Ухвала

від 05.09.2017 по справі 757/28079/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/3347/2017 р. Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Категорія ст. 170 КПК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представників власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Український лізинговий фонд» - ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на транспортні засоби та причепи, які перебували або перебувають у володінні, користуванні чи розпорядженні наступних суб`єктів господарювання: ТОВ «РАНТ» (код за ЄДРПОУ 32599474, юридична адреса м. Київ, вул. Саксаганського, 143а); ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» (код за ЄДРПОУ 38158656, юридична адреса: Донецька обл., м. Красний Лиман, вул. Дубоноса, 1); ТОВ «АНТ-АЛ» (код за ЄДРПОУ 39706950, юридична адреса: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Павла Тичини, 69); ТОВ «АГРОФІРМА «СЛАВ-АГРО» (код за ЄДРПОУ 38056112, юридична адреса: Донецька обл., Слов`янський район, с. Рай-Олександрівка, вул. Шкільна, 2а); ТОВ «СТЕБНЕ» (код за ЄДРПОУ 03792852, юридична адреса: Черкаська обл., Звенигородський район, с. Стебне); ТОВ «ДПЗКУ-МТС» (код за ЄДРПОУ 37702357, юридична адреса: м. Київ, вул. Лютеранська 15, літ.А, н/п 17); ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД» (код за ЄДРПОУ 37859096, юридична адреса: м. Київ, проспект Оболонський, 35-А, офіс 301); ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА» (код за ЄДРПОУ 31217615, юридична адреса: Донецька обл., Краснолиманський район, с. Рідкодуб); ПП «ЮС-АГРО» (код за ЄДРПОУ 34473201, юридична адреса: Миколаївська обл., Братський район, с. Кам`яно-Костувате); ФГ «МИРНА ДОЛИНА» (код за ЄДРПОУ 33470035, юридична адреса: Луганська обл., Сватівський район, м. Сватове, вул. Водоп`янова, 62); ПП «АГРАРНИК К» (код за ЄДРПОУ 37048399, юридична адреса: Харківська обл., Красноградський район, м. Красноград, вул. Українська, 27); ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРОДІМ» (код за ЄДРПОУ 32659577, юридична адреса: м. Київ, вул. Сумська, 3); ТОВ «АГРОЛАН» (код за ЄДРПОУ 31591123, юридична адреса: Кіровоградська обл., Новомиргородський район, с. Йосипівка, вул. Леніна, 235); ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ЗЕЛЕНІВСЬКИЙ» (код за ЄДРПОУ 36595185, юридична адреса: Чернігівська обл., Бахмацький район, м. Бахмач, пров. Прикордонний, 8); ФГ «МАКСІМУС 1» (код за ЄДРПОУ 34433392, юридична адреса: Донецька обл., Бахмутський район, с. Званівка, вул. Миру, 32); ФГ «ПОЛЕ» ОСОБА_10 (код за ЄДРПОУ 20885911, юридична адреса: Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Олексія Гапішка, 21); та фізичних осіб: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: Миколаївська обл., Братський район, с. Крива Пустош; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за: адресою: АДРЕСА_2 .

Цією ж ухвалою заборонено будь-які дії, по їх розпорядженню та користуванню будь-якими фізичними та юридичними особами за виключенням офіційного представника ВАТ «Мінський автомобільний завод» - управляючої компанії холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» (Республік Білорусь) ТОВ з іноземними інвестиціями «Торговий Дім «МАЗ-Україна» або законно уповноваженого ним суб`єкта господарювання чи фізичної особи.

Згідно ухвали, слідчий суддя врахував наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, наявність даних про належність майна, на яке слідчий просить накласти арешт, те, що вказана автотехніка є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, та дійшов висновку, що арешт зазначеного майна є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Український лізинговий фонд» - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність і необґрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно у частині 49 автомобілів та 50 причепів марки МАЗ, чіткий перелік яких зазначений у апеляційній скарзі.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, представник зазначає, що вказана в апеляційній скарзі техніка придбана ТОВ «Український лізинговий фонд» на підставі Договорів купівлі-продажу у Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТ» у 2014 році та передана у лізинг ТОВ «Логістик МТС». Додає, що станом на поточну дату всі кошти за отриману у власність техніку власник «ТОВ «Український лізинговий фонд» сплатив у повному обсязі та є добросовісним набувачем майна на підставі договорів лізингу та оперативної оренди.

