Ухвала

від 07.09.2017 по справі 807/3586/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/6811/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Токар М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на займаній посаді та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 18.11.2014 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, заступника начальника Громового А.О. № 182-о від 20.10.2014 про звільнення ОСОБА_3; поновити ОСОБА_3 на роботі - у розпорядження Головного управління Міндоходів у Закарпатській області; зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області та Головне управління Міндоходів у Закарпатській області запропонувати ОСОБА_3 посаду відповідну (рівнозначну) його кваліфікації, досвіду та спеціальному званню.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.10.2014 головою комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у Закарпатській області винесено наказ № 182 - о про звільнення позивача з посади начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Закарпатській області через скорочення штатів. Вказує, що при попередженні про наступне звільнення, а також при звільненні з посади відповідач діяв неправомірно, з порушенням спеціального законодавства.

Суд неодноразово розглядав цю справу.

Так, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року уточнений адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 20.10.2014 № 182-о Про звільнення ОСОБА_3 . Поновлено ОСОБА_3 на роботі у розпорядження Головного управління Міндоходів у Закарпатській області з 24 жовтня 2014 року. Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області запропонувати ОСОБА_3 посаду відповідну (рівнозначну) його кваліфікації, досвіду та спеціальному званню. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області задоволено, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Востаннє, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міндоходів у Закарпатській області Про звільнення ОСОБА_3 від 20 жовтня 2014 року № 182-о. Поновлено ОСОБА_3 на займаній на час звільнення посаді - у розпорядження Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, з 25 жовтня 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову в частині поновлення на посаді ОСОБА_3 допущено до негайного виконання.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Головним управлінням Міндоходів у Закарпатській області та Головним управлінням ДФС у Закарпатській області в повному обсязі дотримана процедура вивільнення працівників з роботи, яка передбачена нормами Кодексу законів про працю України та Положенням №114. Апелянт вказує, що статтею 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ УРСР від 29.07.1991 №114 передбачений перелік випадків звільнення зі служби в запас ( з постановкою на військовий облік) осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, серед яких є звільнення через скорочення штатів (п. г ст. 64 Положення №114).

При апеляційному розгляді представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Він також не заперечив того факту, що при звільнення позивача всі наявні вакантні посади останньому не пропонувались.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Насамперед колегія суддів вважає зазначити, що апеляційний перегляд цієї справи здійснюється відповідно до приписів ст. 195 КАС України в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 з травня 2001 року перебував на службі в органах податкової міліції та з травня 2013 по липень 2014 року займав посаду виконувача обов'язків начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 01 липня 2014 року № 1870-0 Про звільнення ОСОБА_3 підполковника податкової міліції ОСОБА_3 звільнено від виконання обов'язків начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Закарпатській області із зарахуванням його у розпорядження Головного управління Міндоходів у Закарпатській області 02 липня 2014 року.

Наказом голови комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у Закарпатській області Громового А.О. від 20 жовтня 2014 року № 182 - о підполковника податкової міліції ОСОБА_3, зарахованого у розпорядження Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, звільнено з податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом г (через скорочення штатів).

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вимоги ст. 49-2 КЗпП виконані не були, адже позивачу пропонувалася лише одна вакантна посада, а не всі наявні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів надано роз'яснення, що при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 із попередженням про наступне вивільнення із податкової міліції 23 грудня 2014 року відповідно до підпункту г пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Натомість йому запропоновано посаду в Головному управлінні ДФС у Закарпатській області - старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області, з якою позивач не погодився, у зв'язку з тим, що на його думку вона не відповідає його фаховому рівню та досвіду роботи у органах податкової міліції.

З матеріалів справи видно, що згідно з штатним розписом ГУ Міндоходів у Закарпатській області на 2014 рік був затверджений штат в кількості 337 штатних одиниць, а згідно переліку змін № 1 до штатного розпису ГУ Міндоходів у Закарпатській області на 2014 рік затверджено штат у кількості 308 штатних одиниць. Штатний розпис ГУ ДФС у Закарпатській області передбачав штат у кількості 289 штатних одиниць.

Тобто, реорганізація Головного управління Міндоходів дійсно супроводжувалась скороченням штатних одиниць.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, позивач звільнений зі служби відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 за № 114.

В матеріалах справи міститься інформація про наявність безліч вакантних посад станом на час попередження позивача про наступне вивільнення та станом на час його звільнення, однак такі запропоновані позивачу не були, що також не заперечувалося представником відповідача при апеляційному розгляді.

Відповідачем не доведено те, що позивач з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, спеціальності не міг займати будь-яку іншу ніж було йому запропоновано вільну посаду.

Отже, на переконання колегії суддів, існували усі передбачені законом обставини для надання позивачу пропозицій вакантних посад, які відповідно до своєї кваліфікації міг обіймати ОСОБА_3

Щодо рапорту від 15.10.2014 , в якому позивач просив скоротити термін попередження про звільнення, то суд першої інстанції вірно вказав, що нормами КЗпП не передбачено подання працівником заяви про згоду на його звільнення у зв'язку із скороченням штатів. Така згода не має юридичних наслідків і не звільняє роботодавця від обов'язку дотримання двомісячного терміну попередження про звільнення та від дотримання інших трудових гарантій. Заява працівника про звільнення має юридичні лише у випадку його звільнення за власним бажанням або за угодою сторін.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність наказу відповідача від 20 жовтня 2014 року № 182-о про звільнення позивача, так як його звільнення відбулося із порушенням визначеного законом порядку, а тому поновлено на займаній на час звільнення посаді у розпорядження Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, вірно.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, їм надана належна правова оцінка, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не має підстав для її скасування.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі №807/3586/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. М. Багрій А. І. Рибачук

Повний текст судового рішення виготовлено 12.09.2017