Постанова

від 23.10.2017 по справі 908/1364/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.10.2017 справа №908/1364/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_5 - довір. ОСОБА_6 - довір. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2017 у справі № 908/1364/17 (суддя Колодій Н.А.) за позовомПриватного підприємства "Агроініціатива", с. Богданівка Запорізької області до відповідача: ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя провизнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 42,0214 га від 12.11.2006р. (зареєстрований 29.12.2006р. № 040628100026) на умовах, викладених в додатковій угоді

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.09.2017 по справі №908/1364/17:

- задоволено позов Приватного підприємства «Агроініціатива» (71240, Запорізька область, Чернігівський район, с. Богданівка, вул. Миру, 59) до відповідача ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Запорізької області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50);

- визнано поновленим договір оренди земельної ділянки площею 42,0214 га від 12.11.2006р. (зареєстрований 29.12.2006р. № 040628100026) між Приватним підприємством «агро ініціатива» та Чернігівською районною державною адміністрацією на той самий строк та на тих самих умовах.;

- зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50) підписати з Приватним підприємством «Агроініціатива» (71240, Запорізька область, Чернігівський район, с. Богданівка, вул. Миру, 59, ЄДРПОУ 33513246) додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.11.2006р. (зареєстрований 29.12.2006р. № 040628100026) на той самий строк та на тих самих умовах.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2017 по справі №908/1364/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зазначив, що між сторонами не досягнуто домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, у зв'язку із чим переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилось. Крім того, вважає, що в спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми ч.1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , а не ч.6 вказаного Закону як було зазначено місцевим господарським судом, що є порушенням норм ст. 33 Закону України Про оренду землі . Також вважає, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, суд першої інстанції взяв на себе невластиві йому функції суб'єкта владних повноважень, чим порушив норми матеріального права, а саме ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України та п. 7 Постанови пленуму Верховного суду України від 16.04.2004р. №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ . До того ж зазначив, що додаткова угода до договору оренди землі не була укладена сторонами у місячний строк, у зв'язку із чим договір оренди землі між сторонами не є поновленим.

Позивач у судовому засіданні 23.10.2017р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Відповідач у судовому засіданні 23.10.2017р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Матеріали справи свідчать, що між Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та приватним підприємством «Агроініціатива» (орендар, позивач у справі) 12.11.2006р. укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області (п.1 договору).

Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 42,0210 га.

Відповідно п. 8 договору його укладено терміном на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити ти його дію.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1 відсотка нормативної грошової оцінки на 2006 рік по Панфілівській сільській раді, що складає 3811,72 грн. в рік.

Пунктом 36 договору сторони визначили, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Згідно п. 37 договору, дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження

земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря.

- договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.43 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки від 12.11.2006р. зареєстровано у Чернігівському районному відділі ДП Запорізький регіональний центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040628100026 від 29.12.2006р.

Таким чином, строк дії договору оренди землі встановлено до 29.12.2016р.

Як вбачається із матеріалів справи та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, Приватне підприємство "Агроініціатива" звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 42,0214 га від 12.11.2006 р. (зареєстрований 29.12.2006 р. № 040628100026) на умовах, викладених у додатковій угоді на підставі ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

За наслідками розгляду вищевказаного позову, господарським судом Запорізької області було прийнято рішення від 12.04.2017р. по справі № 908/467/17, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Вищевказане рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. по справі №908/467/17 не було скасовано, в апеляційному порядку не оскаржувалось, у зв'язку із чим набуло законної сили.

Відповідно до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, що були встановлені в рішенні господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. по справі № 908/467/17 мають преюдиційне значення під час розгляду даної справи.

Як вбачається із рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. по справі № 908/467/17, Приватне підприємство "Агроініціатива", с. Богданівка Запорізької області звернулось до ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Запорізькій області із листом-повідомленням від 25.11.2016 р. в якому просило поновити договір оренди від 12.11.2006р. Заява отримана відповідачем 25.11.2016 р., про що свідчить відмітка на клопотанні. До клопотання позивачем додавався проект додаткової угоди про поновлення (продовження) строку дії договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 42,0214 га та про внесення змін до пункту 8 договору оренди землі щодо продовження терміну дії договору на 7 років до 31.12.2023 р., а також про внесення змін в п. 5.1.1 договору щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка згідно витягу від 22.11.2016 р. № 27-28-0.3-4302/2-16 становить 1258437,76 грн. та встановлення річної орендної плати в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення її орендарем у розмірі 100675,02 грн.

