ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.09.2017Справа №910/9115/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Дочірнього підприємства "Домобудівельний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме",
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго в особі Філії
"Житлотеплоенерго Київенерго"
про стягнення 249 598,77 грн, Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Драчова М.С. - за довіреністю,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: Антоненко С.А. - за довіреністю,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Домобудівельний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме" про стягнення 249 598,77 грн, з яких: 193 945,58 грн - грошові кошти за скид стічних вод без умов на скид стічних вод, 7 740,96 грн - 3% річних та 47 912,23 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 09.06.2017 порушено провадження у справі №910/9115/17, справу призначено до розгляду на 30.06.2017.
30.06.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло підтвердження про відсутність аналогічного спору у справі.
Представник відповідача в судове засідання 30.06.2017 не з'явився, проте, 26.06.2017 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгулу справи, яке судом розглянуто та задоволено.
Ухвалою суду від 30.06.2017 розгляд справи відкладено на 14.07.2017.
13.07.2017 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого частково заперечував проти позову, посилаючись на те, що між відповідачем та ПАТ "Київенерго" в особі Філії "Житлотеплоенерго Київенерго", як споживачем, 01.11.2007 укладено договір №0174/07 про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення, відповідно до умов якого відповідач надає ПАТ "Київенерго" в особі Філії "Житлотеплоенерго Київенерго" послуги з постачання та водовідведення. Зазначені відносини обумовлені розміщенням на території відповідача котельної ПАТ "Київенерго" , яка надає послуги із гарячого водопостачання та опалення населенню, тобто, фактично відведення значної частини спожитої АК "Київенернго" води здійснюється не за місцем розташування котельної на території відповідача, а за місцем розташування споживачів гарячого водопостачання та опалення (житлові будинки). З огляду на що, на думку позивача, та враховуючи п. 5.30 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, при нарахуванні сум оперативно-господарських санкцій не підлягає урахуванню обсяг спожитої води, яка увійшла до складу виготовленої продукції та не була скинута у каналізації мережі відповідача. З урахуванням чого, відповідачем надано власний розрахунок господарських санкцій за скид стічних вод без умов на скид стічних вод. Проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач заперечував в повному обсязі.
14.07.2017 позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.
В судовому засіданні 14.07.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.07.2017 проти позову заперечував та підтримав, подане через канцелярію суду клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго".
Ухвалою суду від 14.07.2017 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго", розгляд справи відкладено на 01.08.2017.
01.08.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.
В судовому засіданні 01.08.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.08.2017 заперечував проти позовних вимог.
Представник третьої особи в судовому засіданні 01.08.2017 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.
Крім того, в судовому засіданні 01.08.2017 представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору у справі, яке судом розглянуто та задоволено.
В судовому засіданні 01.08.2017 на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 04.09.2017.
21.08.2017 та 04.09.2017 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких останній зазначав про те, що 01.11.2007 між відповідачем, як постачальником, та третьою особою, як споживачем, було укладено договір №0174/07 за умовами якого постачальник зобов'язався надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання холодної води та водовідведення для котельні, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги у строки та на умовах цього договору, проте, листом від 14.02.2014 №6 відповідач повідомив про припинення з 16.04.2014 надання послуг, а також водопостачання, у зв'язку з скороченням витрат на видобуток води з артезіанської свердловини, шляхом заміни електронасосів на менш потужні. Оскільки, з 14.04.2014 зазначений договір в односторонньому порядку було припинено на вимогу виконавця послуг, ПАТ Київенерго боргових зобов'язань перед відповідачем не має, на думку третьої особи, відповідач не має права перекладати частину боргових зобов'язань та будь-яку відповідальність перед позивачем у справі на третю особу, яка не має відношення до договірних відносин позивача та відповідача.
В судовому засіданні 04.09.2017 представник позивача підтримала позовні вимоги.
Представник третьої особи в судовому засіданні 04.09.2017 надав усні пояснення по справі.
Представник відповідача в судове засідання 04.09.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 04.09.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
17.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (назву якого було змінено на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством 135 Домобудівельний комбінат Товариства з обмеженою відповідальністю Реноме (абонент, відповідач) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08216/5-02.
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (далі - Правила № 37), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
У відповідності до пункту 2.1.4 договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що всі питання, не передбачені цим договором, регулюються чинним законодавством України, Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, Правилами приймання стічних вод в Київську міську каналізацію.
Згідно з пунктом 7.1 договору, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.
Як зазначав позивач, в порушення правил Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва № 1879, затверджених розпорядженням від 12.10.2011 Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації), відповідач здійснює скид стічних вод з об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19, без отримання Умов на скид стічних вод.
Після виявлення факту порушення Правил № 1879 позивачем було здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з червня 2014 року - по вересень 2014 року на суму в розмірі 27 263,42 грн та за період з 01.10.2014 по 29.02.2016 на суму в розмірі 166 682,16 грн, тобто на загальну суму 193 945,58 грн, розрахунок яких здійснено у відповідності до п. 2.1.4 договору - за кількістю води, що надходить згідно з показаннями лічильників води.
На підтвердження обсягів скинутих відповідачем стічних вод без діючих Умов на скид стічних вод по об'єкту, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19, позивачем надано акти зняття показань з приладу обліку за період з 01.06.2014 по 29.02.2016.
