Постанова

від 18.07.2017 по справі 804/1853/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 р. Справа № 804/1853/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.

при секретарі Максименко Е.М.

за участю:

представника позивача Хильченко С.М.

представника відповідача Дерець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сенс-М до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сенс-М (надалі - ТОВ Сенс-М ) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товару від 06.03.2017 року № UA110120/2017/100001/1 та картку відмови у митному оформленні від 06.03.2017 р.№ UA110120/2017/00002.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товару, оскільки підприємство надало достатні документи для застосування другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів; надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, дозволяють провести обчислення заявленої митної вартості. Митниця при прийнятті рішення про коригування митної вартості порушила вимоги Митного кодексу України щодо застосування методів визначення митної вартості. Відмова митниці є необґрунтованою, оскільки не проведена оцінка всіх наданих документів щодо можливості застосування заявленого методу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до вимог п. 4.1. ст. 54 Митного кодексу України, посадовою особою Дніпропетровської митниці здійснено контроль наявності у наданих до митного органу документах усіх відомостей для визначення митної вартості товару за заявленим методом. В результаті такого контролю встановлено, що документи, подані позивачем разом з митними деклараціями, містять розбіжності та не підтверджують всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим підприємству позивача було запропоновано надати додаткові документи та усунути наявні розбіжності. Дослідивши надані позивачем документи, митний орган дійшов висновку про неможливість застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. У зв'язку з цим посадовою особою Дніпропетровської митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що у лютому 2017 року на адресу ТОВ СЕНС-М (м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 38896102) відповідно до зовнішньоекономічного контракту № RSS-SENS-M від 03.09.2013 року, специфікації № 3 від 17.10.2016 року до контракту, укладеного з фірмою-виробником товару JIUJIANG RASSON TRADE CO., LTD (Китай), згідно інвойсу № RT/SM-3/16 від 17.10.2016 р., коносаменту №SHALEG1612062 від 06.12.2016 р., CMR № 5017 від 01.02.2017 р., надійшов вантаж: плити з природнього сланцю, оброблені розміром: 730x1870x45 мм-125 шт.,болти металеві М10 без гайок з шестигранною голівкою без шліца у кількості 900 шт., шайби металеві у кількості 900 шт. на загальну суму 4 988,25 доларів США.

Декларант позивача 21.02.2017 до митного поста „Південний" Дніпропетровської митниці ДФС подав електронну митну декларацію (далі - ЕМД) № 110070002/2017/101939 з метою митного оформлення товарів:

- товар № 1 - плити з обробленого сланцю, які є поверхнями більярдних столів розмір 730x1870x45 мм, 125 шт., вагою нетто 21250 кг - на суму 6273 дол. США;

- товар № 2 - болти з чорних металів з різьбою, без гайок чи шайб, не призначені для фіксації конструктивних елементів залізничних рейок, розмір 10x12 мм -900 одиниць на суму 67,37 дол. США;

- товар № 3 - кріпильні вироби з чорних металів, без різьби, шайби не пружиністі оцинковані, зовнішній діаметр 34 мм, внутрішній діаметр 12/13 мм, 900 шт. на суму 12,27 дол. США.

Митна вартість товарів заявлена за другорядним методом 2а щодо вартості ідентичних товарів.

У поданій декларації митної вартості (графа 8 Джерела інформації, що використовувалась при визначенні митної вартості) зазначено ЕМД від 12.08.2016 № 110070002/2016/110002 та від 25.03.2016 № 110070002/2016/103702.

Сторони визнають, що декларантом до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості товару надано наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт від 03.09.2013 № RSS-SENS-M

- специфікація №3 від 17.10.2016 до зовнішньоекономічного контракту;

- рахунок-фактура (інвойс) від 17.10.2016 № RT/sm-3/16;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 01.02.2017 № 5017;

- коносамент від 06.12.2016 № SHALEG1612062;

- довідка про транспортні витрати;

- договір транспортного експедирування від 21.01.2016 № 2102/16;

- рахунок від 01.02.2017 № 381 про надання транспортно-експедиційних послуг;

- рахунок-фактура від 23.01.2017 № 225;

- банківський платіжний документ № 9 від 02.02.2017;

- митна декларація країни відправлення.