Апелянт стверджує, що накладення арешту призвело до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності на період більше одного року, погіршення фінансового стану підприємства, та понесення товариством суттєвих збитків у вигляді не отриманих лізингових платежів і упущеної вигоди.

Крім того, апелянт вказує, що орган досудового розслідування не склав належних документів, а спосіб зберігання автомобільної техніки не забезпечує її збереження, ні як речового доказу, ні як техніки, що призводить до її знищення.

Далі в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що слідчим суддею не перевірено та не встановлено наявності правових підстав для накладення арешту на майно вказане у клопотанні. Додає, що арештоване майно не може підлягати спеціальній конфіскації, оскільки належить добросовісному набувачу, як і не підлягає арешту з метою забезпечення цивільного позову через його відсутність у матеріалах провадження.

Крім того, стверджує, що товариство статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні не має.

Також, на думку апелянта, сам по собі факт, що спірне майно є речовим доказом, не може бути підставою для накладення арешту.

Додає, що вказаний автотранспорт постійно відкрито протягом тривалого часу рухався по всій території України, є зареєстрованим в органах МРЕО, його ніхто не приховував та, у разі, звернення слідчого до законного власника із відповідним запитом, він мав можливість отримати вичерпну інформацію про їх місцезнаходження.

Далі представник зазначає, що, слідчим не надано доказів, а судом не встановлено, що незастосування заборони розпоряджатись арештованим майном може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.

У підсумку апелянт вказує, що судом необґрунтовано, чому заборонено будь-які дії по розпорядженню арештованим майном, за виключенням офіційного представника ВАТ «Мінський автомобільний завод» - керуючої компанії холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» (Республіка Білорусь) - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Торговий Дім «МАЗ-Україна» або законно уповноваженого ним суб`єкта господарювання чи фізичної особи.

Одночасно представник вказує, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки слідчим не надано доказів того, що вказане арештоване майно потребує збереження як речовий доказ, а додані до нього матеріали не підтверджують існування у даному кримінальному проваджені обґрунтованої підозри.

Крім того, автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувану ухвалу слідчим суддею постановлено без виклику у судове засідання суду першої інстанції власника майна та його представника, про існування ухвали слідчого судді ТОВ «Український лізинговий фонд» стало відомо 14 червня 2017 року, апеляційна скарга подана до суду на наступний день, 15 червня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді, думку представників власника майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, проіснування ухвали слідчого судді ТОВ «Український лізинговий фонд» стало відомо 14 червня 2017 року, апеляційна скарга подана до суду 15 червня 2017 року, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції перебувають матеріали кримінального провадження № 12015100100004165, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на транспортні засоби та причепи, які перебували або перебувають у володінні, користуванні чи розпорядженні наступних суб`єктів господарювання: ТОВ «РАНТ»; ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС»; ТОВ «АНТ-АЛ»; ТОВ «АГРОФІРМА «СЛАВ-АГРО»; ТОВ «СТЕБНЕ»; ТОВ «ДПЗКУ-МТС»; ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД»; ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА; ПП «ЮС-АГРО»; ФГ «МИРНА ДОЛИНА»; ПП «АГРАРНИК К»; ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРОДІМ»; ТОВ «АГРОЛАН»; ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ЗЕЛЕНІВСЬКИЙ»; ФГ «МАКСІМУС 1»; ФГ «ПОЛЕ» ОСОБА_10 та фізичних осіб ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 рокузадоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання адвоката на те, що арештована техніка придбана ТОВ «Український лізинговий фонд» на підставі договорів купівлі-продажу у ТОВ «РАНТ» у 2014 році, передана у лізинг ТОВ «Логістик МТС» та за неї сплачені кошти в повному обсязі, а тому товариство «Український лізинговий фонд» є добросовісним набувачем майна, колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання, оскільки положення ст. 170 КПК України дозволяють накласти арешт на майно будь якої особи, у разі необхідності забезпечити збереження речових доказів, що у цьому випадку і мало місце.

Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не перевірено та не встановлено наявності правових підстав для накладення арешту є непереконливими, оскільки спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

Крім того, твердження апелянта про відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки необхідність доведення обгрунтованої підозри має місце у разі накладення арешту з метою передбаченою пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, що у цьому випадку не мало місця, з огляду на мету арешту передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання автора апеляційної скарги на те, що товариство «Український лізинговий фонд» не має статусу підозрюваного, а арештоване майно не підлягає спеціальній конфіскації та не підлягає арешту для забезпечення цивільного позову, який відсутній у справі.

Посилання апелянта на те, що накладення арешту призвело до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності товариства, погіршення його фінансового стану та збитків, є необгрунтованими, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце, з огляду на ненадання апелянтом, всупереч вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, відомостей про повне блокування роботи товариства.

Доводи апелянта з приводу того, що сам по собі факт визнання майна речовим доказом, не є підставою для накладення арешту, не заслуговують на увагу, з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідно до якої арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу, що мало місце у даному випадку.

Твердження апелянта про те, що арештований автотранспорт постійно відкрито протягом тривалого часу рухався по всій території України, зареєстрований в органах МРЕО, те, що його ніхто не приховував та, у разі звернення слідчого, він мав можливість отримати вичерпну інформацію про місцезнаходження даного автотранспорту, не заслуговують на увагу, оскільки не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.

Посилання представника товариства на те, що слідчим не надано доказів, а судом не встановлено, що незастосування заборони розпоряджатись арештованим майном може призвести до його приховування, є необгрунтованими, з урахуванням доданих до клопотання матеріалів, відповідно до яких, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, перебуває у власності та користуванні значної кількості суб`єктів господарювання та використовується ними у своїй господарській діяльності, а тому незастосування такого обмеження, як заборона користування, може призвести до їх приховування, пошкодження, зникнення.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що судом необґрунтовано заборону по розпорядженню арештованим майном за виключенням офіційного представника ВАТ «Мінський автомобільний завод» - керуючої компанії холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» (Республіка Білорусь) - ТОВ з іноземними інвестиціями «Торговий Дім «МАЗ-Україна» або законно уповноваженого ним суб`єкта господарювання чи фізичної особи, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки відсутність заборони для ВАТ «Мінський автомобільний завод» у користуванні майном не може зашкодити меті кримінального провадження.

Крім того, посилання автора апеляційної скарги на те, що слідчим не надано доказів того, що арештоване майно потребує збереження як речовий доказ, слід визнати непереконливими, оскільки майно, на яке слідчий просить накласти арешт, на переконання органу досудового розслідування, було об`єктом кримінально протиправних дій, у зв`язку із чим і виникла необхідність у накладенні арешту на це майно для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, зникнення, використання, пересування, передачі та відчуження. З урахуванням викладеного, підстав вважати клопотання слідчого таким, що не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Також необхідним буде відмітити, що посилання апелянта на те, що спосіб зберігання автомобільної техніки не забезпечує її збереження та призводить до її знищення, є непереконливими, оскільки, в розумінні вимог ст. 132 КПК України апелянт не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на зазначене у клопотанні слідчого майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 170 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчогосудді Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , та накладено арешт на транспортні засоби та причепи, які перебували або перебувають у володінні, користуванні чи розпорядженні наступних суб`єктів господарювання: ТОВ «РАНТ»; ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС»; ТОВ «АНТ-АЛ»; ТОВ «АГРОФІРМА «СЛАВ-АГРО»; ТОВ «СТЕБНЕ»; ТОВ «ДПЗКУ-МТС»; ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД»; ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА»; ПП «ЮС-АГРО»; ФГ «МИРНА ДОЛИНА»; ПП «АГРАРНИК К»; ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРОДІМ»; ТОВ «АГРОЛАН»; ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ЗЕЛЕНІВСЬКИЙ»; ФГ «МАКСІМУС 1»; ФГ «ПОЛЕ» ОСОБА_10 та фізичних осіб: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Український лізинговий фонд» - ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3