На виконання вищезазначених норм та у зв'язку з невиконання відповідачем вимог Правил № 1879 та неотримання Умов на скид стічних вод, позивачем направлено на адресу відповідача листи-попередження від 17.10.2014 щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод в розмірі 27 263,42 грн з розрахунком від 17.10.2014 № 15/ВУ-Ф-10/018-09-2014р та від 15.03.2016 щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод в розмірі 166 682,16 грн з розрахунком від 15.03.2016 № 15/ВУ-Ф-10/018-02-2016р. Листи-попередження з розрахунками отримані відповідачем 23.10.2014 та 28.03.2016 відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Проте, до теперішнього часу заборгованість, що нарахована за скид стічних вод з об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19 без Умов на скид стічних вод відповідачем не сплачена, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначав про те, що 01.11.2007 між ним, як постачальником та ПАТ АК Київенерго в особі структурного відокремленого підрозділу Київські теплові мережі , як споживачем, було укладено договір №0174/07 про надання послуг з водопостачання холодної води та водовідведення, відповідно до п. 1.1 якого, відповідач зобов'язався постачати АК Київенерго послуги з постачання холодної води та водовідведення для котельні, розташованої за адресою: вул. Бориспільська, 19.
За твердженнями відповідача, зазначені відносини обумовлені розміщенням на території відповідача котельної АК Київенерго , яка надає послуги із гарячого водопостачання та опалення населенню, при цьому фактично відведення значної частини спожитої АК Київенерго води здійснюється не за місцем розташування котельної на території відповідача, а за місцем розташування споживачів гарячого водопостачання та опалення (житлові будинки).
Як зазначав відповідач, за період 01.06.2014 по 01.03.2016, на виконання умов договору №0174/07 від 01.11.2007, відповідачем на користь АК Київенерго було здійснено водопостачання у обсягах загалом у обсязі 10 300 куб.м, в свою чергу АК Київенерго було здійснено скид стічних вод у обсязі 5 047 куб.м. Так, різниця між одержаним та відведеним АК Київенерго обсягом водопостачання становить 5 253 куб.м. (10300 - 5047), а отже, за твердженнями позивача, з урахуванням п.п. 5.30 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказ Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190, із загального обсягу скидів відповідача, який за вказані періоди становить у 12 701 куб.м підлягає вирахування обсяг 5 253 куб.м, які не були скинуті у каналізаційні мережі відповідача.
За розрахунком відповідача, сума надмірних нарахувань позивачем оперативно-господарських санкцій за скид стічних вод з об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська. 19. без Умов на скид стічних вод, становить 70 330,80 грн, з огляду на що відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь позивача 70 330,80 грн.
В свою чергу, такі твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки, як зазначав представник ПАТ Київенерго договір №0174/07 від 01.11.2007 було розірвано в зв'язку з припиненням відповідачем надання послуг, про що останній повідомив ПАТ Київенерго листом від 14.02.2014 №6, який отриманий ПАТ Київенерго 24.02.2014.
Відповідно до п. 5.30. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, у разі коли питна вода входить до складу продукції споживачів і згодом не потрапляє до централізованих мереж водовідведення, оплата за скидання стоків визначається за різницею обсягу води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції. Для споживачів харчової промисловості, де питна вода є не тільки напівфабрикатом, а й компонентом для виготовлення продукції, обсяг стічних вод, що надходить до централізованих мереж водовідведення, обчислюється як різниця між кількістю води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, та обсягом води, яка входить до складу продукції і не потрапляє до централізованої мережі водовідведення. Споживач надає відповідні розрахунки виробнику.
З огляду на викладене та враховуючи, що договір №0174/07 від 01.11.2007, укладений між відповідачем та ПАТ Київенерого було розірвано, відповідачем не надано суду належних та допустимих у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що в період з червня 2014 року по лютий 2016 року частина питної води не потрапляла до централізованих мереж водовідведення позивача, господарський суд не знаходить підстав для зменшення нарахованих позивачем оперативно-господарських санкцій за скид стічних вод з об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19.
Серед іншого суд зазначає, що предметом даного спору є стягнення оперативно-господарської санкції за порушення відповідачем Правил № 1879 та скид стічних вод без отримання відповідних Умов, а не стягнення плати за надані позивачем послуги з водовідведення.
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Пунктом 1.4 Правил, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення населених пунктів України здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).
Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.
Відповідно до статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення .
Згідно з пунктом 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
У відповідності до положень пункту 3.3 Правил № 1879 абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.
Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).
Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів вноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.
Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.
Пунктом 8.1 Правил № 1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.
Судом встановлено, що відповідач, в порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва № 1879, затверджених розпорядженням від 12.10.2011 Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації), в період з червня 2014 року по лютий 2016 року (включно) здійснював скид стічних вод з об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19, без отримання Умов на скид стічних вод, що в свою чергу, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 8.1 Правил № 1879, а саме, сплати відповідачем в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення плати за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 193 945,58 грн.
Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати боргу за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без Умов на скид стічних вод, позивач просить суд стягнути з відповідача 47 912,23 грн інфляційних втрат та 7 740,95 грн 3 % річних.
Відповідач заперечував проти задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що обов'язок сплатити оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення ч. 1 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Враховуючи зазначені положення законодавства, а також враховуючи п.5.3 договору, рішення постачальника про нарахування абоненту вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.
За частинами першою, другою статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити суму оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 15.11.2016 у справі № 910/5837/16.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 912,23 грн інфляційних втрат та 7 740,95 грн 3 % річних визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства 135 Домобудівельний комбінат Товариства з обмеженою відповідальністю Реноме (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 19, код ЄДРПОУ 34474732) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) плату за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод у розмірі 193 945 (сто дев'яносто три тисячі дев'ятсот сорок п'ять) грн 58 коп. та 2 909 (дві тисячі дев'ятсот дев'ять) грн 19 коп. витрат зі сплати судового збору.
3.В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення
складений 11.09.2017
Суддя Спичак О.М.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 04.09.2017 |
Оприлюднено | 14.09.2017 |
Номер документу | 68820024 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Спичак О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні