Ухвала
від 28.11.2017 по справі 804/1853/17
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"28" листопада 2017 р.Справа № 804/1853/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В. ,

за участі представника позивача Хильченко С.М.,

представника відповідача Дерець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 804/1853/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНС-М до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконним та скасування рішення і картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 18.11.2016 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості товару від 06.03.2017 року №UA110120/2017/100001/1 та картку відмови у митному оформленні від 06.03.2017 року №UA110120/2017/00002.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товару від 06.03.2017 року № UA110120/2017/100001/1.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.03.2017 року № UA110120/2017/00002.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю СЕНС-М є юридичною особою (код ЄДРПОУ - 38896102).

Відповідач - Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

В лютому 2017 року на адресу ТОВ СЕНС-М (м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 38896102) відповідно до зовнішньоекономічного контракту №RSS-SENS-M від 03.09.2013 року, укладеного з фірмою-виробником товару JIUJIANG RASSON TRADE CO., LTD (Китай), згідно специфікації №3 від 17.10.2016 року до контракту, інвойсу №RT/SM-3/16 від 17.10.2016 року, коносаменту №SHALEG1612062 від 06.12.2016 року, CMR №5017 від 01.02.2017 року, надійшов вантаж: плити з природнього сланцю, оброблені розміром: 730x1870x45 мм - 125 шт., болти металеві М10 без гайок з шестигранною голівкою без шліца у кількості 900 шт., шайби металеві у кількості 900 шт. на загальну суму 4988,25 доларів США (а.с.47-51, 52, 53, 71-72).

Декларант позивача 21.02.2017 до митного поста Південний Дніпропетровської митниці ДФС подав електронну митну декларацію (далі - ЕМД) № 110070002/2017/101939 з метою митного оформлення товарів:

- товар № 1 - плити з обробленого сланцю, які є поверхнями більярдних столів розміром 730x1870x45 мм, 125 шт., вагою нетто 21250 кг - на суму 6273 дол. США;

- товар № 2 - болти з чорних металів з різьбою, без гайок чи шайб, не призначені для фіксації конструктивних елементів залізничних рейок, розмір 10x12 мм - 900 одиниць на суму 67,37 дол. США;

- товар № 3 - кріпильні вироби з чорних металів, без різьби, шайби не пружиністі оцинковані, зовнішній діаметр 34 мм, внутрішній діаметр 12/13 мм, 900 шт. на суму 12,27 дол. США (а.с.25-27).

Митна вартість товарів заявлена декларантом за другорядним методом 2а щодо вартості ідентичних товарів.

У поданій декларації митної вартості (графа 8 Джерела інформації, що використовувалась при визначенні митної вартості) зазначено ЕМД від 12.08.2016 року №110070002/2016/110002 та ЕМД від 25.03.2016 року №110070002/2016/103702 .

Судом першої інстанції встановлено, що декларантом до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості товару надано наступні документи:

-зовнішньоекономічний контракт від 03.09.2013 року№RSS-SENS-M (а.с.47-48, 49, 50, 51);

- специфікація №3 від 17.10.2016 року до зовнішньоекономічного контракту (а.с.52);

- рахунок-фактура (інвойс) від 17.10.2016 року №RT/sm-3/16 (а.с.53);

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 01.02.2017 року №5017 (а.с.72);

- коносамент від 06.12.2016 року № SHALEG1612062 (а.с.71);

- довідка про транспортні витрати (а.с.82);

- договір транспортного експедирування від 21.01.2016 року № 2102/16 (а.с.73-79);

- рахунок від 01.02.2017 року №381 про надання транспортно-експедиційних послуг;

- рахунок-фактура від 23.01.2017 року №225 (а.с. 83);

- банківський платіжний документ №9 від 02.02.2017 року (а.с.85);

- митна декларація країни відправлення (а.с.66, 67).

Митним органом з посиланням на те, що декларантом не наведено підстав, за яких є неможливим застосування основного методу визначення митної вартості, та відповідно до п.4.1. ст.54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України, Дніпропетровською митницею сформовано вимогу щодо надання декларантом додаткових документів, а саме:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації виробника товару;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 13-14).

