Рішення

від 07.09.2017 по справі 908/1364/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/83/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2017 Справа № 908/1364/17

за позовом приватного підприємства «Агроініціатива» (71240, Запорізька область, Чернігівський район, с. Богданівка, вул. Миру, 59)

до відповідача головного управління Держгеокадастру у Запорізької області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 42,0214 га від 12.11.2006 р. (зареєстрований 29.12.2006 р. № 040628100026) на умовах, викладених у додатковій угоді

Суддя Колодій Н.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 06/03-01 від 06.03.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 32 від 17.05.2017р.

Заявлено позовні вимоги про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 42,0214 га від 12.11.2006 р. (зареєстрований 29.12.2006 р. № 040628100026) між Приватним підприємством Агроініціатива та Чернігівською районною державною адміністрацією на той самий строк та на тих самих умовах та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області підписати з ПП Агроініціатива додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.11.2016р. на той самий строк та на тих же умовах.

Ухвалою суду від 05.07.2017 року порушено провадження у справі № 908/1364/17, присвоєно справі номер провадження 32/83/17. Розгляд справи, призначений на 26.07.2017 р.

В зв'язку з неявкою представника відповідача, судове засідання відкладалось до 04.09.2017р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.09.2017р.

В судовому засіданні 07.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених в позові , з посиланням на ст.123 Земельного кодексу України, ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» . В обґрунтування позову зазначав, що 12.11.2006 р. Чернігівською районною державною адміністрацією та ПП «Агроініціатива» укладено договір оренди земельної ділянки площею 42,0214 га, кадастровий номер 2325585700:01:020:0010, зареєстрований 29.12.2006 р. Чернігівським відділом ДП «Запорізький регіональний центр державного земельного кадастру» , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040628100026 від 29.12.2006 р. Згідно п. 8 договору його укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У відповідності до п. 8 договору позивач направив клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки (лист-повідомлення), яке зареєстроване 25.11.2016 р. вх. № 5835/0/1-16, тобто більш ніж за 30 днів до дати закінчення договору - 29.12.2016 р. На виконання вимог ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди орендар належно виконував свої обов'язки за договором, до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди. Відповідач відмовив позивачу у продовженні договору в листі № 32-8-0.41-9343/2-16 від 23.12.2016 р., посилаючись на та, що відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України річна сума орендної плати не може бути меншою 3 відсотків від нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Крім того, позивач вважає, що відмова відповідача у поновленні договору оренди суперечить ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України. Позивач направив відповідачу лист № 28/12-01 від 28.12.2016 р. щодо обговорення з відповідачем розміру орендної плати, який би задовольнив відповідача. У відповідь на цей лист відповідач направив лист № 32-8-0.61-656/2- від 06.02.2017 р., в якому зазначив, що спірний договір діє до 29.12.2016р., листом № 32-8/0.41-9343/2-16 від 23.12.2016 р. відповідач заперечив проти поновлення договору оренди землі та нагадав про повернення земельної ділянки. Позивач продовжує користуватися цією земельною ділянкою, сплачує за неї орендну плату та наполягає на вирішення питання поновлення спірного договору оренди. Позивач просить визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 42,0214 га від 12.11.2006р. (зареєстрований 29.12.2006 р. № 040628100026) на тих самих умовах на той самий строк та зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду.

В судовому засіданні 07.09.2017р. представником позивача надано клопотання про залучення до матеріалів справи документальних доказів сплати позивачем орендної плати у встановленому законом розмірі (ставка 3%), а також письмові пояснення з урахуванням відзиву відповідача.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказав, що підставою відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки є те, що орендар запропонував внести зміни до істотних умов договору оренди землі в частині збільшення строку дії договору оренди землі. Основний договір укладався строком на 10 років, отже приписами ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , при поновленні договору оренди строк його дії має залишатися незмінним. Натомість проект додаткової угоди, доданої до клопотання ПП «Агроініціатива» передбачав викладення п. 8 основного договору в редакції, відповідно до якої строк дії договору встановлюється на 7 років та діє до 31.12.2023 р., а п. 5.1.1 викладено у такій редакції: «Річна орендна плата становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься орендарем у грошовій формі, що складає 100675,02 грн. Відповідач зазначав, що клопотання ПП «Агроініціатива» за своєю юридичною природою не є листом-повідомленням в розумінні ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , а є фактично пропозицією про зміну умов вказаного договору в частині зміни строку його дії. Таким чином, ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Запорізькій області та ПП «Агроініціатива» не досягнуто домовленості щодо зміни істотних умов договору. З моменту недосягнення домовленості щодо зміни істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняться. Відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

На розгляд суду передано спір про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 42,0214 га від 12.11.2006 р. (зареєстрований 29.12.2006 р. № 040628100026) між Приватним підприємством Агроініціатива та Чернігівською районною державною адміністрацією на той самий строк та на тих самих умовах та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області підписати з ПП Агро ініціатива додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.11.2016р. на той самий строк та на тих же умовах.

Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та приватним підприємством «Агроініціатива» (орендар, позивач у справі) 12.11.2006 р. укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Чернігівському районному відділі ДП «Запорізький регіональний центр державного земельного кадастру» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2006 р. за № 040628100026. За умовами вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 42,0210 га (п. 2 договору).

Відповідно п. 8 договору його укладено терміном на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити ти його дію.

Пунктом 10 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1 відсотка нормативної грошової оцінки на 2006 рік по Панфілівській сільській раді, що складає 3811,72 грн. в рік.

На виконання умов договору позивачу за актом приймання-передачі земельної ділянки передано земельну ділянку загальною площею 42,0210 га, в тому числі рілля 42,0210 га, кадастровий номер № 2325585700:01:020:0010.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , який набрав чинності з 01.01.2013 р., райдержадміністрації не наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано ОСОБА_3 управлінню Держземагенства у Запорізькій області.

Наказом від 25.01.2013 р. № 40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з п. 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до п. 2 та п. 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Запорізькій області шляхом його приєднання до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно розпорядження КМУ від 31 березня 2015 року №294-р Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у зв'язку з набранням чинності зазначеного вище закону розпорядником земель за договором оренди землі від 26.06.2006 р. слід вважати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідно до пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Як встановлено судом у справі № 908/467/17, позивач клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки (лист-повідомлення) від 25.11.2016 р. звернувся до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Запорізькій області з проектом додаткової угоди та просив поновити договір оренди від 12.11.2006 р. Заява отримана відповідачем 25.11.2016 р., про що свідчить відмітка на клопотанні. До клопотання позивачем додавався проект додаткової угоди про поновлення (продовження) строку дії договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 42,0214 га та про внесення змін до пункту 8 договору оренди землі щодо продовження терміну дії договору на 7 років до 31.12.2023 р., а також про внесення змін в п. 5.1.1 договору щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка згідно витягу від 22.11.2016 р. № 27-28-0.3-4302/2-16 становить 1258437,76 грн. та встановлення річної орендної плати в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення її орендарем у розмірі 100675,02 грн.

Листом-повідомленням від 23.12.2016 № 32-8-00.41-9343/2-16 орендодавець повідомив орендаря про те, що він не погоджується на зміну істотних умов договору оренди землі в частині встановлення орендної плати в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказавши при цьому, що з огляду на недосягнення домовленості щодо орендної ділянки та заперечення проти поновлення договору оренди землі договір буде вважатися припиненим 30.12.2016 р.

Позивач звернувся до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом № 28/12-01 від 28.12.2016 р., у якому просив у 30-денний термін надати пропозиції щодо розміру орендної плати для поновлення існуючого договору оренди землі.

Відповідач листом від 06.02.2017р. № 32-8-061-656/2-17 повідомив позивача про незгоду ОСОБА_3 управління на поновлення договору оренди землі та договір оренди землі.

Спір щодо поновлення договору оренди земельної ділянки передано на розгляд господарського суду Запорізької області.

Оцінивши доводи сторін, фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють правовідносини сторін по даній справі, суд виходить з наступного.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент укладення договору оренди землі) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Згідно рекомендацій п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 року № 6, у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , який набрав чинності з 12.03.2011).

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» визначає підстави для пролонгації договору оренди землі.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку ; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналіз наведеної норми закону свідчить , що у орендаря виникає право на продовження дії договору у разі: належного виконання умов договору; своєчасного звернення з листом-повідомленням до орендодавця; надсилання на адресу орендодавця проекту додаткової угоди; відсутність заперечень орендодавця щодо подальших правовідносин.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. № 908/467/17 встановлено , що між сторонами у справі справи відбувалося листування щодо врегулювання питання щодо істотних умов договору оренди землі в частині строку дії договору оренди та розміру орендної плати, але за результатами його сторони не дійшли згоди за цими умовами договору, та листом від 23.12.2016 № 32-8-.41-9343-06 відповідач повідомив позивача про припинення договору оренди з 30.12.2016 р. у зв'язку недосягненням домовленості щодо орендної плати.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновків, що оскільки позивач не звертався до відповідача з пропозицією продовжити договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, виходячи із того, що сторони не дійшли згоди про зміну умов договору оренди землі, а позивач у позові просив визнати поновленим договір оренди землі на інший строк, ніж той, що був передбачений умовами договору, правові підстави відсутні для задоволення такого позову як поновлення договору оренди землі на інший строк. У зв'язку з цим в задоволенні позовних вимог, відмовлено.

Натомість, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою площею 42,0214 га, кадастровий номер 2325585700:01:020:0010, належним чином виконує обов'язки орендаря земельної ділянки в частині сплати орендної плати (про що свідчать додані до матеріалів справи платіжні документи). Жодних повідомлень чи заперечень щодо поновлення договору оренди землі в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (тобто протягом місяця після закінчення строку дії договору) із зазначенням будь-яких, об'єктивних підстав для такої відмови, суду не надано.

Оцінивши лист-повідомлення від 23.12.2016 № 32-8-00.41-9343/2-16 та лист від 06.02.2017 р. № 32-8-061-656/2-17 суд дійшов висновків, що такі відповіді взагалі не можуть розглядатися як рішення органу про відмову орендарю в укладенні додаткової угоди, оскільки на думку суду, відповідне листування сторін стосувалося реалізації позивачем переважного права, яке за змістом листів відповідача, не було реалізовано виключно з формальних підстав. Вказані листи не можуть розцінюватися як заперечення орендодавця у поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» . Таким чином, при розгляді справи № 908/467/17 в рішенні господарського суду від 12.04.2017р. встановлено, що договір оренди землі від 12.11.2006 р. вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені ним, відповідно до приписів частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» . Набуло законної сили.

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності з висновками рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2017 року, Приватним підприємством Агроініціатива була направлена заява № 28/04-01 від 28.04.2017 року з пропозицією укласти додаткову угоду про поновлення (продовження) договору оренди землі від 12.11.2006 р., зареєстрованого 29.12.2006 р. за № 040628100026 на той самий строк і на тих самих замовах. Проект додаткової угоди додавався.

Згідно повідомлення про вручення цінного листа Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області отримало листа із заявою та проектом додаткової угоду до договору 04.05.2017 року.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповіло листом №0-8-0.6-3275/2-17 від 06.06.2017р., в якому містяться доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Спростування доводів щодо встановлених фактів в рішенні суду № 908/467/17 від 12.04.2017р, відповідач суду не надав.

Крім того, вирішуючи даний спір суд виходить з тієї позиції, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права або інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Поскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечить цим положенням, порушення цивільного права чи інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема, ст.16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

За таких обставин, суд вважає, що позивач має право вимагати визнання договору оренди землі поновленим на той самий строк, оскільки, по суті, це є способом захисту порушених прав та законних інтересів позивача шляхом встановлення (поновлення) правовідносин.

Статтею 17 Закону України "Про визнання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За ст. 13 Конвенції кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди, і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором. Суд дійшов висновків, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

Господарський суд при винесенні рішення по даному спору враховує також правову позицію, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, Європейський Суд при розгляді цієї справи дійшов висновків, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Враховуючи той факт, що після закінчення строку дії договору оренди, позивач продовжує добросовісно користуватись орендованою земельною ділянкою, використовує її за цільовим призначенням для сільсько-господарських потреб та належним чином виконує договірні зобов'язання в частині внесення орендної плати, а також той факт, що орендодавець не надав суду будь-яких обґрунтованих заперечень, які б унеможливлювали подальшу пролонгацію орендних відносин, суд дійшов до висновку, що договір оренди земельної ділянки від 12.11.2006 р. є поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

Однак враховуючи те, що і в цьому випадку приписи діючого законодавства передбачають укладення додаткової угоди, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача укласти з позивачем довідкову угоду є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 9 договору оренди від 12.11.2006р. сторонами була встановлена орендна плата у грошовій формі в розмірі 1 % нормативної грошової оцінки на 2006р.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, розділ XIII якого передбачає плату за землю. Відповідно до ст. 288.5 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Позив надав суду докази, щодо належного виконання ним умов договору з урахування змін в діючому законодавстві.

Але, суд звертає увагу на те, що зміни до правочину вносять шляхом укладенням між сторонами додаткової угоди.

Тобто, в разі виникнення суперечності щодо розміру орендної плати сторони можуть вирішити його у судовому порядку про внесення змін до правочину, а не у спорі про визнання договору поновленим

Частинами 1 і 2 статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в частині розглянутих вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному об'ємі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 35, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Агроініціатива» (71240, Запорізька область, Чернігівський район, с. Богданівка, вул. Миру, 59) до відповідача ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Запорізької області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50) задовольнити .

Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 42,0214 га від 12.11.2006р. (зареєстрований 29.12.2006р. № 040628100026) між Приватним підприємством агро ініціатива та Чернігівською районною державною адміністрацією на той самий строк та на тих самих умовах.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50) підписати з Приватним підприємством «Агроініціатива» (71240, Запорізька область, Чернігівський район, с. Богданівка, вул. Миру, 59, ЄДРПОУ 33513246) додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.11.2006р. (зареєстрований 29.12.2006р. № 040628100026) на той самий строк та на тих самих умовах.

Стягнути з ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Запорізької області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50, ЄДРПОУ 39820689) на користь Приватного підприємства «Агроініціатива» (71240, Запорізька область, Чернігівський район, с.Богданівка, вул. Миру, 59, ЄДРПОУ 33513246) 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. суми судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України « 11 » вересня 2017 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.