З пояснень представника відповідача судом установлено, що оскільки декларантом не наведено підстав, за яких є неможливим застосування основного методу визначення митної вартості, тому посадовою особою митниці відповідно до п.4.1. ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України, Дніпропетровською митницею встановлено наступне:

умовами специфікації від 17.10.2016 №3 до контракту від 03.09.2013 № RSS-SENS-М передбачено, що вартість товару сплачується за умови 100% передоплати. Вищезазначене зафіксовано і в рахунку-інвойс від 17.10.2016 № RТ/SМ-3/16. Разом з тим, до митного оформлення надано банківський документ, що підтверджує оплату вартості товару лише 12.12.2016, тобто з порушенням строків оплати. П.3.1 контракту від 03.09.2013 № RSS-SENS-М передбачено, що строки виготовлення товару 4 тижні з моменту підтвердження покупцем проформи - інвойсу. Вищезазначений документ не надано до митного оформлення. П.3.3 контракту передбачено нарахування пені за несвоєчасне постачання товару;

за результатами перевірки наявних документів встановлено наступне. Надана заявка №3 від 02.12.2016 (додаток №1 до договору на транспортно-експедеційне обслуговування від 21.01.2016 №2102/16) містить умови оплати згідно п.4.2.3 даного договору - протягом 3 банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку експедитора.

До митного оформлення надано рахунки від 23.01.2017 №225, від 01.02.2017 №381.

Надане платіжне доручення від 02.02.2017 № 8 підтверджує оплату суми фрахту у розмірі 19201,00 грн. Призначення платежу: за морське перевезення від 23.01.2017 №225.Тобто оплата вищезазначеної суми відбулася з порушенням умов п.4.2.3 Договору на (ТЕО) від 21.01.2016 №2102/16.

Водночас п.5.3.4 договору на транспортно-експедеційне обслуговування передбачено нарахування пені за несвоєчасну оплату витрат на транспортування.

Отже, за результатами контролю наданих документів посадовою особою Дніпропетровської митниці сформовано вимогу щодо надання декларантом додаткових документів, а саме:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації виробника товару;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім того, повідомлено декларанта про можливість надання за власним бажання інших наявних у нього документів на підтвердження митної вартості товару відповідно до вимог п.6 ст. 53 Митного кодексу України.

Декларантом в процесі проведення консультацій 28.02.2017 надано до митниці додаткові документи: платіжне доручення на оплату вартості товару від 09.12.2016 №12, висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 23.02.2017 №ГО-575, каталог виробника, калькуляція собівартості товару №1, виписка з бухгалтерської документації від 22.02.2017 б/н.

За результатами опрацювання цих документів декларанту направлено електронне повідомлення, в якому зазначено наступне.

Копія довідки від 22.02.2017 не є бухгалтерською довідкою, оскільки не відображає господарську операцію - факт оприбуткування товару, що оцінюється та не відображає рух активів на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства.

Висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 23.02.2017 №ГО-575 здійснено на підставі матеріалів та документів, які ним зазначені у відповідному розділі висновку. Зокрема під номером 5 експертом зазначено висновок експертизи гемологічних об'єктів від 23.02.2017 №060216-Д. Вищезазначений документ декларантом не надано до митного оформлення що унеможливлює здійснення перевірки вартості товару №1. Висновок експерта ґрунтується на здійсненому маркетинговому аналізу та розрахункам. Економічне обґрунтування цін на товари №1-3 або обчислень в резолютивній частині висновку немає.

Враховуючи дату формування ціни 17.10.2016 згідно рахунку № RТ/SМ-3/16 не є співставною щодо взятого періоду для порівняння за ціною сировини товар №2-3.

Виписка з бухгалтерської документації від 22.02.2017 б/н не містить курсу валют та його дати, відповідно до якого проведені перерахунки з долару США на гривні.

Калькуляція виробника від 22.02.2017 на товар №1 містить ціну за матеріал „Камінь сланцю" за одиницю виміру кг. При цьому кількість встановлена на рівні 180 кг. Враховуючи те, що ціна в інвойсі виставлена за штуку, розрахунок собівартості у розмірі 30,20 дол.США теж здійснено за штуку. Таким чином, вага у 180 кг - вага 1 штуки.

Відповідно до наданого пакувального листа, товар №1 має загальну вагу нетто 21250,00 кг при кількості 125 штук. Таким чином, вага однієї штуки готової плити становить 170 кг. Вищезазначене не відповідає наданій інформації у калькуляції собівартості і відповідно впливає на розрахунок вартості, проведений за даним документом.

Виписка з бухгалтерської документації від 22.02.2017 б/н по товару №1 містить витрати, які не підтверджені документально-огляд вантажу, товарна експертиза, послуги брокера, оренда складу, інші витрати.

При цьому митні платежі за даним товаром, які включені імпортером до ціни товару для продажу, складають 29 283,84 грн. Разом з тим, розрахована сума ПДВ по товару №1 за ЕМД №110070002/2017/101939 від 21.02.2017 складає 33905,94 грн.

Фактурна товару №1 за ЕМД становить 132 863,1262 грн., в калькуляції зазначено 127 494,69 грн.

Наземне перевезення (перевезення по території України - НРР+ТЕО+винагорода експедитора) зазначені на рівні 25 694,65 грн.

Однак, рахунком від 01.02.2017 №381 сума відповідних витрат на доставку всієї партії товару без ПДВ становить 26 070,06 грн. Розрахувавши витрати, враховуючи вагу брутто саме товару №1, вартість даних витрат по товару №1 повинна становити 25 961,44 грн.

Податки та витрати по товару №1 становлять у калькуляції 704,00 грн.

Однак, лише рахунком від 01.02.2017 № 381 підтверджено податок на суму витрат експедитора на митній території України у розмірі 5 214,01 грн.

Розрахувавши податок саме по товару № 1, отримаємо суму податку у розмірі 5192,28 грн.

Враховуючи невірний розрахунок складових ціни, відповідно невірним є числове значення собівартості товару №1, яке наведене у калькуляції/бухгалтерській довідці від 22.02.2017 б/н.

Листом від 01.03.2017 б/н декларантом надіслано до митниці Висновок експертизи гемологічних об'єктів від 23.02.2017 №060216-Д, пояснювальна записка від 01.03.2017 б/н, проформа-інвойс від 01.10.2016 №RТ/SМ-3, лист підтвердження виробника від 01.03.2017 б/н.

Результати розгляду документів направлено декларанту електронним повідомленням від 02.03.2017. Зокрема, зазначено, що довідковий бюлетень Довідник цін коштовного та декоративного каміння наводить ціни на плити китайського походження в залежності від товщини виробу у мм, а також від кольору плити. Сертифікат якості, наданий декларантом разом з ЕМД, не містить відомостей щодо кольору плити.

Виписка з бухгалтерської документації від 22.02.2017 б/н не містить посилань, що розрахунок здійснено за попередніми митними оформленнями за ЕМД від 12.08.2016№110070002/2016/110002, від 22.11.2016 №110070002/2016/113905.

Також невідомо, за яким курсом валют декларантом здійснено перерахунок вартості на національну валюту.

Відповідно до наданого листа декларанта щодо пояснень на вимоги митного органу, викладені у повідомленнях №1-2 декларантом підтверджено прострочення оплати за транспортні витрати, а також зосереджено увагу на тому, що ним самостійно скориговано митну вартість товарів №1-3 за методом визначення митної вартості товарів 2, тобто за ціною щодо ідентичних товарів.

Як підстава для коригування в гр.8 декларації митної вартості зазначено: товар №1 ЕМД 110070002/2016/110002 від 12.08.2016; товар №2-3 ЕМД 110070002/2016/103702 від 25.03.2016, ст.59 Митного кодексу України.

Разом з тим за ЕМД 110070002/2016/110002 від 12.08.2016 вартість ідентичного товару становить 39,33 дол. США/шт., що відповідає ціні за інвойсом від 17.10.2016 № RT/SM-3/16.

Середня ціна за даною ЕМД зумовлена меншою вагою нетто - 21328 кг, а також асортиментом за товаром №1.

За ЕМД 110070002/2016/110002 від 12.08.2016 поставлявся товар з розмірами 610x1560x38 мм)-130шт., (800x1295x25 мм)-6шт., що впливає на середній рівень ціни за кг.

Товари №2-3 у порівнянні з цінами інвойсу ЕМД 110070002/2016/103702 від 25.03.2016 не змінили вартість. Середня ціна коливається в залежності від кількості товару, що поставляється.

Враховуючи вищезазначене, посадові особи відповідача зробили висновок, що підстави для самостійного коригування вартості, наведені у графі 8 ДМВ відсутні.

З урахуванням зазначеного, посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості від 06.03.2017 № UA110120/2017/100001/1. Митну вартість вищезазначених товарів скориговано - товар №1 скориговано до рівня ЕМД від 03.11.2016 №205070000/2016/042667 - 2,68 дол./кг; товар №2 скориговано до рівня ЕМД від 22.12.2016 №112050000/2016/24211-1,32 дол./кг, товар №3 скориговано до рівня ЕМД від 14.02.2017 №1125140001/2017/601457-1,32 дол./кг.

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, за митною декларацією було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 06.03.2017 р.№ UA110120/2017/00002.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.5 вищезазначеної статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вже було зазначено вище, на пропозицію митного органу надати необхідні документи протягом 10-ти днів на підтвердження митної вартості товару, позивачем були надані відповідні пояснення та документи.

Факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється, в тому числі, за резервним методом.

Згідно з ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.3 ст.57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.57 Митного кодексу України застосування другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Так, суд встановив, що за результатами проведеної консультації між відповідачем та позивачем було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

Відповідно до ч.1 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

При цьому, відповідно до ст.6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

Відповідно до положень ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача про те, що підприємством порушено строк оплати коштів за товар, передбачений специфікацією №3 до контракту №RSS-SENS-М та рахунком-інвойсом № RТ/SМ-3/16 від 17.10.2016 р/, якими передбачена 100% передплата,що підтверджується наданим у митницю банківським документом про здійснення оплати 12.12.2016р. Так, митницею не піддаються сумніву та не спростовуються самі платіжні та банківські документи - інвойс (рахунок-фактура) №RT/SM-3/16 від 17.10.2016р., платіжне доручення в іноземній валюті від 09.12.2016 №12, банківський витяг SWIFT від 12.12.2016 р. про підтвердження перерахування 4 988,25 дол. США фірмі JIUJIANG RASSON TRADE CO.,LTD за контрактом № RSS-SENS-M від 03.09.2013 року та специфікацією № 3, рахунок-фактура № 225 від 23.01.2017 р. Тобто не піддаються сумніву числові значення, зазначені в цих документах, які підтверджують ціну товару та суму, яка була сплачена за товар. Сторони контракту в пункті 3.5 передбачили, що датою поставки вважається дата завершення імпортної митної декларації. Оскільки дата поставки не настала, через те, що митна декларація не оформлена, то всі платежі до цієї дати підприємство вважає як попередня оплата. Митниця в своїх зауваженнях не довела, що дата оплати коштів за товар якимось чином вплинула на числові значення ціни товару та загальну суму вартості, яка була сплачена.