Крім того, повідомлено декларанта про можливість надання за власним бажання інших наявних у нього документів на підтвердження митної вартості товару відповідно до вимог п.6 ст. 53 Митного кодексу України.

Декларантом в процесі проведення консультацій 28.02.2017 року надано до митниці додаткові документи: платіжне доручення на оплату вартості товару від 09.12.2016 року №12, висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 23.02.2017 року №ГО-575 (а.с.57-58), каталог виробника, калькуляція собівартості товару №1, виписка з бухгалтерської документації від 22.02.2017 року б/н.

Митним органом 06.03.2017 року прийнято рішення про коригування митної вартості №UA110120/2017/100001/1, яким митну вартість вищезазначених задекларованих товарів скориговано наступним чином:

- товар №1 до рівня ЕМД від 03.11.2016 року №205070000/2016/042667 - 2,68 дол./кг;

- товар №2 до рівня ЕМД від 22.12.2016 року №112050000/2016/24211 - 1,32 дол./кг;

- товар №3 до рівня ЕМД від 14.02.2017 року №1125140001/2017/601457 - 1,32 дол./кг. (а.с.10-11).

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, за митною декларацією відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 06.03.2017 року № UA110120/2017/00002 (а.с.42-46).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ТОВ СЕНС-М оскаржило їх до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач всупереч нормам законодавства безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 06.03.2017 року №UA110120/2017/100001/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.03.2017 року №UA110120/2017/00002.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Колегія суддів зазначає, що ч.2 вищевказаної статті містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як зазначалось вище, на пропозицію митного органу надати необхідні документи протягом 10-ти днів на підтвердження митної вартості товару, позивачем були надані відповідні пояснення та документи.

Факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідно правової позиції Верховного Суду України, висловленою в постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15,21-498а15 відповідно) митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, яка була сплачена за посталені товари.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється, в тому числі, за резервним методом.

Згідно з ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.3 ст.57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.57 Митного кодексу України застосування другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За результатами проведеної консультації між відповідачем та позивачем було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції на ту обставину, що тільки митний орган має право на визначення другорядного методу визначення митної вартост колегія суддів до уваги не приймає, оскільки таке посилання не основано на законі.

Відповідно до ч.1 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

При цьому, відповідно до ст.6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно із ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

Відповідно до положень ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що підприємством порушено строк оплати коштів за товар, передбачений специфікацією №3 до контракту №RSS-SENS-М та рахунком-інвойсом №RТ/SМ-3/16 від 17.10.2016 року, якими передбачена 100% передплата, що підтверджується наданим у митницю банківським документом про здійснення оплати 12.12.2016 року. Так, митницею не піддаються сумніву та не спростовуються самі платіжні та банківські документи - інвойс (рахунок-фактура) №RT/SM-3/16 від 17.10.2016 року, платіжне доручення в іноземній валюті від 09.12.2016 року №12, банківський витяг SWIFT від 12.12.2016 року про підтвердження перерахування 4988,25 дол. США фірмі JIUJIANG RASSON TRADE CO.,LTD за контрактом №RSS-SENS-M від 03.09.2013 року та специфікацією №3, рахунок-фактура №225 від 23.01.2017 рдку. Тобто не піддаються сумніву числові значення, вказані в документах, як підтверджують ціну товару та суму, сплачену за товар. Сторони контракту в пункті 3.5 передбачили, що датою поставки вважається дата завершення імпортної митної декларації. Оскільки дата поставки не настала, через те, що митна декларація не оформлена, то всі платежі до цієї дати підприємство вважає як попередня оплата. Митниця в своїх зауваженнях не довела, що дата оплати коштів за товар якимось чином вплинула на числові значення ціни товару та загальну суму вартості, що сплачена позивачем.

Також, колегія судів критично оцінює й твердження апелянта, що підприємством порушено строк оплати коштів за морський фрахт, оскільки надана заявка №3 від 02.12.2016 року на транспортно-експедиційне обслуговування містить умови оплати згідно п.4.2.3 договору про ТЕО №2102/16 протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку Експедитора, що підтверджують надані митниці рахунки про сплату послуг ТЕО №225 від 21.01.2017 року, №381 від 01.02.2017 року, та платіжні доручення №8 та №9 від 02.02.2017 року.