Листом-повідомленням від 23.12.2016 №32-8-00.41-9343/2-16 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило орендаря про те, що він не погоджується на зміну істотних умов договору оренди землі в частині встановлення орендної плати в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказавши при цьому, що з огляду на недосягнення домовленості щодо орендної ділянки та заперечення проти поновлення договору оренди землі договір буде вважатися припиненим 30.12.2016 р.

Приватне підприємство "Агроініціатива" звернулось до ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Запорізькій області із листом № 28/12-01 від 28.12.2016 р., у якому просило у 30-денний термін надати пропозиції щодо розміру орендної плати для поновлення існуючого договору оренди землі.

Відповідач листом від 06.02.2017р. № 32-8-061-656/2-17 повідомив позивача про незгоду ОСОБА_7 управління на поновлення договору оренди землі та повідомив, що договір оренди землі закінчився.

В подальшому, Приватне підприємство "Агроініціатива" звернулось до ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Запорізькій області із листом №28/04-01 від 28.04.2017р., яким просило укласти додаткову угоду про поновлення (продовження) договору оренди землі від 12.11.2006р., зареєстрованого 29.12.2006р. за №040628100026 на той самий строк і на тих самих умовах. До зазначеного листа орендар додав проект додаткової угоди у 3 примірниках та копію рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. по справі № 908/467/17.

У відповідь на вищевказаний лист, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом №0-8-0.6-3275/2-17 від 06.06.2017р. відмовило в задоволенні заяви №28/04-01 від 28.04.2017р. із посиланням на той факт, що орендодавець вже відмовив в поновленні строку дії договору оренди землі, а рішенням господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. по справі № 908/467/17 не було зобов'язано орендодавця на вчинення будь-яких дій в частині поновлення договору оренди землі.

Не погодившись із вищевикладеними обставинами, Приватне підприємство "Агроініціатива" звернулось до місцевого господарського суду із позовом в якому просило:

- визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 42,0214 га від 12.11.2006р. (зареєстрований 29.12.2006р. №040628100026) між Приватним підприємством «Агроініціатива» та Чернігівською районною державною адміністрацією на той самий строк та на тих самих умовах;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області підписати з Приватним підприємством «Агроініціатива» додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.11.2016р. (зареєстрований 29.12.2006р. №040628100026) на той самий строк та на тих же умовах.

При розгляді вищезазначених вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року). Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.14 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України (…).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Враховуючи наведене, після укладення між Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області та Приватним підприємством "Агроініціатива" договору оренди землі від 12.11.2006р. та станом на час закінчення строку, на який його було укладено, відбулись зміни в чинному законодавстві, які регламентують порядок укладення договорів оренди землі із земель державної та комунальної власності.

Як наслідок, через таку зміну законодавчих та інших підзаконних нормативно-правових актів, змінився і Орендодавець земельної ділянки за договором оренди землі від 12.11.2006р., яким є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються насамперед Законом України «Про оренду землі» , Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст.792 Цивільного кодексу України також встановлено, що відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтями 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Крім того, частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Крім того, під час вирішення спору щодо поновлення договору оренди землі на новий строк в порядку ст. 33 Закону України Про оренду землі необхідно, зокрема, встановити наявність вчинення орендарем конклюдентних дій, а саме продовження користування носієм переважного права спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, які б свідчили про його намір скористатися переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України в постановах від 23.11.2016р. по справі №6-2540цс16, від 25.05.2016р. по справі №3-312гс16, від 13.04.16 у справі №6-2027цс15.

Як вже зазначалось вище, обставини, що були встановлені в рішенні господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. по справі № 908/467/17 мають преюдиційне значення під час розгляду даної справи в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області зокрема було встановлено, що між сторонами у справі справи відбувалося листування щодо врегулювання питання щодо істотних умов договору оренди землі в частині строку дії договору оренди та розміру орендної плати, але за результатами його сторони не дійшли згоди за цими умовами договору, та листом від 23.12.2016 № 32-8-41-9343-06 відповідач повідомив позивача про припинення договору оренди з 30.12.2016 р. у зв'язку недосягненням домовленості щодо орендної плати.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновків, що оскільки позивач не звертався до відповідача з пропозицією продовжити договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, виходячи із того, що сторони не дійшли згоди про зміну умов договору оренди землі, а позивач у позові просив визнати поновленим договір оренди землі на інший строк, ніж той, що був передбачений умовами договору, правові підстави відсутні для задоволення такого позову як поновлення договору оренди землі на інший строк. У зв'язку з цим в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Натомість, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою площею 42,0214 га, кадастровий номер 2325585700:01:020:0010, належним чином виконує обов'язки орендаря земельної ділянки в частині сплати орендної плати (про що свідчать додані до матеріалів справи платіжні документи). Жодних повідомлень чи заперечень щодо поновлення договору оренди землі в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (тобто протягом місяця після закінчення строку дії договору) із зазначенням будь-яких, об'єктивних підстав для такої відмови, матеріали справи не містять.

Оцінивши лист-повідомлення від 23.12.2016 № 32-8-00.41-9343/2-16 та лист від 06.02.2017 р. № 32-8-061-656/2-17 суд дійшов висновків, що такі відповіді взагалі не можуть розглядатися як рішення органу про відмову орендарю в укладенні додаткової угоди, оскільки на думку суду, відповідне листування сторін стосувалося реалізації позивачем переважного права, яке за змістом листів відповідача, не було реалізовано виключно з формальних підстав. Також вказані листи не можуть розцінюватися як заперечення орендодавця у поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» .

Наведене свідчить, що договір оренди землі від 12.11.2006 р. вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені ним, відповідно до приписів частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» . Однак і в цьому випадку приписи діючого законодавства передбачають укладення додаткової угоди.

Таким чином, рішенням господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. по справі №908/467/17 встановлено факт поновлення договору оренди землі від 12.11.2006р., (зареєстрованого 29.12.2006р. за №040628100026) на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені ним, відповідно до приписів частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , тобто на 10 років.

Крім того, про наявність підстав для поновлення спірного договору оренди землі від 12.11.2006р. на підставі ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі свідчать матеріали даної справи.

Так, як вже зазначалось вище, строк дії договору оренди землі від 12.11.2006р. встановлено до 29.12.2016р.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, у встановлені законом строки, не надіслав позивачу лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення спірного договору оренди земельної ділянки протягом одного місяця після закінчення строку договору у відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

В той же час, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та сплачувати орендну плату, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення та податкові декларації, які свідчать про таку сплату.

Факт належного виконання орендарем обов'язків щодо сплати орендної плати за договором оренди землі від 12.11.2006р. також підтверджується довідкою Токмацької ОДПІ ГУ ДВС про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюється органами доходів і зборів від 30.08.2017р. №1730/20.

Вищевказані обставини не спростовані відповідачем належними доказами в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо належного виконання орендарем умов договору оренди землі та положень ст. 96 Земельного кодексу України.

До того ж, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що орендар за відсутності у місячний строк після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, мав законні підстави вважати, що договір оренди землі було поновлено на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Такий висновок повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображена у рішенні по справі Стреч проти Сполученого Королівства (Stretch v. The United Kingdom) від 24 червня 2003 року. Як вбачається з цього рішення заявнику у справі теж не було продовжено договір оренди земельної ділянки після закінчення строку його дії, не дивлячись на те, що договір таке право передбачав, порушень зобов'язань з боку заявника допущено не було. Національні суди не захистили право заявника. У рішенні наголошується, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила . Виходячи зі змісту пунктів 32-35 цього рішення, майном у значенні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції .

За обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003р. відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе у зв'язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Враховуючи наведене, з огляду на преюдиційні обставини, що були встановлені в рішенні господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. по справі №908/467/17, з огляду на той факт, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, належно виконуючі свої обов'язки при відсутності заперечень відповідача протягом одного місяця після закінчення дії договору згідно частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , такий договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, тобто на 10 років - до 29.12.2026р., що як наслідок зумовлює виникнення у відповідача обов'язку укласти із позивачем додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки.

При цьому, законодавець пов'язує укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі без прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі. Так, ч. 7 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено лише прийняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування рішення, яким визначається керівник, уповноважений на підписання додаткової угоди до договору оренди землі, а не рішення щодо укладення чи не укладення додаткової угоди про поновлення договору земельної ділянки.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та такими, що не доведені належними доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2017 по справі №908/1364/17 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.09.2017 по справі №908/1364/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського Запорізької області від 07.09.2017 по справі №908/1364/17 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: О.І. Склярук

ОСОБА_2