Також, підлягають критичній оцінці твердження відповідача, що підприємством порушено строк оплати коштів за морський фрахт, оскільки надана заявка №3 від 02.12.2016 р. на транспортно - експедиційне обслуговування містить умови оплати згідно п.4.2.3 договору про ТЕО №2102/16-протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку Експедитора, що підтверджують надані митниці рахунки про сплату послуг ТЕО №225 від 21.01.2017, №381 від 01.02.2017, та платіжні доручення №8 та №9 від 02.02.2017р. Суд погоджується з доводами позивача на спростування зазначених міркувань відповідача про те, що митницею не піддаються сумніву та не спростовуються самі платіжні та банківські документи про сплату витрат на морське перевезення за межами України: платіжне доручення №8 від 02.02.2017 р. про перерахування 19 201 грн. за морське перевезення, рахунок-фактура №381 від 01.02.2017 р., довідка про транспортні витрати від 25.01.2017 №5017, заявка на ТЕО №3 від 02.12.2016 р. Митниця в своїх зауваженнях не довела, що дата оплати коштів за транспортування якимось чином вплинула на числові значення транспортних витрат як складової митної вартості.

Щодо доводів відповідача про невизнання бухгалтерської довідки від 22.02.2017 р., оскільки вона не відображає господарську операцію - факт оприбуткування товару, що оцінюється, та не відображає рух активів па відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства, не містить курс валюти, містить витрати, не підтверджені документально і які не відповідають інформації, зазначеній у митній декларації, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Крім того, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені Законом, зокрема для документів, створених в електронному вигляді, - електронний підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Згідно з Законом, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, електронна митна декларація є первинним документом, який фіксує господарську операцію із взяття підприємством зобов'язання у сумі нарахованих митних платежів за умови наявності обов'язкових реквізитів, у зв'язку з чим, взяття на бухгалтерський облік та визначення собівартості товару в повному обсязі можуть бути здійснені тільки після митного оформлення товару на підставі оформленої митної декларації, в якій визначається остаточна сума ввізного мита та інша інформація.

На підставі зазначеного, зауваження митниці щодо наданих довідок та калькуляції собівартості є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, відповідач стверджує, що калькуляція виробника від 22.02.2017 р. на плити не відповідає даним, зазначеним у митній декларації: кількість встановлена на рівні 180 кг за і плиту, тоді як вага плити згідно пакувального листа - 170 кг; калькуляція виробника не відповідає наданій інформації і впливає на розрахунок вартості. Однак, суд погоджується з доводами позивача, що митницею при розгляді і наданні оцінки калькуляції не враховано, що в калькуляції виробником зазначена вага 180 кг не за готовий виріб, що імпортується, а за первинний матеріал (напівфабрикат), який піддавався подальшій обробці (відрізанню до точного розміру, шліфуванню, свердлінню тощо). Природно у процесі обробки матеріал втратив свою первинну вагу. Таким чином, виробнича собівартість готового виробу, зазначена у калькуляції виробника не спростовує, а навпаки підтверджує відомості про ціну товару, яка зазначена в документах, наданих до митного оформлення.

Зазначеним спростовуються доводи відповідача, що у підприємства не було підстав для самостійного коригування митної вартості, наведених у графі 8 декларації митної вартості.

Натомість, враховуючи, що рівень митної вартості товару за МД №110070002/2017/101939 при розрахунку за кг. ваги товару був менший ніж рівень митної вартості товару, оформленого у серпні 2016 року за МД 110070002/2016/110002, та враховуючи факт митного оформлення аналогічного товару у листопаді 2016 року за МД 110070002/2016/113905, митна вартість товару обґрунтовано була визначена декларантом за більшим рівнем митної вартості.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, а також об'єктивна можливість застосування другорядного методу не були спростовані відповідачем.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам законодавства безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 06.03.2017 року № UA110120/2017/100001/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.03.2017 р.№ UA110120/2017/00002.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сенс-М до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування рішення та картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товару від 06.03.2017 року № UA110120/2017/100001/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.03.2017 р.№ UA110120/2017/00002.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сенс-М за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України судовий збір у розмірі 3200 грн. (три тисячі двісті) гривень.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 24.07.2017 року.

Суддя О.В. Врона