Постанова

від 28.02.2018 по справі 917/467/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 917/467/17

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - фермерське господарство "Кольваха С.Л.",

представник позивача - не з'явився;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад",

представник відповідача - Балабанов Г.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги фермерського господарства "Кольваха С.Л."

на рішення Господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року у складі Кульбаки М.М. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2017 року у складі Россолова В.В. - головуючий, Сіверіна В.І., Хачатряна В.С.

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У березні 2017 року фермерське господарство "Кольваха С.Л." звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2. Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами справи:

2.1. 06 квітня 2016 року між ФГ "Кольваха С.Л" та ОСОБА_10, як власником земельної ділянки, було укладено договір встановлення емфітевзису на земельну ділянку площею 2,7470 га, кадастровий НОМЕР_1. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А., право користування земельною ділянкою за вказаним договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 06 квітня 2016 року.

2.2. В ході підготовки земельної ділянки до використання у 2017 році ним було виявлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди землі, укладеного 12 вересня 2007 року між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_10 (з урахуванням змін та доповнень).

3. Вказані обставини справи стали підставою для звернення позивача до суду, оскільки останній вважає, що його права, як законного користувача, порушені.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Судом першої інстанції в задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що договір оренди землі від 12 вересня 2007 року, що укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_10 (як власником земельної ділянки) є чинним та діє до 31 грудня 2017 року, а відтак у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про заборону використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" земельної ділянки площею 2,7470 га, кадастровий НОМЕР_1, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

5. З вищезазначеними висновками погодився суд апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, фермерське господарство "Кольваха С.Л." подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. Скаржник обґрунтовує свої доводи касаційної скарги наступним:

7.1. зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, надані ТОВ "Полтава-Сад", якими продовжено строк дії договору до 31.12.2017р., не можуть бути прийняті, як пролонгація дії договору оренди землі, оскільки відповідні зміни вносились до іншого договору, а саме до договору оренди земельної частки (паю);

7.2. договір оренди землі, укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_10, не був зареєстрований відповідно до вимог чинного на той час законодавства, тобто є нікчемним;

7.3. на момент укладення договору встановлення емфітевзису, між ФГ "Кольваха С.Л." та ОСОБА_10, були відсутні обмеження та обтяження щодо реєстрації права користування земельних ділянок з власниками землі, оскільки реєстратор не мав би права реєструвати інше речове право за наявності запису про обмеження чи обтяження земельної ділянки;

7.4. у позивача виникають сумніви у достовірності інформації, зазначеної у листі Міжрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.04.2017р. щодо факту укладання договору оренди землі від 12.09.2007р.,який є чинним і діє до 31.12.2017р.

Доводи інших учасників справи

8. 07 грудня 2017 року представник відповідача подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення по справі - без змін. Крім того, у своєму відзиві зазначив, що станом на дату реєстрації змін та доповнень до договору оренди земельної частки (паю) від 12.09.2007р. єдиним легітимним органом на який було покладено функції по реєстрації договорів оренди земельних ділянок був відділ Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, який і здійснив реєстрацію змін та доповнень. Зазначене підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві, який відповідно до покладених на нього повноважень повідомив, що договір оренди землі від 12.09.2007р., укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_10, зміни та доповнення від 01.03.2011р. до договору оренди від 12.09.2007р., зареєстровані у встановленому на час реєстрації законодавством порядку, а отже договір оренди землі від 12.09.2007р. зі змінами та доповненнями від 01.03.2011р., є чинним.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

9. Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, оскільки Суд вважає, що вказані рішення винесені з повним з'ясуванням обставин справи та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

10. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

11. Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

12. Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України ( у редакції до 15.12.2017р.) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

13. Відповідно до статті 152 ЦК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

14. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

15. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

16. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

17. Судами, на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що договір оренди землі від 12 вересня 2007 року, що укладений між ТОВ "Полтава-Сад" та ОСОБА_10 (як власником земельної ділянки) є чинним та діє до 31 грудня 2017 року.

18. Враховуючі заявлені позовні вимоги, суди прийшли до вірного висновку про відсутність порушеного права, завданого саме відповідачем, оскільки останній, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на належних правових підставах користується наданою йому на умовах договору оренди земельною ділянкою.

19. Довід позивача, викладений у п. 7.1. цієї постанови відхиляється, оскільки судами встановлено, що зміни та доповнення від 01.03.2011р. вносились саме до договору оренди землі від 12.09.2007р., про що в реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2011 за №532400004000354.

20. Довід позивача, наведений у п.7.2., з приводу неукладеності договору оренди землі від 12 вересня 2007 року (з додатковою угодою), з огляду на неналежну його реєстрацію, є безпідставним, оскільки у відповідності до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 1998 року № 2073 (чинного на момент укладення додаткової угоди від 01 березня 2011 року) забезпечення реєстрації договорів оренди покладалось на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів. В даному випадку останній був зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в реєстрі земель вчинено запис від 05 липня 2011 року за №532400004000354, що свідчить про його належну реєстрацію, а відтак і укладеність.

21. Доводи, наведені у п.7.3. та 7.4. постанови, Судом відхиляються з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки носять характер припущень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

23. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на фермерське господарство "Кольваха С.Л."

24. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу фермерського господарства "Кольваха С.Л." залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 20 червня 2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2017 року у справі № 917/467/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.