Рішення

від 08.06.2017 по справі 646/10076/15-ц

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/10076/15-ц

№ провадження 2-п/646/1/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2017 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова Харківської області у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Марковій О.В.

за участі: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань місцевого суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства „ОСОБА_2 і К» про стягнення заробітної плати і відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ПП ОСОБА_2 і К та з урахуванням уточненого позову просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 5000 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він був потерпілим у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 175 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 будучи директором приватного підприємства ОСОБА_2 і К грубо порушив вимоги статей 1, 2, 21, 24, 24-1, 48, 253, 254, 256 Кодексу законів про працю України, ст. 30 Закону України "Про оплату праці", п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року за №58, що виразилось в ухиленні від внесення відомостей до трудових документів для обчислення стажу працівників, з корисливих мотивів, а саме мінуючи оформлення офіційних трудових документів, виходячи з міркувань акумулювання невиплачених до фондів державного пенсійного та соціального страхування коштів для забезпечення своєї фінансово-господарської діяльності, а також в отриманні прибутків від незаконного використання найманої праці, використовував найману працю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1

В порушення вищевказаних вимог діючого законодавства він працював на ОСОБА_7 без офіційного працевлаштування у період часу з вересня по листопад 2012 року, що призвело до втрати трудового стажу, порушення права на відпустку, відсутності соціальних гарантій, а також можливості правильного та об'єктивного нарахування пенсії у зв'язку з ненадходженням відповідних страхових внесків до Пенсійного фонду України. Крім цього, за вказаний період роботи директор ПП ОСОБА_2 і К - ОСОБА_2 не розрахувався за виконану роботу. Заборгованість по заробітної плати складає 5000 грн.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 щодо невиплати коштів йому завдано моральних страждань, порушено право на належний рівень життя через відсутність коштів для існування, протягом майже трьох років він намагається різними способами отримати належні йому кошти за виконану роботу, але жодних дій з метою виправлення становища ОСОБА_2 так і не вчинив. Це призвело до моральних страждань та переживань з приводу того, що він як чоловік у родині не може забезпечити своїй сім'ї гідне життя та майбутнє, моральну шкоду оцінює в розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначив, що вироком суду було фактично встановлено вину відповідача у неплаті заробітної плати Туренко ОСОБА_8) В.В. та ОСОБА_9 та неоформленні на роботу позивача, а також інших осіб. Жодних згадок про невиплату заробітної плати позивачеві вирок взагалі не містить. Крім того, позивача на роботу до ПП ОСОБА_2 і К відповідач особисто не приймав, трудовий договір з ним не укладав, роботу у ПП ОСОБА_2 і К позивач не виконував і відповідно заробітна плата йому не нараховувалась. Заборгованості перед позивачем в нього немає, за таких підстав просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи та надані докази, в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) суд встановив наступне.

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.07.2015 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України , в мотивувальній частині вироку зазначено, що ухвалою суду від 10.07.2015 року кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014220060000358 від 12.02.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України - закрито та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 172 КК України на підставі п. 1 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Цивільні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вироком суду встановлено, що відповідач ОСОБА_2 будучи директором ПП ОСОБА_2 і К та будучи керівником підприємства, службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, грубо порушив вимоги ст.ст. 1, 2, 21, 24, 24-1, 48, 253, 254, 256 Кодексу законів про працю України, ст. 30 Закону України "Про оплату праці", п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року за №58, що виразилось в ухиленні від внесення відомостей до трудових документів для обчислення стажу працівників, з корисливих мотивів, а саме мінуючи оформлення офіційних трудових документів, виходячи з міркувань акумулювання невиплачених до фондів державного пенсійного та соціального страхування коштів для забезпечення своєї фінансово-господарської діяльності, а також в отриманні прибутків від незаконного використання найманої праці, використовував найману працю ОСОБА_1 в якості дорожнього робочого.

Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2016 року вирок Червонозаводського районного суду м. Харкові від 10.07.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13.10.2015 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 - скасовано. У цій частині призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_6 підтвердили суду, що дійсно за обставин, зазначених позивачем, ОСОБА_2наймав їх разом з ОСОБА_1 для виконання роботи, яку вони виконали, проте у повному обсязі договорену заротітню плату не отримали.

Позивач працював на ОСОБА_2 без офіційного працевлаштування у період часу з вересня по листопад 2012 року, заборгованість по заробітній платі перед позивачем складає 5000 грн.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як зазначено в ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови № 4 від 31.03.1995 року Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди , моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає ствердження позивача про спричинення йому моральної шкоди діями відповідача обґрунтованими, проте розмір спричиненої моральної шкоди позивачем завищений, а тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 1000 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, статтею 1166 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „ОСОБА_2 і К» (код ЄДРПОУ 33291072, м. Харків, провулок Плетньовський, 9-а) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, суму заборгованості по заробітній платні у розмірі 5000 грн. та компенсацію моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Іншими особами рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд міста Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.А. Єжов