Рішення

від 12.09.2017 по справі 923/620/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 року Справа № 923/620/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Крутьковій В.О., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Гранд Ховер"

до Приватного підприємства "Фаворит-ІІІ"

про стягнення 145892,92 грн,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (директора), ОСОБА_2 (представника за дорученням),

від відповідача - не з'явився,

в с т а н о в и в:

Ухвалою суду від 06.07.2017 порушено провадження у даній справі про стягнення з Приватного підприємства Фаворит - ІІІ на користь Приватного підприємства Гранд Ховер 145892,92 грн, з яких: 101184 грн основної заборгованості, 26978,46 грн пені, 2916 грн річних та 14814,47 грн інфляційних. Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором про надання послуг охорони № 01/03-2016 від 01.03.2016.

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на припинення договірних відносин щодо охорони починаючи з 22.07.2016.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 5 та 12 вересня 2017 року. При цьому розгляд справи здійснений без участі представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи.

Крім викладеного судом встановлено, що 01.03.2016 між сторонами укладено договір № 01/03-2016 про надання послуг охорони, за умовами якого позивач, виступаючи в якості виконавця, прийняв на себе зобов'язання по забезпеченню порядку та охорони матеріальних цінностей - 26 одиниць зрошувальної системи Фрегат , які належить відповідачу, як замовнику послуг, а останній зобов'язався сплачувати вартість послуг до 5 числа наступного місяця за звітним на підставі рахунку та акту приймання-передачі виконаних робіт, виставлених по завершенні звітного періоду. За умовами пункту 6.1. договору договір між сторонами укладено на строк з 01.03.2016 по 31.10.2016.

Виконуючи умови договору та здійснюючи охорону майна відповідача, позивач склав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-0000001 про надання послуг за період з 9 по 30 квітня 2016 року на суму 34879,90 грн, № ОУ-0000002 про надання послуг за період з 1 по 31 травня 2016 року на суму 50586,05 грн, № ОУ-0000005 про надання послуг за період з 1 по 30 червня 2016 року на суму 48960 грн, № ОУ-0000010 про надання послуг за період з 1 по 31 липня 2016 року на суму 50592 грн та № ОУ-0000011 про надання послуг за період з 1 по 31 серпня 2016 року на суму 50592 грн, а всього на загальну суму 235609,95 грн.

Як слідує з акту приймання-передачі від 02.09.2016 позивач передав відповідачу майно, яке було під охороною, та в своїх поясненнях, наданих в суді, пояснив, що за досягнутою домовленістю договір було розірвано саме з цієї дати.

Аналізуючи вказані вище акти виконаних робіт, суд зазначає, що акти № ОУ-0000010 та № ОУ-0000011 не підписані представником відповідача та з пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні, причиною цьому є відмова відповідача від їх підписання.

Проте, судом встановлено, що позивачем в липні та серпні 2016 року надавалися послуги з охорони, що слідує з пояснень громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які виконували функції охоронників за договорами № 180416/1-к від 18.04.2016, № 010616/2-к від 01.06.2016, № 150716/1-к від 15.07.2016 та № 070716/1-к від 07.07.2016.

За таких обставин заперечення відповідача щодо припинення договірних відносин з охорони 21.07.2016 до уваги судом не приймаються, оскільки вони суперечать викладеним вище обставинам та не підтвердженні належними доказами. При цьому судом також не приймається до уваги посилання відповідача на надіслане ним повідомлення про розірвання договору за вих. № 112 від 21.07.2016, оскільки у відповідності до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В даному випадку договором не встановлено особливих випадків розірвання договору в односторонньому порядку з боку замовника послуг.

За розрахунками позивача відповідачем не сплачена вартість наданих послуг за період з 01.07.2016 по 31.08.2016 на суму 101184 грн.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір про надання послуг, згідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У зв'язку з чим суд зазначає, що у відповідності:

- до статті 902 ЦК України виконавець послуги повинен надати її особисто, а у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору;

- до статті 903 того ж Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором;

- до статті 905 строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом.

В даному випадку відповідачем не виконані умови як договору, так і вказаних вище правових положень законодавства, щодо своєчасності оплати вартості отриманих послуг, що є порушенням взятих ним на себе зобов'язань та положень частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, згідно до яких одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем також нарахована відповідачу пеня в розмірі 26978,46 грн, у зв'язку з чим суд зазначає, що за статтею 230 Господарського кодексу України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а за частиною 2 статті 551 того ж Кодексу визначено що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, в пункті 5.4. договору сторони встановили: В случае несоблюдения сроков, указанных в пункте 4.1. Заказчик выплачивает Исполнителю пеню в размере двойной учетной ставки НБУ за каждый простроченный день .

З викладеного договірного положення не вбачається від якої суми необхідно обраховувати подвійну облікову ставку НБУ, а тому судом констатується про відсутність договірної умови щодо нарахування пені, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховані відповідачу інфляційні в розмірі 14814,47 грн за та річні в розмірі 2916 грн.

Вирішуючи спір в цій частині суд зазначає, що у відповідності до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Положення статті 625, як відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, підлягають застосування поза межами договірних відносин, не потребують додаткового договірного врегулювання, оскільки інфляційні нарахування, не являючись штрафною санкцією, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати, а річні - також, не являючись штрафною санкцією, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічне сприйняття правових приписів статті 625 ЦК України надане в пунктах 3.1. та 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Так, інфляційні та річні позивачем нараховані по заборгованості:

- за квітень 2016 року: за період з 21.04.2016 по 27.04.2016 від суми заборгованості 17442 грн нараховані 9 грн річних та 610,47 грн інфляційних;

- за травень 2016 року: за період з 04.06.2016 по 07.06.2016 від суми заборгованості 25586 грн нараховані 6 грн річних;

- за червень 2016 року: за період з 05.07.2016 по 12.07.2016 від суми заборгованості 48960 грн нараховані 28 грн річних;

- за липень 2016 року: за період з 05.08.2016 по 01.08.2017 від суми заборгованості 50592 грн нараховані 1501 грн річних та 7015,33 грн інфляційних;

- за серпень 2016 року: за період з 05.09.2016 по 01.08.2017 від суми заборгованості 50592 грн нараховані 1372 грн річних та 7188,67 грн інфляційних.

Як слідує з акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2016 по 31.08.2016 за обліковими даними позивача позивачем сплачено 134425,96 грн, а саме: 17442 грн - 27.04.2016, 17437,90 грн - 06.05.2016, 25000 грн - 17.05.2016, 25586,06 грн - 07.06.2016 та 48960 грн - 12.07.2016.

За таких обставин, з урахуванням договірної умови щодо сплати вартості послуг до 5 числа наступного місяця за звітним, прострочення по місяцям склало:

за квітень 2016 року - 1 день на суму 17437,90 грн (повинен сплатити до 05.05.2016, а сплатив 17442 грн - 27.04.2016 та 17437,90 грн - 06.05.2016 );

за травень 2016 року - 1 день на суму 25586,06 грн (повинен сплатити до 06.06.2016 (в даному випадку 05.06.2016 був вихідним а тому до 06.06.2016), а сплатив 25000 грн - 17.05.2016 та 25586,06 грн - 07.06.2016 );

за червень 2016 року - 7 днів на суму 48960 грн (повинен сплатити до 05.07.2016, а сплатив 48960 грн - 12.07.2016);

за липень 2016 року - 361 день (з 05.08.2016 по 01.08.2017) на суму 50592 грн;

за серпень 2016 року - 330 днів (з 05.09.2016 по 01.08.2017) на суму 50592 грн.

У зв'язку з чим суд констатує, що позивачем невірно взяті за основу розрахункові данні при обрахунку річних та інфляційних по заборгованостям за квітень, травень та червень 2016 року, а тому правильними є наступні:

по заборгованості за квітень 2016 року на суму 17437,90 грн річні складають 1,43 грн за 1 день прострочення, при цьому інфляційні за 1 день не нараховуються;

по заборгованості за травень 2016 року на суму 25586,06 грн річні складають 2,10 грн за 1 день прострочення, при цьому інфляційні не нараховуються;

по заборгованості за червень 2016 року на суму 48960 грн річні складають 28,09 грн за 7 днів прострочення, при цьому інфляційні не нараховуються;

по заборгованості за липень 2016 року на суму 50592 грн річні складають 1503, 59 грн за 361 день прострочення (хоча позивачем заявлено до стягнення тільки 1501 грн), та інфляційні - 8054,11 грн (хоча позивачем заявлено до стягнення 7015,33 грн);

по заборгованості за серпень 2016 року на суму 50592 грн річні складають 1375,04 грн за 330 днів прострочення (хоча позивачем заявлено до стягнення тільки 1372 грн), та інфляційні - 8230,58 грн (хоча позивачем заявлено до стягнення 7188,67 грн).

За таких обставин правомірно нарахованими річними є: 2904,62 грн (з розрахунку: 1,43 грн + 2,10 грн + 28,09 грн + 1501 грн + 1372 грн = 2904,62 грн), а інфляційними: 14204 грн (з розрахунку: 7015,33 + 7188,67 = 14204 грн). При цьому суд зазначає, що не вправі виходити за межі позовних вимог в частині заявлених до стягнення інфляційних.

Таким чином позовні вимоги щодо нарахування річних та інфляційних підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем спірної суми в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до приписів статті 49 ГПК України суд зазначає, що оскільки спір виник з вини відповідача, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судовий збір у розмірі 1774,34 грн (виходячи з 81,08 % суми задоволених вимог) покладається на нього.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фаворит - ІІІ (74840 Херсонська область, Каховський район, с. Роздольне, вул. Комплекс будівель, 6, ідентифікаційний код 33536682) на користь Приватного підприємства Гранд Ховер (54036 м. Миколаїв, вул. Клубна, буд. 161, ідентифікаційний код 36098784) - 101184 грн основної заборгованості, 14204 грн інфляційних, 2904,62 грн річних та 1774,34 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складене - 13.09.2017

Суддя М.К. Закурін