Судова колегія погоджується з доводами позивача, на які послався і суд першої інстанції, що митницею не піддаються сумніву та не спростовуються самі платіжні та банківські документи про сплату витрат на морське перевезення за межами України: платіжне доручення №8 від 02.02.2017 рокц про перерахування 19201 грн. за морське перевезення, рахунок-фактура №381 від 01.02.2017 року, довідка про транспортні витрати від 25.01.2017 року №5017, заявка на ТЕО №3 від 02.12.2016 року.

Митним органом не доведено, що дата оплати коштів за транспортування будь-яким чином вплинула на числові значення транспортних витрат як складової митної вартості.

Стосовно доводів апелянта про невизнання бухгалтерської довідки від 22.02.2017 року, оскільки вона не відображає господарську операцію - факт оприбуткування товару, що оцінюється, та не відображає рух активів па відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства, не містить курс валюти, містить витрати, не підтверджені документально і які не відповідають інформації, зазначеній у митній декларації, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Крім того, відповідно до норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені Законом, зокрема для документів, створених в електронному вигляді, - електронний підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Згідно норм статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, електронна митна декларація є первинним документом, який фіксує господарську операцію із взяття підприємством зобов'язання у сумі нарахованих митних платежів за умови наявності обов'язкових реквізитів, у зв'язку з чим, взяття на бухгалтерський облік та визначення собівартості товару в повному обсязі можуть бути здійснені тільки після митного оформлення товару на підставі оформленої митної декларації, в якій визначається остаточна сума ввізного мита та інша інформація.

На підставі зазначеного, зауваження митниці щодо наданих довідок та калькуляції собівартості є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, апелянт посилається на ту обставину, що калькуляція виробника від 22.02.2017 року на плити не відповідає даним, зазначеним у митній декларації, оскільки кількість встановлена на рівні 180 кг на 1 плиту, тоді як вага плити згідно пакувального листа - 170 кг; калькуляція виробника не відповідає наданій інформації і впливає на розрахунок вартості.

Проте, судом першої інстанції вірно зазначено, що митницею при розгляді і наданні оцінки калькуляції не враховано, що в калькуляції виробником зазначена вага 180 кг не за готовий вироб, що імпортується, а за первинний матеріал (напівфабрикат), який піддавався подальшій обробці (відрізанню до точного розміру, шліфуванню, свердлінню, тощо). Відтак у процесі обробки матеріал втратив свою первинну вагу. Таким чином, виробнича собівартість готового виробу, зазначена у калькуляції виробника не спростовує, а навпаки підтверджує відомості про ціну товару, яка зазначена в документах, наданих до митного оформлення.

Наведеним вище спростовуються доводи митного органу, що у підприємства не було підстав для самостійного коригування митної вартості, наведених у графі 8 декларації митної вартості, з чим погоджується колегія суддів.

Натомість, враховуючи, що рівень митної вартості товару за МД №110070002/2017/101939 при розрахунку за кілограм ваги товару був менший ніж рівень митної вартості товару, оформленого у серпні 2016 року за МД №110070002/2016/110002, та враховуючи факт митного оформлення аналогічного товару у листопаді 2016 року за МД №110070002/2016/113905, митна вартість товару обґрунтовано була визначена декларантом за більшим рівнем митної вартості.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, а також об'єктивна можливість застосування другорядного методу не були спростовані відповідачем.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказана норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган не навів доказів на підтвердження того, що документи, подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товару від 06.03.2017 року №UA110120/2017/100001/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.03.2017 року №UA110120/2017/00002.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 804/1853/17 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 804/1853/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 04 грудня 2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко

СудДніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення28.11.2017
Оприлюднено11.12.2017
Номер документу70762524
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —804/1853/17

Ухвала від 28.11.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Ухвала від 28.11.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Ухвала від 31.10.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Ухвала від 13.10.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Ухвала від 13.10.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Постанова від 18.07.2017

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Врона Олена Віталіївна

Постанова від 18.07.2017

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Врона Олена Віталіївна

Ухвала від 22.06.2017

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Врона Олена Віталіївна

Ухвала від 02.06.2017

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Врона Олена Віталіївна

Ухвала від 17.03.2017

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Степаненко Вячеслав Віталійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні