідною радою, визначеною у статті 3 цього Закону. Орендодавцем чи концесієдавцем у договорі виступає відповідна рада.

Отже, передача Ничипорівською сільською радою вказаної водопровідної мережі у концесію ТОВ Яготин водопостачання для надання послуг з водопостачання споживачам, могла бути здійснена лише при умові виконання наведеному порядку, що визначений законами України Про концесії та Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності .

Прокурор в обґрунтування заявлених вимог зазначає, що у порушення ч. 4 ст. 5 ЗУ Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності Ничипорівською сільською радою не було дотримано вимог закону щодо проведення процедури передачі об'єкта в оренду чи концесію.

Проте суд не погоджується з таким висновком прокурора та зазначає, що на виконання вимог чинного законодавства Ничипорівською сільською радою Яготинського району Київської області Про створення конкурсної комісії для проведення конкурсу для укладення концесійного договору на передачу водогонів сіл Ничипорівки та Трубівщини в концесію № 452-46-VI від 05.06.2015 року, створено конкурсну комісію для укладення концесійного договору, про що свідчить вказане рішення сільської ради, здійснено оголошення про проведення конкурсу на передачу в концесію водопровідних мереж сіл Ничипорівка та Трубівщина, яке розміщене в газеті Яготинські вісіт , звіт про незалежну оцінку вартості майна та рішення про затвердження тарифів на послуги водопостачання.

Відповідачі заперечуючи проти позову зазначають, що в результаті укладення договору не були порушені інтереси громадян та держави, а також, що у випадку задоволення даного позову абоненти ТОВ Яготин водопостачання залишаться без води внаслідок визнання судом договору про водопостачання нікчемним (майно буде передано Ничипорівській сільській раді, яка не має права на надання послуг з водопостачання), тому в цьому разі їх соціальні і економічні права буде порушено, що суперечить суспільним інтересам територіальної громади.

Щодо посилань прокурора на відсутність нотаріального посвідчення договору, то суд приймає до уваги пояснення Ничипорівської сільської ради щодо відсутності у місцевому бюджеті коштів передбачених на здійснення вказаних дій.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом п.18 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , такими, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають за суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної власності. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном.

Право розпорядження майном, що перебуває у власності територіальної громади, є правом на майно у розумінні ст. 1 Першого протоколу.

При цьому Перший протокол ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої ст. 9 Конституції України, ст. 10 Цивільного кодексу України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Також прокурором не доведено, що під час надання відповідачем-2 послуг з водопостачання було допущено порушення щодо якості, та не надано доказів від споживачів щодо порушення їх прав та наявності претензій до відповідачів 1, 2.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши доводи прокурора суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину на момент укладення між сторонами договору, а також підстав для визнання спірного рішення незаконним, тому в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Л.Я. Мальована