Постанова

від 06.09.2017 по справі 917/467/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2017 р. Справа № 917/467/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Сіверін В. І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "ОСОБА_1Л." (вх. №2344 П/1-42) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року у справі № 917/467/17,

за позовом Фермерського господарства "ОСОБА_1Л.", вул. Шевченка, 41, с. Новий Тагамлик, Машівський район Полтавська область, 39432

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад", вул. Облачна, 1, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року у справі № 917/467/17 (суддя Кульбако М.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31 липня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

05 вересня 2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, яке відбулось 06 вересня 2017 року, представники сторін не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання.

Проаналізувавши подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Вiдповiдностi до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язаннi добросовiсно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав i охоронюваних законом iнтересiв другої сторони, вживати заходiв до всебiчного, повного та об'єктивного дослiдження всiх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вiдкладає в межах строкiв, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спiр не може бути вирiшено в даному засiданнi.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Враховуючи вищевикладене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача, не перешкоджає вирішенню справи по суті, колегія суддів відхилила вказане клопотання.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини спору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06 квітня 2016 року між ФГ "ОСОБА_1Л" та ОСОБА_2, як власником земельної ділянки, було укладено договір встановлення емфітевзису на земельну ділянку площею 2,7470 га, кадастровий №5324081000:00:027:0064. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_3, право користування земельною ділянкою за вказаним договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 06 квітня 2016 року.

Як зазначає позивач, в ході підготовки земельної ділянки до використання у 2017 році ним було виявлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди землі, укладеного 12 вересня 2007 року між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_2 (з урахуванням змін та доповнень).

Відтак, позивач стверджує, що його права, як законного користувача порушені, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

Судом першої інстанції в задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що договір оренди землі від 12 вересня 2007 року, що укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_2 (як власником земельної ділянки) є чинним та діє до 31 грудня 2017 року, а відтак у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про заборону використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" земельної ділянки площею 2,7470 га, кадастровий №5324081000:00:027:0064, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Не погоджуючись з вказаною позицією суду першої інстанції Фермерське господарство "ОСОБА_1Л." зазначає на неукладеності договору оренди землі від 12 вересня 2007 року (з подальшою додатковою угодою) з огляду на неналежну його реєстрацію.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 06 квітня 2016 року між ФГ "ОСОБА_1Л" та ОСОБА_2, як власником земельної ділянки, було укладено договір встановлення емфітевзису на земельну ділянку площею 2,7470 га, кадастровий №5324081000:00:027:0064 (Том 1, а.с. 7-8).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_3, право користування земельною ділянкою за вказаним договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 06.04.2016.

За твердженням позивача, в ході підготовки земельної ділянки до використання у 2017 році ним було виявлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди землі, укладеного 12 вересня 2007 року між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_2 (з урахуванням змін та доповнень).

Також, в матеріалах справи наявний договір від 12 вересня 2007 року, що укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_2, як власником земельної ділянки, щодо оренди земельної ділянки площею 2.75 га, кадастровий №5324081000:00:027:0064 строком на 5 років (Том 1, а.с. 32-35).

Даний договір зареєстрований у Полтавському реєстраційному офісі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про в державному реєстрі земель вчинено запис від 12 вересня 2007 року за №040754600161.

01 березня 2011 року між вказаними сторонами підписано зміни та доповнення до Договору оренди, яким продовжено строк дії договору до 31 грудня 2017 (Том 1, а.с. 39).

Вказані зміни зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2011 за №532400004000354.

Позивач просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" подальше використання земельної ділянки площею 2,7470 га, кадастровий №5324081000:00:027:0064, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Норми статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 152 ЦК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

З матеріалів справи вбачається, що Договір оренди землі від 12 вересня 2007 року, що укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_2 (як власником земельної ділянки) є чинним та діє до 31 грудня 2017 року.

Вказане підтверджуються листом Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області №0-16-0.181-7б/123- 17 від 04 квітня 2017 року (Том 1, а.с. 40-42).

Доводи апелянта з приводу неукладеності договору оренди землі від 12 вересня 2007 року (з додатковою угодою) з огляду на неналежну його реєстрацію є безпідставними, оскільки у відповідності до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 1998 року № 2073 (чинного на момент укладення додаткової угоди від 01 березня 2011 року) забезпечення реєстрації договорів оренди покладалось на відповідні державні органи земельних ресурсів:районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів. В даному випадку останній був зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в реєстрі земель вчинено запис від 05 липня 2011 року за №532400004000354, що свідчить про його належну реєстрацію, а відтак і укладеність.

Враховуючи викладене у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" у подальшому використанні земельної ділянки площею 2,7470 га, кадастровий №5324081000:00:027:0064, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року у справі № 917/467/17 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 ГПК України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ОСОБА_1Л." залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року у справі № 917/467/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя В.І.Сіверін

Суддя В.С.Хачатрян